open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 2а-2296/09
Моніторити
Постанова /15.09.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /14.07.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /23.06.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /02.06.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.02.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.11.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /25.05.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.05.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.03.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /19.03.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /31.12.2009/ Ленінський районний суд м.Полтави Постанова /05.11.2009/ Новокаховський міський суд Херсонської області Постанова /25.09.2009/ Голосіївський районний суд міста Києва Судовий наказ /11.06.2009/ Ленінський районний суд м. Луганська Постанова /27.04.2009/ Луцький міськрайонний суд Волинської областіЛуцький міськрайонний суд Волинської області
emblem
Справа № 2а-2296/09
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /15.09.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /14.07.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /23.06.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /02.06.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.02.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.11.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /25.05.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.05.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.03.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /19.03.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /31.12.2009/ Ленінський районний суд м.Полтави Постанова /05.11.2009/ Новокаховський міський суд Херсонської області Постанова /25.09.2009/ Голосіївський районний суд міста Києва Судовий наказ /11.06.2009/ Ленінський районний суд м. Луганська Постанова /27.04.2009/ Луцький міськрайонний суд Волинської областіЛуцький міськрайонний суд Волинської області

№ 2а-2296/09


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2009 року м. Київ


Голосіївський районний суд м. Києва у складі:


головуючого - судді Мазурик О.Ф.,

при секретарі Коруна О.В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої соціальної допомоги «Дітям війни»,


В С Т А Н О В И В:


Позивач 16.07.2009 року звернувся до суду з позовом, в якому просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва за період з 01.01.2006 року по теперішній час, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період 01.01.2006 року по 31.12.2009 рік.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він, як дитина війни, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але відповідач, в порушення вимог Конституції України, не здійснює нарахування та виплату зазначеної доплати. Вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

Позивач ОСОБА_1 . в судовому засіданні на позовних вимогах наполягала в повному обсязі та просила ухвалити рішення з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Згідно заперечень, які надійшли на адресу суду, проти позову заперечував у повному обсязі та просив застосувати до позовних вимог позивача положення ст.ст. 99-100 КАС України, тому що позивачем було пропущено встановлений річний строк для звернення до суду, та відмовити в задоволенні позову.

У відповідності з ч.3 ст.122 КАС України справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 . є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року, що діяла до набрання сили Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») позивач мала право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком ( в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року).

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 вказаного Закону зупинено на 2007 рік, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Отже, право позивача на нарахування за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 6-рп/2007 від 09.07.2007року.

Аналіз вищевикладеного, дає підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у здійсненні виплати позивачу підвищення до пенсії з 09.07.2007 року.

Проте, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року він був оприлюднений, надрукований в офіційних виданнях «Голос України» 2004 року (№427) від 28.12.2004 року та «Урядовий кур’єр» 2004 (№244) від 22.12.2004 року, а тому позивач мав можливість отримати необхідний обсяг інформації щодо своїх прав згідно вказаного закону.

Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Статтею 100 цього Кодексу передбачено, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Щодо позовних вимог про здійснення нарахування та виплати надбавки до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 16.07.2009 року, задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 17 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Розглядаючи позовні вимоги, щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим Законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, частина 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (справа Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної визначеності), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов’язку вчинити дії, пов’язані з перерахунком надбавки до пенсії дитині війни, суд не може здійснювати розрахунок суми надбавки до пенсії позивача, тому що це відноситься до повноважень відповідача, а лише має право зобов’язати його вчинити дії щодо перерахунку допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 . за період з 17.07.2008 року по 31.12.2008 рік з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування підвищення.

Позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести перерахунок до пенсії як дитині війни та здійснити виплату відповідних сум за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва з 01.01.2009 року здійснювало виплати відповідного бюджетного призначення та у розмірі на 2009 рік встановленому ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Статтею 71 цього Закону надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Таким чином, на період дії правовідносин, які є предметом спору в цій справі, наявні два нормативно-правові акти: Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір державної соціальної допомоги.

Вирішуючи питання про колізію норм вказаних законів, що мають однакову юридичну силу, суд виходив з пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Згідно частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» був прийнятий пізніше Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року N 26-рп/2008 зазначено, що згідно частини другої статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків і вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

Судом достовірно встановлено, що Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва з 01.01.2009 року здійснювало виплати позивачу відповідного до бюджетного призначення та у розмірі встановленому Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік».

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 64, 95 Конституції України, ст.ст. Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7,8, 9, 10, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -


П О С Т А Н О В И В :


Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва за період з 17 липня 2008 року по 31 грудня 2008 рік протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період 17 липня 2008 року по 31 грудня 2008 рік та провести відповідні виплати з урахуванням проведених відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя


Джерело: ЄДРСР 4896604
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку