УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2010 р.

справа № 2а-1131/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Сафронової С.В. Уханенка С.А.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду від 12 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради про стягнення боргу з виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, в якому просила визнати бездіяльність відповідача незаконною, стягнути суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008- 2009 роки.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду від 12 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ).

Згідно частини 1 статті 15 вищезазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-ХІІ розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Дію частини 1 статті 15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №489-V).

Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Щодо вимог позивачки про стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік колегія суддів зазначає про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року N 107-VІ було зупинено на 2008 рік дію частини 15 Закону № 2811-ХІІ в частині встановлення розміру вказаної допомоги.

У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.

Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Відносно вимог по виплатам за січень 2009 року, колегія суддів виходила з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2008 року, зокрема положення частини 1ст. 15 Закону № 2811-ХІІ в частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнавалась не конституційною, і тому має юридичну силу до визнання її неконституційною окремим рішенням органу конституційного контролю. Отже, позовні вимоги за січень 2009 року задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова Нікопольського міськрайонного суду від 12 жовтня 2009 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 195, , п. 1 ст. 198, п.1 ст. 200, п. 2 ст. 201 ст. 207 КАС України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Олегівни–залишити без задоволення.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду від 12 жовтня 2009 року у справі №2а-1131/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: С.А. Уханенко