КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1322/15 Головуючий у 1-й інстанції: Луценко К.Ю. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною перевірки, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД» (далі - Позивач, ТОВ «Успот ЛТД») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про: визнання протиправним та скасування наказу від 18.03.2015 року №86; визнання протиправною невиїзної документальної перевірки, яка проведена згідно наказу ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2015 року №86.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність в органу ДФС проводити невиїзну документальну перевірку Позивача, у зв'язку з цим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на неповне дослідження судом всіх фактичних обставин справи та перевірку їх доказами, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення. Наголошує на неврахуванні судом відсутності у митного органу підстав для направлення до податкового органу запиту про проведення перевірки, необґрунтованому відхиленні практики Верховного Суду України, невстановленні відсутності повноважень у Відповідача на проведення перевірки.

Представник Позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив останню задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив постанову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Успот ЛТД» (Покупець) та ООО «Хохланд Руссланд» (Продавець) укладено контракт №018 від 03.12.2003 року (далі - Контракт №018), за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець придбати на умовах поставки FCA-Росія, Московська область, Раменський район, с. «РАОС», буд. 16, товари відповідно замовлень Покупця (т. 1 а.с. 80-124).

Митне оформлення поставленого згідно Контракту №018 товару, а саме сиру плавленого «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» здійснено із звільненням від оподаткування ввізним митом, як товарів, що ввозяться згідно з міжурядовою Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 року на підставі митних декларацій типу ІМ/40/ДЕ від 02.10.2012 року № 100190000/2012/469877, 100190000/2012/469878, від 02.09.2013 року №100270000/2013/278111, від 05.08.2013 року №100270000/2013/276939, від 08.07.2013 року №100270000/2013/275631, від 13.05.2014 року №100270000/2013/273277, від 09.04.2013 року №100270000/2013/272178, від 22.03.2013 року № 100270000/2013/271594 (т.1 а.с. 31-46).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в якості підстави для застосування пільг при митному оформленні товару Позивачем до митних декларацій додані сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 27.09.2012 року №RUUA 2001008239; від 27.09.2012 року №RUUA 2001008240; від 19.03.2013 року №RUUA 3001001424; від 03.04.2013 року №RUUA 3001001373; від 06.05.2013 року №RUUA 3001002051; від 26.06.2013 року №RUUA 3001003427; від 31.07.2013 року №RUUA 3001004014; від 28.08.2013 року №RUUA 3001004759, що видані Торгово-промисловою палатою Російської Федерації (т.1 а.с. 47-54).

Крім того, Київським окружним адміністративним судом встановлено, що на підставі пункту 6.7 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року Київською регіональною митницею направлено до Торгово-промислової палати Російської Федерації запити від 08.10.2012 року №14/4-11/958, від 24.01.2013 року №14/4-11/958, від 13.02.2013 року №14/2-11/2016 з приводу підтвердження відомостей, що містяться у сертифікатах форми СТ-1 від 27 вересня 2012 року №RUUA 2001008239 та №RUUA 2001008240 (т.2 а.с.73-79).

У відповідь на вказані запити, ТПП Російської федерації листом від 16.04.2014 року №10/0411 надала пакет документів щодо походження товару, у тому числі акт експертизи №074 02 13 001 від 11.02.2013 року, на підставі яких були видані сертифікати форми СТ-1, з яких Київською регіональною митницею встановлено, що вартість використаних матеріалів іноземного походження товарної позиції 0406 у виробництві сирів плавлених «Hochland» «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» перевищує встановлений 5% бар'єр та складає:

арт. 8780 - натуральний ароматизатор (1,92%) та сир «Чеддер» старий 10,33%. В сумі кількість матеріалів іноземного походження складає 12%;

арт. 8781 - натуральний ароматизатор (3,22%) та сир «Емментайлер» твердий (10,91%). В сумі кількість матеріалів іноземного походження складає 12%.

З метою перевірки відсотка вартості сировини товарної позиції однакової із кінцевим продуктом, Київська міжрегіональна митниця повторно звернулася до Торгово-промислової палати Російської Федерації з листами від 19.05.2014 року №35930/1/26-70-52-04 та від 07.11.2014 року №12471/1/26-70-52-05 з проханням надати пояснення з приводу виявлених розбіжностей в інформації акту експертизи №074 02 13 001 від 11.02.2013 року та наданих виробником документах та надати калькуляцію для проведення необхідних розрахунків.

Як зазначив суд першої інстанції, станом на 09.02.2015 року відповіді на запити Київської міжрегіональної митниці від 19.05.2014 року №35930/1/26-70-52-04 та від 07.11.2014 року №12471/1/26-70-52-05 не надходили.

У зв'язку з неотриманням відповіді від компетентних органів країни походження товарів на зазначені запити, Київською міжрегіональною митницею на підставі пункту 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року сертифікати про походження товарів форми СТ-1 від 27.09.2012 року №RUUA 2001008239;від 27.09.2012 року №RUUA 2001008240; від 19.03.2013 року №RUUA 3001001424; від 03.04.2013 року №RUUA 3001001373; від 06.05.2013 року №RUUA 3001002051; від 26.06.2013 року №RUUA 3001003427; від 31 31.07.2013 року №RUUA 3001004014; від 28.08.2013 року №RUUA 3001004759, визнані недійсними для надання режиму вільної торгівлі.

Листом від 18.02.2015 року №608/7/26-70-25-02 Київська міська митниця ДФС звернулася до начальника ГУ ДФС у Київській області з проханням здійснити контрольно-перевірочні заходи щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань митної справи при митному оформленні ТОВ «Успот ЛТД» товарів на підставі митних декларацій №100190000/2012/469877, №100190000/2012/469878 від 02.10.2012 року, №100270000/2013/271594 від 22.03.2013 року, №100270000/2013/272178 від 09.04.2013 року, №00270000/2013/273277 від 13.05.2013 року, №100270000/2013/275631 від 08.07.2013 року, №100270000/2013/276939 від 05.08.2013 року, №100270000/2013/278111 від 02.09.2013 року (т.1 а.с. 160-163).

У зв'язку з цим на підставі ст. ст. 336, 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України та ст. ст. 20, 41, 61, 62 Податкового кодексу України у зв'язку з виявленими ознаками, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи ТОВ «Успот ЛТД» Відповідачем 18.03.2015 року було видано наказ №86 (т. 1 а.с. 27-28) про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Успот ЛТД» щодо правомірності застосування пільгового режиму оподаткування товару «сири плавлені «Hochland - «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food», що ввозився на митну територію України на умовах вільної торгівлі з Російською Федерацією ТОВ «Успот ЛТД» та оформлений за митними деклараціями: від 02.10.2012 року № 100190000/2012/469877, 100190000/2012/469878, від 02.09.2013 року №100270000/2013/278111, від 05.08.2013 року №100270000/2013/276939, від 08.07.2013 року №100270000/2013/275631, від 13.05.2014 року №100270000/2013/273277, від 09.04.2013 року №100270000/2013/272178, від 22.03.2013 року № 100270000/2013/271594.

Листом від 19.03.2015 року №852/10/10-36-22 (т. 1 а.с. 26) Відповідачем направлено ТОВ «Успот ЛТД» повідомлення про проведення у термін 10 робочих днів з 20.03.2015 року невиїзної документальної перевірки та копію наказу про проведення перевірки, а також зазначено про місце проведення перевірки: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, каб. №917 та роз'яснено про права та обов'язки посадових осіб підприємства, що перевіряються, передбачені статтею 350 Митного кодексу України. Вказаний лист Позивачем отримано 24.03.2015 року (т. 1 а.с. 151).

У період з 20.03.2015 року по 02.04.2015 року працівниками ГУ ДФС у Київській області проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ «Успот ЛТД» вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товарів, митне оформлення яких здійснене згідно митних декларацій 02.10.2012 року № 100190000/2012/469877, 100190000/2012/469878, від 02.09.2013 року №100270000/2013/278111, від 05.08.2013 року №100270000/2013/276939, від 08.07.2013 року №100270000/2013/275631, від 13.05.2014 року №100270000/2013/273277, від 09.04.2013 року №100270000/2013/272178, від 22.03.2013 року № 100270000/2013/271594. У ході перевірки встановлено порушення Позивачем: ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України, п. 2.4 та п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, в результатів чого до товару «сири плавлені «Hochland - «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food», що ввезений на митну територію України за митними деклараціями: від 02.10.2012 року № 100190000/2012/469877, 100190000/2012/469878, від 02.09.2013 року №100270000/2013/278111, від 05.08.2013 року №100270000/2013/276939, від 08.07.2013 року №100270000/2013/275631, від 13.05.2014 року №100270000/2013/273277, від 09.04.2013 року №100270000/2013/272178, від 22.03.2013 року № 100270000/2013/271594, не може бути застосовано звільнення від оподаткування при сплаті ввізного мита, та на підставі, внаслідок чого неправомірно звільнено від сплати ввізного мита на суму 760 868,22 грн.; п. 190.1 ст. 190 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 152 173,64 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 16.04.2015 року №0004/5/10-36-22-06/20072763 (т. 2 а.с. 62-72).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 12.05.2015 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №5/10-36-22-06, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 1 141 302,33 грн., у тому числі за основним платежем - 760 868,22 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 380 434,11 грн.; №4/10-36-22-06, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 228 260,46 грн., у тому числі за основним платежем - 152 173,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 76 086,82 грн.

За наслідками встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 345, 351 Митного кодексу України, а також затвердженого постановою КМ України від 21.05.2014 року №236 Положення про Державну фіскальну службу України, і затвердженого наказом ДФС України від 21.08.2014 року №82 Положення про Головне управління ДФС у Київській області, прийшов до висновку, що оскільки податковий орган, маючи повноваження на здійснення відповідних перевірок, мав передбачені законом підстави для її проведення, несвоєчасне отримання Позивачем повідомлення та наказу про проведення перевірки не спричинило жодних негативних наслідків для ТОВ «Успот ЛТД», а за наслідками перевірки вже винесені податкові повідомлення-рішення, підстави для задоволення позову відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Приписи п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 345 МК України передбачають право органів доходів і зборів здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 351 Митного кодексу предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів (ч. 3 ст. 351 МК України).

Відповідно до ч. ч. 4-5 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Успот ЛТД» став лист Київській міської митниці ДФС від 18.02.2015 року №608/7/26-70-25-02, яким містив відомості про можливе порушення з боку Позивача законодавства України з питань митної справи, а саме достовірності даних про походження товарів, наведених у сертифікатах за формою СТ-1. Аналогічне випливає зі змісту оскаржуваного наказу від 18.02.2015 року №86.

При цьому колегія суддів погоджується з твердженням Київського окружного адміністративного суду, що визначення Відповідачем в оскаржуваному наказі п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України замість п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України, який передбачає проведення перевірки з підстав виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за умови безпосереднього зазначення в останньому підстави для проведення перевірки не є безумовною основою для визнання такого акту індивідуальної дії протиправним та скасування.

З огляду на викладене посилання ТОВ «Успот ЛТД» на відсутність підстав для проведення перевірки є безпідставним.

Як вірно підкреслив суд першої інстанції, в наказі від 18.02.2015 року №86 чітко сформульовано предмет перевірки та підстави для її проведення - інформація про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, отриманої з листа Київської міської митниці ДФС від 18.02.2015 року №608/7/26-70-25-02. Відтак твердження Апелянта про неврахування судом першої інстанції факту невжиття Відповідачем заходів щодо перевірки твердження митного органу про можливе порушення Позивачем законодавства України з питань державної митної справи колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки на виконання вимог чинного законодавства ГУ ДФС України проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Успот ЛТД», предметом якої і була перевірка викладених в листі обставин.

Посилання Апелянта на те, що Київська міська митниця ДФС взагалі не мала права ініціювати перевірку, оскільки, по-перше, у неї не було підстав для направлення запиту до ГУ ДФС у Київській області, по-друге, митні органи не наділені повноваженнями самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, адже це питання належить до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1, судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні з огляду на те, що предметом розгляду справи є правомірність наказу ГУ ДФС у Київській області про проведення перевірки, а не дії Київського міської митниці ДФС щодо направлення листа до Відповідача з проханням провести перевірку.

Оцінюючи твердження Апелянта про неврахування судом першої інстанції відсутності у ГУ ДФС у Київській області повноважень на проведення перевірки ТОВ «Успот ЛТД» з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товарів, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 34-1 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Водночас, згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Приписи п. 41.3 ст. 41 ПК України визначають, що повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Відповідно до п. 1 затвердженого постановою КМ України від 21.05.2014 року №236 Положення про Державну фіскальну службу України (далі - Положення №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Підпунктом 1 пункту 3 вказаного Положення передбачено, що одним з основних завдань ДФС є реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Згідно пп. 16 п. 4 Положення № 236 ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; застосуванням відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України і після завершення операцій митного контролю та митного оформлення;

Абзацом 1 пункту 7 Положення №236 передбачено, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, постановою КМ України від 06.08.2014 року №311 утворено ГУ ДФС у Київській області, а наказом ДФС України від 21.08.2014 року №82 затверджено положення про ГУ ДФС у Київській області (далі - Положення №82).

Згідно п. 1 вказаного положення ГУ ДФС у Київській області є територіальним органом ДФС, який підпорядковується ДФС України.

ГУ ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Київської області.

Приписи пп. пп. 4, 56 п. 4 Положення №82 ГУ ДФС відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за дотриманням податкового та митного законодавства; проводить відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після митного контролю та митного оформлення.

З огляду на викладене колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у Відповідача повноважень на проведення перевірки Позивача з питань можливого порушення ТОВ «Успот ЛТД» вимог законодавства з питань державної митної справи.

Твердження Апелянта про необґрунтоване відхилення суду першої інстанції практики Верховного Суду України, судовою колегією оцінюється критично з огляду на наступне.

Так, у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року №21-425а14 міститься правовий висновок, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, документальна невиїзна перевірки ТОВ «Успот ЛТД» здійснювалася у період з 20.03.2015 року по 02.04.2015 року, у той час як наказ від 18.02.2015 року №85 було отримано Позивачем 24.03.2015 року. Однак, оскільки перевірка проводилася протягом 14 календарних днів, ТОВ «Успот ЛТД» у період з 24.03.2015 року по 02.04.2015 року було обізнано про проведення перевірки, мало право брати в ній участь подавати пояснення та документи. Водночас, як вірно зазначив Київський окружний адміністративний суд, додаткові пояснення та документи Позивачем були надані виключно після отримання акту перевірки від 16.02.2015 року №0004/5/10-36-22-06/20072763, що, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність реалізації Апелянтом його прав на участь при проведенні перевірки, надання пояснень та документів під час її проведення. Таким чином допущене Відповідачем порушення приписів чинного законодавства щодо строків та порядку направлення повідомлення про проведення перевірки разом із копією наказу не спричинило порушення прав Позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для беззаперечного висновку про незаконність такої перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Крім того, судом враховується, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Вказана позиція випливає зі змісту рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009. Отже, виконання наказу від 18.02.2015 року №86 шляхом проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Успот ЛТД», фіксування її висновків в акті від 16.04.2015 року №0004/5/10-36-22-06/20072763 та винесення за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень від 12.05.2015 року №5/10-36-22-06 та №4/10-36-22-06, свідчить про вичерпання його дії у повному обсязі.

При цьому, після прийняття ГУ ДФС у Київській області податкових повідомлень-рішень, якими донараховано Позивачу грошові зобов'язання за наслідками перевірки, належним способом захисту прав ТОВ «Успот ЛТД» є їх адміністративне або судове оскарження. Скасування ж наказу про призначення перевірки та/або визнання її протиправною після проведення за умови винесення податкового повідомлення-рішення не призведе до поновлення порушених прав особи

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною перевірки - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.