АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22-ц-240/2011 р. Головуючий 1 інст.: Шалімов Д.В.

Категорія - «трудові правовідносини» Доповідач : Піддубний Р.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Солодкова А.А.,

суддів: Піддубного Р. М., Даниленка В. М.,

при секретарі: Соколовій А.В., Рогачевській С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання наказу про звільнення нечинним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначила, що працювала економістом з праці 1 категорії групи з питань праці та персоналу Центру електрозвязку № 1 Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Укретелеком» ( ХФ ВАТ «Укртелеком»). У звязку зі змінами в організаційній структурі Харківської філії ВАТ «Укртелеком» 29 жовтня 2009 року у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України її було попереджено про майбутнє звільнення та запропоновано працевлаштування на вакантних посадах інженера з пожежної безпеки та оператора звязку групи розрахунків. 28 грудня 2009 року нею було подано заяву директору ХФ ВАТ «Укртелеком» про переведення на посаду оператора електрозвязку групи розрахунків з 30 грудня 2009 року. 01 січня 2010 року Центр електрозвязку № 1 ХФ ВАТ «Укртелеком» було реорганізовано в цех телекомунікаційних послуг № 1 (м. Богодухів) ХФ ВАТ «Укртелеком». 24 лютого 2010 року вона знову отримала попередження, яким було запропоновано вакантні посади у звязку зі змінами істотних умов праці, а наказом № 35-03-643 від 01 квітня 2010 року її було звільнено з займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП через відмову від продовження роботи у звязку зі зміною істотних умов праці. Посилаючись на те, що її звільнено незаконно, оскільки фактично відбулось скорочення штату працівників, а не зміни істотних умов її праці, крім того, не обговорювалось питання про її переважне право залишення на роботі, звільнення відбулось у період приватизації підприємства, ОСОБА_1 просила визнати наказ № 35-03-643 від 01 квітня 2010 року про її звільнення з посади економістом з праці 1 категорії групи з питань праці та персоналу Центру електрозвязку № 1 (м. Богодухів) Харківської філії ВАТ «Укретелеком» нечинним та скасувати, поновити її на посаді оператора електрозвязку 1 класу групи розрахунків Цеху телекомунікаційних послуг № 1 (м. Богодухів) Харківської філії ВАТ «Укретелеком», стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Представник ВАТ «Укртелеком» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким наказ про її звільнення визнати незаконним та скасувати, поновити її на посаді економіста з праці 1 категорії Цеху телекомунікаційних послуг № 1 (м. Богодухів) ХФ ВАТ «Уктрелеком», стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28 509 грн., 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, покласти на ОСОБА_2 обовязок покрити шкоду, заподіяну ВАТ «Укртелеком» у звязку з оплатою часу її вимушеного прогулу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП відбулось без порушення вимог закону, оскільки позивачка будучи попередженою про зміну істотних умов праці, відмовилась від продовження роботи на нових умовах, що є підставою для її звільнення за вказаною нормою КЗпП України.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді економіста з праці 1 категорії групи з питань праці та персоналу Центру електрозвязку № 1 ХФ ВАТ «Укртелеком».

Наказом № 492 від 28 жовтня 2009 року з 01 січня 2010 року було введено в дію організаційну структуру, затверджену наказом ВАТ «Укртелеком» № 394 від 22 жовтня 2009 року у звязку з чим Центру електрозвязку № 1 (м. Богодухів) реорганізовано в Цех телекомунікаційних послуг № 1 (м. Богодухів) ХФ ВАТ «Укртелеком».

Наказом № 228 від 28 жовтня 2009 року в звязку з централізацією окремих адміністративно-управлінських функцій з 01 січня 2010 року було закрито робоче місце економіста з праці 1 категорії Центру електрозвязку № 1 (м. Богодухів) ХФ ВАТ «Укртелеком».

29 жовтня 2009 року у звязку з виведенням із штатного розкладу посади економіста з праці у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє звільнення та запропоновано працевлаштування на вакантних посадах інженера з пожежної безпеки та оператора звязку групи розрахунків, а 05 січня 2010 року запропоновано роботу на посаді інженера з організації виробничих процесів на 0,33 одиниці з оплатою праці за фактично відпрацьований час.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Встановлено та не заперечується відповідачем, що вищевказаними наказами умови праці позивачки не змінювались, оскільки посаду, на якій працювала ОСОБА_1, у звязку реорганізацією підприємства було скорочено.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Під час звільнення ОСОБА_1 зазначених вимог закону відповідачем не дотримано.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року з дня прийняття рішення про приватизацію розірвання трудового договору з працівником підприємства, що приватизується, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, за винятком звільнення на підставі пункту 6 статті 40 Кодексу законів про працю України або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення на підставі пунктів 3, 4, 7, 8 статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України. Не допускається звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу протягом 6 місяців від дня переходу до нього права власності.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 16 січня 2008 року № 81-р затверджено перелік господарських товариств, державні пакети акцій (частки) яких підлягають першочерговому продажу у 2008 році, до складу яких включено також ВАТ «Укртелеком».

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що розірвання трудового договору з позивачкою у звязку зі змінами в організації виробництва і праці (реорганізації) підприємства та скороченням штату працівників не можна вважати таким, що відбулось у відповідності до вимог трудового законодавства, у звязку з чим наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення її на роботі на посаді оператора електрозвязку групи розрахунків, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на тій посаді, з якої якого було незаконно звільнено (економіста праці групи з питань праці та персоналу ЦТП № 1 (м.Богодухів) ХФ ВАТ «Укртелеком»), але таких позовних вимог ОСОБА_1 заявлено не було.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки позивачку було звільнено з займаної посади незаконно, на її користь підлягає стягненню середній заробіток (2 849грн. 91 коп.) за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2010 року по 19 січня 2011 року у розмірі двадцять сім тисяч сто сорок дві гривні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ВАТ «Укртелеком» на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. судова колегія вважає необгрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час розгляду справи позивачка не довела факту заподіяння їй моральної шкоди.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 в частині визнання наказу про її звільнення та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню, у звязку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині - зміні.

Керуючись ст.ст. 32, 40, 43 КЗпП України, ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2010 року змінити.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати наказ № 35-03-643 від 01 квітня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади економіста з праці першої категорії у звязку відмовою від продовження роботи у звязку зі зміною істотних умов праці на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП недійсним.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2010 року по 19 січня 2011 року у розмірі двадцять сім тисяч сто сорок дві гривні.

В іншій частині Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя

Судді