Справа № 640/15316/15-ц

н/п 2/640/3621/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року .Київський районний суд м. Харкова у складі судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Латко В.В. за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету міського господарства імені ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Харківського Національного інституту міського господарства (далі ХНУМГ) в якому просить ( в уточненій редакції позову а.с.20-21) стягнути з відповідача один місячний оклад в сумі 3200 гривень в якості оздоровчих виплат, поновити на посаді старшого викладача і стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, доручити Державній інспекції праці провести службову перевірку дотримання законодавства про працю в ХНУМГ ).

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 1 вересня 2015 року він за наслідками конкурсу на заміщення посади старшого викладача ХНУМГ уклав контракт й приступив до роботи у вказаній посаді. Термін дії контракту закінчився 30 червня 2015 року та його звільнено. Вважає, що йому в порушення положень ст.42 КЗпП України деканом факультету відмовлено у продовжені контракту, який взагалі на підставі ст. 39-1 КЗпП мав ознаки безстрокового трудового договору, оскільки раніше три рази вже укладався. В день звільнення йому не були виплачені оздоровчі в сумі посадового окладу, чим порушено вимоги 97 КЗПП та положення п. 4.2 Контракту.

Відповідач з позовом не погодився й у письмових запереченнях (а.с.26-27) зазначив, що 30 червня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з посади старшого викладача ХНУМГ у звязку з закінченням строку контракту . Повний розрахунок здійснено в день звільнення. Посилання позивача на ст. 42 та 39-1 КЗпП , як на підставу для продовження строку дії контракту або набуття ним статусу безстрокового трудового договору вважають безпідставними, оскільки контракт на посаду старшого викладача укладено вперше у 2014 року, строк його дії закінчився й підстави, передбачені положенням про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки 4 грудня 2002 року № 744 (далі ОСОБА_4 №744) для укладання нового були відсутні. Щодо не виплати оздоровчих під час звільнення відповідачем вимоги заперечуються з посиланням на абз. 11 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту», за яким такі виплати здійснюються тільки при наданні щорічної відпустки. ОСОБА_1 із заявою щодо надання відпустки не звертався, йому вона не надавалась, тому підстав для виплат не було.

У судовому засіданні позивач наполягав на своїх вимогах з підстав викладених у позові. Додатково пояснив, що до вересня 2014 року тричі укладав контракти на роботу на посаді асистента кафедри ХНУМГ, а 1 вересня 2015 року за наслідками конкурсу уклав контракт на роботу на посаді старшого викладача. Строк дії контракту закінчувався 30 червня 2015 року й про майбутнє звільнення його попередили у травні 2015 року. 30 червня 2015 року його ознайомили з наказом про звільненні, видали розрахунок. Він звертався до керівника кадрової служби ХНУМГ з питанням подачі заяви про відпустку, проте йому відмовили у видачі відповідного бланку для її написання. У довільній формі він не подавав заяву оскільки вважав, що її не приймуть, а направляти поштою не став вважаючи, що заяву не зареєструють, а викинуть. Він наголосив, що за час роботи повністю відповідав займаній посаді й після закінчення контракту йому мали запропонувати його продовжити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у письмових поясненнях додатково пояснила, що ОСОБА_1 після закінчення дії контракту мав прийняти участь у конкурсі й звернутись з відповідною заявою. Оскільки позивачем не дотримано цього порядку і строк дії контракту закінчився ОСОБА_1 був звільнений. Вважає, що права позивача не порушені.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених вимог у відповідності до статті 11 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними письмові докази дійшов до висновку необґрунтованість позову, тому у його задоволені відмовляє повністю.

Суд встановив такі факти й відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виник трудовий спір, який у відповідності до ст.221 КЗпП України підлягає судовому розгляду.

Сторонами визнано такі факти, які крім того підтверджено відповідними письмовими доказами.

ОСОБА_1 на підставі контракту (строкового трудового договору) укладеного 01 вересня 2015 року №167 прийнятий на роботу на посаду старшого викладача кафедри основ архітектурного проектування та рисунку ХНУМГ (розділ І Контракту) на строк з 01 вересня 2014 до 30 червня 2015 року (а.с.3).

Позивача призначено на цю посаду за наслідком конкурсу, який був оголошений наказом ректора ХНУМГ № 144-01 від 07 липня 2014 року, він був допущений до участі конкурсі наказом № 700-02 та визнаний таким, що обраний на цю посаду наказом №758-02 від 02 вересня 2014 року .

Наказом від 22 червня 2015 року № 555-02 звільнений з посади старшого викладача кафедри основ архітектурного проектування та рисунку на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП з 30 червня 2015 року у звязку із закінченням строку контракту.

30 червня 2015 року ОСОБА_1 видано трудову книжку та здійснено розрахунок , що не заперечується позивачем й підтверджено оригіналом трудової книжки, яка оглянута у судовому засіданні та копією розрахункового листка (а.с.10).

В період часу з 2005-2014 роки ОСОБА_1 було укладено строкові трудові договори (контракти) про призначення на посаду асистента кафедри архітектурного і ландшафтного проектування. Прийняття на роботу оформлено наказами №767-02 від 19.09.05 на період з 01.09.06 до 20.06.06, №42-02 від 23.01.06 на період 23.01.06 до 30.06.06, №443-02 від 22.06.06. на строк з 30.06.06 до 30.06.2014 року, №492-02 від 04.06.2014 на період з 30 червня по 31 серпня 2014 року (а.с.35-39).

Виданню цих наказів передувало оголошення конкурсів на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників ХНУМГ , допуск до участі у конкурсах , осіб, які виявили бажання брати в них участь та оголошення осіб такими, що були обрані за наслідками цих конкурсів.

Вирішуючи спір щодо поновлення на роботі на посаді старшого викладача кафедри основ архітектурного проектування та рисунку з 01 вересня 2015 року й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд керується такими нормами права.

Відповідно до частини 3 ст. 21 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 17/81-97 дав такі тлумачення терміну "законодавство", зокрема він вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, й треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Частиною 3 ст. 54 Закону України «Про освіту» передбачено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Порядок укладення контракту при прийнятті (найманні) на роботу працівників регулюється, зокрема, ОСОБА_4 про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 170, наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року N 23 "Про затвердження Типової форми контракту з працівником", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1994 р. за N 84/293.

На виконання положень Закону України «Про освіту» 03 липня 2014 року наказом ректора ХНУМГ №140-01 затверджено ОСОБА_4 про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників ХНУМГ ім. О.М. Бекетова (ОСОБА_4 ХНУМГ)

За змістом пунктів 1.6, 1.10 вказаного ОСОБА_4 особи, які претендують на заміщення вакантних посад подають заяви , приймають участь у конкурсі. Результати конкурсу визначаються шляхом таємного голосування Вченою радою Університету (а.с.43).

Про наявність цього положення позивач ОСОБА_1 повідомлений й ознайомлений з його змістом, що підтвердив у судовому засіданні. На цей факт також вказує участь ОСОБА_1 у конкурсі на заміщення посади старшого викладача у 2014 році.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 7 та 13 своїй постанові № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розяснив, що згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству . Вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на

підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності

умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт,

поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по

трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми

трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з

інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41

КЗпП).

Аналізуючи наведені норми права, положення ХНУМГ щодо прийняття на роботу суд дійшов до висновку, що керівництвом ХНУМГ у відповідності до положень законодавства для педагогічних працівників визначено строковий трудовий договір (контракт) , як обовязкову форму працевлаштування на роботу з визначенням терміну його дії, умов праці, обовязків для кожної посади форми оплати. Укладанню контракту передує оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад, подача претендентами заявок на участь у конкурсі, саме сам конкурс та закріплення його результатів шляхом укладання контракту та видача на його підставі наказу про допущення до роботи.

Як встановлено у судовому засіданні у 2015 році ОСОБА_1 будучи обізнаним про порядок укладання контракту жодних дій для участі у конкурсі не вчинив, тому після закінчення строку дії контракту від 01.09.2014 року та після відповідного попередження про звільнення, наказом Ректора позивача було звільнено.

Видача наказу про звільнення позивача відповідає вимогам законодавства з таких підстав.

За змістом статей 21,23 36 КЗпП строкові трудові договори підлягають припиненню по закінченні строку. Однак, самого лише факту закінчення строку договору все одно замало для припинення його дії для цього необхідно волевиявлення хоча б однієї зі сторін договору. Так, роботодавець, що бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (закінчення строку договору).

Припинення договору після закінчення строку не вимагає заяви працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати або в іншій спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Припинення трудового договору після закінчення строку можливе тільки протягом одного дня. Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників день звільнення працівника є останнім днем його роботи, тобто останнім днем дії строкового трудового договору.

Визначити останній день роботи, тобто день звільнення, після закінчення строку трудового договору, суд керується положеннями статті 241-1 КЗпП, якою встановлено, що строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.

У судовому засіданні встановлено, що ці положення закону при звільненні ОСОБА_1 дотримано. Він заздалегідь (у травні 2015 року) попереджений про звільнення, відповідний наказ про звільнення виданий вчасно (22 червня 2015 року), розрахунок здійснено в останній робочий день (30 червня 2015 року).

Суд дає оцінку доводам позивача про набуття строковим трудовим договором статусу безстрокового внаслідок трикратного переукладання.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (ч. 2 ст. 39-1 КЗпП).

Строковий трудовий договір (контракт) з ОСОБА_1 про прийняття на роботу на посаду старшого викладача кафедри основ архітектурного проектування та рисунку був укладений тільки раз , а саме 01 вересня 2014 року. Після спливу строку дії ОСОБА_1 звільнено. Посилання позивача, на те , що цей контракт набув статусу безстрокового, оскільки раніше з ним тричі вже укладали контракти є необґрунтованим, оскільки контракти, що були укладені з ОСОБА_1 для виконання роботи асистента кафедри, обсяг обовязків, статус якого та статус старшого викладача суттєво різняться.

Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при звільненні суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» визначено, що держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. № 78 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 та частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки виплачується працівникам, які обіймають посади педагогічних або науково-педагогічних працівників (за основною посадою), у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується. При цьому виплата допомоги провадиться цим працівникам тільки за місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання. У випадках виплати компенсації за невикористану відпустку допомога на оздоровлення не виплачується.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що обізнаний про порядок надання такої допомоги в разі отримання відпустки. Як він пояснив заяву про надання відпустки не зміг подати внаслідок перепон у цьому з боку керівника кадрового підрозділу ХНУМГ , яка не дала бланку для написання заяви.

Жодного доказу своєму твердженню позивач не надав, тому ці пояснення суд вважає неналежним доказом, того, що у ОСОБА_1 були обєктивні перешкоди для звернення із заявою для отримання відпустки й відповідних доплат на оздоровлення.

За вказаних обставин відповідач при звільненні ОСОБА_1 правомірно не виплатив позивачеві допомогу на оздоровлення.

У судовому засіданні та поданому позові позивач також заявляв, про неправомірні, на його думку, дії керівництва ХНУМГ примусу сплатити кошти до каси навчального закладу у червні 2015 року, щодо покладання на нього обовязків вахтера, охоронця , тощо. Також в резолютивній частині позову просив зобовязати провести перевірку на Університеті.

Суд не розглядає пояснення як позовні вимоги , оскільки за змістом ст. 3,11 ЦПК України розглядові підлягають тільки позовні вимоги. Вимога щодо проведення перевірки не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту прав не передбачений ст.. 16 ЦК України.

Питання про судові витрати суд вирішив у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3,8,88, 207-218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дати проголошення в Апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова.

Суддя