ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2015 р. м. Київ К/800/29139/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Кравцова О.В.,

Мороз Л.Л.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.

за участю представників сторін: позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва про визнання незаконними дій, визнання нечинним розпорядження та рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА _2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва, в якому просив суд: визнати незаконними дії, розпорядження від 12.06.2012 та рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва по призначенню пенсій і допомог від 18.07.2012 щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва призначити йому пенсію за віком з 23.03.2012 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівника по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії, тобто за 2009, 2010 та 2011 роки, та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією за віком з 23.03.2012.

На обґрунтування позову послався на те, що після досягнення пенсійного віку він набув право на призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівника по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії, проте при призначенні пенсії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва використало механізм нарахування, який використовується при перерахунку раніше призначених пенсій та застосувало показник заробітної плати за 2006 рік.

Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 листопада 2012 року позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнано неправомірними розпорядження від 12.06.2012 Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва та рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва від 18.07.2012 в частині відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 23.03.2012 відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівника по України за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва виплатити різницю між фактично отриманою та призначено ОСОБА_2 пенсію за віком з 23.03.2012 відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівника по Україні за три роки, що передують року звернення із заявою при призначення пенсії.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 листопада 2012 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2013 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09 червня 2015 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що 14.07.2000 ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обчислена за формулою, передбаченою для цього Закону (без застосування показника середньої заробітної плати по Україні), яку він отримував до лютого 2012 року. Після призначення цієї пенсії позивач продовжував працювати.

Досягнувши пенсійного віку, 23.03.2012 ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України, за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії.

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва, провівши переведення на інший вид пенсії та перерахунок розміру пенсії, при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_2 застосувало показник середньої заробітної плати за 2006 рік, посилаючись на частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 вік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Розпорядженням від 12.06.2012 та рішенням комісії по призначенню пенсій і допомог від 18.07.2012 №12 Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва відмовило ОСОБА_2 в розрахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України, визначеного частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на дату звернення про призначення пенсії за віком він отримував пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач помилково був визначений Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва як особа, яка переведена з одного виду пенсій на інший. Так, ОСОБА_2 набув право на отримання пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» лише у 2012 році та вперше звернувся із заявою про її нарахування 23.03.2012, у зв'язку з чим не може мати статусу особи, переведеної з одного виду пенсії на інший.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що, отримуючи пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач скористався своїм правом вибору державної пенсії, у зв'язку з чим подана ним до органу Пенсійного фонду заява з вимогою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший. За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вказав на обґрунтованість позиції органу Пенсійного фонду щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не частини другої статті 40 цього Закону.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 09 червня 2015 року, не погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вказує на помилковість скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів органу Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За правилами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Водночас ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.

Крім того, після звільнення з лав Збройних Сил України ОСОБА_2 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За вказаних обставин, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року скасувати, а постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 листопада 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

Згідно з оригіналом.

Суддя Л.Я. Гончар