13 лютого 2013 року

Справа № 2а-3133/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді Валюха В.М.,

суддів Денисюка Р.С., Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, ОСОБА_3 митниці про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, ОСОБА_3 митниці про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (т. 2, а. с. 189).

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2011 року задоволено його позовні вимоги у даній справі до Державної митної служби України та ОСОБА_3 митниці. Проте, поновлено позивача на посаді фактично 22.08.2012 року.

Позивач на підставі статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та статті 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) просить винести ухвалу, якою стягнути з ОСОБА_3 митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 21.12.2010 року до фактичного виконання митним органом ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.12.2011 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі підтримав з підстав, викладених у ній, просить винести ухвалу, якою стягнути з ОСОБА_3 митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 21.12.2010 року по 23.08.2012 року, виходячи із розміру середньоденного заробітку у 179,29 грн., зазначеного у довідці ОСОБА_3 митниці від 04.02.2013 року № 4/45-39 (т. 2, а. с. 222).

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях Державної митної служби України від 12.02.2013 року № 14/340 та ОСОБА_3 митниці від 12.02.2013 року № 9/15-53 (т. 2, а. с. 194-202), та пояснила, що законодавством передбачено два способи виконання судового рішення: негайне (добровільне) та примусове. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Після дати винесення Волинським окружним адміністративним судом рішення від 21.12.2010 року позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах до Державної митної служби України не звертався. Лише за поданою ОСОБА_1 20.07.2012 року заявою було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 23 від 05.01.2011 року. Наказом Державної митної служби України від 22.08.2012 року № 1719-к «По особовому складу митних органів» поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» ОСОБА_3 митниці з 29.10.2010 року. Отже, затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідача причинами, в тому числі діями та бездіяльністю ОСОБА_1

Крім того, представник відповідачів вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із даною заявою.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід залишити без розгляду з таких мотивів та підстав.

Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі необхідно розглядати в межах адміністративної справи, у якій судом прийнято постанову про поновлення на роботі, а не як новий публічно-правовий спір, та вирішувати таке питання по суті шляхом прийняття судового рішення у формі ухвали.

Як слідує із матеріалів справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано пункт 2 наказу Державної митної служби України від 28.10.2010 року № 2042-к «По особовому складу», пункт 2 наказу ОСОБА_3 митниці від 29.10.2010 року № 751-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 28.10.10 № 2042-к «По особовому складу» в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з митних органів України, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» ОСОБА_3 митниці з 29.10.2010 року, стягнуто з ОСОБА_3 митниці на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 5883,84 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3513,96 грн. звернуто до негайного виконання (т. 2, а. с. 5-13).

Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у даній справі залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року (т. 2, а. с. 96-101) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2011 року (т. 2, а. с. 152-154).

Згідно із поданою заявою представником позивача 05.01.2011 року були отримані виконавчі листи на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3513,96 грн. (т. 2, а. с. 18).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року було задоволено заяву позивача про видачу дубліката виконавчого листа № 23/2011 від 05.01.2011 року на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у даній справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді (т. 2, а. с. 172-174), дублікат вказаного виконавчого листа отримано позивачем 12.09.2012 року (т. 2, а. с. 181, 184).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 20.07.2012 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 23, виданого 05.01.2011 року Волинським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» ОСОБА_3 митниці з 29.10.2010 року (т. 2, а. с. 216), вказана постанова надійшла до Державної митної служби України 27.07.2012 року (т. 2, а. с. 215).

Наказом Державної митної служби України від 22.08.2012 року № 1719-к «По особовому складу митних органів» скасовано пункт 2 наказу Державної митної служби України від 28.10.2010 року № 2042-к «По особовому складу» в частині звільнення позивача та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» ОСОБА_3 митниці з 29.10.2010 року (т. 2, а. с. 217).

Згідно із наказом ОСОБА_3 митниці від 23.08.2012 року № 728-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 22.08.2012 року № 1719-к «По особовому складу митних органів» вважати ОСОБА_1 таким, що поновлений на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» ОСОБА_3 митниці з 29.10.2010 року (т. 2, а. с. 218-219).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 01.10.2012 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 23, виданого 05.01.2011 року Волинським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин» ОСОБА_3 митниці з 29.10.2010 року, у зв’язку із фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення (т. 2, а. с. 183).

Отже, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконана відповідачем ОСОБА_4 митною службою України лише 22.08.2012 року шляхом прийняття наказу від 22.08.2012 року № 1719-к «По особовому складу митних органів».

Крім того, встановлено, що наказом ОСОБА_3 митниці від 23.08.2012 року № 729-к «Про звільнення ОСОБА_1В.» позивача звільнено із займаної посади 23.08.2012 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України (т. 2, а. с. 214), а із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі позивач звернувся лише 01.02.2013 року (т. 2, а. с. 189).

На думку суду, позивач пропустив строк звернення до суду з вказаною заявою, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою, другою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу. Зокрема, Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

На думку суду, у даних правовідносинах слід застосовувати встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_3 митниці на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з невиконанням рішення суду про поновлення на посаді, а не про стягнення належної позивачу заробітної плати. Заробітна плата виплачується працівнику за вже виконану роботу, а у даному випадку позивач не виконував роботу в період з 29.10.2010 року по 22.08.2012 року, з огляду на що ним поставлено питання про оплату вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку, що не є ідентичними поняттями з виплатою заробітної плати.

Згідно із частиною другою статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частиною сьомою статті 9 КАС України визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, оскільки КАС України та КЗпП України не врегульовують дії суду у випадку подання заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з пропуском строку звернення до суду, тому, на думку суду, у даному випадку за аналогією закону слід застосувати положення частини першої статті 100 КАС України щодо наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Про порушення своїх прав позивач дізнався 23.08.2012 року – з дня, коли був ознайомлений із наказом ОСОБА_3 митниці від 23.08.2012 року № 729-к «Про звільнення ОСОБА_1В.», проведення будь-яких розрахунків із ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу у зв’язку із невиконанням судового рішення у даному наказі не було передбачено. Проте, із заявою до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді позивач звернувся лише 01.02.2013 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду із заявленою вимогою.

В судовому засіданні позивач не навів жодних поважних причин пропуску тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, з огляду на що суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 у зв’язку із пропущенням строку звернення до суду із вказаною заявою.

Керуючись статтями 9, 100, частинами третьою, п’ятою, сьомою статті 160, статтею 165 КАС України, на підставі статей 233, 236 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали, повний текст якої буде виготовлено 15 лютого 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя В.М.Валюх

суддя Р.С.Денисюк

суддя В.Д.Ковальчук