Єдиний державний реєстр судових рішень
Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/13891/14-к
Провадження № 1-кп/758/79/15
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2015 року Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження № 12014100070006868 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, росіянина, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого на посаді менеджера з логістики ТОВ «Нептун-СВ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_7 21 вересня 2014 року приблизно о 01 годині 30 хвилин на міжсходинковому майданчику до входу в магазин «АТБ», розташованого по провулку Квітневому, 9 в м. Києві, побачив ОСОБА_6 , з яким до цього склались неприязні відносини внаслідок обопільної бійки, яка сталась приблизно за п`ять хвилин до зустрічі, та у нього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , перебуваючи на відстані приблизно одного метра від ОСОБА_6 , на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, діючи умисно, дістав із-за поясу штанів, в які був одягнений, належний йому спеціальний пристрій для відстрілу гумових куль «Форт-12 Р», що перебував при ньому, дослав патрон у патронник, підняв руку з вказаним спеціальним пристроєм, тим самим скоротивши відстань до ОСОБА_6 приблизно до 8-10 см, та здійснив один постріл, від якого куля влучила в живіт останнього, чим спричинив потерпілому вогнепальне поранення живота: непроникаюче поранення передньої черевної стінки; закриту травму живота розрив лівої долі печінки по діафрагмальній (12х7 см) та вісцеральній (до 6 см) поверхнях, яке ускладнилось гемоперітонеумом. Вищезазначені тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1970/Е від 05 листопада 2014 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не визнав, а також не визнав у повному обсязі заявлений по справі цивільний позов, та показав, що ввечері 20 вересня 2014 року він вийшов з місця проживання, прямуючи до стоянки власного транспортного засобу. По дорозі зустрів свого товариша, розмова з яким затягнулась до пізньої пори. В подальшому він вирішив зайти до магазину за пивом. Біля входу до магазину він побачив молодих людей, на яких особливої уваги не звернув. ОСОБА_6 попросив у нього закурити, а оскільки він особисто не палить, відповів відмовою, після якої послідувала насмішка. В магазині довго не затримувався. Придбавши заплановане вийшов на вулицю, де побачив, що молодь чекає саме на нього. В нього з потерпілим почалася словесна перепалка в ході якої він хотів дати ОСОБА_6 ляпаса правою рукою, однак той уникнув удару та пішов в атаку, збивши його з ніг. Після цього йому почали завдавати удари. Більшість з них наносив ОСОБА_6 , однак, зважаючи на те, що удари він відчував одночасно як по тулубу, так і по голові, впевнений, що до побиття приєднались інші молоді люди. Спричинення ударів закінчилось раптово, так само, як і почалось, він відчував біль в нозі, також боліла голова. Піднявшись на ноги, побачив молодих людей, кількість яких зросла. Будучи здивованим такою поведінкою, ОСОБА_7 попрямував в бік освітленої ділянки міжсходинкового майданчика, та, спустившись до середини сходів, звернувся до вищезазначеного натовпу молодих людей, які стояли внизу, з запитанням, щоб для себе особисто з`ясувати причину побиття молоддю дорослого чоловіка, не вважаючи за доцільне в той момент телефонувати в міліцію та чекати допомоги від них.
Від натовпу відділився ОСОБА_6 та, йдучи до нього, досить голосно запитав: «Тобі що, мало?». ОСОБА_7 запропонував відійти в бік і спокійно поговорити. Потім він помітив, що потерпілий йде в його напрямку, щось крутить в руках, не демонструючи цю річ, висловлює погрози. До цього він не застосовував пістолет, який тримав при собі, однак в той момент, бачачи предмет в руках потерплого, який ним сприйнявся як ніж, чуючи в свій бік погрози життю та здоров`ю, зважаючи на нещодавнє побиття, коли між ним та ОСОБА_6 почала скорочуватись дистанція, він відчув небезпеку для себе, тому дістав зброю та на очах у потерпілого дослав патрон до патронник, однак хлопець не зупинився, а продовжив рух. Саме це стало причиною здійснення одного неприцільного вистрілу в його бік, під час якого він руки не піднімав, а тримав її біля бедра. Коли ОСОБА_6 схопився за живіт та нагнувся, він зрозумів, що влучив у останнього, хоча цього не хотів, оскільки мав на меті лише відлякати його від себе, змусити схаменутись.
Потерпілий після цього змінив напрямку руху, пішов в іншу сторону, а він вирішив швидко залишати це місце, оскільки не міг передбачити реакцію натовпу молодих людей. Тому повернувся до магазину, обійшов його з правої сторони, та пішов на стоянку, де сів до автомобіля і вирушив за місцем проживання товариша, відчуваючи необхідність чиєїсь поради в такій ситуації, в яку потрапив вперше. Приблизно о 03 годині ночі він прийшов до дому. Від побиття в нього розпухло обличчя та нога. За медичною допомогою звернувся лише наступного ранку, оскільки добу не відчував покращення власного стану самопочуття. В лікарні в нього виявили забій головного мозку, перелом кісточки правої ступні, забій лівої частини грудей.
Також ОСОБА_7 наголошував, що не цілився в потерпілого, щоб зробити прицільний вистріл на враження, оскільки мав намір здійснити вистріл в бік. Навіть здійснюючи постріл був впевнений, що дуло пристрою направлене в сторону. Пояснюючи причину застосування зброї зазначив, що в той момент переживав за своє здоров`я, оскільки думав, що ОСОБА_6 зможе завдати йому ножем серйозних тілесних ушкоджень, а можливо, спричинить смерть. Він не робив попереджувального пострілу, оскільки був впевнений, що коли потерпілий побачить зброю, її не доведеться застосовувати, тому що або ОСОБА_6 перестане до нього йти, повернеться та піде назад, або вони з ним домовляться та розійдуться. Він розуміє, що з любої зброї можна вбити, однак з тієї інформації, якою володів, випадки спричинення таких тілесних ушкоджень, як у ОСОБА_6 , при застосуванні травматичної зброї до цього йому не були відомі. Наслідків спричинення тяжких тілесних ушкоджень він не допускав, шкодує, що так сталось. Мав бажання вибачитись перед потерплим в лікарні та готовий був відшкодувати вартість ліків, однак цього в нього не вийшло у зв`язку з негативною реакцією родичів потерпілого на його бажання поговорити, тому розмови не вийшло.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував, що саме внаслідок застосування ним зброї потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, однак стверджував, що він застосував зброю захищаючи себе від небезпеки застосування ОСОБА_6 невеликого предмету чорного кольору схожого на ножа, що перебував у руках потерпілого, тим більше, останній йдучи до нього висловлював погрози нанесення колотих чи різаних тілесних ушкоджень, тому вважає, що застосовуючи зброю він діяв у стані необхідної оборони.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим вини в пред`явленому йому обвинуваченні, що судом розцінюється як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, суд дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в суді доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що до подій 21 вересня 2015 року ОСОБА_7 не знав, ніяких відносин не підтримував. 20 вересня 2015 року він після святкування дня народження дівчини приблизно о 22-23 годині проводив з товаришами свій вільний час на вулиці. Того дня ввечері вживав в помірній кількості алкогольні напої, а саме, випив бокал вина на святкуванні, та пляшку пива після цього. Приблизно о 01 годині ночі він з компанією підійшли до магазину «АТБ», щоб придбати цигарки, після чого вони залишились спочатку у його фойє, а потім, в зв`язку з тим, що хлопці розпочали палити і касир їм з даного приводу зробив зауваження, вийшли на вулицю та стали біля банкомату.
Обвинуваченого ОСОБА_7 він вперше побачив у фойє магазину, коли той заходив до «АТБ», та, проходячи мимо, подивився на нього і запитав: «В тебе є якісь проблеми?», на що ОСОБА_6 не відреагував.
Потім відбулися події на вулиці біля магазину. Обвинувачений ОСОБА_7 вийшов з «АТБ», підійшов до потерпілого, розвернув його та наніс рукою удар в обличчя. Не розуміючи причин такої поведінки останнього, ОСОБА_6 відштовхнув обвинуваченого, подумавши, що той перебуває в стані сп`яніння, оскільки почув від нього запах алкоголю та нерозбірливу мову. Однак ОСОБА_7 знову його вдарив, а той у відповідь знову його відштовхнув, від чого обвинувачений, зачепившись об камінь, впав на підлогу. Потерпілий хотів йому допомогти підвестись, але в цей момент до нього підбіг ОСОБА_10 та почав його тягнути від нього. Після того, коли ОСОБА_7 піднявся, він розпочав рухатись в його напрямку. ОСОБА_6 знову відштовхнув обвинуваченого, від чого той знову впав. Після цього він вирішив піти, тому почав з товаришем спускатись по сходам, де зустрів ОСОБА_11 , який рухався в протилежному їм напрямку. Через декілька хвилин останній сказав ОСОБА_6 , щоб той повернувся для розмови, на що він спочатку відповів відмовою, однак ОСОБА_12 його переконав та вони з ОСОБА_13 почали повертатись на попереднє місце, а ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 залишилась стояти на площадці. ОСОБА_7 побачивши його, запропонував піти за магазин та там розмовляти, на що він відмовився, а потім пролунав постріл. Він пробіг приблизно 5 метрів та впав, після чого йому викликали швидку допомогу.
Потерпілий ОСОБА_6 стверджував, що під час розмови з ОСОБА_7 одна рука останнього була за спиною. Він особисто ніяких предметів в руках не тримав, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 . На його думку відстань між ними складала приблизно 10 см, оскільки він чітко побачив спалах, який утворився в наслідок пострілу.
Також, ОСОБА_6 категорично заперечив факт нанесення будь-яких ударів ОСОБА_7 як ним особисто, так і будь-ким з його товаришів, при цьому зазначив, що коли ОСОБА_10 підбігав до нього, він наступив ОСОБА_7 на ногу чи руку, який в цей час впав.
Допитана в судовому засіданні в присутності законного представника неповнолітній свідок ОСОБА_14 показала, що знає потерпілого ОСОБА_6 , підтримує з ним дружні стосунки, обвинуваченого ОСОБА_7 до подій 21 вересня 2014 року не знала. У день вчинення злочину вночі вона, ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 перебували у фойє магазину «АТБ». Коли обвинувачений ОСОБА_7 з ознаками алкогольного сп`яніння зайшов до магазину, він, проходячи мимо ОСОБА_6 , подивився на нього і запитав: «В тебе є якісь проблеми?», на що ніхто з них не відреагував. Потім вони вийшли на вулицю, та розташувались біля входу. ОСОБА_7 , вийшовши з «АТБ», підійшов до них, розвернув ОСОБА_6 та хотів нанести удар, однак останньому вдалось він нього ухилитись. У відповідь потерпілий відштовхнув від себе обвинуваченого, від чого той, спіткнувшись об парапет, впав, почав лаятись, махати руками. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 хотіли йому допомогти піднятись, але той штовхався, кричав. Побачивши, що він самостійно піднявся, вони всі разом почали спускатись по сходах від магазину. Після цього вона чула, як один з молодих людей каже ОСОБА_6 , щоб той піднявся до обвинуваченого поговорити. Потерпілий спочатку не хотів, а потім пішов на верх по східцях, де приблизно на середині зустрівся з ОСОБА_7 , після чого почула звук пострілу.
Свідок ОСОБА_14 стверджувала, що під час конфлікту ніхто з присутніх ударів ОСОБА_7 не наносив. У ОСОБА_6 в руках ніяких речей вона не бачила.
Допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника неповнолітній свідок ОСОБА_15 показав, що знайомий з потерпілим ОСОБА_6 , а обвинуваченого ОСОБА_7 не знає. У день вчинення злочину вночі він, ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 перебували у фойє магазину «АТБ». Коли обвинувачений ОСОБА_7 з ознаками алкогольного сп`яніння зайшов до магазину, він, проходячи мимо ОСОБА_6 , подивився на нього і запитав: «В тебе є якісь проблеми?», на що ніхто з них не відреагував. Потім вони вийшли на вулицю, та розташувались біля входу, де палили цигарки. ОСОБА_7 , вийшовши з «АТБ», підійшов до них та наніс удар рукою ОСОБА_6 . Потерпілий намагався заспокоїти обвинуваченого, той впав. Побачивши, що він самостійно піднявся, вони всі разом почали спускатись по сходах від магазину. На зустріч їм йшли двоє молодих людей, які піднімались до магазину. Через певний час ОСОБА_6 пішов на верх по східцях, а вони залишились. Приблизно на середині останній зустрівся з ОСОБА_7 , а через декілька секунд обвинувачений, діставши руку з карману, зробив постріл.
Свідок ОСОБА_15 стверджував, що висновок про перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння він зробив, оскільки чув від нього різкий запах з порожнини рота, мова була млявою, а при виході з магазину у останнього при собі буди дві пляшки пива. Зброю в руках ОСОБА_7 не бачив, лише чув звук пострілу, також не бачив в руках у потерпілого речей, схожих на зброю. Окрім цього, зазначив, що під час конфлікту ніхто з присутніх ударів ОСОБА_7 не наносив.
Допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника неповнолітній свідок ОСОБА_10 показав, що з потерпілим ОСОБА_6 підтримує дружні відносини, а обвинуваченого ОСОБА_7 не знає. Восени 2014 року він з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 перебував у фойє магазину «АТБ», до якого зайшов обвинувачений ОСОБА_7 та, проходячи мимо них, запитав: «У вас якісь проблеми?». Потім вони вийшли з магазину, оскільки касир їм зробила зауваження про заборону паління, а ОСОБА_6 в цей час палив. На вулиці потерпілий стояв спиною до дверей, а він обличчям до нього. Коли на вулиці з`явився ОСОБА_7 , він підійшов до ОСОБА_6 , взяв його за плече, розвернув та наніс удар, від якого потерпілий намагався ухилитись. Коли ОСОБА_7 перечепившись об поріг впав, ОСОБА_6 почав допомагати йому підвестись, однак чоловік махав руками, висловлювався нецензурною лайкою в їх бік, тому той відійшов. Він також намагався допомогти підвестися останньому, однак у нього це не вийшло зробити. Бачачи, що ОСОБА_7 піднявся, вони пішли в низ по сходах, де зустріли двох хлопців, які в цей час піднімалися.
Потім, коли вони вже знаходились на певній відстані від сходів, до них підійшов незнайомий йому хлопець та запропонував піти розібратись в ситуації. Вони спочатку відмовились, однак потім ОСОБА_6 погодився та разом з вищезазначеним хлопцем пішов вверх по сходах. З моменту зустрічі потерпілого з ОСОБА_7 минуло декілька секунд, після чого він почув звук пострілу. Обвинувачений пішов вверх, а потерпілий спустився до них.
Свідок ОСОБА_10 стверджував, що ОСОБА_6 не штовхав та не бив обвинуваченого, в руках у нього предмету, схожого на ніж він не бачив, в бік обвинуваченого ненормативною лексикою той не висловлювався. Він також не бачив зброї, якою був зроблений постріл. Висновок про перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння він зробив в зв`язку з наявністю у останнього різкого запаху з порожнини рота, нестійкою ходою та нечіткою мовою.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що в ніч з 20 на 21 вересня 2014 року він знаходився неподалік входу в магазин «АТБ» та бачив, як з нього вийшов обвинувачений ОСОБА_7 , та підійшовши до компанії молодих людей взяв за плече ОСОБА_6 , розвернув його та наніс непрямий удар в область обличчя. Останній у відповідь відштовхнув його. Потім відбулась штовханина, під час якої ОСОБА_6 намагався відгородити від себе ОСОБА_7 , той не втримався на ногах і впав. Його намагались підняти хлопці, що були в компанії, не допомагав лише ОСОБА_6 . Потім він відволікся, а коли повернувся, продовжив спостерігати за конфліктом, який відбувався за участі обвинуваченого та потерпілого вже на сходах до магазину. Обвинувачений ОСОБА_7 щось дістав, після чого він почув хлопок, а потім останній розпочав бігти в його напрямку злегка похитуючись. Потерпілий також почав бігти, однак в інший бік.
Свідок ОСОБА_16 зазначив, що в момент, коли він почув хлопок, біля потерпілого та обвинуваченого перебували всі інші молоді люди, яких він до цього бачив. Під час досудового слідства він слідчим не допитувався. Побачивши об`яву в газеті про пошук свідків вчинення злочину, вирішив відгукнутись, погодившись дати покази в судовому засіданні.
Суд звертає увагу на те, що даний свідок чітко зазначив, що він бачив лише початок та кінець подій та припускає, що обвинувачений наносив удар потерпілому внаслідок виниклого між ними конфлікту.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що з потерпілим ОСОБА_6 підтримує дружні відносини, а обвинуваченого ОСОБА_7 не знає. 20 вересня 2014 року проходячи мимо магазину «АТБ» він почув голосну розмову. Підійшовши до ОСОБА_6 , який з дівчиною та двома хлопцями стояв між магазином та будинком, він поцікавився що сталося. Потім прийшов ОСОБА_12 та попросив ОСОБА_6 повернутись і поговорити з чоловіком, на що той погодився. Він та ОСОБА_12 підійшли ближче до магазину, а потерпілий попрямував вверх по сходах. Через декілька секунд після зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_7 він почув звук пострілу, а потім останній почав бігти вгору, а потерпілий, тримаючись за живіт, спускатись до низу. На прохання потерпілого він почав догнати обвинуваченого, рухаючись за ним, однак швидко втратив його з поля зору, тому повернувся на попереднє місце.
Свідок ОСОБА_13 зазначив, що на його думку, обвинувачений того дня перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки при ходінні він похитувався, однак різкого запаху алкоголю від нього не чув.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що обвинуваченого та потерпілого по справі знає наглядно, ніяких відносин не підтримує. У день вчинення злочину він з ОСОБА_12 перебував поблизу магазину «АТБ», приблизно за 30 метрів до його входу, який добре освітлюється ліхтарем, тому він чітко бачив як потерпілий ОСОБА_6 , знаходячись біля входу до магазину, вдарив когось в обличчя, однак кого саме він не бачив. Потім почув звук нанесення ударів ногами чи руками, а також звук розбитого скла. Це його зацікавило, тому він запропонував ОСОБА_12 підійти ближче та роздивитись, що відбувається. Піднімаючись по сходах вони зустріли потерпілого та його друзів, які в цей час спускались по сходах від магазину. Біля входу до магазину він побачив обвинуваченого ОСОБА_7 , який лежав на підлозі. Останній, піднявшись, запитав у них, чи знають вони тих молодих людей, які пішли, а потім сам шкутильгаючи пішов в їхньому напрямку, викрикнувши запитання, щоб з`ясувати причину побиття. З компанії молодих людей виділився ОСОБА_6 , який розпочав йти в бік ОСОБА_7 , вживаючи при цьому нецензурні слова та висловлюючи погрози життю та здоров`ю. Після того, коли відстань між ними скоротилась, почув звук вистрілу, хлопець схопився за живіт та почав спускатися до низу, а чоловік пішов в інший від нього бік.
Свідок ОСОБА_17 зазначив, що висновку про те, що ОСОБА_6 наносить удар він зробив тому, що бачив руку потерпілого в русі, як при нанесенні удару, потім останній перемістився на ділянку, яка не освітлювалась, однак він почув звуки нанесення ударів. Коли події розгортались на сходах, ОСОБА_7 стояв до нього спиною, він не бачив в його руках зброї, також він не бачив в руках потерпілого будь-яких предметів. Окрім цього, свідок показав, що коли приїхала міліція, молоді люди, які були з ОСОБА_6 спочатку повідомили, що удари обвинуваченому наносив сам потерпілий, а потім, що всі вони разом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що знає потерпілого ОСОБА_6 , оскільки разом з ним навчався в школі, однак ніяких відносин не підтримує. У день вчинення злочину він з ОСОБА_17 перебував поблизу магазину «АТБ», приблизно за 30-40 метрів до його входу, який добре освітлюється ліхтарем, тому він чітко бачив як потерпілий ОСОБА_6 , знаходячись біля входу до магазину, вдарив ОСОБА_7 в обличчя. Потім він та ОСОБА_17 почали підніматися по сходах, де зустріли потерпілого та його друзів, які в цей час спускались від магазину. Вже біля входу до магазину він побачив обвинуваченого ОСОБА_7 , який лежав на підлозі з слідами крові на обличчі. В подальшому, піднявшись, обвинувачений шкутильгаючи пішов в напрямку сходів, де на середині зустрівся з ОСОБА_6 , який разом з ОСОБА_13 піднімався до нього на зустріч. Через декілька секунд після цього він почув звук пострілу.
Свідок також показав, що коли приїхали працівники міліції, молоді люди, які були з ОСОБА_6 повідомили міліціонерам, що удари обвинуваченому наносили вони всі разом.
За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Так під час допиту свідок ОСОБА_18 показала, що з обвинуваченим ОСОБА_7 вона перебуває в шлюбних відносинах, потерпілого по справі не знає. 21 вересня 2014 року приблизно о 02 годині ночі її чоловік повернувся до дому з слідами побиття та крові на обличчі, рештками битого скла на голові, саднами по тілу, йдучи він шкутильгав на ногу. ОСОБА_7 нічого не пояснював, однак вона бачила, що йому погано. Від виклику швидкої допомоги на той момент часу він відмовився. Вдень стан його лише погіршувався. Вона стала наполягати на зверненні за медичною допомогою. Свідок ствердно повідомила суд про те, що 21 вересня 2014 року вона не чула від обвинуваченого запаху алкоголю з порожнини рота, тому вважає, що ОСОБА_7 не перебував в стані алкогольного сп`яніння.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6 по справі не знає. В кінці вересня 2014 року в нічну пору він з жінкою ОСОБА_20 став свідком побиття компанією з 4-5 чоловік біля входу до магазину «АТБ» обвинуваченого ОСОБА_7 який перебував в лежачому стані, а йому ногами наносились удари. Потім молоді люди спустились в низ по сходам, а ОСОБА_7 піднявся та почав рухатись в напрямку молоді, викрикуючи запитання, щоб з`ясувати причину побиття. До нього піднявся хлопець з вищезазначеної компанії. Дуже швидко після їхньої зустрічі почувся хлопок, а потім чоловіки розійшлись в різні сторони.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6 по справі не знає. В кінці вересня 2014 року в нічну пору вона з чоловіком ОСОБА_19 стала свідком побиття компанією з 4-5 чоловік біля входу до магазину «АТБ» обвинуваченого ОСОБА_7 . Свідок зазначила, що початку конфлікту вона не бачила. Коли вони підійшли ближче до входу в магазин ОСОБА_7 знаходився в лежачому стані, а йому ногами наносились удари, при цьому була чутна нецензурна лайка. Потім молоді люди спустились в низ по сходам. ОСОБА_7 піднявся та почав рухатись в напрямку молоді, викрикуючи запитання, щоб з`ясувати причину побиття. До нього піднявся хлопець з вищезазначеної компанії. Дуже швидко після їхньої зустрічі вона почула хлопок, а потім чоловіки розійшлись в різні сторони. Обвинувачений ОСОБА_7 йшов від місця розмови не швидко.
