Справа № 368/1969/15-к

Провадження № 1-в/368/176/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1

При секретарі: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

представника ВК : ОСОБА_4

засудженого: ОСОБА_5

захисник: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кагарлику:

- подання начальника Кагарлицької виправної колонії (№ 115) Київської області ОСОБА_7 , погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну невідбутої частини основного покарання більш м`яким, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами щодо засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Москва, Російська Федерація, жителю до засудження: АДРЕСА_1 , до засудження працював генеральним директором ТОВ «Система Профі» м. Москва, 3, освіта вища, росіянина, громадянина Росії, одруженого, засудженого:

- 20 лютого 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

- 06 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено вирок від 20.02.2014 року Білоцерківського міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 року, знижено призначене покарання і призначено за ст.. 69, ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

- клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини основного покарання більш м`яким, а саме, на штраф, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

29.10.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло подання начальника Кагарлицької виправної колонії (№ 115) Київської області ОСОБА_7 , погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну невідбутої частини основного покарання більш м`яким, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами щодо засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Москва, Російська Федерація, жителю до засудження: АДРЕСА_1 , до засудження працював генеральним директором ТОВ «Система Профі» м. Москва, 3, освіта вища, росіянина, громадянина Росії, одруженого, засудженого:

- 20 лютого 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

- 06 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено вирок від 20.02.2014 року Білоцерківського міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 року, знижено призначене покарання і призначено за ст.. 69, ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, в якій адміністрація Кагарлицької виправної колонії Київської області (115) та спостережна комісія при Кагарлицькій адміністрації Київської області клопочуться перед Кагарлицьким районним судом Київської області про заміну не відбутої частини основного покарання більш м`яким без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у відношенні засудженого ОСОБА_5 .

В поданні зазначено наступне:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Москва, Російська Федерація, житель до засудження: АДРЕСА_1 , до засудження працював генеральним директором ТОВ «Система Профі» м. Москва, 3, освіта вища, росіянин, громадянин Росії, одружений, засуджений:

- 20 лютого 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

- 06 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено вирок від 20.02.2014 року Білоцерківського міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 року, знижено призначене покарання і призначено за ст.. 69, ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

Початок строку покарання: «16» липня 2013 року.

Кінець строку покарання: «16» січня 2020 року.

1\3 строку покарання: «26» вересня 2015 року.

В Кагарлицьку виправну колонію Київської області (115) прибув із Київського СІЗО, де утримувався з 23.07.2013 року, де дисциплінарних стягнень та заохочень не мав.

По прибуттю в ВК 115 «09» липня 2014 року працевлаштований різноробочим на виробництві установи.

До праці відносився добре, завдану роботу виконував добросовісно.

За час відбуття покарання характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідує регулярно, реагує на них правильно.

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі три рази заохочувався керівництвом установи за добросовісне відношення до праці та зразкову поведінку, мав два дисциплінарних стягнення, які знято в установленому законом порядку (1) 29.01.2015 року, - «Сувора догана», був відсутній на контрольній перевірці, - знято 14.05.2015 року, (2) 21.05.2015 року «Дізо 15 діб», - систематичне невиконання робіт по благоустрою установи, - знято 10.09.2015 року.

В даний час засуджений поводить себе правильно, з адміністрацією колонії коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє.

Засуджений ОСОБА_5 свою вину в скоєному злочині визнав та розкаюється.

Засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення і заслуговує згідно ст.. 82 КК України, заміни покарання більш м`яким покаранням.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 подання ВК 115 підтримав та заявив клопотання про застосування до нього більш м`якого покарання у виді штрафу.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 клопотання ВК 115 підтримав, підтримав клопотання засудженого ОСОБА_5 про призначення більш м`якого покарання у виді штрафу.

В судовому засіданні представник Кагарлицької ВК № 115 ОСОБА_4 подання ВК № 115 підтримав, що стосується клопотання засудженого ОСОБА_5 про призначення більш м`якого покарання у виді штрафу, то вирішення даного питання поклав на розсуд суду.

Крім того, заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки Кагарлицької ВК 115 від 29.10.2015 року, в якій вказано, що на підставі ст.. 130 КВК України до засудженого ОСОБА_5 , 1975 р.н., постановою від 29.10.2015 року застосовано заохочення у виді подяки.

В судове засідання представник спостережної комісії ОСОБА_8 не з`явився з поважних причин, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій представник спостережної комісії просить слухати справу без його участі, підтримує подання ВК № 115.

В судовому засіданні представник Кагарлицької міжрайонної прокуратури Київської області ОСОБА_3 подання ВК № 115 підтримав, проти клопотання засудженого ОСОБА_5 щодо застосування до нього більш м`якого покарання у виді виправних робіт, - заперечував, просив обрати до засудженого ОСОБА_5 більш м`який вид покарання у виді обмеження волі, так як вважає, що, зглядаючись на тяжкість вчиненого злочину та його наслідки, призначене в подальшому більш м`яке покарання у виді штрафу не відповідатиме фактичним обставинам справи та тяжкості скоєного.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали подання, клопотання засудженого про застосування щодо нього більш м`якого покарання у виді штрафу, приходить до висновку щодо задоволення подання Кагарлицької виправної колонії ( 115 ) Київської області, погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну невідбутої частини основного покарання більш м`яким, та задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 щодо застосування до нього більш м`якого покарання у виді виправних робіт, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Так, що стосується задоволення клопотання ВК № 115 щодо застосування до засудженого ОСОБА_5 більш м`якого покарання, то клопотання слід задовольнити, так як засуджений ОСОБА_5 повністю підпадає під положення ст.. 82 КК України, - заміна невідбутої частини покарання більш м`яким.

Крім того, суд наголошує на тій обставині, що призначення більш м`якого виду покарання засудженому є пільгою засудженого, який повинен своєю позитивною поведінкою довести ту обставину, що він заслуговує на застосування до нього більш м`якого покарання, зокрема, у виді штрафу.

Так, вищевказану пільгу засуджений повинен отримати лише після виконання вимог, які прямо та чітко зазначені в ч. 3 ст. 82 КК України, де, зокрема, зазначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Що стосується фактичних обставин справи, то судом в судовому засіданні встановлено, що:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Москва, Російська Федерація, житель до засудження: АДРЕСА_1 , до засудження працював генеральним директором ТОВ «Система Профі» м. Москва, 3, освіта вища, росіянин, громадянин Росії, одружений, засуджений:

- 20 лютого 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

- 11 червня 2014 року Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2014 року щодо ОСОБА_5 змінено в частині розв`язання цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди;

- 06 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено вирок від 20.02.2014 року Білоцерківського міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 року, знижено призначене покарання і призначено за ст.. 69, ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

Початок строку покарання: «16» липня 2013 року.

Кінець строку покарання: «16» січня 2020 року.

1\3 строку покарання: «26» вересня2015 року.

В Кагарлицьку виправну колонію Київської області (115) прибув із Київського СІЗО, де утримувався з 23.07.2013 року, де дисциплінарних стягнень та заохочень не мав.

По прибуттю в ВК 115 «09» липня 2014 року працевлаштований різноробочим на виробництві установи.

До праці відносився добре, завдану роботу виконував добросовісно.

За час відбуття покарання характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідує регулярно, реагує на них правильно.

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі три рази заохочувався керівництвом установи за добросовісне відношення до праці та зразкову поведінку, мав два дисциплінарних стягнення, які знято в установленому законом порядку (1) 29.01.2015 року, - «Сувора догана», був відсутній на контрольній перевірці, - знято 14.05.2015 року, (2) 21.05.2015 року «Дізо 15 діб», - систематичне невиконання робіт по благоустрою установи, - знято 10.09.2015 року.

В даний час засуджений поводить себе правильно, з адміністрацією колонії коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє.

Засуджений ОСОБА_5 свою вину в скоєному злочині визнав та розкаюється.

Засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення і заслуговує згідно ст.. 82 КК України, заміни покарання більш м`яким покаранням.

З а о х о ч е н н я

1. 25.09.2014 р. За добросовісне відношення до праці. Подяка Начальник ВК

2. 14.05.2015 р. За добросовісне відношення до праці Знято стягнення Начальник ВК

в плотні установи. (від 29.01.2015 р.)

3. 10.09.2015 р. За сумлінне ставлення до праці в Знято стягнення Начальник ВК

(від 21.05.2015 р.)

4. 29.10.2015 р. Подяка Начальник ВК

С т я г н е н н я

1. 29.01.2015 р. Був відсутній на контрольній перевірці Сувора догана Начальник ВК

(знято 14.05.2015р.)

2. 21.05.2015 р. Систематичне невиконання робіт по ДІЗО 15 діб Начальник ВК

благоустрою установи. (знято 10.09.2015р.)

Під час відбування покарання засуджений поводить себе правильно, з адміністрацією колонії коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє.

Засуджений ОСОБА_5 свою вину в скоєному злочині визнав та розкаюється.

Засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення і заслуговує, на думку суду згідно ст.. 82 КК України, заміни покарання більш м`яким покаранням, зокрема, на штраф.

Суд при вирішенні даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.

Так, згідно ст. 82 КК України:

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м`яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Як видно з матеріалів подання, пояснень представника ВК № 115, пояснень самого засудженого ОСОБА_5 , останній став на шлях виправлення.

4. Заміна не відбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

Отже, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 був засуджений 06 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, згідно з чим змінено вирок від 20.02.2014 року Білоцерківського міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 року, знижено призначене покарання і призначено за ст.. 69, ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

Санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно положень ст.. 25 КК України засуджений ОСОБА_5 скоїв злочин з необережності.

Відповідно, згідно з положеннями ч. 4 ст. 12, ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_5 вчинив тяжкий необережний злочин.

Відповідно, як де юре, так і де факто ОСОБА_5 підпадає під положення п. 1 ч. 4 ст.. 82 КК України, так як станом на день слухання справи, - станом на 24.11.2015 року відбув більше, ніж 1\3 частину покарання, так як 1\3 строку покарання засудженим ОСОБА_5 відбута 16 вересня 2015 року.

Що ж стосується застосування до засудженого ОСОБА_5 більш м`якого покарання у виді штрафу, то при вирішенні даного питання щодо застосовування до засудженого ОСОБА_5 більш м`якого покарання у виді штрафу судом були враховані як формально - юридичні підстави, так і оціночні підстави заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, які передбачені частиною третьої ст.. 82 КК України.

Так, що стосується формально - юридичних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням було враховано, що на час слухання справи засудженим ОСОБА_5 було відбуто більше, ніж 1/3 частина покарання за ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2015 року.

Крім того, при застосуванні формально - юридичної підстави заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням враховано наступні чинники:

1. Згідно ст.. 12 КК України, злочин, вчинений ОСОБА_5 відноситься до категорії злочинів тяжкого ступеню тяжкості.

2. Згідно ст.. 25 КК України злочин, вчинений ОСОБА_5 є необережним.

3. Відсутність в діях ОСОБА_5 пенітенціарного рецидиву.

Так, що стосується оціночних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням засудженому ОСОБА_5 було враховано слідуючі підстави:

Так, як видно з матеріалів справи (висновок спостережної комісії, подання ВК № 115, пояснення учасників процесу), судом встановлено, що процес виправлення засудженого ОСОБА_5 досягнув тієї стадії, на якій відбування засудженим ОСОБА_5 призначеного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.

Отже, при наявності вищевказаних формально - юридичних та оціночних підстав для заміни невідбутої частини покарань більш м`яким суд прийшов до висновку, щодо визначення засудженому ОСОБА_5 конкретного різновиду такої заміни у виді штрафу.

При визначенні виду більш м`якого покарання засудженому ОСОБА_5 суд орієнтувався на послідовність їх розташування, яка розміщена в ст. 51 КК України.

Суд наголошує на тій обставині, що при заміні невідбутої частини покарань більш м`яким суд може обрати будь - який з більш м`яких видів основного покарання, а не лише той. який є найближчим до раніше призначеного у згаданому переліку ст.. 51 КК України, тому з урахуванням вищевикладених обставин судом було обрано до засудженого ОСОБА_5 покарання у виді штрафу з дотриманням умов та підстав такого застосування, які передбачені ст.. ст.. 51 - 82 КК України.

Порядок призначення покарання у виді штрафу чітко регламентовано ст. 53 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 53 КК України:

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Отже, в ч. 1 ст. 53 КК України штраф визначається як грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині КК, з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 КК.

Відповідно, за своїм змістом штраф є таким видом покарання, який полягає у стягненні із засудженого за вироком суду в прибуток держави певної грошової суми. Штраф належить до числа так званих безстрокових (одноактних) і загальних (універсальних) покарань, застосування якого не обмежене в законі ні колом суб`єктів, ні характером вчиненого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України покарання у виді штрафу призначається судом не у твердій сумі, а в ставках н. м. д. г., який встановлений законодавством України на момент постановления вироку і згідно з п. 5 підрозд. І розд. XX ПдК України дорівнює сумі в розмірі 17 грн., (ВВРУ. - 2011.-№ 13-14; № 15-16; №17.- Ст. 112).

Конкретний розмір штрафу, що підлягає стягненню із засудженого, визначається судом з урахуванням двох критеріїв:

а) тяжкості вчиненого злочину;

б) майнового стану винного, і за загальним правилом це покарання призначається в межах від тридцяти н. м. д. г. до п`ятдесяти тисяч н. м. д. г.

Слід зазначити, що закон передбачає спеціальні випадки застосування основного покарання у виді штрафу.

Так, штраф, як основне покарання, може бути призначений в порядку заміни невідбутої частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі більш м`яким в порядку та на умовах, які передбачені ст.. 82 КК України.

Дійсно, існує думка, що основне покарання у виді штрафу не може бути застосоване судом при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст.. 82 КК України, бо в зазначеному випадку заміна запроваджується лише такими видами покарань, які мають строковий характер.

Проте, до даної позиції суд відноситься критично, так як питання заміни покарання більш м`яким врегульовано ст.. 82 КК України, та ППВС України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким».

Так, зглядаючись на норму Закону, зокрема, ст.. 82 КК України, в ній не передбачено прямої заборони заміни покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді штрафу, а так як ст.. 82 КК України є нормою прямої дії, суд критично відноситься до такої заборони.

Що стосується ППВС України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», то в ній стосовно заміни невідбутої частимни покарання більш м`яким зазначено наступне:

- звернути увагу судів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність:

- при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення, - ч. 3 ст. 82 КК;

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК ( 2341-14 ) може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк.

При цьому більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, яка зазначена у ч. 3 ст. 81, ч. 4 ст. 82 та ч. 3 ст. 107 КК.

Особи, яким покарання було замінено більш м`яким, можуть бути умовно- достроково звільнені і від цього більш м`якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК.

У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м`яким відповідно до ч. 2 ст. 82 КК засудженого також може бути звільнено і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Таке звільнення від додаткового покарання є безумовним.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого, покарання якому було пом`якшено згідно з актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись, виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду.

Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Пояснення зазначених осіб і думка прокурора мають бути відображені в протоколі судового засідання.

Звернути увагу судів на те, що в постанові про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким необхідно обов`язково викладати суть подання органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії чи служби у справах неповнолітніх, мотиви прийнятого рішення й дані, що були підставою для задоволення клопотання або відмови в цьому.

Після оголошення такої постанови головуючий у судовому засіданні має попередити особу, щодо якої ухвалено рішення, про наслідки вчинення нею нового злочину, передбачені ч. 4 ст. 81, ч. 6 ст. 82 або ч. 5 ст. 107 КК.

Після розгляду судом справи про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, копії ухваленої постанови мають надсилатися суду, який постановив вирок (для приєднання до справи), а також спостережній комісії або службі у справах неповнолітніх за обраним засудженим місцем проживання.

Отже, як вбачається зі змісту вищевказаної ППВСУ, прямої заборони заміни строкового покарання на штраф, не передбачено.

Зглядаючись на вимоги ст. 53 КК України засудженому ОСОБА_5 може бути призначено покарання у виді штрафу.

Крім того, суд наголошує, що такий вид покарання як траф є основним покаранням (ч. 1 ст. 53 КК України), яке може бути призначене судом засудженому ОСОБА_5 у випадку заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м`яким (ч. 1 ст. 82 КК України).

Порядок і умови призначення покарання у виді штрафу регламентуються ст.. 53 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 53 КК України:

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 53 КК України:

Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співви- конавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

Оскільки штраф є покаранням одноактним, то закон виключає і можливість умовно-дострокового (ч. 1 ст. 81 КК) та дострокового (ч. 2 ст. 82 КК) звільнення від його відбування, незалежно від того, призначений штраф як основне або як додаткове покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Отже, штраф становить собою міру покарання, що виражається у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей.

Він застосовується судом як основне так і додаткове покарання у випадках і в межах, встановлених в Особливій частині КК України.

В переліку видів покрань, які містяться в ст.. 51 КК України, штраф названий першим.

Суд має обов`язково розглядати питання про застосування штрафу не тільки тоді, коли він є єдиним основним покаранням за певний злочин, а й в інших випадках, коли він названий альтернативно з іншими видами основних покарань.

Розмір штрафу в ст.. 53 КК України визначається як певна кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штраф як основне покарання може бути визначений також в порядку заміни виправних робіт особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку, (ч. 3 ст. 57 КК України), заміни невідбутої частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі більш м`яким в порядку, який передбачено ст.. 82 КК України, а також при призначенні більш м`якого покарання, ніж передбачене законом в порядку, який передбачено ст.. 69 КК України.

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_5 більш м`якого покарання у виді штрафу не суперечить реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду виконується мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.

Так, що стосується оціночних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням засудженому ОСОБА_5 , судом було враховано слідуючі підстави:

- так, як видно з матеріалів справи (висновок спостережної комісії, подання ВК № 115, характеристики з місця відбування покарання, пояснення учасників процесу, зокрема, представника ВК 115, судом встановлено, що процес виправлення засудженого ОСОБА_5 досягнув тієї стадії, на якій відбування засудженим ОСОБА_5 призначеного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.

В поданні вказано, що засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення і заслуговує згідно ст.. 82 КК України заміни покарання більш м`яким покаранням.

Так, в матеріалах справи міститься характеристика, видана установою відбування покарання, - ВК 115, в якій у графі «висновок» зазначено, що засуджений ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивної сторони, став на шлях виправлення, тому до нього можливе застосування заміни не відбутої частини покарання більш м`яким згідно ст.. 82 КК України.

Так, в матеріалах подання відсутній протокол засідання спостережної комісії при Кагарлицькій районній адміністрації Київської області, проте, слід наголосити, що подання є спільним, відповідно, спостережна комісія також підтримує думку щодо того, що засуджений ОСОБА_5 заслуговує на застосування до нього положень ст.. 82 КК України, адже на спільному поданні стоїть підпис голови спостережної комісії, та гербова печатка Кагарлицької районної адміністрації в Київській області.

Представник ВК 115 ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію, яка вказана у поданні, та яка міститься в характеристиці.

Що ж стосується позиції прокурора ОСОБА_3 , який в судовому засіданні просив замінити позбавлення волі на обмеження волі, то слід зазначити, що дану позицію прокурор в судовому засіданні не обґрунтував належним чином, тобто, висловив свою позицію без посилання на норми права, не обґрунтував, чому інші види покарання, окрім обмеження волі, не можливо застосувати до засудженого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні заперечував проти застосування до нього більш м`якого покарання у виді обмеження волі.

Суд вважає, що свою позицію кожна із сторін повинна в судовому засіданні обґрунтовувати з урахуванням обставин, які містяться в матеріалах подання, обставин, які встановлені в судовому засіданні, та обов`язково посилатися на норми матеріального та процесуального права на підтвердження своєї позиції, просте ж констатування позиції судом не сприймається.

- як видно з матеріалів подання, засуджений ОСОБА_5 усвідомив в повному обсязі протиправність своєї поведінки, щиро розкаявся, вину визнав.

Так, в мотивувальній частині вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.02.2014 року зазначено, що допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю.

В мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2014 року вказано, що обвинувачений апеляційну скаргу захисника підтримав, просив її задовольнити, апеляційні скарги потерпілих в частині посилення покарання вважав необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.

В мотивувальній частині Ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 06 жовтня 2015 року вказано, що у касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 просить змінити постановлені щодо нього судові рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи засудженого через суворість.

В мотивувальній частині ухвали суду касаційної інстанції зазначено, що за вироком місцевого суду обставини, які обтяжують покарання, відсутні, натомість, суд установив, що покарання, призначене ОСОБА_5 , пом`якшує визнання вини, щире каяття, повне відшкодування всим потерпілим матеріальної шкоди, а потерпілій ОСОБА_9 і моральної шкоди.

Отже, як вбачається з змісту мотивувальної частини ухвали суду касаційної інстанції, поведінка ОСОБА_5 свідчить про його повне розкаяння та визнання вини, причому, засуджений ОСОБА_5 визнавав свою вину як під час слухання справи в суді першої інстанції, так і в судах апеляціної та касаційної інстанцій.

Окремо слід зазначити також про те, що обставин, які б обтяжували покарання засудженого ОСОБА_5 судами всих інстанції не встановлено, а токж слід зазначити про те, що під час вчинення злочину засуджений ОСОБА_5 в стані алкогольного сп`яніння не перебував.

- при призначенні більш м`якого покарання суд також врахував позицію потерпілої сторони.

Так, суд зазначає, що окрім формально юридичних підстав для застосування призначення судом більш м`якого покарання вагому роль відіграють оціночні підстави, до складу яких, зокрема, входить позиція потерпілої сторони від скоєного злочину.

Так, як вказано в мотивувальній частині ухвали касаційного суду від 06 жовтня 2015 року, засуджений ОСОБА_5 повністю відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, а потерпілій ОСОБА_9 відшкодував повністю і моральну шкоду.

Крім того, слід зазначити, що матеріальну шкоду потерпілій стороні засудженим ОСОБА_5 була відшкодована в повному обсязі ще до винесення вироку судом першої інстанції.

Даний факт на думку суду свідчить про повне усвідомлення засудженим ОСОБА_10 своєї вини, та свідчить про реальні намагання засудженого спокутувати свою вину перед потерпілими хоча б в матеріальному плані.

Далі, під час судового слухання подання ВК 115 засудженим подано до суду шість нотаріально посвідчених заяв під потерпілих: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Дані заяви датовані 05.11.2015 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , та є ідентичними по змісту.

Зміст заяв наступний: «я, що нижче підписалася (вся), потерпілий (ла), заявляю, що претензій матеріального, морального, чи будь якого іншого характеру до ОСОБА_5 з приводу загибелі моїх рідних в результаті ДТП, яке мало місце 16.07.2013 року на 109 км а\д Київ Одеса за участю ОСОБА_5 та загиблих не маю та в подальшому мати не буду.

ОСОБА_5 мені було повністю відшкодовано заподіяну та визначену судом матеріальну і моральну шкоду.»

Отже, вищевказані нотаріально посвідчені заяви від всих потерпілих свідчать, що на час слухання даної справи в судовому засіданні засудженим повністю відшкодовано матеріальну і моральну шкоду потерпілим, в зв`язку з чим потерпілі по даній справі претензій ані матеріального, а ні морального характеру до засудженого ОСОБА_5 не мають.

Окремо слід зазначити, що засудженим ОСОБА_5 відшкодовано лише моральну шкоду в сумі, що становить 20800000 грн., що ж стосується матеріальної шкоди, то засудженим ОСОБА_5 відшкодовано в сумі близько 1000000 грн.

Крім того, станом на момент слухання справи засудженим ОСОБА_5 сплачено всі стягнення, які були покладені на нього вироком суду, в тому числі сплачені судові витрати в сумі 7171,10 грн., що підтверджується копією квитанції від 29.09.2015, яка міститься в матеріалах справи.

Окремо слід наголосити на тій обставині, що при середньостатичній середній заробітній платі виплата такої суми шкоди потерпілим зайняла б не один десяток років, напроти, засудженим ОСОБА_5 така шкода виплачена фактично за два роки всим потерпілим.

Даний факт, на думку суду, свідчить про реальне, а не гіпотетичне усвідомлення засудженим своєї вини в скоєнні злочину, намагання відшкодувати потерпілим заподіяні збитки по мірі можливостей, спокутувати свою провину перед потерпілими.

Далі, хоча розгляд подання про заміну покарання більш м`яким не передбачає участі потерпілої особи в судовому засіданні, проте, судом були викликані потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , в судове засідання, яке відбулося 24.11.2015 року.

Виклик вищевказаних потерпілих здійснювався судом з метою з`ясування в потерпілих їх позиції щодо можливості призначення засудженому ОСОБА_5 більш м`якого покарання, зокрема, призначення покарання у виді штрафу.

Відповідно, виклик потерпілих здійснювався з метою не допущення соціального резонансу у випадку призначення засудженому ОСОБА_5 більш м`якого покарання, зокрема, у виді штрафу, але на адресу Кагарлицького районного суду надійшли письмові заяви від потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Дані заяви датовані 19.11.2015 року, та є ідентичними по змісту.

Зміст даних заяв наступний.

«Я, потерпілий (ла) по справі, повідомлений (на) про дату та час (24.11.2015 року на 16 год. 00 хв) розгляду Кагарлицьким районним судом Київської області подання відносно ОСОБА_5 .

Так як я не бажаю брати участь в даній справі, прошу здійснювати її розгляд без моєї участі.

При прийнятті рішення покладаюсь на розсуд суду.»

Відповідно, як вбачається з змісту вищевказаних заяв, потерпілі від злочину, який вчинив засуджений ОСОБА_5 , не забажали брати участь в судовому засіданні сприводу призначення більш м`якого покарання, не заперечують проти призначення більш м`якого покарання засудженому, обрання ж виду більш м`якого покарання, яке буде призначено засудженому в разі задоволення подання ВК та клопотання засудженого, покладають на розсуд суду.

Що ж стосується дисциплінарних стягнень та заохочень, то слід зазначити наступне.

- за час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 за сумлінну поведінку і ставлення до праці має 4 заохочення від керівництва установи відбування покарання.

Хоча і має 2 дисциплінарних стягнення, проте, вони зняті в установленому законом порядку.

Вищевказана обставина, на думку суду, свідчить про усталену правослухняну поведінку засудженого ОСОБА_5 .

Суд вважає, що наявність такої кількості заохочень, ( які вдвічі перевищують кількість стягнень), та пояснення представника ВК 115, характеристика на засудженого, висновки комісії, свідчать про уставлене позитивне відношення до праці та позитивну поведінку засудженого ОСОБА_5 та його дійсне ставлення на шлях виправлення.

- далі, суд враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_5 виказує позитивні плани на майбутнє, що, на думку суду, виражається в тому, що після можливого звільнення з місць позбавлення волі засуджений ОСОБА_5 має наміри ще відшкодувати збитки потерпілим, окрім збитків, які були ним сплачені по вироку суду.

- окрім всього іншого, судом встановлено, що на утриманні засудженого ОСОБА_5 перебувають дві неповнолітні дитини, та він є фактично єдиним годувальником в сім`ї.

Даний факт підтверджується:

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 27 жовтня 2010 року Вернадським відділом РАЦС Управління РАЦС Москви, в якому зазначено, що ОСОБА_18 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Москва, про що 13 грудня 2005 року складено запис про народження № 2759.

В графі «батько» зазначений ОСОБА_5 .

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 02 серпня 2011 року генеральним консульством Російської Федерації в м. Одеса, України, в якому зазначено, що ОСОБА_19 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Одеса, Україна, про що 02 серпня 2011 року складено запис про народження № 15.

В рафі «батько» зазначений ОСОБА_5 .

Окрім того, як встановлено судом в судовому засіданні, засуджений є фактично єдиним годувальником в сім`ї, та на його повному утриманні перебувають вищевказані діти.

Одна дитина проживає з засудженим в сім`ї, інша дитина, - проживає з первою дружиною, проте, дитина, яка проживає в іншій сім`ї, повністю перебуває на утриманні засудженого ОСОБА_5 .

Про даний факт свідчить нотаріально посвідчена заява, в якій ОСОБА_20 повідомляє, що її неповнолітній син ОСОБА_18 знаходиться на утриманні його батька, - ОСОБА_5 , який щомісячно перераховує на його утримання суму в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) рублів.

Отже, при наявності вищевказаних формально - юридичних та оціночних підстав для заміни невідбутої частини покарань більш м`яким суд прийшов до висновку, щодо визначення засудженому ОСОБА_5 конкретного різновиду такої заміни у виді штрафу.

При визначенні виду більш м`якого покарання засудженому ОСОБА_5 суд орієнтувався на послідовність їх розташування, яка розміщена в ст. 51 КК України.

Так, діючим КК України, зокрема, ст.. 51 КК України передбачено такі види покарань:

1. штраф;

2. позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3.позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4.громадські роботи;

5.виправні роботи;

6.службові обмеження для військовослужбовців;

7.конфіскація майна;

8.арешт;

9.обмеження волі;

10.тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11.позбавлення волі на певний строк;

12.довічне позбавлення волі.

Як вбачається з структури покарань, які зазначені в ст.. 51 КК України, який, до речі, є вичерпним, найближчим покаранням до позбавлення волі в ієрархії покарань є обмеження волі, проте, проти такого більш м`якого покарання заперечує сам засуджений ОСОБА_21 .

Відповідно, зглядаючись на обставини справи, які були судом досліджені в судовому засіданні, та які судом наведені вище, суд вважає, що в діях засудженого ОСОБА_5 містяться ознаки поведінки, яка надає можливість застосувати більш м`яке покарання, проте, таке, яке не пов`язане з позбавленням волі.

Далі, проаналізувавши покарання, які зазначені в ст.. 51 КК України, суд приходить до висновку, що призначення інших покарань, окрім штрафу, в даному конкретному випадку є не можливим.

Відмова ж в застосуванні до засудженого ОСОБА_5 положень ст.. 82 КК України буде мати ознаки порушення його прав та свобод, що є неприпустимим.

Застосування штрафу, а не будь якого більш м`якого покарання, яке передбачене ст.. 51 КК України, обумовлене тим, що засуджений ОСОБА_5 є громадянином Російської Федерації, не є посадовою особою, не є військовослужбовцем, тощо.

Окремо слід зазначити в даному випадку положення щодо ст.. 50 КК України.

Так, згідно ст.. 50 КК України:

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Отже, Конституція України, кримінальне законодавство та практика його застосування свідчать про те, що держава відводить покаранню значну роль у виконанні свого обов`язку щодо забезпечення охорони прав і свобод людини, всіх форм власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства. Серед заходів державного реагування на вчинені злочини і осіб, які їх вчинили, покарання є необхідним і важливим інструментом. Воно є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності.

Однак значна роль покарання у боротьбі зі злочинністю не повинна сприйматися як підстава для того, щоб зробити жорстокішим покарання.

У багатьох випадках жорстокість покарання переконує винного в його несправедливості, робить самого засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів. Тому значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Слід зазначити, що в КК 2001 р. ця позиція знайшла своє чітке вираження, що знайшло своє відображення у значній гуманізації репресивності санкцій.

Слід зазначити, що у багатьох інших санкціях значно знижені його межі. У системі покарань (ст. 51 КК) і санкціях за значну кількість злочинів передбачені нові, гуманні види покарань, такі як громадські роботи, арешт, обмеження волі; значно розширені можливості і межі застосування штрафу та інших видів покарань, не пов`язаних з позбавленням волі.

Усе це створює реальні можливості для зміни професійної свідомості і відмови від тенденції зайвої жорстокості покарання в судовій практиці. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обгрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів (КС. - 2007. - Вип. З (5). - С. 35-36; Вип. 4 (6). - С. 61-63; СПВСУ 2007. - С. 307-310). Ця вимога прямо закріплена в ч. 2 ст. 65 КК. На це орієнтує судову практику і ПВСУ в постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7. Тільки таке покарання може сприйматися винним та іншими особами як кінцевий і дійсно заслужений результат вчиненого злочину.

Покарання завжди має призначатися з додержанням двох важливих напрямків, властивих каральній політиці держави:

1) застосування суворих покарань до рецидивістів і осіб, що вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини, а також до організаторів і активних учасників організованих злочинних угрупувань;

2) застосування покарань, не пов`язаних з ізоляцією винного від суспільства, і навіть звільнення від відбування покарання осіб, що вчинили вперше злочини невеликої або середньої тяжкості., злочинів, вчинених з необережності.

Поєднання цих напрямків знайшло відображення у чинному КК і має бути реалізовано в діяльності судових органів.

Отже, покарання - це один із центральних інститутів кримінального права, якому відведена важлива роль щодо охорони найбільш значущих суспільних відносин від злочинних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Отже, мета покарання - це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила злочин. У частині 2 ст. 50 КК закон чітко визначає такі цілі покарання, як:

- кара як відплата засудженому за вчинений злочин;

- виправлення засудженого;

- запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим;

- запобігання вчиненню злочинів з боку інших осіб.

Застосовуючи покарання, суд має на меті покарати винного, що необхідно для захисту суспільства і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого, його близьких та суспільства в цілому.

Слід зазначити, що кара не тільки визначає характер покарання, а й значною мірою забезпечує досягнення всіх цілей покарання. Мета кари здійснюється завжди при застосуванні будь-якого покарання.

Досягається мета кари не тільки виконанням покарання. Здійснення цієї мети починається з моменту призначення вироком суду конкретної міри покарання. Саме призначення покарання завдає засудженому суттєвих моральних страждань, ганьби і сорому, що є невід`ємними складовими механізму карального впливу. Воно надовго залишає слід у свідомості засудженого і водночас сприяє тому, щоб він усвідомив та спокутував свою вину перед потерпілим і суспільством. Необхідно враховувати і те, що сам факт призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує почуття справедливості у потерпілого і суспільства.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст..ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає про той факт, що застосування інституту звільнення від покарання та його відбування щодо засудженого ОСОБА_5 є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві.

Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії для стимулювання виправлення засудженого, зокрема, ОСОБА_5 , адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_5 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 369, 370 372, 537, 539 КПК України, ст.. 53, 82 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Подання начальника Кагарлицької виправної колонії (№ 115) Київської області ОСОБА_7 , погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну невідбутої частини основного покарання більш м`яким, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами щодо засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москва, Російська Федерація, жителю до засудження: АДРЕСА_1 , до засудження працював генеральним директором ТОВ «Система Профі» м. Москва, 3, освіта вища, росіянина, громадянина Росії, одруженого, засудженого:

- 20 лютого 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

- 06 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено вирок від 20.02.2014 року Білоцерківського міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 року, знижено призначене покарання і призначено за ст.. 69, ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, - задовольнити.

Клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини основного покарання більш м`яким, а саме, на штраф, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, - задовольнити.

Засудженому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Москва, Російська Федерація, жителю до засудження: АДРЕСА_1 , до засудження працював генеральним директором ТОВ «Система Профі» м. Москва, 3, освіта вища, росіянину, громадянину Росії, одруженому, засудженому:

- 20 лютого 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

- 06 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено вирок від 20.02.2014 року Білоцерківського міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 року, знижено призначене покарання і призначено за ст.. 69, ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, не відбуту частину строку основного покарання 4 роки 1 місяць 22 дні позбавлення волі замінити на штраф у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Попередити засудженого ОСОБА_5 , що несплата штрафу тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 389 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом 7 діб.

Суддя ОСОБА_1