ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/28621/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий);

Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В.,

секретар судового засідання - Коцюрба В.М.;

за участю: представника позивача - Келембета М.В.,

представника відповідача - Василюка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання незаконним та скасування розпорядження, що переглядається за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ПАТ «Страхова компанія «Кремінь» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про визнання незаконним та скасування розпорядження від 24 лютого 2015 року № 377 «Про застосування заходів впливу до Товариства».

Зазначали, що оскаржуваним розпорядженням Нацкомфінпослуг їм приписано усунути порушення законодавства про фінансові послуги, вжити заходів для недопущення в подальшому порушення законодавства про фінансові послуги та тимчасово зупинено (обмежено) дію ліцензії на право здійснення діяльності з надання певних видів фінансових послуг.

Посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження є необґрунтованим та прийняте з порушенням норм законодавства, просили його скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Нацкомфінпослуг, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на підставі доручення на проведення перевірки від 24 листопада 2014 року № 158/13-14, виданого Т.в.о. голови Нацкомфінпослуг Поляковим М.А., проведено позапланову виїзну перевірку Товариства.

За результатами перевірки відповідачем оформлено акт від 26 грудня 2014 року № 229/13-8ФП, на підставі якого складено акт про порушення законодавства про фінансові послуги від 29 грудня 2014 року № 1370/13-15/13/7 (далі - Акт).

В Акті зафіксовано, що позивач порушив вимоги законодавства про фінансові послуги, зокрема: статтю 14 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III), відповідно до якої фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг; абзац 4 пункту 2.1 глави 2 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 3 березня 2004 року № 39 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2004 року за № 517/9116), відповідно до якого звітні дані страховика, що надаються до Нацкомфінпослуг у паперовій та електронній формах, повинні бути достовірними та повними; пункт 2.20 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року № 40 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за № 805/8126; далі - Ліцензійні умови), відповідно до якого страховик зобов'язаний вести бухгалтерський облік, формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до вимог законодавства України; частину третю статті 16 Закону України «Про страхування», відповідно до якої договори страхування укладаються відповідно до правил страхування; пункт 1.14 розділу 1 Ліцензійних умов, відповідно до якого вимоги, установлені законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності, повинні виконуватись страховиками протягом дії ліцензії.

В подальшому, у зв'язку з виявленням вказаних порушень, відповідач застосував до Товариства захід впливу у формі розпорядження від 24 лютого 2015 року № 377 «Про застосування заходу впливу до ПАТ «Страхова компанія «Кремінь» (далі - розпорядження), яким, зокрема, приписано: усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені у пунктах 2, 3 констатуючої частини цього розпорядження, у термін до 20 березня 2015 року та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у 10-денний строк з дня закінчення встановленого терміну усунення; вжити заходів для недопущення в подальшому порушення законодавства про фінансові послуги, зазначеного у пункті 1 констатуючої частини цього розпорядження, та повідомити Нацкомфінпослуг про вжиті заходи з наданням підтверджуючих документів у термін до 20 березня 2015 року; тимчасово зупинити (обмежити) Товариству дію ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а саме: добровільне страхування здоров'я на випадок хвороби; добровільне страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); добровільне страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; добровільне страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій; добровільне страхування залізничного транспорту; добровільне страхування наземного транспорту (крім залізничного); добровільне страхування від нещасних випадків; добровільне страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)]; добровільне страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); добровільне страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); добровільне медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); добровільне страхування медичних витрат; добровільне страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)]; добровільне страхування фінансових ризиків; обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації; обов'язкове особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); обов'язкове страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру; обов'язкове страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю. за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї; обов'язкове страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування; обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частині оскаржуваного розпорядження позивачу приписано у термін до 20 березня 2015 року усунути порушення, зазначенні в пунктах 2, 3 констатуючої частини Розпорядження.

В пункті 2 констатуючої частини розпорядження зазначено, що договори страхування № 1000172-04-01-14, № 1000014-04-05-14 та № 1000217-04-01-14 не містять прізвище, ім'я, по батькові, дати народження та назви вигодонабувача та його адреси, що на думку відповідача є порушенням абзацу 5 частини четвертої статті 16 Закону України «Про страхування», відповідного до якого договір страхування повинен містити прізвище, ім'я, по батькові, дати народження та назви вигодонабувача та його адресу.

Разом з тим, частиною четвертою статті 3 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Таким чином, страхувальнику надано право здійснювати призначення вигадонабувача, а не покладено на нього такий обов'язок.

Отже, не зазначення прізвища, ім'я, по батькові, дати народження та назви вигодонабувача та його адреси в договорах № 1000172-04-01-14, № 1000014-04-05-14 та № 1000217-04-01-14 не може вважатись порушенням вимог Закону України «Про страхування» з боку Товариства.

Посилання Нацкомфінпослуг в касаційній скарзі на те, що у цих договорах не вказаний страхувальник, а тому обов'язково зазначається вигодонабувач, не підтверджується копіями вказаних договорів в матеріалах справи.

В пункті 3 констатуючої частини розпорядження зроблений висновок, що договір добровільного страхування майна № 1000004-17-05-15 не відповідає Правилам страхування майна Товариства, що є порушенням вимог статті 16 Закону України «Про страхування», згідно з якою договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Такий висновок зроблений на підставі того, що за умовами вказаного договору страхування «заливу» внаслідок проникнення води та/або інших рідин із сусідніх приміщень не є страховим випадком, тоді як згідно з пункту 3.2.1 Правил страхування одним із випадків, який відноситься до поняття ризику «залив», зазначається і проникнення води та/або інших рідин із сусідніх приміщень.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про страхування» правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Уповноважений орган - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно з пунктом 3.2.1 Правил, ним встановлені два випадки, які входять до ризику «залив» та які підлягають страхуванню згідно з цими Правилами: - раптова непередбачена дія води та/або іншої рідини, що вилились внаслідок аварії чи непередбаченої помилки з внутрішніх водопровідної, каналізаційної, опалювальної та пожежогасної систем; - проникнення води та/або інших рідин із сусідніх приміщень.

Однак, пунктом 3.4 Правил страхування передбачено, що дія конкретного договору страхування може розповсюджуватись на всі страхові ризики, перелічені в пунктах 3.2.1 - 3.2.7, або на окремі з них (у тому числі окремі випадки, перелічені в пунктах).

Правила страхування дозволяють укладати договір страхування відносно не всіх випадків, передбачених пунктом 3.2.1, а лише відносно одного із них.

Таким чином, договір страхування № 1000004-17-05-15, який передбачає страхування ризику «залив» лише щодо першої із наведених подій, а саме: раптової непередбаченої дії води та/або іншої рідини, що вилились внаслідок аварії чи непередбаченої помилки з внутрішніх водопровідної, каналізаційної, опалювальної та пожежогасної систем та не передбачає страхування цього ризику щодо другої із подій - проникнення води та/або інших рідин із сусідніх приміщень, повністю відповідає Правилам страхування (пункту 3.4).

З огляду на вказані вимоги чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у діях позивача відсутні порушення, які визначені в пунктах 2 і 3 констатуючої частини Розпорядження.

В пункті 2 резолютивної частини розпорядження позивачу приписано вжити заходів для недопущення в подальшому порушення законодавства про фінансові послуги, зазначеного в пункті 1 констатуючої частини розпорядження. В цьому пункті наводиться перелік договорів доручення, за якими Товариство оплачувало послуги фізичних осіб з посередництва при укладенні договорів страхування, та зазначається, що вартість цих послуг не відображкена в рядках 300 та 301 Звіту про доходи та витрати страховика звітних даних за 1 півріччя 2014 року та 9 місяців 2014 року.

Витрати на оплату вказаних послуг фізичних осіб за договорами доручення відображено в рядку 360 «Інші витрати на збут послуг».

Відображення цих витрат саме в рядку 360, а не в рядках 300, 301, пов'язане з тим, що рядок 300 має назву «Витрати, пов'язані з укладенням та пролонгацією договорів страхування (аквізиційні витрати)». Законодавство не містить визначення, що саме мається на увазі під «аквізиційними витрати» (рядок 301 є складовою частиною рядка 300, тобто також стосується «аквізиційних витрат»), при цьому будь-якої інструкції щодо порядку заповнення Звіту про доходи та витрати страховика наразі не затверджено.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що позивач не приховував такі витрати, не змінював їх дійсний розмір, відображав їх в тому рядку, який підходить за своєю назвою, та нормативну неврегульованість порядку відображення таких витрат у певних рядках Звіту, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушень вимог законодавства про ведення обліку та надання звітності збоку Товариства.

Щодо застосування розпорядженням заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення (обмеження) дії ліцензій (пункт 3 резолютивної частини), то відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 Закону № 2664-III та підпунктом 4 абзацу 1 пункту 2.1 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядження Нацкомфінпослуг від 20 листопад 2012 № 2319 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424; далі - Положення) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Абзацом 2 пункту 2.1 Положення встановлено, що повноваження Нацкомфінпослуг щодо обмеження або відкликання ліцензії страховика на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг реалізуються відповідно до Закону України «Про страхування».

Положеннями пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про страхування» встановлено, що уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Таким чином, рішенню про зупинення дії ліцензії повинен передувати припис Нацкомфінпослуг про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, в якому вимагається від порушника вжити заходів для усунення порушення і тільки, в разі його невиконання страховиком, до останнього може бути застосовано інший захід впливу, зокрема, зупинення дії ліцензій.

За вказаних обставин, при відсутності припису Нацкомфінпослуг про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг, яким зупинено дію ліцензій на провадження страхової діяльності Товариства прийнято відповідачем передчасно без врахування наведених положень чинного законодавства.

Посилання Нацкомфінпослуг в касаційній скарзі на те, що окрім вказаної судами підстави для зупинення дії ліцензії існує і можливість для негайного зупинення її дії, зокрема через ненадання на запит інспекційної групи у визначений нею строк документів та інформації, що стосується предмета перевірки, не береться колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів того, що Товариством при проведенні перевірки не надавалася інформація або документи.

За вказаних обставин, доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239^{1 Кодексу адміністративного судочинства України.}

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов