Провадження № 22-ц/783/4767/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., при секретарі: Глинському О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Мостиської міської ради Львівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішень міської ради і свідоцтва про право власності на квартиру,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №282 від 25.12.2006 р. «Про надання дозволу ОСОБА_2 на проведення реконструкції гаража по АДРЕСА_1»; рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №152 від24.05.2007 року «Про затвердження проекту реконструкції гаража по АДРЕСА_1 ОСОБА_2»; рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №194 від04.06.2009 року «Про оформлення права власності на реконструйований гараж та надбудову другого поверху квартири по АДРЕСА_1»; свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.07.2009 року, видане ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, у частках по 1/4 за кожним.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Мостиської міської ради Львівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 243,60 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору, в рівних частинах.

Рішення суду оскаржили відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просять рішення скасувати в частині задоволених вимог щодо скасування рішень ВК Мостиської міської ради та свідоцтва про права власності на нерухоме майно, в частині вирішених вимог щодо відмови у задоволені решти позовних вимог рішення не оскаржують. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначають про те, що судом неповно з`ясовані обставини у справі, які мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, чинному законодавству, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд послався на те, що реконструкція здійснена відповідачами у будинку проводилась без відповідних дозволів з порушенням законодавства, однак відповідачами з метою покращення житлових умов здійснено реконструкцію власного житла шляхом добудови гаража мансарди та другого поверху до будинку АДРЕСА_1, в наявності були усі дозволи на проведення реконструкції, на виконання будівельних робіт, ці об`єкти прийняті до експлуатації в законному порядку з видачею свідоцтва на відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам держстандартів та будівельних норм з кінцевим оформленням права власності на реконструйовану квартиру та гараж з надбудовою. Усі дозвільні документи видані з дотриманням чинного законодавства, що регулює питання будівництва та реконструкції розробленої та затвердженої органами місцевого самоврядування які жодних порушень не зафіксували. Суд невірно зробив висновок про те, що відсутня згода інших власників квартир на проведення реконструкції, така згода не вимагається, оскільки добудова жодних прав співвласників не порушує. Суд не обґрунтував, якою нормою законодавства передбачається така згода, разом з тим, послався на ч.4 ст.357 ЦК України, яка дозволяє зробити добудову без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав.

Окрім того, зазначають про те, що суд невірно трактував, що зовнішня сторона несучої стіни будинку не може стати приватною власністю, та залишив поза увагою той факт, що якщо дана стіна є опорною конструкцією, вона продовжує бути спільною власнісю власників сусідніх квартир. Здійсненою реконструкцією відповідачі жодним чином не втручалися в несучу стіну будинку, а навпаки укріпили її. В укріпленні несучої стіни брали участь і позивачі (виділяли кошти на будівельні матеріали для укріплення), що підтверджує той факт, що останні знали про проведення реконструкції ще з 1995 року. Не може бути доказом для прийняття судового рішення припущення про те, що можливо надбудова, здійснена відповідачами, призведе до деформації цілого будинку. Наявний акт про виявлення тріщин на стіні не доводить причинно-наслідкового зв`язку між реконструкцією та виникненням цих тріщин. Суд невірно зробив висновок і про те, що прибудинкова територія не виділялась під реконструкцію та добудову, суб`єктом права власності на прибудинкову територію є об`єднання власників. На дану прибудинкову територію щодо визначення меж рішення органу місцевого самоврядування не існує як і об`єднання співвласників, міська рада є суб`єктом права на цю територію, оскільки ця земельна ділянка є власністю громади, та така надала дозвіл на добудову та реконструкцію, тому жодних прав позивача не порушено. Реконструкція житла почала проводитись ще з 1995 року, з будівництва веранди, та позивач не міг не знати з цього часу про можливе порушення його прав, однак невірно пов`язує порушення свого права з тим, що дізнався про дозвільні документи на реконструкцію та про видачу свідоцтва про право власності на об`єкт тільки у 2014 році. Позивач не надав жодного доказу про порушення його прав відповідачами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_5, їх представника ОСОБА_7, без участі позивача ОСОБА_6, відповідача Мостиської міської ради та третьої особи департаменту ДАБІ у Львівській області, які належним чином повідомлені про розгляд справи, однак до суду не з`явились без поважних причин. Міська рада надіслала письмове заперечення щодо прийнятого рішення, просить справу розглянути без участі такої, рішення скасувати. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі є сусідами та проживають у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1. Даний будинок одноповерховий та складається із трьох житлових квартир.

Квартира №1 в зазначеному будинку належить відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на праві спільної часткової власності у частці по 1/4 за кожним на підставі спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.07.2009 року (а.с.9). Право власності на дану квартиру зареєстроване за відповідачами у зазначених частках (а.с.10).

Сусідня квартира №2 в зазначеному будинку належить на праві спільної власності позивачу ОСОБА_6 та членам його сім'ї - ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 25.08.1994 року (а.с.128).

Вищевказані квартири у 1994 році були приватизовані згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Територія навколо даного будинку перебуває у комунальній власності Мостиської міської ради і відноситься до категорії земель ненаданих у власність чи користування Мостиської міської ради. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку мешканцями даного будинку не створювалося.

Квартира №1 у зазначеному будинку, що належить сім'ї ОСОБА_10, станом на 1994 рік згідно даних технічного паспорта (а.с.162), мала загальну площу 31,8 кв.м та складалася з 1 кімнати, житловою площею 24,7 кв.м, кухні площею 4,9 кв.м та коридору площею 2,2 кв.м Дана квартира на той час належала сім'ї ОСОБА_10 на праві спільної власності згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 25.08.1994року (а.с.164).

З метою покращення житлових умов своєї сім'ї відповідачем ОСОБА_2 у 1999 році було здійснено добудову (веранди) до своєї квартири, внаслідок чого її площа збільшилась з 31,8 кв.м до 57,6 кв.м, і така стала складатись з 2 кімнат, кухні, коридору, веранди, ванної кімнати, передпокою та вбиральні, що підтверджує копія будівельного паспорта ОСОБА_2 від 1999 року (а.с. 138-143) та копія технічного паспорта на квартиру, виготовленого станом на 2001 рік (а.с. 173).

Право власності на дану квартиру із добудовою оформлено згідно свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_2 від 12.04.2002 року (а.с.166) та зареєстроване на праві особистої власності за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 по 1/4 частині за кожним.

Крім того, у 2000 році ОСОБА_2 здійснив будівництво гаража в дворовій території будинку АДРЕСА_1 шляхом реконструкції нежитлового приміщення колишньої «Львівської обласної станції захисту рослин» під гараж, що видно із копії будівельного паспорта ОСОБА_2 від 2000 року (а.с. 144-150).

Згідно копії технічного паспорта на гараж (а.с.174), виготовленого станом на 20.08.2001року, даний гараж одноповерховий, внутрішньою площею 21,9 кв.м, зовнішньою шириною - 4,90 м, довжиною - 5,70 м, висотою - 2,50 м.

Право власності на зазначений гараж було оформлено згідно свідоцтва про право власності на гараж серії НОМЕР_3 від 12.04.2002 року (а.с.181) та зареєстроване на праві особистої власності за ОСОБА_2

В подальшому, у 2007 році, відповідач ОСОБА_2 здійснив реконструкцію вищенаведеного гаража та квартири з надбудовою другого поверху, в результаті чого площа квартири АДРЕСА_1 збільшилась з 57,6 кв.м до 191,5 кв.м, і така стала складатись з 5 житлових кімнат 3 коридорів 2 ванних кімнат, кухні, сходової клітки, гаражу, комірки гардеробу та 2 балконів.

Задовольняючи позов про скасування рішень виконавчого комітету Мостиської міської ради про проведення реконструкції гаража, затвердження проекту цієї реконструкції та про оформлення права власності на реконструйований гараж, надбудову другого поверху квартири та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, суд першої інстанції зазначив про те, що на виконання робіт з реконструкції квартири відповідачу ОСОБА_2 необхідно було отримати відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради, однак в порушення ст.ст. 100,152 ЖК України та Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території такий належного дозволу не отримав, рішенням № 282 від 25.12.2006 року йому надавався дозвіл на проведення реконструкції гаража, а не квартири. Окрім того, жодних документів, які б підтверджували надання земельної ділянки органом місцевого самоврядування під добудову немає, відсутнє отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, немає і згоди інших власників квартир на проведення реконструкції. Окрім того, зазначив, що не може стати приватною власністю зовнішня несуча частина стіни будинку без згоди інших мешканців, та зазначив, що несанкціоноване втручання у несучу стіну може призвести до порушення цілості стіни і будинку, взявши до уваги акт про виявлення тріщин у стіні в приміщенні квартири позивача. Вважає цими діями відповідачі порушили права позивача, який має право захистити свою власність шляхом пред`явлення даного позову.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.

Як видно з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №282 від 25.12.2006 року (а.с.5) ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення реконструкції гаража (добудова другого поверху) на АДРЕСА_1 та зобов'язано останнього виготовити проект реконструкції та подати його на розгляд виконкому.

Зазначене рішення не стосується лише гаража, але і як видно - добудови другого поверху.

На виконання вищезазначеного рішення ОСОБА_2 подав виготовлений проект реконструкції та рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №152 від 24.05.2007 року (а.с.6) ОСОБА_2 затверджено проект реконструкції гаража по АДРЕСА_1.

Як видно з будівельного паспорта, проект реконструкції затверджений та погоджений районним архітектором /а.с.22/.

Оформленню права власності на реконструйований об`єкт передувала здача такого в експлуатацію, що видно з наявного у матеріалах справи Акта готовності об`єкта до експлуатації, а саме гаража та надбудови другого поверху, від 02.10.2009 р. /а.с.195/. Зазначений акт складений приймальною комісією в складі представників генпроектувальника, інспекції ДАБК у Львівській обл., органів санепідемнагляду, санстанції, пожежного нагляду та ГУМНС, органу місцевого самоврядування, та таким підтверджено про готовність об`єкта до експлуатації.

Рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №194 від 04.06.2009 року (а.с.8) оформлено право власності на реконструйовану квартиру та гараж з надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_14 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

На підставі вищенаведеного рішення №194 від 04.06.2009 року відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 27.07.2009 року (а.с.201) на право спільної часткової власності у частках по 1/4 за кожним на квартиру АДРЕСА_1. Право власності на дану квартиру зареєстроване за відповідачами у зазначених частках, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23413112 від 27.07.2009року (а.с.202).

Згідно з ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частина друга статті 383 Цивільного кодексу України встановлює, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтями 100 та 152 Житлового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчих комітетів місцевих рад.

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень визначено пунктом 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76.

Відповідно до п. 1.4.1 зазначених Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.319 ЦК власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ч. 4 ст. 357 ЦК України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.

Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Як видно з матеріалів справи, окрім дозвільних документів наданих органом місцевої ради, 11 травня 2007 року інспекцією ДАБК Мостиського району Львівської області видано дозвіл гр. ОСОБА_16 на виконання будівельних робіт згідно проекту реконструкції, а 20 квітня 2009 року на підставі рішення приймальної комісії був складений акт готовності об'єкта до експлуатації, а саме реконструкції гаража та надбудови другого поверху за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 26 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отримання відповідачем усіх вищевказаних необхідних документів та вчинення зазначених дій підтверджує про проведення реконструкції будинку у відповідності до проектної документації, яка була розроблена та затверджена органами місцевого самоврядування з отриманням документів на право проведення будівельних робіт у інспекції ДАБК у Львівські області, прийняттям даного об'єкта будівництва в експлуатацію та реєстрацію права власності на даний об'єкт.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтвердити порушення прав позивача внаслідок реконструкції квартири відповідачами, а тому невірним є висновок суду про те, що законодавством передбачається надання згоди інших власників квартир у житловому будинку на проведення реконструкції квартири зі зміною зовнішніх геометричних розмірів. Норма, на яку посилається суд першої інстанції - ч. 4 ст. 375 ЦК України, зазначає, що добудову (прибудову) можна зробити без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.

