П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2015 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_17, суддів:ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, за участю при секретарях: заступника начальника управління підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу щодо ОСОБА_15 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а:

вироком Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2015 року ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, засуджено за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) грн.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ від 26 березня 2015 року залишив вирок без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 5 червня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення касаційної скарги.

Згідно з вироком, ОСОБА_15 27 листопада 2014 року приблизно о 21 годині, перебуваючи в кімнаті 55 студентського гуртожитку, скориставшись відсутністю свого сусіда ОСОБА_16, таємно викрав належні тому гроші в сумі 800 грн.

У заяві про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_15 прокурор стверджує про неоднакове застосування однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а саме про неоднакове застосування положень частини 2 статті 53 КК. На думку заявника, розмір покарання у виді штрафу має бути визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, а не у певній сумі в гривнях, як призначено засудженому в цій справі. Прокурор просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_15 в частині призначення покарання і вважати його засудженим за частиною 1 статті 185 КК до штрафу в розмірі 58 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 986 грн.

На підтвердження своєї позиції прокурор додав до заяви копії рішень касаційного суду у провадженнях № 5-1429км15 та № 5-1421км15 від 1 червня 2015 року, в яких суд касаційної інстанції інакше, ніж у справі ОСОБА_15, трактував положення частини 2 статті 53 КК. Зокрема, у справі щодо особи, засудженої за частиною 1 статті 213 КК до штрафу в сумі 10000 грн (№ 5-1421км15), суд задовольнив касаційні вимоги сторони обвинувачення: змінив судові рішення у цій справі, на підставі статті 53 КК зменшив розмір призначеного покарання у виді штрафу та постановив вважати особу засудженою за частиною 1 статті 213 КК до штрафу в розмірі 580 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 9860 грн. Як зазначено в мотивувальній частині цієї ухвали, порушення вимог кримінального закону щодо призначення покарання у виді штрафу полягало в тому, що суд першої інстанції визначив засудженому покарання в сумі 10000 грн, а не в розмірі певної кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В іншій справі - щодо особи, засудженої за частиною 1 статті 185 КК до штрафу в сумі 1000 грн (№ 5-1429км15), - суд теж задовольнив касаційні вимоги прокурора: змінив судові рішення у цій справі, на підставі статті 53 КК зменшив розмір призначеного покарання у виді штрафу та постановив вважати особу засудженою за частиною 1 статті 185 КК до штрафу в розмірі 58 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 986 грн. Своє рішення касаційний суд мотивував тим, що згідно з частиною 2 статті 53 КК, покарання у виді штрафу призначається не у твердій сумі, а у ставках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тоді як місцевий суд призначив засудженому штраф у сумі 1000 грн, хоча мав би визначити розмір покарання у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян або в сумі, кратній такому мінімуму.

Провадження у справі ОСОБА_15 відкрито ухвалою судді Верховного Суду України 17 липня 2015 року відповідно до положень статті 451 КПК (в редакції Закону № 192-VIII від 12.02.2015).

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи заяви та вважав, що судові рішення щодо ОСОБА_15 необхідно змінити, дослідила матеріали кримінальної справи, обговорила доводи заяви і дійшла висновку про таке.

1. Справа ОСОБА_15 розглядається на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 445 КПК. Предметом перегляду є застосування судом касаційної інстанції норми права, передбаченої статтею 53 КК, зокрема питання про те, в якому вимірі - грошовому чи у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян - належить призначати покарання у виді штрафу.

2. Згідно з частиною 5 статті 453 КПК, Верховний Суд України переглядає судові рішення у межах поданої заяви. Положення глави 33 КПК обмежують Суд також встановленими у справі фактичними обставинами, які викладено в судових рішеннях, що набрали законної сили.

3. У справі ОСОБА_15 суд першої інстанції визначив розмір покарання у виді штрафу в твердій грошовій сумі - 1000 грн. Суд апеляційної інстанції відхилив апеляцію прокурора з приводу неправильного застосування статті 53 КК при визначенні розміру покарання та зазначив, що кримінальний закон не містить категоричної вимоги щодо розміру штрафу в кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд касаційної інстанції підтримав позицію апеляційного суду, зазначив, що призначений ОСОБА_15 розмір штрафу (1000 грн) перебуває в межах санкції частини 1 статті 185 КК, та дійшов висновку, що вказані у скарзі прокурора порушення вимог кримінального закону (статті 53 КК) у даному випадку не є підставою для зміни або скасування судових рішень.

Такий висновок суду касаційної інстанції суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність.

5. Норми статті 65 КК зобов'язують суд призначати покарання як у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, так і відповідно до положень Загальної частини КК та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

У санкціях статей (санкціях частин статей) Особливої частини КК покарання у виді штрафу встановлено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. Зокрема, санкція частини 1 статті 185 КК, за якою засуджено ОСОБА_15, покарання у виді штрафу встановлює в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нормою Загальної частини КК, яка визначає поняття та правила застосування даного виду покарання, є стаття 53, згідно з якою, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині КК, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу. Положення частини п'ятої цієї статті, які регулюють порядок заміни несплаченої суми штрафу покаранням іншого виду, розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, кримінальний закон сформульовано однозначно, він чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру покарання у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з Перехідними положеннями Податкового кодексу України (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

6. У подібних правовідносинах - у справах, що наведені заявником як приклад правильного застосування кримінального закону, - касаційний суд, на відміну від справи ОСОБА_15, правильно застосував норму закону, передбачену статтею 53 КК. У провадженні № 5-1429км15 він заперечив висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо призначення розміру штрафу в гривнях, констатував порушення таким чином вимог статті 53 КК та змінив судові рішення, визначивши розмір призначеного особі покарання у виді штрафу в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. У провадженні № 5-1421км15 касаційний суд назвав визначення розміру штрафу в твердій грошовій сумі порушенням принципу призначення цього виду покарання і також змінив судові рішення на цій підставі, виправивши помилку судів нижчої ланки.

Отже, наявне неоднакове застосування однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

Оспорена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на касаційний розгляд, оскільки Верховний Суд України, з огляду на те, що у відкритті касаційного провадження було відмовлено, процесуально позбавлений можливості постановити нове рішення у цій справі.

7. Згідно зі статтею 455 КПК, у постанові, ухваленій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 445 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.

При призначенні покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установленого законодавством України на час постановлення вироку, із визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Керуючись статтями 453, 454, 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2015 року скасувати, справу направити на розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий М.Є. Короткевич

Судді:

ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27