УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 вересня 2015 р. Справа № 802/2769/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука К.О.,

за участі секретаря судового засідання Медвідь І.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача про закриття провадження у справі

за позовом: Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про: стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинсько до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення коштів.

Перед початком розгляду справи по суті відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі. На думку відповідача, розгляд даної справи слід здійснювати в порядку іншого судочинства, аніж адміністративного.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали заяву та просили провадження у цій адміністративній справі закрити.

Представники позивача та третьої особи з приводу закриття провадження у справі заперечували.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши думку представників позивача та третьої особи з приводу цієї заяви, дослідивши адміністративну справу, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на таке.

Пунктами 1, 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом із тим, слід звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб’єктів спору публічного органу чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Так, позивачем у цій справі є Державна фінансова інспекція у Вінницькій області, яка є суб'єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Правовий статус органів державного фінансового контролю в Україні визначається Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ (далі – Закон).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі ? підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Разом з тим, частиною 1 статті 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до статті 10 Закону органу державного фінансового контролю, серед іншого, надається право: вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій ? звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій; при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду ? вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів; вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ, його право вимоги, передбачене статтею 10 Закону, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами виконання вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Отже, здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень обумовлює виникнення правовідносин із підконтрольною установою, які мають публічно-правовий характер.

Тому, в силу положень частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів поширюється.

Разом з тим, Законом не передбачено повноважень органу державного фінансового контролю щодо направлення вимоги про усунення виявлених ревізією порушень до інших третіх осіб.

З огляду на викладене, в силу положень статті 10 Закону, необхідною умовою для звернення до суду органу державного фінансового контролю в інтересах держави є незабезпечення підконтрольною установою виконання вимоги щодо усунення порушень законодавства, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Однак, повноваженнями щодо направлення таких вимог не до підконтрольних установ відповідний орган не наділений. Тому, звернення органу фінансового контролю до суду з позовними вимогами про відшкодування третіми особами завданих державі збитків хоча й охоплюється компетенцією цього органу державної влади, однак не може відбуватись шляхом подання адміністративного позову, оскільки у такому разі не може йти мова про наявність публічно-правових відносин між відповідним органом державної влади і третьою особою, щодо якої такий суб'єкт не здійснював жодних владних управлінських функцій.

Таким чином, на переконання суду, відшкодування іншими (непідконтрольними) особами збитків, що, на думку позивача, завдані державі чи об'єкту контролю, має відбуватись за загальними правилами відшкодування шкоди (збитків), визначеними цивільним законодавством.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського за період з 01 березня 2012 року по 01 січня 2015 року, за результатами якої складено акт № 03-13/4 від 06 квітня 2015 року.

В подальшому, на адресу Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського направлено лист-вимогу № 02-03-28-14/2240 про усунення виявлених в ході ревізії порушень.

Відтак, у даному випадку публічно-правові відносини виникли між Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області та Вінницьким державним педагогічним університетом ім. М. Коцюбинського як підконтрольною установою.

Водночас, позовні вимоги про стягнення завданих збитків в сумі 24535 гривень 35 копійок звернуті не до вищевказаної навчальної установи, яка не забезпечила виконання вимог органу державного фінансового контролю, а до іншої особи – ФОП ОСОБА_5, з вини якої, на думку позивача, було заподіяно такі збитки.

Наведене вище вказує, що у спірних правовідносинах позивач не здійснює відносно відповідача владних управлінських функцій, оскільки не наділений правом вимоги до цієї особи щодо усунення виявлених ревізією порушень.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, а тому компетенція адміністративного суду на цей спір не поширюється.

Відтак, провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства, враховуючи суб'єктний склад сторін і те, що спір пов'язаний з відшкодуванням шкоди (збитків).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 157, 160, 165, 186, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення коштів закрити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи слід здійснювати в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович