ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 р.

Справа № 804/8126/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі Шкуті А.А.

за участю:

представника позивача Коваль І.О.

представника відповідача Синявського І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-СПОРТ-М» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001922201 від 19.11.2014 року, -

ВСТАНОВИВ :

03 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-СПОРТ-М» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001922201 від 19.11.2014 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань здійснення фінансово-господарських відносин із ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» за період липень 2014 року, за результатами якої був складений акт від 31.10.2014 року за №3094/04-62-22-1/30832261, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення. На думку позивача, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку. Також зазначив, що ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ-М» та його контрагентом були вчинені дії, спрямовані на виконання умов укладених між ними договорів, що, на думку позивача, свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для даних типів договорів. До того ж, за договором були проведені розрахунки, що також доводить реальність здійснених операцій і жодна із сторін не заперечувала факту надання послуг в момент вчинення цих операцій. Договори, а також всі господарські операції, здійснені в межах цих договорів, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ-М» та ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД».

Окрім того, позивач зазначає, що не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів і на позивача не покладається обов'язок перевіряти фактичність чи реальність здійснення діяльності контрагента та жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків у податкових деклараціях, у зв'язку з чим, позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0001922201 від 19.11.2014 року таким, що прийняте всупереч законодавству, є протиправним та підлягаює скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу від 14.10.2014 за № 1721 та направлення № 1549 від 14.10.2014 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ-М» (код за ЄДРПОУ 30832261), згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ-М» (код за ЄДРПОУ 30832261) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39166935) за липень 2014 року

За результатами вказаної вище перевірки відповідачем було складено акт від 31.10.2014 року за №3094/04-62-22-1/30832261, в якому зафіксовані наступні порушення:

- перевіркою ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ- М», за період липень 2014 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання робіт (послуг) у підприємств - постачальників, які мають ознаки нереальності здійснення операцій, по яких відсутній факт реального вчинення господарських операцій, та по операціях з продажу цих робіт (послуг) підприємствам - покупцям:

- порушено п. 185.1 ст.185, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 368 710грн.

На підставі Акту перевірки від 31.10.2014 року №3094/04-62-22-1/30832261 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001922201 від 19.11.2014 року, яким підприємству ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ-М» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2053065,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1368710,00 грн. і штрафних санкцій - 684355,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 26.01.2015 року за вих. №491/10/04-36-10-08-09 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області залишило спірне податкове повідомлення - рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою від 12.02.2015 року за вих. №15 на податкове повідомлення-рішення, в якій просило переглянути та скасувати його в повному обсязі.

Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 07.04.2015 року за вих. №7240/6/99-99-10-01-01-15 залишила без змін податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0001922201 від 19.11.2014 року, а скаргу без задоволення.

З матеріалів перевірки вбачається, що ТОВ «Логос-Спорт-М» мало взаємовідносини з ТОВ «Гардіс Трейд» (код ЄДРПОУ 39166935) на підставі договору від 23.05.2014 №20014 на постачання спортивної техніки (квадроцикли, гідроцикли), запчастини до неї та спортивні аксесуари в асортименті на загальну суму 8212260,00 грн. (ПДВ 1368710,00 грн.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 1368710,00 грн. за липень 2014 року.

Відповідно умов договору від 23.05.2014 №20014, поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника. Проте, до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо транспортування товару (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, ін.), розвантаження товарів у пункті поставки, що унеможливлює дослідити за рахунок кого та яким чином відбувалося транспортування товару, де саме зберігався товар, а також підтвердити фактичне постачання товару. Також, умовами договору передбачено, що якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом та іншими документами, які необхідні для продажу товарів даного виду згідно чинних Правил торгівлі, санітарно- епідеміологічного законодавства України та законодавства про захист прав споживачів. До перевірки не надано документів щодо підтвердження якості придбаного товару чи сертифікатів відповідності виробника та не надано відомостей щодо здійснених розрахунків між підприємствами.

Окрім того, згідно аналізу даних ІАС ЄРПН встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ «Гардіс Трейд», а саме: придбано товари та послуги, а саме: акумулятори, труби, плити, двигуни, гайки, шайби, лічильники, ключі суміші, газ скраплений, монтажні роботи, а реалізовано автозапчастини, квадроцикли, гідроцикли.

Поряд з цим, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва акт від 05.08.2014 року №2273/26-55-22-07/39166935 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гардіс Трейд» (код ЄДРПОУ 39166935) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.07.2014 року.

Відповідно до вказаного акту встановлено, що зазначене підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, операції ТОВ «Гардіс Трейд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, відповідних виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного/персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Тобто, встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та подальша їх реалізація контрагентам-покупцям у зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень - технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Гардіс Трейд» (код за ЄДРПОУ 39166935) взагалі не придбавало товар за період з 01.05.2014р. по 31.07.2014 р., в свою чергу й не могло здійснювати реалізацію товару, робіт, послуг в адресу ТОВ «ЛОГОС- СПОРТ- М» у липні 2014 року.

На думку ДПІ, операції з поставки по ланцюгу ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» - ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ- М» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» - ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ- М» порушують ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає, що відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що, в свою чергу, в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Так, підставою для встановлення відсутності факту реального здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентом ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД», на думку відповідача, стала відсутність документів, що посвічують якість товару, сертифікатів відповідності, його транспортування.

Суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для відсутності права формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки були надані копії договору поставки №20014 від 23.05.2014 року з ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД», видаткових накладних до договору №20014 від 23.05.2014 року, податкових накладних №20014 від 23.05.2014 року, банківських виписок, оборотно - сальдової відомості по рахунку: 63 контрагенти, штатного розпису, договору оренди №А-86 від 01.01.2013 року з ТОВ «АГОРА - РЕНТ» з додатками, Акту прийому - передачі майна в оренду відповідно до договору №А-86 від 01.01.2013 року, сертифікатів відповідності, договорів, видаткових та податкових накладних по контрагентам - покупцям, які, на думку суду, підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ-М» та вказують на реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеними контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) (дана позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. № К/9991/64514/11).

Отже, суд зазначає, що вищевказані правила застосовуються до випадків, коли перевезення здійснюються саме на умовах договорів про надання перевізниками послуг з перевезення вантажів, що належать на праві власності не перевізнику, а іншим особам, і не стосуються до випадків перевезення власного майна.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору поставки №20014 від 23.05.2014 року не передбачено обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

Під час судового розгляду з'ясовано, що ТОВ «ЛОГОС-СПОРТ-М» та ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» за умовами договору поставки №20014 здійснювали постачання товару та не надавали послуги з перевезення.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 31.10.2014 року за №3094/04-62-22-1/30832261 про нереальність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Отже, договори поставки, виконання робіт чи надання послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 16.07.2014р. про нереальність, правочину, не міг керуватися лише припущеннями, його позиція про те, що цей правочин здійснений без мети настання реальності наслідків, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх недійсними або вироком суду про визнання вини позивача у фіктивності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Крім цього, суд зазначає, що Акт перевірки не містить даних про ліквідацію підприємств у перевіряємих періодах, їх виключення з ЄДРПОУ, чи про те, що установчі документи, свідоцтво про реєстрацію їх як платників ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію були визнані недійсними у перевіряємих періодах.

Також, є безпідставним і покладення в основу акту перевірки висновків про те, що контрагент не міг здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю у нього трудових ресурсів, транспортніх засобів, виробничих активів, складських приміщень з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Також, жодних документальних доказів про неможливість роботи підприємств у спірних періодах податковою інспекцією не наведено.

У період липень 2014 року установчі документи ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» не були визнані недійсними, податкова звітність подавалась до органів державної податкової інспекції відповідно до діючого законодавства, державна реєстрація підприємств не була скасована, від оподаткування прибутки та доходи не приховувались.

Відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає фор бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, суд вважає, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд зазначає, що документи, надані як документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом, вказують на фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

На підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-СПОРТ-М» знаходилось в договірних відносинах з ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД», за якими настало виконання умов договору сторонами, як наслідок, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001922201 від 19.11.2014 року винесено без врахування усіх обставин у справі, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-СПОРТ-М» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001922201 від 19.11.2014 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №0001922201 від 19.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-СПОРТ-М» (код ЄДРПОУ 30832261) витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10 серпня 2015 року.

Суддя

В.В. Кальник