Номер провадження
Справа №2-а-1200/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2011 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді – Панченко О.М.
при секретарі – Буцко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення на його користь недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік. Свої вимоги мотивував тим, що він є особою евакуйованою з зони відчуження в 1986 році і перебуває на обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації. У відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон) йому передбачена щорічна компенсація на оздоровлення (надалі по тексту компенсація) в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. В 2010 році йому виплачувалась вказана щорічна компенсація в менших розмірах, ніж це передбачено Законом.
В судове засідання позивач не з»явився, просив суд проводити розгляд справи без його участі.
Представники відповідача в судове засідання не з»явилися, надали суду письмові заперечення проти позову та просили проводити розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення позивач є особою евакуйованою із зони відчуження у 1986 році
Відповідно до довідки ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.12.2010 року, позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік по 75 грн. щомісячно. (а.с. 5).
У відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам евакуйованим з зони відчуження у 1986 році передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Позивачу ОСОБА_2 нараховувалось, а Центром – виплачувались щорічна допомога на оздоровлення в інших розмірах, ніж це встановлено Законом, а саме: у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 та № 562 від 12.07.2005 року.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Відповідно до п.1 та п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.
Розмір щорічної допомоги на оздоровлення в 3 мінімальних заробітних плат для осіб евакуйованих з зони відчуження встановлено ст. 48 Закону в редакції від 06.06.1996 року, яка чинна на теперішній час. Дія вказаної статті зупинялась відповідними Законами України „Про державний бюджет...” на 2006 та 2007 роки. Зупинення дії вказаної статті на 2007 рік визнано неконституційним у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. З 01.01.2008 року діяла нова редакція статті 48, яка визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Отже норма Закону, яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам евакуйованим з зони відчуження у 1986 році, в розмірі 3 мінімальних заробітних плат в період, за який позивач висуває вимоги, діяла з 01.01.2002 року по 01.01.2006 року (у 2006 році та з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року дія норми зупинялась бюджетними законами); з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року до тепер ( з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяла інша редакція).
В цей же період Кабінетом Міністрів України приймались постанови, які також регламентували питання розміру щорічної допомоги на оздоровлення, а саме: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Стаття 62 Закону, яка має назву: «Роз’яснення порядку застосування цього Закону», містить положення, згідно якого роз’яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зміст зазначеної норми не дає підстав для висновку, що Кабінету Міністрів України надано право змінювати норми Закону, тим більше, що це б суперечило принципу розподілу повноважень між гілками влади, оскільки єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент, тому ст. 85 Конституції України прийняття законів віднесено до повноважень Верховної Ради України, а не Кабінету Міністрів України, який згідно ст. 113 Конституції у своїй діяльності керується в тому числі і законами.
Зміст Постанов свідчить, що Кабінет Міністрів України не встановлював порядок, в якому повинно проводитись роз’яснення порядку застосування Закону, а фактично встановлював нові розміри соціальних виплат, зменшивши їх в порівнянні з розмірами, визначеними Законом.
Оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх, тому при вирішенні питання щодо розміру щорічного допомоги на оздоровлення, яка підлягає виплаті позивачу, суд дійшов висновку, що підлягають застосуванню норми Закону, а саме ст. 48, а не Постанов Кабінету Міністрів.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що вимоги позову є частково обґрунтованими, оскільки норма статті 48 Закону, як вказувалось вище, діяла не весь час, протягом якого позивач просить задовольнити вимоги.
Вимоги позову, які охоплюють період в межах строку позовної давності, а саме за 2010 рік є обґрунтованими.
Крім того, з 01.01.2007 року набула чинності нова стаття 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідності до якої дія положень цього Закону не може призупинитися іншими законами, крім законів, про внесення змін до цього Закону.
У відповідності до Положення про управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.12.2006 року ОСОБА_2 приймає заяви та інші данні одержувачів виплат. Функції по здісненню виплат покладено на Київській міський центр по нарахуванню та здісненню соціальних виплат, тому вимоги позову підлягають задоволенню в межах повноважень відповідачів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 17, 158-162 КАС України, ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації видати розпорядження про нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 3 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.
Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 3 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя