УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2010 р.

справа № 2а-366/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Уханенка С.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Близнюк Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року по справі № 2а-366/09 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року позивач звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації , в якому просила зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок допомоги по догляду за дитиною з січня 2008 року, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4069,00 грн, зобов’язати відповідача виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років у розмірі, передбаченому законодавством, стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області адміністративний в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та невідповідність висновків обставинам справи.

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач має дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ).

Згідно ст. 15 вищевказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Щодо вимог позивачки про стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік колегія суддів зазначає про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»була викладена в наступній редакції «допомога по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.»Відповідно до довідки (а.с. 9) позивачка отримувала у 2008 році 130,00 грн. щомісяця впродовж року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 28/2008 положення наведених законів, якими визначено розмір державної допомоги по догляду за дитиною, не визнавались неконституційними, що свідчить про їх чинність та про правомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням «в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1451 вказано, що відповідно до ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі , що дорівнює різниці між : з 01січня 2008 року –50 відсотками, з 01 січня 2009 року –75 відсотками, з 01 січня 2010 року –100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 грн.

Але позивачкою не надані докази щодо неправомірного нарахування допомоги по догляду за дитиною до трьох років за 2009 рік.

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже необхідною умовою для звернення особи з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду не має правових підстав для задоволення позову.

Оскільки відповідач не наполягав на застосуванні річного строку, то суд першої інстанції був позбавлений можливості зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити допомогу по догляду за дитиною в період річного строку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має можливість залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дослідив докази, дав їм належну оцінку та прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року по справі № 2а-366/09 –залишити без задоволення.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року по справі № 2а-366/09 –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Я.В. Семененко