У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вищий спеціалізований суд України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні 04 вересня 2015 року у м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року щодо ОСОБА_5,

в с т а н о в и в:

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця,

мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 410 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року вирок залишено без зміни.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 168 грн.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, маючи військове звання лейтенанта, будучи призваним на військову службу під час мобілізації у травні 2014 року і призначеним на посаду помічника командиру батальйону з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини - польова пошта НОМЕР_1, будучи матеріально відповідальною особою, вчинив злочин за наступних обставин. Так, в період часу з 21 липня по 22 серпня 2014 року ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, шляхом перерахування з власного рахунку в ПАТ «Приватбанк» на власний рахунок в онлайн Букмекерській конторі «ПариМатч» грошових коштів військової частини, виділених ІНФОРМАЦІЯ_2 на виплату грошового забезпечення та винагороди за участь у проведенні Антитерористичної операції військовослужбовцям військової частини - польова пошта НОМЕР_1, привласнив військове майно - вищевказані грошові кошти на загальну суму 213 000 грн., чим спричинив державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового слідства. Вважає, що провадження розглянуто з порушенням правил підсудності, оскільки більшість епізодів вчинено на території Донецької області. Зазначає, що винуватість ОСОБА_5 матеріалами провадження не доведена. Стверджує, що в порушення вимог нормативних актів цільові кошти були перекинуті начальством військового комісаріату на власний рахунок ОСОБА_5 Указує, що ПАТ «Приватбанк» самостійно, без відома ОСОБА_5 списав з карткового рахунку останнього 10 542,66 грн. за прострочений кредит. Також вважає призначене ОСОБА_5 занадто суворим. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції або змінити судові рішення, пом'якшити ОСОБА_5 покарання та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 410 КК України кваліфіковано правильно.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

З долучених копій судових рішень убачається, що суд першої інстанції, заслухавши думку учасників судового провадження, при відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд з'ясував, чи правильно ОСОБА_5 зрозумів зміст цих обставин та роз'яснив йому та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки розгляд провадження був проведений судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, докази у судовому засіданні не досліджувались. ОСОБА_5 у суді визнав свою вину у цьому злочині і дав суду вичерпні пояснення про обставини його вчинення.

Доводи касаційної скарги захисника про порушення правила підсудності перевірялись апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючі вину ОСОБА_5 обставини, якими визнав щире каяття та добровільне часткове відшкодування шкоди у розмірі 45 000 грн., відсутність обтяжуючих обставин. Крім того, суд узяв до уваги дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем роботи - посередньо, має на утриманні малолітню дитину.

Тому, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, обране судом ОСОБА_5 покарання ближче до мінімального строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 410 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Зі змісту скарги убачається, що у скарзі не наведено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або що призначене покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень статей 412-414 КПК України.

Доводи, наведені захисником засудженого в апеляційній скарзі, за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, їх належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року щодо ОСОБА_5.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3