Не заслуговує на увагу і висновок суду першої інстанції про те, що можливо надбудова, здійснена відповідачами, призведе до деформації цілого будинку, утворення тріщин.

Відповідно до вимог ст.ст. 11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.58-59 ЦПК України.

Вищезазначений висновок суду не відповідає поняттю належності та допустимості доказів, а є припущенням, оскільки матеріали справи не містять жодних письмових висновків чи підтверджень, які б доводили зазначене. Посилання суду першої інстанції на акт огляду квартири АДРЕСА_1 від 17.07.14р., відповідно до якого комісією з виходом на місце за вищевказаною адресою в квартирі №2 виявлено тріщини різного характеру та глибини в несучій фасадній стіні добудови, збудованої у період з 1994 по 1998р., а також виявлено тріщини в приміщенні даної квартири у стіні зі сторони квартири ОСОБА_3, не встановлює ані причин виникнення тріщин, ані часу їх утворення, відтак, не може бути доказом порушення цілісності будинку внаслідок реконструкцій, які проводились в різний час, починаючи з 1994 р. та до 2009 року, та протягом цього часу позивач не заявляв про порушення його прав жодною з цих реконструкцій внаслідок здійснення будівельних робіт.

Безпідставним є і висновок суду про те, що відповідач мав отримати правовстановлюючий документ на землю для проведення добудови та згоду інших власників квартир та добудову на прибудинковій території.

Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Таким чином, суб'єктами права власності на прибудинкову територію є: територіальні громади - на землі комунальної власності, держава - на землі державної власності. У ч. 2 ст. 42 ЗК України як суб'єкт права власності на прибудинкову територію зазначено об'єднання власників.

Згідно ст. 16 Закону України «Про планування та забудову територій» проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок. Проектом розподілу території визначаються площі та межі прибудинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків.

Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами.

Як встановлено судом та видно з матеріалів справи, не існує рішення органу місцевого самоврядування, зокрема Мостиської міської ради, про розроблення та затвердження проекту розподілу території та встановлення меж прибудинкової території для обслуговування будинку сторін АДРЕСА_1, ОСББ не створено, а тому земельна ділянка, на якій здійснена добудова, є власністю громади, орган самоврядування якої надав дозвіл на прибудову, що відповідає чинному законодавству та не потребує документального підтвердження закріплення цієї ділянки саме за ОСОБА_3.

Відповідно до ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права заявлення позову про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов`яний довести правову та фактичну підставу заявлених вимог, порушення оскаржуваними рішеннями його особистих прав, а суд, вирішуючи спір, має винести рішення про відновлення таких порушених прав.

Враховуючи наведене, підстав для скасування рішень органу місцевого самоврядування , які винесені відповідно до чинного законодавства та якими права позивача не порушуються, немає, винесене судом рішення не підтверджує відновлення жодних прав позивача, тому за таких обставин, рішення місцевого суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону й дійсним обставинам справи, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України, залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат з відповідачів.

В іншій частині вирішених вимог рішення суду не оскаржується, тому в цій частині таке слід залишити без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 травня 2015 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мостиської міської ради Львівської області ,третя особа - Департамент державної АБІ у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішень виконавчого комітету Мостиської міської ради рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради за №282 від 25.12.2006 року «Про надання дозволу ОСОБА_2 на проведення реконструкції гаража на АДРЕСА_1»; рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради за №152 від 24.05.2007 року «Про затвердження проекту реконструкції гаража на АДРЕСА_1 ОСОБА_2»; рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради за №194 від 04.06.2009 року «Про оформлення права власності на реконструйований гараж та надбудову другого поверху» квартири по АДРЕСА_1»; свідоцтва про права власності на квартиру від 27.07.2009 року виданого ОСОБА_2 та стягненні судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в двадцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.