Аналізуючи в межах пред`явленого обвинувачення покази потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , суд звертає увагу, що вони заперечували факт обопільної бійки, яка відбулась приблизно за п`ять хвилин до зустрічі обвинуваченого та потерпілого на сходах. В цій частині суд визнає їхні покази нещирими та такими, що викликають сумніви у їх правдивості, оскільки вони спростовуються іншими зібраними доказами по справі, а саме, показами свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , задокументованим фактом наявності у обвинуваченого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Також, судом визнаються як надумані покази зазначених свідків та потерпілого про факт перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в день вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили цей факт. В іншій частині покази потерпілого та свідків судом визнаються належними та допустимими.
Окрім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_7 в пред`явленому йому обвинуваченні також підтверджується наступними наданими та дослідженими судом доказами.
Протоколом огляду місця події від 21 вересня 2014 року о 02 годині 40 хвилин була оглянута прилегла до магазину «АТБ» ділянка місцевості по провулку Квітневому, 9 в місті Києві, відповідно до якого, прямо до входу в магазин ведуть сходи. На відстані 5-7 метрів праворуч від входу до «АТБ» були виявлені частини розбитої плашки з-під пива та пакет з сушеною рибою.
Протоколом огляду місця події від 21 вересня 2014 року о 09 годині 17 хвилин в приміщенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, розташованої по вулиці Братиславській, 3 в місті Києві був встановлений предмет гумовий чорного кольору овальної форми, який зі слів лікаря ОСОБА_21 був вилучений під час операції з брюшної стінки ОСОБА_6 .
Протоколом огляду місця події від 25 вересня 2014 року з гардеробу Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги були вилучені речі потерпілого ОСОБА_6 , а саме, куртку чорного кольору, джинсові брюки, кросівки, футболку з слідами бурого кольору.
Протоколом огляду місця події від 08 жовтня 2014 року за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 був вилучений предмет, схожий на пістолет з маркуванням НОМЕР_1 та магазин.
Протоколом огляду від 03 жовтня 2014 року були оглянуті вилучені з лікарні речі потерпілого ОСОБА_6 , під час якого встановлено наявність на лівій боковій стінці та підошві, підмітковій та каблучній частинах кросівка сліди у вигляді крапель бризків та мазків речовини буро-червоного кольору, схожі на кров; в пошкодженій футболці чорного кольору з надписом «Слов`янин» виявлено отвір неправильної форми максимальним розміром 4х4,5 см, навколо якого по всій поверхні передньої частини знаходяться сліди буро-червоного кольору.
Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 вересня 2014 року, зафіксовано як потерпілий ОСОБА_6 на фотознімку № 3, на якому зображений ОСОБА_7 , за загальними рисами обличчя впізнав чоловіка, що здійснив у нього постріл.
Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 вересня 2014 року, зафіксовано як свідок ОСОБА_10 на фотознімку № 3, на якому зображений ОСОБА_7 , за загальними рисами обличчя впізнав чоловіка, який спричинив вогнепальне поранення потерпілому ОСОБА_6 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 13 листопада 2014 року слідчим відтворено обстановку та обставини подій 21 вересня 2014 року та місце розташування обвинуваченого, потерпілого та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_22 .
Судом встановлено, що під час його проведення потерпілий попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, були присутніми двоє понятих та представник потерпілого. Експеримент проводився з метою перевірки та уточнення відомостей, отриманих під час допиту потерпілого, під час якого він вказав, що спалах побачив на відстані 8-10 см від себе на рівні живота. В момент вистрілу свідки перебували на відстані приблизно 15 м від нього. Зброї в руках обвинуваченого він не бачив, сам в руках нічого не тримав. Пояснив, що він повернувся до ОСОБА_7 бо думав, що той хоче вибачитись.
Згідно висновку експерта № 1970/Е від 05 листопада 2014 року, на момент госпіталізації у ОСОБА_6 мало місце вогнепальне поранення живота: непроникаюче поранення передньої черевної стінки (рана діаметром до 2 см, розташована зліва від середньої (білої) лінії живота на рівні 10 ребра, рановий канал направлений зліва на право спереду назад через прямий м`яз живота сліпо закінчується у перед черевному просторі (без ушкодження очеревини); закриту травму живота розрив лівої долі печінки по діафрагмальній (12х7 см) та вісцеральній (до 6 см) поверхнях, яке ускладнилось гемоперітонеумом.
Вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя а їх характер та морфологічні властивості, а також наявність в рані гумової кулі свідчать про те, що вони утворилися від однократної дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту із значною кінетичною енергією, зокрема, внаслідок пострілу набоями, які були споряджені гумовими кулями та за давністю можуть відповідати 21 вересня 2014 року.
Суд звертає увагу на те, що у вступній та резолютивній частині даного висновку експертом зазначена невірна дата народження потерпілого ОСОБА_6 , а саме, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дану обставину суд розцінює як описку, яка не впливає на суть експертного дослідження. У суду не виникає сумнівів, що експертиза проводилась по визначенню тілесних ушкоджень саме у потерпілого по даному кримінальному провадженню, про що свідчить описова частина висновку експерта, де правильно вказані анкетні дані ОСОБА_6 , а також зазначено, що 04 листопада 2014 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був особисто оглянутий в експертній установі, а його особа встановлювалась за паспортом серії НОМЕР_2 .
Згідно висновку експерта № 418-МК від 11 листопада 2014 року, при експертизі одягу потерпілого ОСОБА_6 , а саме, футболки, було виявлене наступне: одне вогнепальне вхідне кульове пошкодження, що розташоване на передній поверхні футболки зліва в середній третині, яке утворилося від дії еластичного вогнепального снаряду (кулі) сферичної форми, в результаті проведення пострілу з вогнепальної зброї; різані пошкодження від дії ножиць, що розташовані на передній поверхні справа та зліва; побутові пошкодження, розташовані на задній поверхні справа, які утворились в результаті експлуатації одягу. Навколо вогнепального вхідного кульового пошкодження виявлені частки незгорілих порошин, що вказує на проведення пострілу з близької дистанції. З огляду на анатомічне розташування лівої долі печінки та пошкодження на одязі за своєю локалізацією співпадають при умові правильного одягнення речі.
Відповідно до висновку експерта № 816 від 22 жовтня 2014 року, гумовий предмет схожий на кулю, що була видалена із черевної стінки ОСОБА_6 , до боєприпасів вогнепальної зброї не відноситься, ймовірно є частиною, стріляною кулею з еластичного матеріалу чорного кольору 9 мм патрону.
Виявлений та вилучений предмет, схожий на пістолет з маркуванням «Форт-12Р» з магазином до нього є коротко ствольною вогнепальною зброєю гладко ствольним самозарядним пістолетом моделі Форт-12Р калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , калібру 9 мм РА, призначеним для стрільби патронами «несмертельної дії», спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, придатний для стрільби. В зв`язку з тим, що куля виготовлена з еластичного матеріалу, частина кулі, надана експерту на дослідження, не зберегла на собі слідів придатних для ідентифікації по ним вищезазначеного екземпляру зброї.
Оцінюючи вищезазначені досліджені судом докази по справі, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв`язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.
При цьому, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що протокол проведення слідчого експерименту, висновок судово-медичної експертизи № 1979/Е та висновок судово-медичної експертизи № 418МК є недопустимими доказами, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так як порядок їх призначення та проведення здійснювався згідно положень КПК України. Окрім цього, суд оцінює вищезазначені докази в сукупності з іншими зібраними по справі доказами, тому вони не мають наперед визначеної доказової сили.
Таким чином, невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 та доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 вчиняючи кримінально каране діяння діяв у стані необхідної оборони, суд розцінює як обрану позицію захисту від пред`явленого обвинувачення. Дійсно, право на необхідну оборону є природним і невідчужуваним абсолютним правом людини та гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожен має право захищати своє життя та здоров`я від протиправних посягань. Кожен громадянин має право на необхідну оборону незалежно від можливості звернутися за допомогою до органів влади, службових осіб чи інших громадян для відвернення чи припинення посягання. Однак, право на необхідну оборону можливе лише за необхідної підстави, яка складається з двох елементів: суспільно небезпечного посягання і необхідності в його негайному відверненні чи припиненні.
Наявність суспільно небезпечного посягання означає, що діяння повинно бути спробою заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам та тривати в часі, протягом якого тільки і можлива необхідна оборона. Суспільно небезпечне посягання має початковий і кінцевий моменти. Роз`яснюючи це положення, Пленум Верховного Суду України ще в постанові від 28 червня 1991 року № 4 «Про практику застосування судами законодавства, що забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань» зазначив, що стан необхідної оборони виникає не тільки в момент суспільно небезпечного посягання, але й за наявності реальної загрози заподіяння шкоди. У свою чергу, кінцевий момент посягання визначається різними чинниками: досягнення мети тим, хто посягає, припиненням дій тим, хто посягає, за власною волею чи поза волею.
Потреба в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного посягання виникає тоді, коли зволікання з боку того, хто захищається, в заподіянні шкоди тому, хто посягає, загрожує негайною і явною шкодою правоохоронюваним інтересам. Таким чином, надаючи громадянам право на необхідну оборону, закон має на увазі лише ті випадки захисту, за яких громадянин змушений невідкладно заподіяти шкоду тому, хто посягає, з тим, щоб відвернути чи припинити посягання та ефективно здійснити захист. Якщо ж така невідкладна потреба ще не виникла або, навпаки, вже минула, то й стан необхідної оборони або ще не виник, або, виникнувши, вже закінчився. І перший і другий випадок свідчать про відсутність стану необхідної оборони.
В судовому засіданні стороною захисту не надано, а судом не встановлено доказів того, що в момент застосування зброї ОСОБА_7 відносно нього з боку потерпілого ОСОБА_6 вчинялось суспільно небезпечне посягання, яке мало реальну загрозу заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що він не знаходився в стані необхідної оборони.
Аналізуючи надані обвинуваченим ОСОБА_7 покази, суд звертає увагу на те, що він застосовував зброю свідомо, хоча і пояснював це необхідністю відлякати від себе потерпілого, змусити його схаменутись. Обвинувачений передбачав настання суспільно небезпечних наслідків, та свідомо допускав їх настання, оскільки постріл відбувся з невеликої відстані від потерпілого та направлений був у область черевної порожнини, враження якої становить небезпеку для життя. При цьому, судом розцінюються як щирі покази ОСОБА_7 про те, що він не бажав настання наслідків у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .
Тому, оцінюючи суб`єктивне ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинених дій, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 діяв з непрямим умислом, оскільки він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків, хоча не бажав, але свідомо допускав їх настання.
Дані під час судового розгляду справи покази обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він мав намір здійснити вистріл в бік, був впевнений, що дуло направлене в сторону, постріл був неприцільним, а також, те що він не допускав ніяких серйозних наслідків від влучення в живіт ОСОБА_6 , судом розцінюється як обрана позиція захисту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину доведена повністю і органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його умисні дії за ч. 1 ст. 121 КК України, які виразились в умисному заподіянні тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
При цьому, не можуть бути залишені поза увагою суду надані стороною захисту докази спричинення обвинуваченому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у виді закритої черепно-мозкової травми: саден голови, субкон`юнктивального крововиливу лівого ока, синців повік лівого ока, крововиливу у речовину головного мозку; закритої травми правої гомілки: перелому дистального кінця правої малогомілкової кістки зі зміщенням; рани в ділянці лівого ліктьового суглоба, що згідно висновку експерта № 1/з від 04 березня 2015 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та легких тілесних ушкоджень відповідно, та які стали причиною перебування останнього в медичному закладі з 22 вересня 2014 року по 15 жовтня 2014 року.
Доказів, які б спростовували факт нанесення вищезазначених тілесних ушкоджень обвинуваченому в ході обопільної бійки з потерпілим ОСОБА_6 суду не надано, тому при призначенні покарання обвинуваченому суд вважає за необхідне прийняти до уваги неправомірну поведінку потерпілого по відношенню до обвинуваченого, яка спровокувала подальший розвиток конфлікту.
Окрім цього, суд вважає за необхідне врахувати при призначенні покарання обвинуваченому факт перебування потерпілого ОСОБА_6 під час вчинення відносно нього злочину в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 24894, відповідно до якої, згідно лабораторним аналізам 21 вересня 2014 року в крові ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт 0,42 ‰ (номер аналізу 8754).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, те, що він працевлаштований, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, раніше не судимий.
Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи конкретні обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого злочину, те, що обвинувачений раніше не судимий, під час дачі показів запевнив суд у тому, що шкодує про вчинене, на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, він позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, зважаючи на відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також, приймаючи до уваги обставини вчинення злочину, неправомірну поведінку самого потерпілого по відношенню до обвинуваченого, яка мала негативні наслідки у виді ушкодження здоров`я останнього, факт виявлення в крові потерпілого ОСОБА_6 на час надходження до лікувальної установи 21 вересня 2014 року етилового спирту в розмірі 0,42 ‰, який вплинув на його психоемоційний стан, тому суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для досягнення мети кримінального покарання та таким, що відповідає засадам справедливості, оскільки виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання.
Під час судового розгляду справи потерпілим ОСОБА_6 оголошено цивільний позов про відшкодування з обвинуваченого ОСОБА_7 завданої злочином шкоди, який він уточнив в ході судового розгляду справи (т. 2, а.с. 214). Заявлені позовні вимоги потерпілий обґрунтовує тим, що внаслідок спричинення тяжкого тілесного ушкодження, його було госпіталізовано до відділення політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де 21 вересня 2014 року проведено операцію в області живота та печінки. Вартість медичних препаратів на які збереглися чеки складає 6 372 гривень 33 копійки, окрім цього ним оцінена вартість медичних препаратів на які чеки не збереглись в розмірі 6 000 гривень. Йому рекомендований спеціальний курс лікування та спеціального харчування.
На теперішній час стан його здоров`я погіршився, в зв`язку з чим він звернувся до лікаря та йому рекомендовано пройти оздоровлення та лікування в санаторіях в умовах Закарпаття, тому він вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого вартість рекомендованого санаторно-курортного лікування в розмірі 24 600 гривень.
Окрім цього, потерпілий зазначає, що в результаті злочину йому було завдано матеріальних збитків в розмірі 22 547 гривень 02 копійки внаслідок пошкодження одягу (порваного, знешкодженого та забризканого кров`ю), розбиття мобільного телефону, оплати нового одягу, телефону, адже частину речей зберігають органи досудового розслідування як речові докази, а частина з них понівечена кров`ю та прострілена.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди, потерпілий послався на те, що протягом тривалого часу у зв`язку із пострілом у живіт у нього відмічається значний розлад здоров`я, ускладнення, в зв`язку з чим йому необхідний тривалий час на відновлення свого фізичного та морального стану, спеціалізоване харчування, санаторно-курортне лікування в спеціалізованих закладах, тощо. Оскільки нанесені ушкодження були небезпечні для життя в момент їх нанесення, він був вимушений шукати та позичати грошові кошти під боргові розписки, проценти для лікування вогнепального поранення в область живота, значного пошкодження печінки та інших органів. Через ці обставини ОСОБА_6 тривалий час не може вночі спокійно спати. І до того суворий сімейний бюджет потерпілого довелося спрямувати на витрати по лікуванню пошкодженого здоров`я в результаті злочинних дій ОСОБА_7 . Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого потерпілий почав до всього нервово відноситися. Від такого фізичного стану, значного пошкодження здоров`я, нецільового використання сімейних грошей постраждали, крім самого потерпілого, члени його родини, родичі, що призвело до напруженості в стосунках.
Приймаючи рішення по заявлених позовних вимогах потерпілого ОСОБА_6 суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи доведеність вини ОСОБА_7 у спричиненні потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, внаслідок яких останній вимушений був отримувати лікування в умовах стаціонару, суд задовольняє заявлені позовні вимоги в частині стягнення понесених останнім витрат на купівлю ліків, перев`язочних матеріалів з 21 вересня 2014 року по 20 жовтня 2014 року, згідно призначеної медикаментозної терапії, вказаної у виписці № 24894, що підтверджується надими фіскальними чеками.
При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на купівлю ліків по фіскальним чекам від 05 жовтня 2014 року в сумі 16 грн. 40 коп., від 21 жовтня 2014 року в сумі 14 грн. 68 коп., 22 жовтня 2014 року в сумі 52 грн. 18 коп., 24 жовтня 2014 року в сумі 74 грн. 30 коп., 25 жовтня 2014 року в сумі 37 грн. 20 коп., 29 жовтня 2014 року в сумі 8 грн. 69 коп., 29 жовтня 2014 року в сумі 41 грн. 25 коп., 31 жовтня 2014 року в сумі 9 грн., товарним чекам від 28 жовтня 2014 року, 11 листопада 2014 року, 26 листопада 2014 року, витрат на надання послуг з дієтичного харчування, згідно видаткової накладної № РН-0202 від 20 березня 2015 року, та продуктів харчування, згідно чеків магазину «Сільпо», оскільки потерпілим ОСОБА_6 не надано доказів на підтвердження того, що перелічені в них медичні препарати та спеціальне харчування призначені лікарями в період з 21 вересня 2014 року по 20 жовтня 2014 року, та рекомендовані після виписки з лікувального закладу, а надана виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 24894 доказів цьому не місить.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат, понесених на купівлю медичних препаратів, на які не збереглися чеки, оскільки ненадання позивачем доказів на підтвердження понесених витрат, в силу вимог ст. 60 ЦПК України, є підставою для відмови в задоволенні позову.
Окрім цього, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 заявленої потерпілим ОСОБА_6 грошової суми на санаторно-курортне лікування в зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.
Приймаючи таке рішення суд виходить з того, що згідно вимог ст. 1166 ЦК України, підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна неправомірними діями винної особи, якщо судом буде встановлено факт понесення витрат та наявність причинного зв`язку між злочинним діями заподіювача шкоди та їх наслідками. В ході судового розгляду справи потерпілим та його представником не надано доказів про те, що ОСОБА_6 проходив санаторно-курортне лікування та поніс витрати на це в розмірі 24 600 гривень.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості пошкодженого одягу, а саме, джинсів, футболки, куртки, кросівок, носків, телефону «Айфон» та вимушеного нового одягу, телефону виходячи з наступного.
Згідно постанови слідчого про визнання речовими доказами від 03 жовтня 2014 року джинсові штани синього кольору, брючний ремінь, куртку синього кольору передано матері потерпілого ОСОБА_6 та на даний час перебувають у його користуванні. Їхню долю суд вирішує в порядку вимог ст. 100 КПК України. Кросівки потерпілого також визнані речовим доказом, однак вони приєднані до матеріалів виділеного кримінального провадження, тому їх доля буде вирішуватись в межах розгляду іншої справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_6 не доведена необхідність купівлі нового одягу та телефону, не надано доказів, які б свідчили про дійсну вартість джинсів, футболки, куртки, кросівок, носків та мобільний телефон «Айфон» на момент їхньої купівлі потерпілим саме тій сумі, яка зазначена в позові, зважаючи на ненадання доказів на підтвердження того, що джинси, куртка, кросівки, носки та мобільний телефон пошкоджені внаслідок саме злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , а одяг та телефон, куплені згідно наданих суду товарних чеків, придбані саме потерпілим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Приходячи до висновку про необхідність часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди, судом враховується характер вчиненого правопорушення та ступінь вини особи, яка завдала шкоду.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_6 судом враховується ступінь страждань та переживань стосовно подій 21 вересня 2014 року, які змінили звичний темп його життя.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілому заподіяно моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень, які є достатніми для покриття душевних та фізичних страждань потерпілого. Вказана моральна шкода повинна бути відшкодована йому обвинуваченим ОСОБА_7 , оскільки він винен у її заподіянні.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням по справі експертних досліджень.
Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з встановленням 3 (трьох) років іспитового строку, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Згідно п. 2, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Обраний стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 5 840 (п`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 42 копійки.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень 42 копійки.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Речові докази по справі гумову кулю, вилучене під час огляду місця події скло, пакет з сухою рибою, які зберігаються в камері схову Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві знищити.
Речові докази по справі штани та куртку, які передані на зберігання ОСОБА_23 - залишити у володінні ОСОБА_6 , як законного власника.
Речовий доказ по справі вилучену у потерпілого футболку, яка зберігається в камері схову Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві знищити.
Речовий доказ по справі пістолет «Форт-12 Р» № НОМЕР_1 , який зберігаються в камері схову Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві передати дозвільній системі ГУ Національної поліції в місті Києві.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави вартість проведених по справі трасологічної експертизи № 1264 від 23 вересня 2014 року в розмірі 196 (ста дев`яносто шести) гривень 56 копійок та балістичної експертизи № 816 від 22 жовтня 2014 року в розмірі 983 (дев`ятсот вісімдесят три) гривні 84 копійки, а всього 1 180 (одну тисячу сто вісімдесят) гривень 40 копійок.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Подільський районний суд міста Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
СуддяОСОБА_1
