ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10}

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року № 813/3548/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Підприємства «Львівське управління капітального будівництва та розвитку профспілкового майна» Федерації професійних спілок України до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі Дрогобицька ОДПІ) Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Підприємство «Львівське управління капітального будівництва та розвитку профспілкового майна» Федерації професійних спілок України звернулося в суд з позовом до Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень – рішень від 26.06.2015 року за №0001572202 та за №0001582202.

Позивач в позовній заяві стверджує, що в оскаржуваних податкових повідомленнях містяться недостовірні відомості (невірно зазначено норми закону, назву податку, ідентифікаційний код платника податків, номер та дату акта перевірки). Також, зазначає позивач, з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю 04.10.2013 року саме у фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 виникло право користування на земельну ділянку, на якій знаходиться об’єкт нерухомості, а з ним і обов’язок сплачувати податок на землю. Окрім того, вказана будівля за даними державного земельного кадастру розміщена на земельній ділянці площею 0,0473 га.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених міркувань, просять позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначає, що за період з 01.04.2012 року – 18.07.2013 року та за період з 01.01.2014 року по 05.06.2014 року позивачем не подано у встановлені терміни податкову декларацію по земельному податку за земельну ділянку площею 0,0703 га, на якій розташовано адміністративно-побутовий корпус у м.Трускавець по вул.Мазепи, 21 та не задекларовано земельний податок. Окрім того, продовжує відповідач, платником податків занижено земельний податок на загальну суму 13970 грн. 38 коп. та, в порушення пунктів 288.1, 288.2, п.288.3 ст.288 ПК України, занижено орендну плату за землю на загальну суму 21108 грн. 54 коп.

Представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки Підприємства «Львівське управління капітального будівництва та розвитку профспілкового майна» Федерації професійних спілок України з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення – рішення від 26.06.2015 року:

- за №0001582202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за землю в розмірі 26555 грн. 64 коп., в тому числі за основним платежем – 21108 грн. 54 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5447 грн. 10 коп.;

- за № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання із земельного податку в розмірі 17633 грн. 09 коп., в тому числі за основним платежем – 13970 грн. 38 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3662 грн. 71 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, платником податків, в порушення п.286.2 ст.286 ПК України, занижено земельний податок на загальну суму 13970 грн. 38 коп. та, в порушення пунктів 288.1, 288.2, п.288.3 ст.288 ПК України, занижено орендну плату за землю на загальну суму 21108 грн. 54 коп.

При цьому, слід зазначити, що згадані грошові зобов’язання нараховувались за період квітень-грудень 2012 року, січень-липень 2013 року та січень-червень 2014 року.

Щодо заниження земельного податку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року за №161-XIV, з наступними змінами та доповненнями, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 згаданого Закону).

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст.3 цього ж Закону).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі рішення Трускавецької міської ради за №468 від 21.02.2013 року Підприємству «Львівське управління капітального будівництва та розвитку профспілкового майна» Федерації професійних спілок України передано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,0703 га на вул.Мазепи, 21 у м.Трускавець Львівської області для обслуговування адміністративно-побутового корпусу. Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01.07.2013 року проведено 18.07.2013 року за №174136.

04.10.2013 року позивачем за договором купівлі-продажу було відчужено на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 будівлю адміністративно-побутового корпусу (посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 04.10.2013 року). Державна реєстрація зазначеного договору була здійснена 04.10.2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статтею 31 даного Закону передбачено, що однією з підстав припинення договору оренди землі є набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Розділом XIII Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі (ст.269 цього Кодексу), а об'єктом оподаткування визначено земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 згаданого Кодексу).

Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, при переході права власності на будівлю, споруду переходить право на земельну ділянку. При цьому, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без «оформлення» припинення права будь-якими актами та документами.

Тобто, в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.

А тому, враховуючи те, що позивачем на підставі договору – купівлі продажу від 04.10.2013 року було відчужено будівлю адміністративно-побутового корпусу, яка знаходилась на орендованій земельній ділянці, обов’язок щодо сплати будь-яких податків та зборів щодо даної земельної ділянки виник у покупця згаданої будівлі.

Відтак, податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов’язання зі земельного податку є правомірним.

Що стосується заниження орендної плати за землю.

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 цієї ж статті передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіряючі стверджують, що підприємство не подано у встановлені терміни податкову декларацію по земельному податку за земельну ділянку площею 0,0703 га на якій розташовано адміністративно-побутовий корпус у м.Трускавець по вул.Мазепи, 21.

Також, на думку перевіряючих, підприємством було занижено орендну плату за землю за період липень 2013 року, січень – червень 2014 року на загальну суму 21108 грн. 54 коп.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що як встановлено судом вище, з 04.10.2013 року у відповідача був відсутній обов’язок щодо сплати орендної плати за землю то нарахування такої за січень – липень 2014 року є неправомірним.

Щодо заниження орендної плати за землю за липень 2013 року на суму 261 грн. 35 коп., то, як вбачається з наявних в матеріалах справи договору оренди землі від 04.04.2013 року, акта передачі-приймання земельної ділянки від 04.04.2013 року та акта відновлення меж земельної ділянки та здачі межових знаків під нагляд на збереження площа орендованої позивачем земельної ділянки становить саме 0,0703 га з чого власне і виходив контролюючий орган визначаючи суму грошового зобов’язання з вказаного податку. Згідно з даними кадастрового плану (кадастровий №4611500000:07:002:0031) загальна площа земельної ділянки становить 0,0703 га. Крім того, контролюючий орган у відповідності до вимог п.286.1 ст.286 ПК України керувався даними державного земельного кадастру (а.с.79).

За таких обставин, контролюючий орган правильно прийшов до висновку про заниження позивачем плати за землю за липень 2013 року на суму 261 грн. 35 коп.

Правомірним , на думку суду, також є нарахування позивачу штрафу на підставі п.120.1 ст.120 ПК України, оскільки таким не представлено доказів подання податкової декларації по земельному податку за період з 01.04.2012 року по 18.07.2013 року у встановлені терміни.

Однак, неправомірним є нарахування такого штрафу за неподання податкової декларації по земельному податку за період з 01.01.2014 року по 05.06.2014 року, оскільки з 04.10.2013 року у платника був відсутній обов’язок подавати таку декларацію.

Щодо інших порушень з боку відповідача на які посилається позивач в позовній заяві (невірно зазначено норми закону, назву податку, ідентифікаційний код платника податків, номер та дату акта перевірки), то такі, на думку, є формальними та суттєво не впливають на права платника податків, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення дають можливість ідентифікувати платника податків, податок за який визначено суму грошового зобов’язання та акт перевірки на підставі якого приймались такі рішення.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині скасування податкових повідомлень – рішень від 26.06.2015 року за №0001582202 в частині нарахування 26228 грн. 95 коп., в тому числі за основним платежем – 20847 грн. 19 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 5381 грн. 76 коп., а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Окрім того, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, в резолютивній частині постанови слід зазначити про протиправність та скасування спірного акту індивідуальної дії в частині задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Дрогобицькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 року за №0001582202 в частині нарахування 26228 грн. 95 коп., в тому числі за основним платежем – 20847 грн. 19 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 5381 грн. 76 коп.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Львівське управління капітального будівництва та розвитку профспілкового майна» Федерації професійних спілок України (код ЄДРПОУ 02678152), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Чайковського, 6, 1084 грн. 45 коп. (одна тисяча вісімдесят чотири гривні сорок п’ять копійок) сплаченого судового збору.

5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 вересня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк