КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1418/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя -доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" про визнання протиправними та скасування постанов - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 03 квітня 2015 року ВП №47038577.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 квітня 2015 року ВП №47038577.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, з апеляційною скаргою звернувся відповідач, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції підлягає задоволенню, в той час як скарга ОСОБА_3 залишається без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 березня 2015 року ПАТ «Банк Богуслав» надав до Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу від 24 березня 2015 року № 216.

27 березня 2015 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремієм Іваном Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47038577 з метою виконання вищезазначеного виконавчого напису.

03 квітня 2015 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремієм Іваном Миколайовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 141 486,23 грн.

08 квітня 2015 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремієм Іваном Миколайовичем при примусовому виконанню винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи завчасним арешт його майна, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що 30 травня 2012 року між ПАТ «Банк Богуслав», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_3, як Іпотекодавцем, укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору № 19/02-КР- 31/2012 від 30 травня 2012 року, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 яке складається з:

- земельної ділянки площею 0,1032 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- житлового будинку «А-2» з надвірними будівлями: сарай «Б-1» стіни з цегли площею 5,4 кв. м, вбиральня «б-1» стіни з цегли, гараж «Г-1» стіни з цегли площею 56,3 кв. м, колодязь «К1» із металевих труб. Загальна площа - 301,6 квадратних метрів. Житлова площа - 109,9 квадратних метрів.

24 березня 2015 року Соколов Олександр Євгенович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, видав виконавчий напис № 216, яким запропонував звернути стягнення на:

- земельну ділянку площею 0,1032 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться селі Клочків, Чернігівського району, Чернігівської області, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- житловий будинок «А-2» з надвірними будівлями: сарай «Б-1» стіни з цегли площею 5,4 кв. м, вбиральня «б-1» стіни з цегли, гараж «Г-1» стіни з цегли площею 56,3 кв. м, колодязь «К1» із металевих труб, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа - 301,6 квадратних метрів. Житлова площа - 109,9 квадратних метрів.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 17 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом.

Так, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Згідно з ч.3 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві проь відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис нотаріуса № 216 від 24 березня 2015 року відповідає вимогам встановленим Законом України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», а тому державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, що прямо передбачено статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання позивача на те, що виконавчий напис не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». У виконавчому написі нотаріуса №216 від 24 березня 2015 року вказано, що виконавчий напис нотаріуса набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Однак дата реєстрації виконавчого напису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в самому виконавчому написі №216 відсутня.

Статтею 89 Закону України «Про нотаріат» визначено вимоги до виконавчого напису нотаріуса щодо зазначення дати набрання юридичної сили.

Відповідно до глави 11 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії. Виконавчий напис нотаріуса набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, про що зазначається у тексті самого виконавчого напису.

Статтею 52 Закону України «Про нотаріат» зазначено, зокрема, що про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована. зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчу вальному написі. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до п.6.6 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року N 3253/5 на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі зазначається номер, за яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Дата запису в реєстрі повинна відповідати даті вчинення нотаріальної дії і даті складання документа.

Оскільки у виконавчому написі від 24 березня 2015 року нотаріус зазначив: «Виконавчий напис нотаріуса набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій», що повністю відповідає вимогам спеціальних законодавчих актів до складання виконавчих написів нотаріусами та дає чітке визначення дати набрання законної (юридичної) сили виконавчим написом нотаріуса, як це зазначено перед номером 216, за яким виконавчий напис зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій, то посилання апелянта на те, що виконавчий напис не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» є необгрунтованим

У зв'язку з чим, підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №47038577 від 27 березня 2015 року відсутні, оскільки державний виконавець діяв в межах у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Отже, судом встановлено, що боржником у встановлений строк не було виконано рішення майнового характеру, тому державний виконавець мав право винести постанову про стягнення виконавчого збору. Дана про стягнення виконавчого збору від 03 квітня 2015 року вивчена судом, відповідає наведеним вище нормам права, а тому відсутні підставі для її скасування.

Так, відповідно до п. 5 ч. 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 2 статті 25 зазначеного Закону також визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Положеннями ч. 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника.

Тобто, ч. 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено правову природу арешту майна боржника, а саме: як засобу для забезпечення реального виконання рішення.

З наведеного у сукупності вбачається, що власне арешт майна не є заходом примусового виконання рішення, а є заходом забезпечення реального виконання рішення, який передує здійсненню заходів примусового виконання рішення та може бути застосований починаючи зі стадії відкриття виконавчого провадження та, відповідно, його застосування не залежить та не пов'язано із початком застосування заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до ч.1 статті 52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини 8 статті 54 Закону №606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Отже, з наведених норм слідує, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк та без поважних причин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що державним виконавцем цілком обґрунтовано та у відповідності до наведених вище норм законодавства прийняв постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 квітня 2015 року задля забезпечення реального виконання рішення, а тому відсутні підстави для визнання такої постанови протиправною та її скасування.

Щодо посилання позивача та суду першої інстанції на порушення відповідачем законодавства в частині направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 31 зазначеного Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, відповідно до п.3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом № 512/5 від 02 квітня 2012 року, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.

З аналізу наведеного та з урахуванням того, що жодною нормою законодавства не передбачено обов'язку державного виконавця перевіряти коли саме боржником отримано документи виконавчого провадження, необґрунтованим вбачається посилання на неналежне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження.

Отже, виходячи з того, що боржника повідомлено у чіткій відповідності до норм Закону, оскаржувані постанови відповідають всім обов'язковим нормам, відсутні будь-які підстави для скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Таким чином протиправним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову в частині визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.