Постанова від 15.03.2011 по справі № 2-а-1856/11 Деснянський районний суд міста Києва

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 15.03.2011 по справі № 2-а-1856/11 Деснянський районний суд міста Києва

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 2-а-1856/11

Картка справи

Справа № 2-а-1856/11

Картка справи

Номер провадження 1

Справа №2-а-1856/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2011 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді – Панченко О.М.

при секретарі - Слободянюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва про зобов′язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва про зобов"язання вчинити певні дії, а саме відновити їй пропущений строк для звернення до суду, визнати відмову ОСОБА_2 щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року і до дати набрання сили Постановою суду.

Ухвалою суду від 15.03.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва про зобов′язання вчинити певні дії в частині визнання відмови відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % - незаконною та зобов"язання відповідача нарахувати до виплати та виплатити в повному обсязі недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 %, починаючи з 01.01.2007 року по 23.08.2010 року - залишено без розгляду на підставі ч.1, 2 ст. 99, ст. 100 КАС України.

В судове засідання позивач не з»явилася, в своїй заяві просила суд проводити розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надавши свої письмові заперечення в яких заперечував проти задоволення позову.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

При розгляді справи встановлено, що позивач має статус дитини війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Вказаним Законом від 18.11.2004 року, що набрав чинності з 01.01.2006 року, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту, а саме шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.

На підставі Закону позивачу лише з 01.01.2008 року здійснюється підвищення пенсії на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як зазначає відповідач у листі позивачу, підвищення пенсії позивачу в такому розмірі проводилось на підставі ст. 6 вищевказаного Закону, в редакції від 27.12.2007 року, а з 22 травня 2008 року – в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року.

Позивач зверталася до відповідача з письмовою заявою про нарахування підвищення до пенсії з 01.01.2006 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за результатами розгляду якої відповідачем повідомлено про нарахування підвищень у відповідності до вимог законодавства, після чого позивач звернулася до суду.

Статтею 6 Закону в первинній редакції від 18.11.2004 року встановлювалось, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком (надалі по тексту первинна редакція).

В 2006 році дія статті 6 Закону в первинній редакції зупинялась з 01.01.2006 року Законом України “Про державний бюджет на 2006 рік”. З внесенням змін в статтю 110 та скасуванням п. 17 статті 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” Законом від 19.01.2008 року, що набув чинності 01.04.2006 року, – відновлювалась дія вказаної статті 6 Закону.

В 2007 році дія статті 6 Закону в первинній редакції зупинялась з 01.01.2007 року Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 року, який в частині зупинення дії статті 6 Закону був визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України (справа про соціальні гарантії громадян) та відповідно втратив чинність 09.07.2007 року. Отже, дія статті 6 відновлювалась з 09.07.2007 року.

В 2008 році на підставі Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 28.12.2007 року статтю 6 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Норма ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, до якої відсилає названа стаття, передбачає, що учасникам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вказана редакція статті 6 Закону набула чинність з 01.01.2008 року та втратила чинність 22 травня 2008 року на підставі Рішення Конституційного Суду України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет).

З прийняттям Конституційним Судом України Рішення з 22.05.2008 року відновлена чинність первинної редакції статті 6 Закону, а саме, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн.; з 1 жовтня – 49,8 грн. Вказана Постанова вводилась в дію з 22.05.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій незаконними та зобов"язання провести перерахунок з 23.08.2010 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що стаття 6 вищевказаного Закону діяла в двох редакціях, як зазначалось вище, а саме: з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року в редакції від 28.12.2007 року, а з 22.05.2008 року по даний час - в первинній редакції від 18.11.2004 року, на яку позивач посилається, як на підставу своїх вимог.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачу, як дитині війни, пенсія підвищувалась з 01.01.2008 року на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідало положенням статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, що діяла з 01.01.2008 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, які визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, очевидна невідповідність названої редакції статті 6 Закону положенням Конституції України та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 09.07.2007 року, не зупиняє дію цієї редакції статті та не тягне її не чинності, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин з часу набуття чинності і до часу визнання її неконституційною Рішенням Конституційного Суду України.

Посилання позивача на те, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здісненні правосуддя” суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, в даному випадку не може бути прийнято до уваги, оскільки незастосування положень спеціального закону (мається на увазі ст.6 Закону), який не відповідає Конституції, позбавляє можливості застосувати іншу регулятивну норму, оскільки в той період її не існувало, а Конституція України не містить конкретних положень щодо видів та розміру соціальних гарантій дітям війни.

Таким чином, дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року щодо проведення підвищення пенсії позивачки на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідали вимогам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва в період з 23.08.2010 року щодо проведення підвищення пенсії позивачу в розмірах, що встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року, – є неправомірними, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України фактично встановлено розміри підвищення до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які фактично дорівнюють 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тобто, своєю Постановою Кабінет Міністрів України в математичному сенсі продублював положення статті 6 Закону в редакції, яка визнана неконституційною, замінивши відсотковий вираз надбавки на тверду грошову суму.

Як встановлено при розгляді справи, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” Кабінету Міністрів України не надано повноваження щодо встановлення чи зміну розміру підвищень до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги.

Враховуючи те, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх, тому при вирішенні питання щодо розміру нарахувань, належних позивачу з 22.05.2008 року підлягають застосуванню положення Закону, а не Постанови Кабінету Міністрів України.

При визначенні розміру нарахування суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, а отже не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України “Про прожитковий мінімум”, який дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною 2 ст.1 Закону України “Про прожитковий мінімум” встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних i демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років, працездатних осіб, осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сiм’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Вищезазначене свідчить про те, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку, в тому числі мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Чинним законодавством України на 2008-2010 роки не визначено таку базу для нарахувань підвищень як мінімальна пенсія за віком. Тобто жодним нормативно-правовим актом на 2008-2010 роки щодо Закону України “Про соціальний захист дітей війни” прямо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком як соціальної гарантії та бази нарахувань.

Разом з тим, суд вважає, що не дивлячись на те, що законом не встановлено в абсолютній величині точного розміру пенсії за віком в цілях розрахунку за ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, це не означає, що законом не визначено такого мінімального розміру. Якщо закон не встановлює розмір бази нарахування в абсолютній величині при наявності мінімального розміру бази нарахування, то це не означає, що особа не має взагалі права (обмежується у праві) на отримання i реалізацію прав, визначених законом.

Так, найменший розмір соціальної гарантії в 2008-2010 роках, встановлений у відповідності до ст. 46 Конституції України, як база для нарахування пенсій, соціальних виплат, що є основним джерелом існування, становить розмір мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, менше якого анi пенсії, анi iншi види соціальних виплат та допомоги бути не можуть.

Так, розмір мінімальної пенсії за віком в розумінні ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, як база для розрахунку підвищення, в будь-якому разі не може бути меншою, ніж прожитковий мінімум для осіб, якi втратили працездатність.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, якою встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і не суперечить положенням ч. 3 цього ж Закону, передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що пенсія позивачу підлягає перерахунку шляхом донарахування надбавки до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат, за період з 23.08.2010 року по 16.03.2011 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню за рахунок держави на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 18, 71, 93, 104, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про загальнообов′язкове державне пенсійне страхування”, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо нарахування та виплати несплаченої ОСОБА_1 надбавки до пенсії в розмірі 30 % відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” – неправомірними.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва здійснити нарахування та виплатити надбавку до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 23.08.2010 року по 15.03.2011 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. в рахунок витрат на сплату судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Джерело: ЄДРСР 47433551

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!