ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32603/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М.., Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 31 січня 2013 року звернувся до Апарату Верховної Ради України із заявою щодо необхідності забезпечення перекладу державною мовою виступів, запитань, реплік окремих народних депутатів, оскільки останні виступали на засіданнях Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти на іноземній (російській) мові.

Листом від 06 лютого 2013 року №07/5-35(23540) відповідач повідомив позивача про те, що реалізація перекладу виступів народних депутатів на державну мову потребує збільшення граничної чисельності працівників Апарату Верховної Ради України і збільшення витрат на його утримання, що не передбачено Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року №1678-ІІІ «Про структуру апарату Верховної Ради України» та Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік». Відповідач зазначив, що вирішення питання, поставленого у зверненні позивача від 31 січня 2013 року, потребує відповідних законодавчих ініціатив.

Позивач 21 березня 2013 року звернувся до Апарату Верховної Ради України з листом №340-2/39 про надання протоколів і стенограм засідань Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, які відбувались у 2013 році.

Згідно листа від 27 березня 2013 року №05-2/6-49(69201) керівником Апарату Верховної Ради України надано позивачу засвідчені у встановленому порядку копії протоколів засідань Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, які відбувались у 2013 році на 19 аркушах, а також зазначено, що аудіозапис засідань Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти 28 грудня 2012 року, 10 січня 2013 року та 6 березня 2013 року не проводився, а тому стенограми вказаних засідань відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» Регламент встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» встановлено, що організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради України.

У відповідності до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» на кожному засіданні комітету ведеться протокол і стенограма засідання.

Згідно ч. 5 вищевказаної статті протоколи та стенограми засідань комітетів зберігаються у встановленому порядку і за зверненням народного депутата України надаються для ознайомлення, якщо законом, Регламентом Верховної Ради України або постановою Верховної Ради України не встановлено іншого порядку ознайомлення з документами комітетів.

Пунктами 1, 2 ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Відповідно до пунктів 3, 4 цієї статті в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про засади державної мовної політики» встановлено, що засідання Верховної Ради України, її комітетів і комісій ведуться державною мовою. Промовець може виступати іншою мовою. Переклад його виступу на державну мову, у разі необхідності, забезпечує Апарат Верховної Ради України.

Частиною 3 ст. 6 цього Закону зазначено, що обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення.

Відповідно до з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» у контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 5 цього Закону встановлено, що при здійсненні державної мовної політики Україна дотримується принципу сприяння використанню регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створення можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя в межах територій, на яких такі мови використовуються, та з урахуванням стану кожної мови.

У відповідності до п. 2 ст. 9 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» інформація про поточну діяльність комітетів та прийняті ними рішення розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради України в глобальній інформаційній мережі Інтернет, у газеті «Голос України», інших засобах масової інформації.

Пунктом 3 цієї статті встановлене право комітетів поширювати у встановленому порядку інформацію про свою діяльність через свої веб-сторінки на офіційному веб-сайті Верховної Ради України у інформаційній мережі Інтернет, парламентському телеканалі «Рада» та через інші засоби масової інформації.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 51 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» у протоколі засідання комітету зазначаються, прізвище головуючого на засіданні, список членів комітету, присутніх на засіданні та відсутніх членів комітету із зазначенням причин їх відсутності, список запрошених осіб із зазначенням їх участі в засіданні.

Позивачем до матеріалів справи не було долучено копії протоколів засідань Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, які були йому надані листом від 27 березня 2013 року №05-2/6-49(69201), а також не надано доказів на підтвердження того, що депутати ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 брали участь у засіданнях Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, які відбувались 28 грудня 2012 року, 10 січня 2013 року, 6 березня 2013 року та під час яких, як зазначав позивач, ці депутати здійснювали виступи, запитання, репліки іноземною мовою.

Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові з огляду на те, що відповідач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і не порушував права та законні інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220^{1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -}

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_10, представника ОСОБА_4, залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман