Постанова від 12.01.2011 по справі № 2-а-425/11 Деснянський районний суд міста Києва

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 12.01.2011 по справі № 2-а-425/11 Деснянський районний суд міста Києва

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 2-а-425/11

Картка справи

Справа № 2-а-425/11

Картка справи

Номер провадження

Справа №2-а-425/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2011 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого -- судді Панченко О.М.

при секретарі – Буцко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання неправомірними дій відповідача відносно відмови про нарахування йому та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, зобов»язання УПФУ у Деснянському районі м. Києва здійснити з 17.06.2010 року перерахунок та виплату недоотриманої суми державної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат. Йому виплачувалася вказана пенсія в менших розмірах, ніж це передбачено Законом, вважаючи такі дії відповідача неправомірними, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання позивачка не з»явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи. В своїй позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі.

Представник Управління ПФУ у Деснянському районі м. Києва в судове засідання не з»явився, надавши свої письмові заперечення в яких заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові повністю, оскільки позивачу розраховується та виплачується пенсія у розмірі, що передбачений Законом відповідно до її заяви про призначення їй пенсії по інвалідності.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, які склалась між позивачем та відповідачем є публічно – правовими, виходячи зі змісту статті 3 та п.2 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 ОСОБА_2 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Відповідно до статті 50 ОСОБА_2 України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС У 1986 році І категорії, має 3 групу інвалідності, має право на державну пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю та перебуває на обліку в Управління ПФУ в Деснянському районі м. Києва.

Згідно ст. 46 ОСОБА_2 України громадяни мають право на соціальний захист. Відповідно до п.1 та п. 6 ст. 92 ОСОБА_2 України виключно законами України визначаються свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.

З 01.01.2007 року набула чинності нова стаття 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідності до якої дія положень цього Закону не може призупинитися іншими законами, крім законів, про внесення змін до цього Закону.

У відповідності до Положення про управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.12.2006 року Управління приймає заяви та інші данні одержувачів виплат. Функції по здісненню виплат покладено на Київській міський центр по нарахуванню та здісненню соціальних виплат, тому вимоги позову підлягають задоволенню в межах повноважень позивача.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.

Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України». У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення», оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 ОСОБА_2 України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року).

Згідно ч. 3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 22 ОСОБА_2 України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 статті 8 ОСОБА_2 України встановлено вимогу щодо законів України, які приймаються виключно на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.

Пунктом 3 частини першої статті 85 та статтею 91 ОСОБА_2 України до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в України віднесено прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система (пункт 1 частини 2 статті 92 ОСОБА_2 України).

В частині 1 статті 96 ОСОБА_2 України закріплено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст. 95 ОСОБА_2 України).

При цьому, Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 констатував: метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 ОСОБА_2 України).

Відповідно до частини 3 статті 150 ОСОБА_2 України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет чітко визначений у ОСОБА_2 України, Бюджетному кодексі України, то суд приходить до висновку, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац 7, 8 пункту 4 вказаного Рішення КСУ).

Статтею 62 даного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Тобто в даному випадку мова йде саме про роз'яснення порядку застосування закону, а не про визначення такого порядку. Під застосуванням суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином, на Кабінет Міністрів України статтею 62 покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових сум щорічної допомоги на оздоровлення.

У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачами є публічно-правовими, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини 2 статті 3 ОСОБА_2 України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 ОСОБА_2 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Відповідно до положень статті 21 ОСОБА_2 України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Суд ще раз звертає увагу на те, що згідно зі статтею 22 ОСОБА_2 України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 ОСОБА_2 України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі ОСОБА_2 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_2 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Керуючись вищевикладеним, суд, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту ОСОБА_2 України застосовує положення ОСОБА_2 України як норми прямої дії. При цьому, адміністративний суд може лише не застосовувати закон, який не відповідає ОСОБА_2 України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже позовні вимоги про зобов»язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотриману суму державної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком з 17.06.2010 року підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими а відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. ст. 17, 158-162 КАС України, ст. 50-67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплати основний розмір пенсії встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва здійснити з 17.06.2010 року нарахування та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з дотриманням вимог ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня отримання сторонами по справі її копії.

Суддя

Джерело: ЄДРСР 47433472

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!