open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 2а-2317/09
Історія справи
Судовий наказ /21.01.2014/ Вищий адміністративний суд України Судовий наказ /15.11.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /04.10.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /24.05.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /23.03.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /27.01.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /16.07.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /23.04.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /24.03.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /16.03.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Постанова /07.12.2009/ Кіровський районний суд м. Кіровограда Постанова /13.11.2009/ Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим Постанова /09.10.2009/ Ленінський районний суд м. Луганськ Постанова /18.09.2009/ Ленінський районний суд м. Харкова Постанова /28.08.2009/ Голосіївський районний суд міста Києва Судовий наказ /24.07.2009/ Калінінський районний суд м. Донецька Постанова /26.05.2009/ Тячівський районний суд Закарпатської області Постанова /22.05.2009/ Личаківський районний суд м. Львова
emblem
Справа № 2а-2317/09
Історія справи
Судовий наказ /21.01.2014/ Вищий адміністративний суд України Судовий наказ /15.11.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /04.10.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /24.05.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /23.03.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /27.01.2011/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /16.07.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /23.04.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /24.03.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /16.03.2010/ Львівський апеляційний адміністративний суд Постанова /07.12.2009/ Кіровський районний суд м. Кіровограда Постанова /13.11.2009/ Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим Постанова /09.10.2009/ Ленінський районний суд м. Луганськ Постанова /18.09.2009/ Ленінський районний суд м. Харкова Постанова /28.08.2009/ Голосіївський районний суд міста Києва Судовий наказ /24.07.2009/ Калінінський районний суд м. Донецька Постанова /26.05.2009/ Тячівський районний суд Закарпатської області Постанова /22.05.2009/ Личаківський районний суд м. Львова

№ 2а-2317/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     

         28 серпня 2009 року                                                                            м. Київ


         Голосіївський районний суд м. Києва у складі:


         головуючого - судді             Мазурик О.Ф.,

         при секретарі                       Коруна О.В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої соціальної допомоги «Дітям війни»,  


В С Т А Н О В И В:


Позивач 20.07.2009 року звернувся до суду з позовом, в якому просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів,  визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати  та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 5 087 грн. 10 коп. за період 01.01.2006 року по 31.12.2009 рік.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вона, як дитина війни, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але відповідач, в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснює нарахування та виплату зазначеної доплати. Вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

Позивач ОСОБА_1 .  в судовому засідання не з’явилися, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Згідно заперечень, які надійшли на адресу суду проти позову заперечував у повному обсязі та просив застосувати до позовних вимог позивача положення ст.ст. 99-100 КАС України, тому що позивачем було пропущено встановлений річний строк для звернення до суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 .  є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком ( в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року).

Пунктом 12 ст. 71 Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 вказаного Закону зупинено на 2007 рік,  як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України  «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня  ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Рішень щодо аналогічних норм Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” Конституційним Судом України не приймалось.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги про зобов’язання відповідача провести перерахунок до пенсії як дитині війни та здійснити виплату відповідних сум за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки на цей період не було передбачено  механізму здійснення таких виплат.

 Також, суд не вбачає підстав для задоволення позову за 2007 рік, тому що позивач, звернувшись  до суду 15.05.2009 року пропустив  строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, який статтею 99 КАС України встановлений в 1 рік. Оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року був надрукований в офіційних виданнях „Голос України” 2004 року (№427) від 28.12.2004 року та „Урядовий кур’єр” 2004 (№244) від 22.12.2004 року,  він був оприлюднений, а тому позивач мав можливість отримати необхідний обсяг інформації щодо своїх прав згідно вказаного закону. Тому, відповідно до п. 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як свідчать пояснення представника відповідача, останній наполягає на застосуванні строку позовної давності. Оскільки позивачем не надано підтверджень поважності причин пропуску строку позовної даності і на його застосуванні наполягає відповідач – суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

           Щодо позовних вимог про здійснення нарахування та виплати надбавки до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року       № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені пп. 2 п. 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік».

На підставі вищевикладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову за період з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки даний період також виходить за межі строку позовної давності, оскільки позов поданий лише 20.07.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, за 2008 рік, задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 21 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести перерахунок до пенсії як дитині війни та здійснити виплату відповідних сум за 2009 рік задоволенню не підлягають, оскільки рішень щодо аналогічних норм Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” Конституційним Судом України не приймалось на даний період не передбачено такого механізму здійсненню виплат.

Розглядаючи позовні вимоги, щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим Законом, крім Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, частина 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (справа Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної визначеності), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 . за вищевказаний період з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління пенсійного фонду України, щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 . щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фону України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта   владних повноважень обов'язок   щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на    відповідача,    якщо    він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування підвищення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,  ст.ст. 7,8, 9, 10, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -


П О С Т А Н О В И В :


    Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва за період з 21 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 21 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року та провести відповідні виплати з урахуванням проведених відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

   

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                                                              

Джерело: ЄДРСР 4895500
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу