ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. м. Чернівці cправа № 824/1000/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Спіжавки Г.Г.,

суддів Брезіної Т.М.,

ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Григоряк У.С.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_8, ДПІ у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області, на стороні відповідача - Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, ОСОБА_9 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" (далі - позивач, ТОВ "БТ "Рязань") звернулося до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - відповідач), треті особи на стороні позивача - ОСОБА_8, ДПІ у м. Чернівцях, на стороні відповідача - державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, ОСОБА_9 про визнання незаконними та протиправними дії, зобов'язання вчинити дії.

В поданому позові позивач, з урахуванням уточнень і доповнень, просив визнати незаконними та протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, що вчинені у виконавчому провадженні ВП № 37609694 в частині звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Торгівлі «Рязань», яка належить ОСОБА_8, що складає 75% статутного капіталу при виконанні виконавчого листа № 1/2208/24/12, виданого 26.02.2013 року Кам’янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області про конфіскацію всього належного майна ОСОБА_8; зобов'язати Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції провести виконавчі дії по виконанню виконавчого листа № 1/2208/24/12, виданого 16.02.2013 року Кам’янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області про конфіскацію всього належного майна ОСОБА_8 у відповідності до вироку Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2012 року у справі №1-448/11.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 37609694 діяв всупереч нормам чинного законодавства. Законодавством про виконавче провадження не передбачено такого шляху забезпечення реального виконання рішення, як арешт корпоративних прав та звернення на них стягнення.

Вказує, що корпоративні права боржника, які належать йому як засновнику або учаснику господарського товариства не можуть бути об'єктом арешту або реалізації на виконання рішення суду.

Посилається на статтю 57 Закону України «Про господарські товариства» та статтю 149 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Водночас, позивач наполягає на тому, що корпоративні права є неподільними та не можуть вважатися майном. Корпоративне право є особистим немайновим правом особи, яке випливає з права власності на частку у статутному капіталі товариства і є невід’ємним від такого права власності, тобто право власності на частку у статутному капіталі є особистим немайновим правом особи.

Із наведених вище підстав, позивач вважає, що Шевченківським відділом державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції незаконно та безпідставно звернуто стягнення на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Торгівлі «Рязань», яка належить ОСОБА_8, що складає 75% статутного капіталу при виконанні виконавчого листа № 1/2208/24/12.

Відповідач письмових заперечень з викладенням своєї позиції щодо позовних вимог суду не надав.

Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України надійшли пояснення, в яких повідомлено, що Підприємство є організатором електронних торгів та діяло в межах Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України. Дії організатора жодним чином не свідчать про порушення прав позивача. Тому, як вважає третя особа, позивачем не обґрунтовано порушення організатором його прав чи законних інтересів при проведенні електронних торгів, які відбулися 06 травня 2015 року та оформлені протоколом №79048.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_9 в письмових поясненнях вказав, що державний виконавець здійснював свої дії у зв’язку з проведенням продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Торгівлі «Рязань», що складає 75% статутного капіталу в порядку процедури конфіскації.

При проведенні реалізації майна засудженого ОСОБА_8 в порядку конфіскації державний виконавець не може кваліфікуватись як кредитор, який хоче звернути стягнення на майно ТОВ «Будинок Торгівлі «Рязань» пропорційно частки учасника у статутному капіталі товариства.

Стверджує, що позивач невірно посилається на норми законодавства, що регулюють звернення стягнення кредиторами за особистими борговими зобов’язаннями учасника товариства на майно цього товариства пропорційно до частки такого учасника у статутному капіталі товариства. В результаті проведених торгів майно ТОВ "Будинок Торгівлі "Рязань" не продавалося, оскільки здійснювався продаж корпоративних прав, які належали на праві власності ОСОБА_8, тобто, дії відповідача ніяк не впливали на майнові права ТОВ "Будинок Торгівлі "Рязань".

Окрім того, вважає, що позов подано від імені ТОВ "Будинок Торгівлі "Рязань" за підписом керуючого санацією ОСОБА_10 Тобто, особою, яка здійснює свої функції в межах процедури банкрутства товариства і не має до корпоративних відносин між учасниками господарського товариства взагалі ніякого відношення. Громадянин ОСОБА_8 був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження щодо продажу державними виконавцями часток в статутному капіталі ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань", які належали йому, і протягом всього часу не подав жодних скарг або позовів. Як стверджує третя особа, керуючий санацією зловживає своїми правами та діє виключно з метою створити перешкоди покупцю ОСОБА_9 в оформленні своїх прав на придбане майно, тому позов є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_8 наполягав на протиправності дій відповідача.

Представники відповідача позов не визнали. Пояснили, що всі дії, вчинені відповідачем у виконавчому провадженні № 37609694 відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Від третьої особи ДП "Інформаційний центр" надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника з урахуванням наданих письмових пояснень.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з таких підстав.

Так, судом встановлено, що згідно статуту ТОВ "БТ "Рязань" та витягу з ЄДР одним із засновників товариства є ОСОБА_8 з часткою у статутному капіталі 600 000,00 грн., що становить 75% статутного капіталу.

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.09.2012 року постановлено конфіскувати у ОСОБА_8 все особисте належне майно, крім житла, на користь держави.

26.02.2013 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №1/2208/24/12 про конфіскацію всього належного майна ОСОБА_8.

17.04.2013 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 1/2208/24/12.

Постановою державного виконавця від 08.11.2013 року накладено арешт на частку ОСОБА_8 в статутному фонді в товаристві з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" в розмірі 600 000 грн., що становить 75% статутного фонду та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

08.11.2013 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС призначено експерта для оцінки майна - частки ОСОБА_8 в статутному капіталі ТОВ "БТ "Рязань", що становить 75 % в статутному капіталі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем листом від 13.03.2014 року повідомлено ОСОБА_8 про оцінку арештованого майна згідно висновку експерта та можливість в результаті незгоди з результатами визначення вартості подати державному виконавцю заперечення. Лист отримано відповідальною особою виправної колонії №78.

Арбітражним керуючим ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" 14.03.2014 року на адресу відповідача направлено лист про проведення рецензії експертного висновку вказаної частки.

При цьому, суд звертає увагу на те, що на цій стадії виконавчого провадження, а саме оцінки арештованого майна для подальшої реалізації, дії чи рішення Шевченківського ВДВС в межах даного виконавчого провадження не були оскаржені ні ОСОБА_8, ні ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань".

15.09.2014 року - призначено експерта для оцінки вище вказаного майна. Згідно висновку експерта від 07.11.2014 року вартість корпоративних прав ОСОБА_8 в ТОВ "БТ "Рязань" становить 215977,11 грн., про що йому повідомлено листом від 17.12.2014 року, отриманого 22.12.2014 року.

10.12.2014 року Шевченківським відділом Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції передано майно "корпоративні права на володіння 75% часток статутного капіталу ТОВ "Будинок "Рязань" на реалізацію ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

25.12.2014 року ОСОБА_8 ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження за поданою ним заявою.

Водночас, старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань".

12.02.2015 року старший державний виконавець Шевченківського ВДВС звернувся з поданням до Господарського суду Чернівецької області про надання дозволу на звернення стягнення в порядку ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" на корпоративні права в розмірі 75% часток статутного капіталу ТОВ "БТ "Рязань", які належать на праві власності гр. ОСОБА_8

У зв'язку з наведеним, 13.02.2015 року відповідач постановою відклав провадження виконавчих дій до надання дозволу на звернення стягнення в порядку ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження".

12.03.2015 року Господарським судом Чернівецької області винесено ухвалу про відмову в задоволенні подання, яка вмотивована тим, що ні норми Закону України "Про виконавче провадження", ні положення Закону "Про банкрутство" не передбачають повноважень господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство надавати дозвіл державному виконавцю звертати стягнення на корпоративні права, які належать засновнику товариства - боржника. Водночас, слід звернути увагу, що згідно змісту даної ухвали Господарського суду Чернівецької області керуючий санацією ТОВ "БТ "Рязань" ОСОБА_10 подав письмові пояснення від 02.03.2015 року, в яких не вбачає жодних правових підстав, в межах справи про банкрутство товариства, які б могли перешкодити органам ДВС України здійснити звернення стягнення на майно, що належить на праві власності не товариству, а фізичній особі ОСОБА_8

18.03.2015 року державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС поновлено провадження по виконанню виконавчого листа №1/2208/24/12.

Державним підприємством "Інформаційний центр" повідомлено відповідача по те, що 23.03.2015 року електронні торги по лоту №37592 не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

31.03.2015 року відбулося засідання комісії з приводу уцінки конфіскованого майна боржника, про що складено акт, згідно якого вартість корпоративних прав у розмірі 75% часток статутного капіталу ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" уцінено в 183580,55 грн.

Згідно протоколу проведення електронних торгів №79048 від 06.05.2015 року лот №60084 "корпоративні права на володіння 75% часток статутного капіталу ТОВ "Будинок "Рязань" реалізовано. Вказане майно придбане ОСОБА_9.

Вказані вище обставини зафіксовані в акті державного виконавця про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів від 25 травня 2015 року.

Не погоджуючись з діями Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції стосовно звернення стягнення на частку в статутному капіталі ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань", яка належить ОСОБА_8, що складає 75% статутного капіталу при виконанні виконавчого листа № 1/2208/24/12, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Визначаючись щодо заявлених в позові вимог суд керується наступними положеннями чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 2 Закону №606-XIV передбачає, що органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Згідно частини другої статті 82 Закону №606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Так, не погоджуючись з діями відповідача щодо звернення стягнення на частку в статутному капіталі ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань", яка належить ОСОБА_8 позивач посилається на статтю 57 Закону України "Про господарські товариства", згідно якої звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

З такими твердженнями позивача суд не погоджується, так як дії відповідача в межах виконавчого провадження №37609694 вчинені в порядку конфіскації майна на виконання вироку суду та не є зверненням стягнення на майно товариства - за зобов'язаннями боржника - учасника товариства в розумінні ст. 57 Закону "Про господарські товариства", так як державний виконавець не є кредитором.

З приводу доводів позивача про те, що законодавством про виконавче провадження не передбачено такого шляху забезпечення реального виконання рішення, як арешт корпоративних прав та звернення на них стягнення, то вони спростовуються наступним.

Частиною третьою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що арешт може бути накладено, зокрема, на корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Таким чином, в силу вказаного положення КПК України, однією з умов накладення арешту на корпоративні права є, зокрема, наявність кримінального провадження за статтею Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає конфіскацію майна.

Здійснення конфіскації майна засудженого - частки в статутному капіталі товариства регламентується Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України).

У відповідності до статті 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Як визначає стаття 49 КВК України, конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в ході виконавчого провадження на виконання вироку суду описано, арештовано та реалізовано майно засудженого ОСОБА_8, а саме, частку у статутному капіталі 600 000,00 грн., що становить 75% статутного капіталу ТОВ "БТ "Рязань".

При цьому, суд звертає увагу на те, що в результаті проведених торгів, майно ТОВ "БТ "Рязань" не продавалося, а здійснювався продаж корпоративних прав, які належали на праві власності ОСОБА_8 в порядку конфіскації майна засудженого.

З наведеного слідує, що дії відповідача, вчинені в ході виконавчого провадження №37609694 не впливали на майнові права інших учасників ТОВ "БТ "Рязань".

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести виконавчі дії по виконанню виконавчого листа №1/2208/24/12 у відповідності до вироку Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.09.2015 року в справі №1-448/11, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом перевірено правомірність дій та рішень відповідача і встановлено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України. Тому, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача провести виконавчі дії по виконанню виконавчого листа №1/2208/24/12 у відповідності до вироку Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області є безпідставною.

Окрім того, суд не вбачає підстав зобов'язувати відповідача вчинити будь-які дії, які він зобов’язаний вчинити в силу закону.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Г.Г. Спіжавка

Судді В.К. Левицький

ОСОБА_11

Постанова в повному обсязі складена 05 жовтня 2015 р.