243/5774/15-ц

2/243/3131/2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.

при секретарі Рудь Т.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної республіки Крим, третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про стягнення регресних сум та компенсацій за втрату здоров'я на виробництві, стягнення регресних сум та компенсації на побутове обслуговування у зв'язку з втратою здоров'я на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної Республіки Крим, третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про стягнення регресних сум та компенсацій за втрату здоров'я на виробництві. Дана позовна заява мотивована тим, що Бахчисарайський районний відділ освіти Автономної Республіки Крим повинен виплачувати позивачу, (який раніше носив прізвище - ОСОБА_1), регресні суми відповідно до законодавства у зв'язку з трудовим каліцтвом (внаслідок травм, отриманих на виробництві, у 1981 та 1984 роках) відповідно до «Правил відшкодування власником підприємства, установи чи організації уповноваженим їм органом збитку, заподіяного працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням їм трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (з урахуванням змін і доповнень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 року № 492).

Відповідач виплачував позивачу регресні суми згідно законодавства у зв'язку з трудовим каліцтвом, але потім припинив виплати і на даний час позивач не отримує компенсації у зв'язку з втратою здоров'я.

На підставі висновку Донецької обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 від 19.05.1998 року і рішень (починаючи 22.04.1991 року і закінчуючи 21.02.1995 року) лікарсько-трудової експертної комісії у м. Слов'янську, виходячи із середньомісячної заробітної плати за повний рік, що передує першій виробничій травмі у 1981 році (на підставі довідок Бахчисарайського РВНО про заробітну плату ОСОБА_1 за даний період у Бахчисарайському будинку піонерів і школярів і п/т «Червоні вітрила») потрібно стягнути з Бахчисарайського РВО регресні суми та компенсації за втрату здоров'я, починаючи з 30.06.2015 року щомісяця довічно: регресні суми - 80 % втрати професійної працездатності з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати й інфляційних компенсацій; компенсацію на санаторно-курортне лікування (1 раз у 2 роки) у розмірі вартості путівки; компенсацію на додаткове харчування в розмірі одного прожиткового мінімуму; компенсацію на спеціальний медичний догляд у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, компенсацію на побутовий догляд у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Вважає, що оскільки травми на виробництві відбулися у 1981 та 1984 роках і остання довідка МСЕК від 21.02.1995 року (довічно), то слід користуватися нормативно-правовим актом «Правила відшкодування власником підприємства, установи чи організації уповноваженим їм органом збитку, заподіяного працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням їм трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року (з урахуванням змін та доповнень, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 18 липня 1994 року № 492), який діяв на час встановлення МСЕК від 21.02.1995 року (довічно) усіх додаткових видів допомоги.

Уточнивши свої позовні вимоги позивач просить стягнути з Бахчисарайського районного відділу освіти регресні суми та компенсації за втрату здоров'я станом на червень 2015 року за один місяць негайно: регресні суми - 80% втрати професійної працездатності з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати й інфляційних компенсацій у сумі 3710,89 грн. Регресні суми - 80% втрати професійної працездатності з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати й інфляційних компенсацій станом на 01.09.2015 року складають: заробітну плату за рік до каліцтва: 1598 руб 30 коп.:12 місяців = 133 руб 19 коп. (середньомісячна заробітна плата до каліцтва). Нинішню ставку 2411,00 грн.: на ставку 90 руб. за рік до каліцтва у 1981 році = 26,79 (коефіцієнт підвищення заробітної плати).

Отже, нинішня заробітна плата з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати становить: 133 руб 19 коп. х 26,79 = 3568,16 грн. З урахуванням 30 % надбавки за стаж роботи нинішня заробітна плата станом на 01.06.2015 року становить 4638, 61 грн. (3568,16 грн. х 30%) = 4638,61 грн. Таким чином регресні суми за один місяць - 80% втрати професійної працездатності з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати і надбавки за стаж станом на 01.06.2015 року становить 3710,89 грн. (4638,61 х 80% = 3710,89).

Також, компенсація на додаткове харчування в розмірі одного прожиткового мінімуму станом на 01.06.2015 року становить 1074,00 грн.; компенсація на спеціальний медичний догляд у розмірі трьох мінімальних заробітних плат становить 4134,00 грн. (1378 грн. - розмір мінімальної заробітної плати х 3); компенсація на побутовий догляд у розмірі однієї мінімальної заробітної плати становить 1378,00 грн., компенсацію на санаторно-курортне лікування у розмірі вартості путівки становить 12480,00 грн.

Просить суд стягнути з Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної Республіки Крим регресні суми та компенсації за втрату здоров'я, починаючи з 30.06.2015 року щомісяця та довічно:

-регресні суми - 80 % втрати професійної працездатності з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати й інфляційних компенсацій;

-компенсацію на санаторно-курортне лікування (1 раз у 2 роки) в розмірі вартості путівки в сумі 12480,00 грн.;

-компенсацію на додаткове харчування в розмірі одного прожиткового мінімуму;

-компенсацію на спеціальний медичний догляд у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

-компенсацію на побутовий догляд у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Також , просить суд стягнути з Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної Республіки Крим регресні суми та компенсації за втрату здоров'я станом на червень 2015 року за один місяць негайно в сумі 10296 грн. 89 коп. та вартість однієї путівки в сумі 12480,00 грн.

Крім того, позивач вважає, що відповідно до п.12 та п. 14 вищезазначених Правил, на підставі довідки МСЕК у м. Слов'янську та висновку Донецької обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 від 19.05.1998 року з відповідача необхідно стягнути компенсацію за втрату здоров'я на побутове обслуговування у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісяця, починаючи з 01.01.2003 року. Станом на 21.02.1995 року у п. 14 Правил зазначено, що розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду визначається МСЕК і не може бути менше однієї мінімальної заробітної плати - на побутовий догляд (прибирання в кімнаті, прання білизни і т.п.).

Уточнивши свої позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача 206700,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: починаючи з 01.01.2003 року по 01.07.2015 року, минуло 150 місяців, розмір однієї мінімальної заробітної плати становить 1378,00 грн., тобто 1378,00 грн. х 150 місяців = 206700,00 грн.

Крім того, оскільки відповідач знехтує своїми обов'язками у зв'язку з трудовим каліцтвом, позивачу довелося нервувати, він не міг забезпечити реабілітацію свого здоров'я у певній мірі, переніс інсульти, зазнав суттєвих довготривалих страждань, вважає, що на його користь з відповідача повинна бути стягнута моральна шкода, розмір якої він оцінює в 50000,00 грн.

Також позивач просить стягнути всі понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач надав пояснення та зазначив, що він отримав дві травми, пов'язані з виконанням своїх службових обов'язків у 1981 та 1984 роках. Травми були серйозні, а саме два кульових поранення, в живіт та в голову. Дані травми спричинили інвалідність, про що зазначено у висновку МСЕК. В 1995 році йому була встановлена втрата працездатності довічно з 21.02.1995 року. Вважає, що до виниклих правовідносин необхідно застосовувати Закон, який діяв на час надання висновку МСЕК, а саме Правила відшкодування власником підприємства, установи чи організації, уповноваженим ним їм органом збитку, заподіяного працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472. Він звертався до Європейського суду з прав людини. Відповідно до заперечення Уряду, наданого до Європейського суду з прав людини, викладених в п. п. 9,12,14 він має право на зазначені виплати. До Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань він звертався, але йому відмовили, мотивуючи це тим, що дані виплати повинен проводити Бахчисарайський районний відділ освіти АРК, оскільки існує рішення суду. Крім того Бахчисарайський районний відділ освіти АРК не надсилав до Фонду документи. Рішення суду, яким стягнуто з відповідача на його користь грошові кошти не виконалось, у зв'язку з чим він звертався до Європейського суду. Стан його здоров'я погіршувався, він переніс два інфаркти та чотири інсульти саме після відповіді керівника Бахчисарайського районного відділу освіти про те, що грошові кошти йому не сплачуються у зв'язку з тим, що це не передбачено бюджетом. Позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі Довіреності від 01 червня 2013 року, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач по справі - Бахчисарайський районний відділ освіти автономної республіки Крим свого представника для участі в судовому засіданні не направив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, зв'язку з чим, суд відповідно до ст. 224 ЦПК України дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.

Представник третьої особи - Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Слов'янську Донецької області, Ліцоєва С.В., що діє за довіреністю від 30 вересня 2015 року, в судовому засіданні надала пояснення, зазначивши, що з 01.04.2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV. З цієї дати був створений Фонд соціального виробництва та професійних захворювань України і підприємства та організації припинили з цієї дати відшкодовувати шкоду працівникам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року. Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ (пункт втратив чинність з 01.01.2011 року) Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому засіданні. В своїх уточнених позовних вимогах позивач зазначає, що Бахчисарайський районний відділ освіти Автономної Республіки Крим виплачував регресні суми згідно законодавства у зв'язку з трудовим каліцтвом, але потім припинив ці виплати і на даний час він не отримує компенсації у зв'язку з втратою здоров'я». Але позивач не уточнює, з якої дати відповідач припинив сплачувати йому регресні виплати, з якої причини йому були припинені виплати, чи звертався позивач до відповідача з приводу продовження йому виплат, чи передавалась особова справа позивача до робочого органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за місцезнаходженням відповідача, якими доказами це підтверджується.

Якщо відповідач сплачував позивачу регрсні виплати по травмам 1981 та 1984 років, то організація повинна була сформувати особову справу потерпілого згідно Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року № 10 та передати її за актом прийняття-передачі для продовження виплат потерпілому до робочого органу Фонду за місцем свого знаходження.

Якщо підприємство з будь-яких причин не передає особову справу потерпілого до робочого органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві для продовження виплат потерпілому, то потерпілий на виробництві може самостійно звернутись до робочого органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за місцем знаходження роботодавця за місцем свого проживання.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше після закінчення трьох років з дня встановлення МСЕК втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, то страхові виплати призначаються з дня звернення за їх призначенням відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Для продовження або призначення виплат в особовій справі потерпілого повинен бути оригінал акту про нещасний випадок за формою Н-1, який складений роботодавцем або територіальним органом Держгірпромнагляду на виконання рішення суду про становлення факту нещасного випадку на виробництві, якщо підприємство (організацію) ліквідовано.

Вважає, що для стягнення грошових коштів з Бахчисарайського відділу освіти АРК підстав немає, оскільки дана установа не є належним відповідачем.

Дослідивши подані документи, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з Актом про нещасний випадок, складеного 18.12.1981 року, позивач ОСОБА_1, працюючи в будинку піонерів м. Бахчисарай на посаді керівника кінофото кружка, внаслідок нещасного випадку отримав забій черепу та хребта.

Відповідно до Акту про нещасний випадок на виробництві від 24 вересня 1984 року, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді керівника кружка Бахчисарайського будинку піонерів, 23 вересня 1984 року отримав тілесні ушкодження, а саме: струс головного мозку, забій м'яких тканей голови та спини.

Згідно з листом заступника начальника СВ Алуштинського МВВС від 27.09.1996 року № 4955, близько другої години ночі 23 вересня 1984 року на табір школярів напали озброєні злочинці. ОСОБА_1 ста на захист вихованців та в нього було влучено з гладкодульної зброї. ОСОБА_1 отримав наскрізне кульове поранення у живіт зліва, травму хребта, лівої ноги, лівої скулової дуги, та інші тілесні пошкодження. З даного приводу порушено кримінальну справу.

Висновком Донецької обласної медико-соціальної комісії № 3 від 19.05.1998 року встановлено, що ОСОБА_1 страждає наступними захворюваннями: «наслідок повторних черепно-мозкових травм в 1981,1984, 1994 роках, психоорганічний синдром, астенно-неврологічний варіант, сінкональний стан - основний діагноз; ангіонансія сетчатки, близорукість слабкого ступеня обох очей - супутній діагноз». Існує прямий причинний зв'язок між захворюваннями та травмами на виробництві, отриманими ОСОБА_1 18.12.1981 року та 23.09.1984 року. Наслідки отриманої травми голови у травні 1994 року не впливають на існуючі захворювання та експертний висновок про встановлення ІІ групи інвалідності та 80% регресу, які були встановлені з 22.04.1994 року, тобто до травми в 1994 році. Вперше ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 була встановлена 18.12.1984 року - 20%. В подальшому, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, зростаючою втратою працездатності ОСОБА_1 при черговому переосвідченні підвищився регрес з 22.04.1991 року, втрата професійної працездатності склала 80% з встановленням ІІ групи інвалідності по трудовому каліцтву по 22.04.1992 р. Встановлена ступінь втрати працездатності є результатом сукупності двох виробничих травм, перенесених ОСОБА_1 18.12.1981 року та 23.12.1984 року. Ступінь втрати працездатності залежить від рівня отримуємої ОСОБА_1 медичної допомоги, а також невиконання рекомендацій та вимог лікарів. За станом здоров'я на 21.02.1995 року та по теперішній час ОСОБА_1 потребує додаткових видів допомоги: санаторно-курортне лікування, додаткове харчування, спеціальний медичний догляд та побутовий догляд.

Відповідно до довідки серії 2-18 від 023171 МСЕК, ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати працездатності в розмірі 80% з 21 лютого 1995 року безстроково.

ОСОБА_1 змінено ім'я на ОСОБА_1, про що свідчить Свідоцтво про зміну імені, видане відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції.

Таким чином, суд доходить до висновку, що втрата професійної працездатності позивача ОСОБА_1 склала 80% , йому встановлена ІІ групи інвалідності по трудовому каліцтву внаслідок сукупності двох виробничих травм, перенесених ним 18.12.1981 року та 23.12.1984 року та він потребує додаткових видів допомоги: санаторно-курортне лікування, додаткове харчування, спеціальний медичний догляд та побутовий догляд - безстроково.

Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 29.07.2013 року по 15.08.2013 року; з 22.10.2013 року по 24.10.2013 року; з 16.06.2014 року по 27.06.2014 року; з 11.07.2014 року по 22.07.2014 року. Повний діагноз: стан після ішемічних інсультів (2008, 2012, 2013, 2015 років) в басейні ПСМА з лівостороннім глибоким геміпарезом, переважно в руці. Посттравматична енцифалопатія ІІІ ст., декрмпенсація, ХОЗЛ ІІ ст., ЛН ІІ ст. змішаного типу, ІБС. Атеросклеротичний кардіосклероз, постінфарктний (ОІМ в 2003 та 2008 р.), кардіосклероз Н2А. Синкопальний стан не ясного генезу. Язвена хвороба дванадцятиперсної кішки. Атрофія зорового нерву. Парез правого глазу, ангірпатія сетчатки. Остаточні явища травми, отриманої в 2003 році з наявністю забію у виді згинально-розгинальної контрактури, зрослого перелому шийки лопатки зправа, посттравматичного плечелопаткового періартрита з помірною контрактурою в плечевому суглобі з порушенням функцій та болевим синдромом. Основний діагноз: наслідок повторних черепно-мозковових травм, отриманих на виробництві в 1981, 1984, 2003 роках, психоорганічний синдром, астено-невротичний синдром. Існує прямий причинний зв'язок між захворюваннями та травмами на виробництві в 1981, 1984, 2003 роках.

Перша черепно-мозкова травма в 1981 році, хворіє після виробничої травми в 1984 році, отримав кульові поранення черепу, забій хребта, травму лівої ноги, отримав інвалідність ІІ групи, отримував регрес до липня 1981 року, в теперішній час не отримує. В 2003 році після виробничої травми отримав забій правого коленного суглобу, перелом шийки лопатки правого плечевого суглобу, забій м'яких тканей голови. В 2003 та 2008 роках ОІМ, отримував лікування в кардіології м. Донецька. В 2008 роках ОНМК, госпіталізований до неврологічного відділення м. Донецька. З 29.07.2013 року по 15. 08.2013 р. госпіталізований в неврологічне відділення міста Слов'янська з діагнозом ОЗЧМТ струс головного мозку, ДЕП посттравматична в стадії декрмпенсації на фоні ОНМК 2008 р. та 2012 р. з лівостороннім геміпарезом, глазовидвігальні порушення, артрофія зорових нервів. З 26.09.2013 р. по 07.10.2013 р. госпіталізований в неврологічне відділення м. Слов'янська з діагнозом: енцифалопатія. Стан після ОНМК (2008,2012 р.) з лівостороннім геміпарезом, артрофією зорових нервів. Струс головного мозку 10.09.2013 р. з 22.10.2013 р. по 24.10.2013 р. госпіталізований з діагнозом: ГБ ІІІ ст. ДЕП ІІІ ст. Систематично перебуває під наглядом невропатолога на дому, отримує лікування в стаціонарі та на дому. Направлений до Конотопської лікарні, госпіталізований з 16.06.2014 р. по 27.06.2014 р. в терапевтичне відділення з діагнозом: внегоспітальна пневманія в/д зліва. ХОЗЛ ІІ ст., загострення. З 11.07.2014 р. по 22.07.2014 р. госпіталізований в неврологічне відділення з діагнозом ДЕП ІІІ ст. Остаточні явища ОНМК (2008 р., 2012 р., 2013 р.). Втрачав свідомість у відділенні. Був обслідуваний, отримував стаціонарне лікування. Спостерігається за місцем проживання невропатологом та сімейним лікарем. Потребує постійного спеціального медичного та побутового догляду.

На підтвердження розрахунку суми грошових коштів, які підлягають стягненню, позивач надає:

- довідку про заробітну плату, видану Бахчисарайським районним відділом освіти 02 грудня 1986 року, за період з грудня 1980 року по листопад 1986 року;

- довідку від 19.06.1992 року пансіонату «Черноморець», про те що він дійсно працював в піонерському таборі «Алі вітрила» з 02 червня 1981 року по 26 липня 1981 року, його заробітна плата склала: червень - 45,00 рублів; липень - 93,24 руб.; піонерський табір «Алі вітрила» перейменований в пансіонат «Черноморець»;

-довідку відділу освіти Слов'янської міської ради № 27-01/15-681 від 20.05.2015 року, згідно з якою розмір ставки вчителя вищої категорії складає 1806,00 грн.;

-Довідку ДП «СКРЦ Слов'янський курорт» № 05/202 від 03.02.2012 року, відповідно до якої вартість путівки в одномісному номері в санаторії «Ювілейний» строком лікування 24 дні становить 12480,00 грн.

Позивач вважає, що порядок стягнення зазначених виплат визначається Правилами відшкодування власником підприємства, установи чи організації, уповноваженим ним їм органом збитку, заподіяного працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими Постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472.

Проте, з таким ствердженням позивача ОСОБА_1 суд не може погодитись виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, якою затверджені Правила, які позивач просить застосувати до даних правовідносин, зазначено: «Установити, що до створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань виплата відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків здійснюється безпосередньо власником або уповноваженим ним органом».

З 01.04.2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, основними завданнями Фонду та його робочих органів є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону Фонд зобов'язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 7 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до повноважень правління Фонду соціального страхування України, правління Фонду відноситься затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Пунктом 1.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.2007 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982, зазначено, що дія цього Порядку поширюється на потерпілих та осіб, які мають на це право, а також на осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди було встановлено раніше згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам у наслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Згідно з п. 1.2 зазначеного Порядку, у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право.

Пунктом 1.4 зазначеного Порядку встановлено, що робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою ( п. 1.5 Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Щомісячна страхова виплата не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. У разі якщо потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. У цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом на підставі інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за:

1) розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

3) чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються.

Потребу потерпілих у спеціальному медичному, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні визначає МСЕК.

Якщо МСЕК встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата проводиться за кожним її видом окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону, потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду.

Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування і назад (крім санаторно-курортного лікування), Фонд компенсує за наявності підтверджуючих документів (оригіналів) витрати на проїзд і житло за розмірами згідно із законодавством про службові відрядження. Особу, яка супроводжує на санаторно-курортне лікування інваліда, якому за висновком МСЕК або індивідуальною програмою реабілітації інваліда визначено потребу в супроводі, Фонд забезпечує путівкою без лікування (лише проживання та харчування) або компенсує такі витрати у разі самостійного придбання путівки.

Потерпілому, який став інвалідом та використав щорічну відпустку до одержання путівки у санаторно-курортний заклад, роботодавець надає додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) із збереженням на цей час середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором потерпілого).

Щомісячні страхові виплати потерпілому протягом цього часу провадяться на загальних підставах.

Згідно з висновком МСЕК Фонд може відшкодовувати також інші витрати.

Отже, Законом передбачений інший порядок для захисту прав позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги, що з 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне» від 23.09.1999 року № 1105-XIV, яким на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов'язок по сплаті щомісячних страхових виплат, відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, а також по фінансуванню витрат на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, суд доходить до висновку, що пред'явлені позовні вимоги до відповідача - Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної Республіки Крим про стягнення починаючи з 30.06.2015 року щомісяця та довічно: регресних сум - 80 % втрати професійної працездатності з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати й інфляційних компенсацій; компенсації на санаторно-курортне лікування (1 раз у 2 роки) в розмірі вартості путівки в сумі 12480,00 грн.; компенсації на додаткове харчування в розмірі одного прожиткового мінімуму; компенсації на спеціальний медичний догляд у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, компенсації на побутовий догляд у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та регресних сум та компенсації за втрату здоров'я станом на червень 2015 року за один місяць негайно, вартості однієї путівки в сумі 12480,00 грн., - задоволенню не підлягають.

З тих самих підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення грошових коштів за минулий період на побутовий догляд (прибирання в кімнаті, прання білизни і т.п.). за минулий період з 01.01.2003 року по 01.07.2015 року в розмірі 206700,00 грн.

Клопотання про заміну відповідача або про залучення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в якості співвідповідача, відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України, позивачем заявлено не було.

Крім того, позивач посилається на те, що в п. 9,12,14 свого запереченні до Європейського суду з прав людини, Уряд України визнав його право на отримання зазначених виплат, та вважає, що дана обставина є підставою для задоволення його позовних вимог.

З даним ствердженням позивача суд також не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Зауваження уряду не є судовим рішенням, а тому сприймається судом, як один з доказів, згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні по справі "ОСОБА_1 проти України" від 18 жовтня 2007 року (Заява N 13242/02) констатував порушення п. 1 ст. 6 (порушення розумного строку розгляду справи) та ст. 13 (відсутність в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, який би дозволив вирішити справу в розумний строк, в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інших висновків Європейський суд з прав людини не надав.

Також, в своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, спричинену довготривалим невиконанням обов'язків - несплатою компенсації на вид допомоги - спеціальний медичний догляд. Вирішуючи дане питання, суд приймає до уваги ту обставину, що Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 30 квітня 2003 року з відповідача на користь позивача стягнуто компенсацію на спеціальний медичний догляд у розмірі 47625,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч зазначеним вимогам процесуального права, позивачем не надано суду жодного доказу того, що дане рішення суду не виконано.

Також, як вже було встановлено в судовому засіданні, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обов'язок по фінансуванню витрат на медичну та соціальну допомогу, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, та інше, покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Стаття 1167 Цивільного Кодексу України встановлює підстави відповідальності за завдану моральну шкоду та зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 своєї Постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд вважає, що протиправність діяння відповідача в судовому засіданні не доведена, а тому вимога позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3, 10, 15, 16, 57, 60, 61, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, ст. ст. 4, 7, 9, 10, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.2007 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982, ст. 1167 ЦК України, п. 5 ППВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної республіки Крим про стягнення регресних сум та компенсацій за втрату здоров'я на виробництві, стягнення регресних сум та компенсації на побутове обслуговування у зв'язку з втратою здоров'я на виробництві - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду "Підпис" І.О.Сидоренко

"З оригіналом згідно"

Рішення не набуло законної сили

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко