open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р.

Справа № 922/6222/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", с. П'ятигірське

до

Підприємство житлово-комунального господакрства "Курганське", с. П'ятигірське

про

стягнення коштів у розмірі 335 700,73 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 01/КБ/Ю від 02.01.2015 року

відповідача - не зявився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське", про стягнення 274 112,20 грн. основної заборгованості, 3 299,68 грн. 3% річних, 58 288,85 грн. пені. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 5 035,51 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 19/2015/КБ/О про надання послуг з подачі води від 31 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/6222/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 14 грудня 2015 року.

10 грудня 2015 року через канцелярію суду, за допомогою факсимільного зв'язку, від відповідача надійшла заява (вх. № 49368 від 10 грудня 2015 року) про перенесення судового засідання мотивована знаходженням директора ПЖКГ "Курганське" на лікарняному; оригінал вказаної заяви надійшов до суду 14 грудня 2015 року (вх. № 49886 від 14 грудня 2015 року). Дані документи судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 14 грудня 2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення, заявою про перенесення судового засідання (арк. спр. 30, 32, 33-34).

Суд, розглянувши заяву відповідача (вх. № 49368 від 10 грудня 2015 року та № 49886 від 14 грудня 2015 року) про перенесення судового засідання, проти задоволення якої заперечував представник позивача, вважає за необхідне відмовити відповідачу в її задоволенні з огляду на наступне.

Вищій господарський суд України у Постанові № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу України судами першої інстанції" Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року (п. 3.9.2 постанови) роз’яснив господарським судам, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі № 922/6222/15 від 03 грудня 2015 року, відповідач був попереджений про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представника у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів; ухвала суду була одержана відповідачем 08 грудня 2015 року і за цей час (до дати судового засідання 14 грудня 2015 року) відповідач мав можливість надати суду докази на обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи вище викладене в сукупності, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про перенесення судового засідання (вх. № 49368 від 10 грудня 2015 року та № 49886 від 14 грудня 2015 року).

В судовому засіданні 14 грудня 2015 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31 березня 2015 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (користувач) було укладено договір № 19/2015/КБ/О про надання послуг з подачі води.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору, підприємство зобов'язується забезпечити подачу води для користувача із свердловин, розташованих в Харківській області, с. Червона Гірка, Балаклійського району за допомогою власного обладнання, а користувач зобов'язується своєчасно оплатити надані послуги у строки і на умовах, що передбачені договором. Загальний обсяг виконаних послуг, що надається користувачу, фіксується в актах виконаних робіт, але не більше об'єму визначеному у дозволі на спеціальне водокористування.

Вартість послуг, передбачених даним договором затверджується сторонами в калькуляції, яка є невід'ємною частиною даного договору, та залежить, в першу чергу, від зміни вартості електроенергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунок по даному договору користувач проводить шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підприємства протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних послуг (п. п. 2.1, 2.2, 2.4 договору).

Згідно п. п. 3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 договору "права та обов'язки користувача" останній взяв на себе: оплачувати надані послуги у відповідності до умов укладеного договору; у разі несвоєчасного внесення оплати сплатити пеню у розмірі встановленому законодавством України та цим договором; протягом 3 робочих днів з дати отримання актів виконаних робіт, повернути підприємству належним чином оформлений акт, або надіслати обґрунтовану відмову у підписанні акту виконаних робіт, у випадку, якщо користувач у зазначений термін не поверне належним чином оформлений акт виконаних робіт чи не надасть обґрунтованої відмови у підписанні такого акту, то він рахується прийнятим користувачем і підлягає оплаті.

За порушення строків оплати наданих послуг користувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у момент прострочення, за кожен день прострочення (п. 4.3 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту підписання та діє до 31 грудня 2015 року (п. п. 6.1, 6.2 договору).

На виконання умов вказаного договору сторонами складно та підписано калькуляцію надання послуг з подачі води (додаток № 1 до договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачеві послуги з подачі води на загальну суму 274 112,20 грн., даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 827 від 31 травня 2015 року на суму 128 502,00 грн.; № 869 від 30 червня 2015 року на суму 126 095,32 грн.; № 1422 від 31 липня 2015 року на суму 19 514,88 грн. Втім відповідач свої зобов'язання не виконав, вартість наданих послуг не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження повної або часткової сплати ним боргу за надані послуги відповідно умов договору № 19/2015/КБ/О про надання послуг з подачі води від 31 березня 2015 року у розмірі 274 112,20 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське" основного боргу у розмірі 274 112,20 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3 299,68 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних за розрахунком визначено не вірно (позивачем не вірно визначено початок перебігу строку виникнення у відповідача заборгованості за неналежне виконання умов спірного договору (прострочення), оскільки позивачем при визначенні кінцевої дати оплати товару не враховано вимоги ст. 253 ЦК України, з огляду на це й не вірно встановлено початок перебігу нарахування 3% річних); водночас, невірне визначення початку періоду нарахування 3% річних не вплинуло на їх розмір; отже сума 3% річних у розмірі 3 299,68 грн. є обґрунтованою, правомірно нарахованою та задовольняється судом.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 58 288,85 грн. (за період з 04 червня 2015 року по 03 липня 2015 року; з 04 липня 2015 року по 03 серпня 2015 року; з 04 серпня 2015 року по 27 серпня 2015 року; з 28 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року; з 25 вересня 2015 року по 17 листопада 2015 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань. Разом з тим, позивачем не вірно визначено початок перебігу строку виникнення у відповідача прострочення по оплаті наданих послуг - невірно визначено початок строку з настанням якого є підстави для застосування п. 4.3 договору (при визначенні кінцевої дати оплати наданих послуг не враховано вимоги ст. 253 ЦК України), з огляду на це й не вірно встановлено початок перебігу строку нарахування пені. Крім того позивачем здійснювалося нарахування пені за обраний період поступово із сукупних сум боргу, в той час, як нарахування пені повинно було здійснюватися за кожен місяць та по кожній сумі окремо, водночас дані обставини не вплинули на розмір пені, яка пред’явлена до стягнення.

Враховуючи наведене, беручи до уваги п. 4.3 договору № 19/2015/КБ/О про надання послуг з подачі води від 31 березня 2015 року та прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 58 288,85 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 035,51 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 253, 525, 546-551, 610, 611, 625, 627, 628, 901, 903, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське" (64252, Харківська обл., Балаклійський р-н., с. П'ятигірське, вул. 50 років СРСР, буд. 3, код ЄДРПОУ 30773264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська обл., Балаклійський р-н, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева 1, р/р 26009962496929 у ПАТ "ПУМБ" м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 30773272) 274 112,20 грн. основної заборгованості, 3 299,68 грн. 3% річних, 58 288,85 грн. пені та 5 035,51 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.12.2015 р.

Суддя

ОСОБА_2

справа № 922/6222/15

Джерело: ЄДРСР 54392316
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку