Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Джуги С.Д.

суддів - Боднар О.В., Кеміня М.П.

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 13.11.2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір згідно якого останній отримав кредит на суму 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік.

Своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач не виконував належним чином внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 17 940,72 грн., яку банк і просив стягнути з відповідача.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року у задоволенні даного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

На дане рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Вказує на те, що договір було автоматично пролонговано і він наразі діє, а тому посилання суду на строк дії карточки в обґрунтування пропуску позовної давності є помилковим. Суд не звернув увагу на п.9.12 Умов щодо пролонгації договору. Також посилається на переривання строку позовної давності внаслідок часткового погашення боржником заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 13 листопада 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України). Відповідно до нього ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 500 грн. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5 % місячних на суму залишку заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки (Т.1 а.с.13, 14).

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.

Своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 не виконував належним чином внаслідок чого виникла заборгованість по кредитному договору на загальну суму 17 940,72 грн., яка складається з: 8531,51 грн. заборгованості по тілу кредиту; 6292,94 грн. заборгованості по процентам, 1785,76 грн. заборгованості по комісії; 1330,51 грн. штрафи (Т.1 а.с.5-11).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строки позовної давності.

З даним висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись колегія суддів зважаючи на наступне.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

В такому випадку саме з моменту закінчення строку дії картки починає спливати строк позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд України в своїй Постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року яка є обов'язковою для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку трирічний строк позовної давності по вимогах щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та комісії починає спливати з моменту закінчення строку дії картки, тобто з листопада 2009 року. Вказаний висновок узгоджується як з вищевказаною правовою позицією ВСУ так із ухвалою ВССУ від 01.10.2014 року, яка постановлена по даній справі, і висновки якої є обов'язковими згідно ч.4 ст. 338 ЦПК України.

Однак, застосовуючи до вказаних вимог наслідки спливу строку позовної давності суд не врахував, що відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_2 здійснювалося часткове погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема 20.06.2011року внесено платіж на суму 1500грн., 02.12.2011року внесено останній платіж на суму 200 грн., яка була спрямована на погашення заборгованості по комісії, що підтверджується вищевказаним розрахунком правильність якого не оспорюється. Вказане свідчить, що в даному випадку мало місце переривання строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позов банком подано у липні 2013 року, а відтак строк позовної давності по даним вимогам не пропущено.

Що стосується вимоги банку про стягнення штрафів на загальну суму в 1330,51 грн., то по таким пропущено однорічний строк позовної давності зважаючи на наступне.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено відповідальність боржника у вигляді штрафу за порушення строків повернення платежів більше ніж на 120 днів.

Оскільки кінцевим строком повернення кредиту визначено листопад 2009 року (строк дії картки), враховуючи наявним факт неповернення кредиту до цієї дати, унаслідок чого після збігу 120 днів (тобто після березня 2010 року) банк отримав право на стягнення штрафу.

Оскільки позов пред'явлено лише грудні 2013 року, то однорічний строк позовної давності стосовно вимоги про стягнення штрафу банком пропущено. При цьому вищевказані дії відповідача щодо здійснення часткових проплат по кредитному договору не свідчать про визнання ним свого боргу стовно штрафів, оскільки згідно розрахунку такі проплати направлялися банком виключно на погашення заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та комісії. Тобто, строк позовної давності по вимогам про стягнення штрафу не переривався.

Подібного висновку дійшов ВСУ в своїй Постанові №6-154цс15 від 30.09.2015 року, і такий є обов'язковим для всіх судів України.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 16 610,21 грн. (8531,51 + 6292,94 + 1785,76).

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з вище наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 258, 264 ЦК України, ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 16 610 (шістнадцять тисяч шістсот десять) гривень 21 (двадцять одна) копійка, що складається з 8531,51 грн. заборгованості за кредитом, 6292,94 грн. заборгованості по відсоткам та 1785,76 грн. заборгованості по комісії. В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач

Судді