open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 2а-6532/09/1770
Моніторити
Ухвала суду /29.11.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.11.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /15.11.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.11.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.09.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.09.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /25.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.07.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.06.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2016/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2016/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2016/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /09.03.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.03.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.02.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /20.01.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.12.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.12.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.12.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /04.11.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /04.11.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /05.10.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.05.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.04.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /23.04.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.04.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.04.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /15.09.2014/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /15.09.2014/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /12.08.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.08.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.08.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /26.06.2014/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /26.06.2014/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /29.05.2014/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /15.05.2014/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /08.05.2014/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /14.11.2013/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /03.10.2013/ Львівський апеляційний адміністративний суд Постанова /15.01.2010/ Рівненський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 2а-6532/09/1770
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /29.11.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.11.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /15.11.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.11.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.09.2017/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.09.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /25.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.07.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.06.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2016/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2016/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2016/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /09.03.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.03.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.02.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /20.01.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.12.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.12.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.12.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /04.11.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /04.11.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /05.10.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.05.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.04.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /23.04.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.04.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.04.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /15.09.2014/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /15.09.2014/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /12.08.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.08.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.08.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2014/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /26.06.2014/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /26.06.2014/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /29.05.2014/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /15.05.2014/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /08.05.2014/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /14.11.2013/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /03.10.2013/ Львівський апеляційний адміністративний суд Постанова /15.01.2010/ Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6532/09/1770

04 листопада 2015 року

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4

до

Гощанський районний центр зайнятості Рівненської області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА _4 звернулася з позовом до Гощанського районного центру зайнятості (далі – Гощанський РЦЗ) про визнання дій щодо відмови у наданні їй статусу безробітної протиправними та зобов'язання надати вказаний статус.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відмовляючи у наданні статусу безробітної та виплаті відповідної соціальної допомоги, неправомірно посилається на факт членства в особистому селянському господарстві.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що ОСОБА_4 у 2005 році закінчила Тучинську середню школу й відразу вступила на навчання до Рівненського державного аграрного коледжу. У період навчання народила дитину та перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до червня 2009 року. Після досягнення дитиною трьох років, 05.08.2009 року, позивач з метою отримання статусу безробітної звернулася до Гощанського РЦЗ, проте отримала відмову з посиланням на те, що вона є членом особистого селянського господарства. Вважає такі дії відповідача протиправними та незаконними, оскільки згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, громадяни, які вперше шукають роботу, в тому числі випускники середніх загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, не належать до категорії зайнятих осіб, незалежно від того чи робота в особистому селянському господарстві є основною. Таким чином, позивач не належать до категорії зайнятих осіб, оскільки з моменту закінчення школи та коледжу ніде не працювала, не мала роботи в особистому селянському господарстві свого батька, а лише отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по 10.06.2009 та на момент звернення до центру зайнятості проживала разом з батьком. Просила позов задовольнити.

Відповідач, Гощанський РЦЗ, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснили, що відповідно до п.2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №219 (далі – Порядок №219), незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Вищезгаданим Порядком визначено, що ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до державної служби зайнятості, він провадив лише діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, чи одночасно працював на умовах найму або займався видом діяльності, що визначений ч.2 ст.1 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 №803 (далі – Закон №803), менше 26 календарних днів. Члени особистого селянського господарства, відповідно до ст.8 Закону України “Про особисте селянське господарство” від 15.05.2003 №742 (далі – Закон №742) та ч.3 ст.1 Закону №803, для реєстрації у державній службі зайнятості повинні подати паспорт, трудову книжку, диплом або інший документ про освіту, а також обов'язково - довідку, видану сільською, селищною або міською радою, про припинення ведення особистого господарства або про вихід із такого господарства. Так, під час звернення до центру зайнятості ОСОБА_4 було подано довідку, видану Тучинською сільською радою №715, про те, що вона є членом особистого селянського господарства, що є підставою у відмові в реєстрації особи безробітною. Довідки про припинення ведення особистого господарства або про вихід із такого господарства позивачем не надано. Поміж тим, трудова книжка та страховий (трудовий) стаж у позивача на момент звернення також відсутні. За таких обставин, підстав для реєстрації та надання ОСОБА_4 статусу безробітної з виплатою матеріальної допомоги у служби зайнятості немає. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.07.2009 позивач звернувся до Гощанського РЦЗ з метою отримання статусу безробітної.

Проте, 03.09.2009 відповідач відмовив ОСОБА_4 у реєстрації та наданні такого статусу, обґрунтовуючи це тим, що на момент звернення до центру зайнятості вона була членом особистого селянського господарства (т.1 – а.с.7).

Суд не погоджується з такими висновками центру зайнятості, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №803 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Частина 5 цієї ж статті передбачає, що Порядок реєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.б ч.3 ст.1 Закону №803, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та є членами особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до ст.1 Закону №742 (в редакції від 13.01.2009, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики (ст.4 Закону №742).

Відповідно до ст.8 Закону №742 (в редакції від 13.01.2009), члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Згідно з абз.1 п.2 Порядку №219 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.

Для цілей цього Порядку ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до державної служби зайнятості, він провадив лише діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, чи одночасно працював на умовах найму або займався видом діяльності, що визначений частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", менше 26 календарних тижнів. Такі члени особистого селянського господарства крім тих, що вперше шукають роботу, в тому числі випускники середніх загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, не підлягають реєстрації (абз.2 п.2 Порядку №219).

Таким чином, положення п.2 Порядку №219 не поширюється на громадян, які вперше шукають роботу, в тому числі випускники середніх загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, незалежно від того чи робота в особистому селянському господарстві є основною.

В ході дослідження письмових доказів, судом встановлено, що позивач з дня народження проживала в будинку, який відноситься до майна особистого селянського господарства, головою якого є її батько ОСОБА_5 (т.1 - а.с.29).

Одразу після закінчення у 2005 році Тучинської середньої школи ОСОБА_4 вступила на денну форму навчання до Рівненського державного аграрного коледжу та 27.06.2008 закінчила навчання, отримавши диплом за спеціальністю "Бухгалтерський облік" (т.1 - а.с.6).

Під час навчання у коледжі, 10.06.2006 ОСОБА_4 народила дитину – ОСОБА_6 (т.1 - а.с.5), у зв'язку з чим перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Гощанської райдержадміністрації та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по 10.07.2009 (т.1 - а.с.7).

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_4 вперше була прийнята на роботу 14.06.2012 підсобним робітником мехтоку на період жнив з погодинною оплатою праці Науково-виробничим державним підприємством «Дослідне господарство «Тучинське» та 18.06.2012 була звільнена за власним бажанням без нарахування заробітної плати (т.2 – а.а.с.65-68).

З трудової книжки позивача вбачається (т.1 - а.с.102), що перший запис про прийом позивача на роботу датуються 05.04.2013. Даний факт підтверджується також листом Гощанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 08.07.2015 №2125/17-03-11-201 про суми виплачених доходів позивача за період з 01.01.2009 по 30.09.2014 (т.2 – а.с.56).

Судом також встановлено, що згідно відомостей погосподарскої книги №9, ОСОБА_4 була членом особистого селянського господарства, у період з 2009 по 2015 рік із заявою про вихід або припинення членства в особистому селянському господарстві не зверталась (а.с.47-51).

Поряд з цим, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що приймаючи рішення про відмову позивачу в наданні статусу безробітної відповідач не з'ясовував обставини того, чи є робота ОСОБА_4 в особистому селянському господарстві для неї основною.

Відповідно до наданих письмових пояснень голови особистого селянського господарства ОСОБА_5, позивач лише проживала у будинку, який відноситься до майна особистого селянського господарства, в господарстві не працювала, оскільки доглядала малолітню дитину (т.2 – а.а.с.39, 55). Таких обставин відповідачем не спростовано.

Відтак, до 14.06.2012 ОСОБА_4 ніде не працювала і була особою, яка в перше шукала роботу, оскільки відразу після закінчення навчання у школі вступила до учбового закладу та у період з 10.06.2006 по 10.07.2009 здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до абзаців 4 та 5 пункту 3 Порядку №219 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадянами, які вперше шукають роботу, вважаються особи, які на момент реєстрації у державній службі зайнятості не працювали за наймом, не виконували роботи (не надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами або не забезпечували себе роботою самостійно, у тому числі випускники середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і вищих навчальних закладів та військовослужбовці строкової служби, звільнені із служби. Випускниками у цьому Порядку вважаються особи, які закінчили навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах і до звернення в державну службу зайнятості не працювали за наймом, не виконували роботи (не надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами або не забезпечували себе роботою самостійно за набутим фахом та звернулися до державної служби зайнятості протягом року після закінчення навчання.

При цьому, законодавством України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, не визначений граничний термін перебування безробітних на обліку.

Однак, пунктом 20 Порядку №219 визначено перелік підстав втрати особою статусу безробітного, відповідно до абз.1 п.1 якого, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Таким чином, ОСОБА_4 втратила право на реєстрацію її як особу, що шукає роботу з моменту працевлаштування, тобто з 14.06.2012.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 КАС України.

За таких обставин, судом, з урахуванням зауважень, викладених в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 та від 23.04.2015, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, на момент звернення ОСОБА_4, безпідставно відмовлено їй в наданні статусу безробітної, оскільки станом на 29.07.2009 позивач була особою працездатного віку до призначення пенсії, не була зайнятою в особистому селянському господарстві до моменту звернення до державної служби зайнятості та не мала заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

При цьому, положення ст.8 Закону №742 щодо віднесення членів особистих селянських господарств до категорії зайнятого населення у разі, якщо розрахунковий місячний дохід на одного члена сім'ї не менший від розміру мінімальної заробітної плати, судом не розглядалися, оскільки такі положення діяли в редакції Закону №742 до 13.01.2009, тобто до моменту звернення ОСОБА_4 до державної служби зайнятості.

Відповідно до п.11 Порядку №219, за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи в наданні ОСОБА_4 статусу безробітної діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому такі дії Гощанського РЦЗ є протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1533-III), застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону №1533-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Частиною 2 статті 22 Закону №1533-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу мають право особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років (ч.4 ст.22 Закону №1533-III).

Постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за №98 від 29.01.2009 "Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю у 2009 році" встановлено, що виплати, передбачені частиною другою статті 23, статтею 33, з урахуванням норм, передбачених в абзаці п'ятому частини третьої Прикінцевих положень Закону №1533-III, статті 3 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", установити у 2009 році у розмірі 360 гривень.

Відтак, враховуючи те, що період отримання вказаної допомоги протягом одного року становить 180 календарних днів, то позивачем не отримана допомога по безробіттю з моменту звернення до центру зайнятості в сумі 2160,00грн. (360,00х6).

При цьому, відповідачем, на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 у даній справі, було сплачено ОСОБА_4 допомогу по безробіттю в сумі 2160,00грн., що підтверджується листом від 22.06.2015 №677 та платіжним дорученням від 06.04.2015 №200 (т.2 – а.а.с.13-14). Питання щодо повороту виконання такого рішення судом касаційної інстанцій не розглядалося, а тому, повторне стягнення цих самих коштів з Гощанського РЦЗ призведе до нанесення безпідставних збитків відповідачу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних втрат в сумі 20672,00грн., суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що завдана майнова шкода полягає у тому, що позивач не мала змогу працевлаштуватись протягом всього часу саме через відмову їй у наданні статусу безробітної.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦКУ необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода – у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

В силу вимог ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що процес працевлаштування у кожному разі вимагає від особи, що шукає роботу, активної поведінки. Хоча в ході розгляду даної справи судом й встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_4 в наданні статусу безробітної, однак такі дії не були й не могли бути перешкодою для самостійного пошуку позивачем роботи та працевлаштування, отже й завдати матеріальних втрат.

Належними та допустимими доказами не встановлено заподіяння позивачу діями відповідача матеріальної шкоди, а відтак, вимога щодо стягнення з відповідача матеріальних втрат в сумі 20672,00грн. до задоволення не підлягає як безпідставна.

Щодо вимог про стягнення моральних збитків в розмірі 2000,00грн. суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у Постанові "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 Пленум Верховного Суду України зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди суд з'ясовує підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Проте, позивачем в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України не доведено, передбачених ст.ст.23, 1167 ЦК України, обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема, матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь його моральних чи фізичних страждань або шкоди завданої її здоров'ю.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Підстави для застосування ст.94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області щодо відмови ОСОБА_4 в наданні статусу безробітної.

Зобов'язати Гощанський районний центр зайнятості Рівненської області надати ОСОБА_4 статус безробітної у період з 29.07.2009 року по 13.06.2012 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Гломб Ю.О.

Джерело: ЄДРСР 53492086
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку