Справа №11-287/10

Головуючий у суді у 1 інстанції -

Номер провадження -

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року червня 10 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого Безверхого О.М.

суддів Крамаренка В.І. Моїсеєнко Т.М.

прокурора - Паливода Л.В.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Зарічного районного суду м. Суми Сумської області від 5 березня 2010р. яким

ОСОБА _4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уроженець та мешканець м.Суми, раніше не засуджувався,

засуджений за ст. 186 ч.З КК України, з застосуванням ст.69 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА _5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громодянин УкрІїни, українець, уроженець та мешканець м.Суми, раніше засуджувався:

1.22.01.2007 року за ст. 186 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 850грн. 2. 29.01 2008 року за ст.ст.296ч.1,296ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.

засуджений за ст. 186 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК україни за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком від 29.01.2008 року остаточно призначено до відбування ОСОБА_5 - 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати на користь держави в сумі 338 гр. 04 коп. стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати на користь держави в сумі 338гр. 04 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Встановила:

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними і засуджені за те, що 22 вересня 2009 року близько 01.00 год. за попередньою змовою між собою, та особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою викрадення чужого майна проникли до квартири АДРЕСА_1, де застосувавши до потерпілої ОСОБА_6 насильство, яке не є небезпечним для життя та її здоров’я і відкрито викрали належне їй майно „ ДВД - програвач Одеон - 356 вартістю 312 гривень.

В апеляціях:

- засуджений ОСОБА_4 вказує, що суд призначаючи йому покарання, хоча і застосував вимоги ст. 69 КК України, але не в повній мірі врахував обставини, що пом’якшують покарання, а саме те, що він розкаївся, відшкодував заподіяну шкоду потерпілій, раніше не засуджувався. Тому він прохає вирок суду змінити, пом’якшити призначене покарання, обравши його у виді обмеження волі.

- засуджений ОСОБА_5 в апеляції та доповненні до неї зазначає, що він насильства до потерпілої ОСОБА_6 не застосовував і не мав ніякого відношення до викрадення майна потерпілої, так як перебував у ванній кімнаті. Окрім цього суд під час розгляду справи не задовольнив його клопотання і не викликав та не допитав слідчого який би зміг пояснити, чому він ОСОБА_5 змінив свої первинні покази. Він вважає, що він вчинив хуліганські дії а тому прохає перекваліфікувати його злочинні дії на ст. 296 КК України і врахувати те, що матеріальну шкоду потерпілій відшкодовано, а у нього не було попередньої змови з ОСОБА_4 на вчинення грабежу, пом’якшити призначене покарання, змінивши вирок суду.

Заслухавши доповідь судді, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які підтримали подані апеляції засуджених, прокурора Паливрда Л.В. яка вважала вирок суду законним та обгрунтованим, а апеляції засуджених такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Викладені у вироку висновки щодо доведеності вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин викладених у вироку підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, які перевірені в судовому засіданні в установленому кримінально - процесуальним законодавством порядку.

Вказівки ОСОБА_5 про те, що він не штовхав потерпілу ОСОБА_6, не викрадав її майно, та не мав попередньої домовленості з ОСОБА_4 на вчинення злочину, перевірялись в судовому засіданні суду першої інстанції, і вони не знайшли свого підтвердження.

Засуджений ОСОБА_5 на досудовому слідстві зазначав, що в вечірній час 21.09.2009 року домовились з ОСОБА_4 забрати борг у ОСОБА_7, в разі її відсутності вдома, забрати щось цінне з її речей. Близько 01 год. 22.09.2009 року вони разом з ОСОБА_8 прийшли до квартири ОСОБА_7 Після того як

ОСОБА_8 постукала в двері і їх відкрила ОСОБА_6 він відштовхнув потерпілу і разом з ОСОБА_9 увірвались до квартири. В квартирі вони забрали ДВД програвач незважаючи на те, що ОСОБА_6 їм говорила, що він належить не їй, а ОСОБА_7 (т.1 ас. 104-105 ).

При відтворені обстановки і обставин події ОСОБА_5 показав на місці яким чином вони проникли до квартири потерпілої, та детально розповів як вони забрали ДВД - програвач ( т. 1 ас. 107-111 ).

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила, що близько 01 год. 22.09.2009 року в квартиру позвонила незнайома дівчина і попрохала відкрити двері. Після того як вона відкрила двері її відштовхнув незнайомий їй ОСОБА_10 і разом з ОСОБА_4, та ще з одним незнайомим хлопцем увірвались до квартири. ОСОБА_4 запитав у неї де ОСОБА_7, а коли дізнався, що вона відсутня, разом з хлопцями забрали ДВД - програвач.

Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, визнав покази потерпілої ОСОБА_6 на досудовому слідстві і в судовому засіданні, та ОСОБА_5 які він давав на досудовому слідстві, логічними та послідовними і такими, що об’єктивно свідчать про відкрите викрадення майна з квартири потерпілої ОСОБА_6

Більше того допитаний під час досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив, що він разом з ОСОБА_5 увірвались до квартири де проживала потерпіла ОСОБА_6 Після цього вони вдвох з ОСОБА_5 забрали ДВД - програвач, незважаючи на те, що ОСОБА_6 пояснювала, що він належить не їй, а ОСОБА_7

Винність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджена і іншими дослідженими судом доказами, які зазначені у вироку: протоколом огляду місця події в квартирі АДРЕСА_2, де було вилучено ДВД - програвач викрадений у ОСОБА_6 ( т.1 ас. 115-116 ); протоколом пред’явлення для впізнання вилученого з квартири АДРЕСА_3, ДВД- програвач, під проведення якого ОСОБА_6 впізнала викрадений у неї програвач (ас. 119 т.1 ); висновком товарознавчої експертизи про вартість викраденого ДВД - програвана (т/і ас. 47-48).

Викладені джерела доказів не викликали сумнівів у суду першої інстанції, з ними погоджується й колегія суддів, а тому доводи засудженого ОСОБА_5 про непричетність його до відкритого викрадення майна в квартирі потерпілої ОСОБА_6, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано розцінив покази засудженого ОСОБА_5 про непричетність до вчинення відкритого завододіння майном потерпілої ОСОБА_6 як обраний ними спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєнне.

При судовому слідстві перевірялись також доводи ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про застосування до них незаконних методів слідства, і вони не знайшли свого підтвердження. Постановою помічника прокурора Зарічного району м. Суми від 4.02.2010 року, у звязку з перевіркою вказівок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції Зарічного РВ СМУ ГУМВС України в Сумській області за відсутністю в їх діях складу злочину ( т.1 ас. 220-221 ).

Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

В той же час колегія суддів знаходячи висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в умисному відкритому заволодінні майном потерпілої, за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, правильним, приходить до висновку, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також вірно кваліфіковані за ст. 186 ч.З КК України.

Покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судом призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особи винних, обставин, що пом’якшують покарання, а саме те, що від скоєного тяжких наслідків не настало, шкода потерпілій відшкодована у повному обсязі, а також те, що ОСОБА_4 раніше не засуджувався, позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання є необхідним і достне для їх виправлення та попередження нових злочинів і не знаходить підстав для пом’якшення засудженим покарання та зміни вироку і задоволення їх апеляцій.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України колегія суддів, -

Ухвалила:

Вирок Зарічного районного суду м. Суми Сумської області від 5 березня 2010 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без задоволення.

Судді:

ОСОБА _1 ОСОБА_11 ОСОБА_12