Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2009 р. Справа № 16/181-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Панченко Р.А. (дов.№121 від 26.05.09)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. №2407С/3 на рішення господарського суду Сумської області від 27.07.09 по справі № 16/181-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хелп-Агро", м. Харків

до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Іскра", с. Басівка Сумської області

про стягнення 40897,98 грн.

встановила:

Рішенням від 27.07.09 господарського суду Сумської області (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28580,00 грн. боргу, 8574,00 грн. штрафу, 3743,98 грн. інфляційних збитків, 408,98 грн. витрат по сплаті державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що позивач перед поданням позовної заяви не звертався до відповідача з письмовою вимогою щодо погашення заборгованості, просить оскаржуване рішення скасувати.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів відповідача, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.09 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (відповідне повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення долучено до матеріалів справи), колегія суддів вважає, що СЗАТ "Іскра" не скористалося своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні і що розгляд справи є можливим за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

27.08.08 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 27-08/П/1, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався відвантажити відповідачу 12000 кг. насіння озимої пшениці “Василина”(еліта) та 6550 кг. насіння озимого жита “Хамарка” (с\еліта) на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 57 160,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.1 та 2.3.2 даного договору, покупець повинен здійснити оплату за отриманий товар у безготівковому порядку у наступні строки: 28580,00 грн. - передплата за товар, повний розрахунок не пізніше 10 днів з моменту отримання товару.

Наявними у справі доказами підтверджується, що СЗАТ "Іскра" виконало умову договору щодо передоплати –згідно з банківською випискою №548 за особовим рахунком ТОВ НВФ "Хелп-Агро", суму 28580,00 грн. перераховано позивачеві відповідачем 28.08.08.

01.09.08р. на підставі довіреності ЯПЗ № 740015 від 01.09.08р. відповідач одержав від позивача товар на загальну суму 57160,00 грн. –що підтверджується наданими позивачем копіями накладних ТН № 292 та ТТН № 002643 від 01.09.08р. Факт отримання товару на вказану суму від позивача не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.

Отже, відповідно до вищенаведених норм договору, якими для повного розрахунку встановлено десятиденний строк з моменту отримання товару покупцем, а також згідно з приписами статей 251, 252 та 253 Цивільного кодексу України щодо визначення строків та термінів, кошти в обсязі 28580,00 грн. (57160,00 грн. - 28580,00 грн. передоплати) мали бути перераховані відповідачем у строк до 12.09.08.

Однак станом на час звернення ТОВ НВФ "Хелп-Агро" з позовною заявою до господарського суду, тобто на 26.05.09, вказані договірні зобов’язання СЗАТ "Іскра" виконані не були. Даний факт також не заперечується відповідачем.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі посилається на умови договору, в яких зазначено, що спір, який виникає у сторін, вирішується шляхом переговорів, і зазначає, що позивач не звертався до відповідача з письмовою вимогою щодо погашення заборгованості, а також посилається на відсутність акту звірення взаєморозрахунків. Тобто, на думку заявника скарги, невикористання позивачем досудового порядку врегулювання спору є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Стосовно даних тверджень колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

У пункті 4.6 договору № 27-08/П/1 від 27.08.08 вказано, що спори, які виникають з цього договору, вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством України. Тобто положення про вирішення спорів шляхом переговорів між сторонами, на яке посилається заявник апеляційної скарги, в даному договорі відсутнє.

Відповідно до змісту статті 124 Конституції України, а також офіційного тлумачення положення частини другої цієї статті, наданого в рішенні Конституційного Суду України N 15-рп/2002 від 09.07.2002 - обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту і є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання боржником ставиться в залежність від пред’явлення кредитором вимоги лише у тому випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч.3 даної статті). Проте, як уже зазначалося, в договорі № 27-08/П/1 від 27.08.08 встановлено десятиденний строк розрахунку з моменту отримання товару покупцем.

Тому, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано застосовано саме частину 1 статті 530 Цивільного кодексу України, в якій зазначено: якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Тобто, як вбачається з норм договору та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не направлення позивачем претензії на адресу відповідача не є підставою для невиконання останнім своїх договірних зобов’язань та для визнання позовних вимог необґрунтованими. А відтак посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність вимоги з боку позивача щодо погашення боргу колегія суддів не вважає належним аргументом та підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Як встановлено колегією суддів, не відповідає обставинам справи і посилання відповідача на відсутність акту звірки взаєморозрахунків. Так, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копію акту звірки від 24.09.08, підписаного головними бухгалтерами ТОВ НВФ "Хелп-Агро" і СЗАТ "Іскра" та засвідченого печатками обох підприємств. Згідно з зазначеним актом, в якому міститься посилання на накладну ТН №292 від 01.09.08 та вищезгадану банківську виписку №548, станом на 24.08.08 заборгованість відповідача перед позивачем становить 28580,00 грн. Позивачем також надано копію супровідного листа від 18.05.09 вих.№116, яким відповідачеві було надіслано акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.05.09, а також надано докази отримання даного листа відповідачем.

Проте СЗАТ "Іскра" не надано суду апеляційної інстанції будь-яких пояснень з приводу вищенаведених обставин, зокрема, з яких причин ним не було підписано акт звірки станом на 18.05.09. Натомість в апеляційній скарзі містяться твердження про відсутність актів звірки між сторонами –що спростовується наданими позивачем доказами.

Колегія суддів також враховує, що сума боргу підтверджена не лише актом звірки (що не є єдиним та обов’язковим доказом для встановлення стану взаєморозрахунків між сторонами), а і первинними бухгалтерськими документами - як уже зазначалося, копії відповідних накладних ТН №292 та ТТН №002643 від 01.09.08 долучено до матеріалів справи. Крім того, відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції будь-яких контррозрахунків чи спростувань суми заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України позовні вимоги щодо стягнення 28580,00 грн. основного боргу визнано такими, що підлягають задоволенню.

Щодо здійснення нарахувань на вищевказану суму боргу, то, відповідно до п.3.5 договору №27-08/П/1 від 27.08.08 у разі несвоєчасної оплати товару відповідач на вимогу позивача зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 30% від суми невиконаних зобов’язань. Згідно з наданим позивачем обґрунтованим розрахунком, загальний розмір штрафу за вищезазначеним договором становить 8574,00 грн. Таким чином, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що штраф у розмірі 8574,00 грн. передбачений умовами договору, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до п.3.6 ст.3 вищевказаного договору, відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 50 відсотків річних з простроченої суми. Позивачем надано розрахунок за період з вересня 2008 р. по квітень 2009 р., згідно з яким стягненню підлягає сума 3743, 98 грн. інфляційних нарахувань. Колегія суддів відзначає, що місцевим господарським судом правомірно, із посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, зроблено висновок про те, що в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів також враховує, що заперечень щодо розміру нарахувань на суму основного боргу відповідачем не надано.

Таким чином, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, всебічно та повно дослідив обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 27.07.09 по справі №16/181-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Головуючий суддя

Судді