ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2015 рокусправа № 804/13756/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача :- ОСОБА_2,

відповідача- 2: - ОСОБА_3, дов. від 26.05.15 р.

відповідача -3:- ОСОБА_4, дов. від 31.12.13 р.

представник третьої особи - : ОСОБА_5, дов. від 19.01.15 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. у справі № 804/13756/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Міського голови Новомосковської міської ради ОСОБА_6, Новомосковської міської ради, Регіонального відділення Фонду державного майна України Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод"

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

17.10.2013 ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до міського голови Новомосковської міської ради ОСОБА_6 (відповідач-1), Новомосковської міської ради (далі - Новомосковська міськрада, відповідач-2), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (далі ПАТ "Інтерпайп НМТЗ", Завод), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність міського голови міста Новомосковська ОСОБА_6, Новомосковської міськради та РВ ФДМУ по Дніпропетровській області щодо незабезпечення виконання вимог рішення виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради № 409 від 27.12.91 «Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць», рішення Новомосковської міської ради депутатів № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ», в частині передачі палацу культури «Металург», розташованого за адресою: м.Новомосковськ, вул.Комсомольська, 6, у комунальну власність м.Новомосковська, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;

- зобов'язати РВ ФДМУ по Дніпропетровській області передати, а Новомосковську міськраду прийняти у комунальну власність міста Новомосковська палац культури «Металург», розташований за адресою: м.Новомосковськ, вул.Комсомольська, 6, у порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, як і переважна більшість громадян, добросовісно вважав, що палац культури «Металург», який розташовано за адресою м.Новомосковськ, вул.Комсомольська 6, як культурний заклад, споруджений державним коштом за часів СРСР, в тому числі мешканцями міста, перебуває у комунальній власності міста Новомосковська. Однак, із газетної публікації «ОСОБА_4 культури «Металург»- проблема політичної волі» у газеті «Новомосковськ сьогодні» № 16(31) від 21.08.2013, виявилось, що насправді, палац культури «Металург» перебуває у безоплатному користуванні у ВАТ "Інтерпайп НМТЗ". Бездіяльність, на думку позивача, полягає у невиконанні відповідачами приписів Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», ОСОБА_7 КМУ від 05.11.91 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної) власністю», рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради № 409 від 27.12.91 «Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць», рішення Новомосковської міської ради депутатів № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВТ «НМТЗ», в частині передачі палацу культури «Металург».

Ухвалою суду від 20.11.2014, в звязку відмовою ОСОБА_2 від частини позовних вимог (т.2, а. с.1), закрито провадження у адміністративній справі в частині наступних заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Новомосковського міського голови ОСОБА_6 щодо незабезпечення виконання вимог рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради № 409 від 27.12.91 "Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць", рішення Новомосковської міської ради депутатів № 63 від 30.06.99 "Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ "НМТЗ", в частині передачі палацу культури "Металург" розташованого за адресою: м.Новомовсковськ, вул.Комсомольська, 6, у комунальну власність м.Новомосковськ, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (т.2, а. с.18, 19).

ОСОБА_7 Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014р. у справі № 804/13756/13-а у задоволенні вищевказаних адміністративних позовів відмовлено.

Постанову суду мотивовано недоведеністю фактів бездіяльності відповідача-2 та відповідача-3 і до моменту прийняття ФДМУ рішення щодо об'єкту приватизації - палацу культури «Металург», а саме: рішення про відмову у включенні до плану приватизації вказаного об'єкту соціальної сфери, рішення про передачу вказаного об'єкту з державної власності до комунальної власності міста Новомосковська не може бути прийнято. Крім того, позивачем не надано суду належних та об'єктивних доказів, які б підтверджували факт порушення його прав, свобод та інтересів саме діями, рішеннями або бездіяльністю безпосередньо відповідачів.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 р. у справі № 804/13756/13-а та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги невиконання відповідачем-2 рішення Новомосковської міськради депутатів № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету», яке є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами. Крім того, узгоджуючи третій особі та Новомосковській міськраді передачу в комунальну власність об'єктів соціально-культурної сфери, зазначених в Додатку № 1 до рішення Новомосковської міськради № 63 від 30.06.99, відповідач-3 спільно із зацікавленими особами знаходив можливість та кошти на виготовлення технічної та правоустановчої документації на ці об'єкти, що також залишилось за межами дослідження судом всіх обставин справи. Що стосується відсутності порушень прав ОСОБА_2, як позивача, то слід звернути увагу на те, що ОСОБА_2, як член територіальної громади міста, має не тільки права, а й інтереси, які полягають у забезпеченні можливості користуватись спірним майном, яке з незясованих судом причин та всупереч обов'язкових для сторін та третьої особи приписів ч.1 ст.3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не було забезпечено виконанням рішення Новомосковської міськради депутатів № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету».

Також апеляційну скаргу подано Новомосковською міськрадою , в якій скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 р. у справі № 804/13756/13-а та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: зобов'язати РВ ФДМУ по Дніпропетровській області передати у комунальну власність міста Новомосковська об'єкт соціальної сфери палац культури «Металург», розташований за адресою: м.Новомосковськ, вул.Комсомольська, 6. Скаржник вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у позовних вимогах, прийняв лише до уваги положення Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», що набув чинності після оспорюваних дій (бездіяльності) Фонду державного майна України, а саме відсутність зареєстрованого права власності на палац культури «Металург». При цьому, в судовому засіданні не було надано жодних доказів вчинення дій РВ ФДМУ по Дніпропетровській області щодо виготовлення правовстановлюючих документів на об'єкт соціальної сфери - палацу культури.

РВ ФДМУ по Дніпропетровській області проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що листом від 26.04.2013 № 1201 третя особа повідомила відповдіча-3, що зацікавлена у викупі (приватизації) даного об'єкту та має преференції згідно положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» на першочергове право на викуп такого об'єкту. На засіданні Комісії, яка діє у Регіональному відділенні, прийнято рішення про приватизацію об'єкту соціально-культурного призначення - палацу культури «Металург» зі збереженням профілю діяльності. Проте, остаточне рішення про включення об'єкту до переліку та відповідно, його приватизації, приймає центральний апарат Фонду державного майна України.

Одночасно, відповідач-3 отримав звернення Новомосковської міськради від 24.07.2013 № 1507 щодо безоплатної передачі палацу культури «Металург» до комунальної власності територіальної громади м.Новомосковська. Разом з тим, на теперішній час у зв'язку з відсутністю фінансування на проведення вищевказаних заходів, право власності за державою на палац культури «Металург» не зареєстроване, що виключає можливість передачі майна з державної до комунальної власності. В судових засіданнях представники сторін підтримали визначені правові позиції по суті спору, надали пояснення письмові та усні на доводи апеляційних скарг.

Матеріалами справи підтверджується наступне:

Згідно паспортних даних позивач - ОСОБА_2 є народженцем с.Новоселовка Новомосковського району Дніпропетровської області і зареєстрований за місцем проживання у місті Новомосковську з 2003 року (т.1, а. с.7, 8).

27.12.91 виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів на виконання ОСОБА_7 КМУ від 05.11.91 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної) власністю», прийнято рішення № 409 «Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць» (т.1, а. с.24-26).

Пунктом 1 даного рішення ухвалено затвердити перелік держмайна України, яке передається з обласної власності до власності міст і районів облас ного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), згідно з додатком.

Згідно пункту 3 даного рішення Виконавчим комітетам міських і районних ОСОБА_8 народних депутатів, в разі необхідності, подати до 1 січня 1992 року облвиконкому:

- пропозиції про передачу до комунальної власності іншого майна, яке перебуває у загальнодержавній (республіканській) власності і не включено до затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 5 листопада 1991 року № 311 переліку;

- погоджені з відповідними відділами і управліннями облвиконкому пропозиції про передачу до власності районів і міст обласного підпорядкування іншого майна, яке перебуває у облас ній власності і не включено до затвердженого цим рішенням пе реліку.

Згідно п.4 даного рішення підприємствам, організаціям, установам, які ввійшли до обласної комунальної власності, передати ГоловПЕУ облвиконкому відповідні матеріали, необхідні для включення їх у реєстр обласної комунальної власності.

Вказаним рішенням виконкому Дніпропетровської облради народних депутатів від 27.12.91 № 409 затверджений «Перелік державного майна України, що передається з обласної власності до власності міст і районів обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць» (т.1, а. с.27-34), до якого, крім інших, включені палаци культури (т.1, а. с.31).

31.03.94 головою ФДМУ затверджено акт оцінки вартості орендованого майна Організації орендарів Новомосковського трубного заводу, до якого увійшло майно, для якого встановлено пільги, на загальну суму 4937012 тис. крб. (т.1, а. с.99-101).

25.01.95 керівником ФДМУ затверджено План приватизації державного майна, взятого в оренду з викупом Організацією орендарів орендного підприємства Новомосковського трубного заводу, до якого згідно розділу «Обєкти, які передаються безкоштовно трудовому колективу у звязку з п.2 ст.24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» увійшло майно на загальну суму 4937012 тис. крб., у т. ч. і палац культури (т.1, а. с.102).

22.09.95 між Фондом держаного майна України (далі - ФДМУ) (Продавець) та Організацією орендарів орендного підприємства Новомосковського трубного заводу (Покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна (далі Договір) (т.1, а.с.103-105), за умовами якого Продавець зобовязався передати у власність Продавця держмайно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Новомосковський трубний завод», право на викуп якого підтверджується вищевказаним Планом приватизації (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.п.1.3 Договору право власності на майно переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі.

При цьому, у п.5 Договору визначені обовязки Покупця, серед яких є утримання обєктів соціально-культурного призначення, які знаходяться на його балансі.

30.06.99 за результатами звернення правління ВАТ «НМТЗ», мотивованого скрутним фінансовим становищем товариства, Новомосковська міськрада депутатів прийняла рішення № 63 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету», яким надало згоду на передачу житла та об'єктів соціальної сфери, що знаходяться на балансі ВАТ «НМТЗ», у комунальну власність міста, серед якого і палац культури «Металург» (т.1, а. с.35, 36).

У даному рішенні також зазначено, що в процесі приватизації держмайна Новомосковського трубного заводу до статутного фонду акціонерного товариства не ввійшли обєкти житла та соціально-культурної сфери, зокрема і палац культури «Металург», який на сьогоднішній день знаходиться на балансі ВАТ «НМТЗ».

Листом від 26.04.2013 № 1201 Завод звернувся до РВ ФДМУ по Дніпропетровській області з пропозицією стосовно приватизації палацу культури «Металург» шляхом викупу згідно положень Закону України «Про приватизацію невеликі державних підприємств (малу приватизацію)» на першочергове право на викуп такого об'єкту..

Одночасно, відповідач-3 отримав звернення Новомосковської міськради від 24.07.2013 № 1507 щодо безоплатної передачі палацу культури «Металург» до комунальної власності територіальної громади м.Новомосковська.

Комісія по прийняттю управлінських рішень стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених в процесі приватизації та щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру державного майна, яка дії у Регіональному відділенні, розглянувши заяву ПАТ «Інтерпайп НМТЗ», винесла управлінське рішення про приватизацію об'єкту соціально-культурного призначення - палац культури «Металург», яке затверджено наказом відпповіча-3 від 28.08.2013 № 12/10-11-УДМ.

Крім того, 21.08.2013 відповідач-3 прийняв рішення звернутися із ФДМУ для прийняття рішення стосовно приватизації палацу культури «Металург».

Також матеріали справи містять протокол ХХХVІІІ сесії шостого скликання Новомосковської міськради від 29.08.2013, згідно якого за результатами голосування за передачу палацу культури «Металург» у комунальну власність міста Новомосковська рішення прийнято не було (т.1, а. с.23).

02.09.2013 № 1839 міський голова м.Новомосковська ОСОБА_6 звернувся із претензією до РВ ФДМУ по Дніпропетровській області стосовно передачі об'єкта соціально-культурного призначення палацу культури «Металург» з державної до комунальної власності.

18.10.2013 відповідач -3 відповів міському голові листом № 05-01-05935, в якому повідомив, що РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, як органом, уповноваженим управляти держмайном, на сьогодні рішення про передачу об'єкта (палацу культури «Металург») в комунальну власність міста Новомосковська не прийнято (а. с.38).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та міського голови ОСОБА_6 не підлягають задоволенню з таких підстав:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивачем, яким у даній справі являється ОСОБА_2, визначено основну вимогу про визнання протиправною бездіяльності Новомосковської міськради та РВ ФДМУ по Дніпропетровській області щодо незабезпечення виконання вимог рішення виконкому Дніпропетровської облради № 409 від 27.12.91, рішення Новомосковської міськради № 63 від 30.06.99, в частині передачі палацу культури «Металург» у комунальну власність м.Новомосковська, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та похідну від основної вимогу - про зобов'язання РВ ФДМУ по Дніпропетровській області передати, а Новомосковську міськраду прийняти у комунальну власність міста Новомосковська палац культури «Металург», у порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Тобто лише у разі задоволення основної позовної вимоги похідна позовна вимога може бути задоволена.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що висуваючи в апеляційній скарзі вимогу про скасуванню оскарженої постанови суду першої інстанції у даній справі, міський голова Новомосковської міськради ОСОБА_6, просить також прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: зобов'язати відповідача-3 передати у комунальну власність міста Новомосковська, об'єкт соціальної сфери палац культури «Металург», розташований за адресою: м.Новомосковськ, вул.Комсомольська, 6, що є фактичною зміною заявлених позовних вимог, права на яку надано згідно ч.1 ст.51 КАС України лише позивачу.

Проте, як міський голова Новомосковської міськради ОСОБА_6, так і сама ОСОБА_8 позивачами у справі не являються і тому правами, визначеними у ч.1 ст.51 КАС України, не наділені.

Стосовно позовної вимоги про зобовязання відповідача-3 передати, а відповідача-2 прийняти у комунальну власність міста Новомосковська палац культури «Металург», колегія суддів зазначає, що відповідно до Рекомендацій № К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом ОСОБА_8 Європи 11.03.1980 термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Отже, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 № 280/97-ВР (в редакції на момент виникнення спірних відносин, далі Закон №280) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Також з аналізу положень чинного законодавства по приватизації, зокрема, Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», вбачається, що ФДМУ, як орган управління держмайном, наділений правом надання згоди чи відмову у передачі держмайна у комунальну чи приватну власність.

Зважаючи на це, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язуючи відповідачів 2 і 3 вчинити дії щодо передачі державна у комунальну власність, суд фактично перебере на себе функції міської ради та Фонду держмайна України, пов'язані з повноваженнями щодо вирішення таких питань.

Тобто у даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту права, яке на думку останнього являється порушеним бездіяльністю відповідачів 2 і 3.

Стосовно основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів 2 і 3 щодо незабезпечення виконання вимог рішення виконкому Дніпропетровської облради № 409 від 27.12.91, рішення Новомосковської міськради № 63 від 30.06.99 в частині передачі палацу культури «Металург» у комунальну власність м.Новомосковська, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», колегія суддів зазначає наступне:

Бездіяльністю вважається пасивна поведінка субєкту владних повноважень, тобто безпідставне зволікання, не вчинення субєктом владних повноважень (виконання обовязків), які за законом такий субєкт мав би вчинити.

Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.98 № 147/98-ВР (на необхідність дотримання якого відповідачами 2 і 3) (далі Закон № 147) регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.

Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду (ст.1 Закону № 147).

Отже, аналіз норм даного Закону № 147 свідчить, що даний Закон визначає лише порядок передачі державного майна у комунальну власність за наявності відповідного рішення органу, до сфери управління якого відноситься таке майно.

Так, позивачем в обґрунтування наявності бездіяльності відповідачів 2 і 3 зазначається, що:

- вина Новомосковської міськради (відповідача-2) полягає у відсутності контролю за виконанням власного рішення № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету», яке є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами.

- вина РВ ФДМУ по Дніпропетровській області (відповідач-3) полягає у невиконанні ним, як органом управління держмайном, що не увійшло до статутного капіталу Заводу, вимог п.1.4 Наказу ФДМУ № 908/68 від 19.05.99 «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» відповідно до Постанови КМ України №311 від 05.11.91 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», рішення виконкому Дніпропетровської облради № 409 від 27.12.91 «Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць», рішення Новомосковської міськради депутатів № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету».

Колегія суддів такі наведені доводи позивача вважає безпідставними з огляду на наступне:

Наказом ФДМУ № 908/68 від 19.05.99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.06.99 за № 414/3707, затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (далі Положення № 908/68).

Так, згідно пункту 1.4 Положення № 908/68 (в редакції на момент звернення позивача до суду) способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 21.09.98 № 1482;

- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства;

- списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 08.11.2007 № 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності";

- використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб у порядку, визначеному постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 25.03.2009 № 253 "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб.

Тобто передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом №147 є одним (а не єдиним) із способів управління державним майном.

При цьому, згідно ч.1 ст.3 Закону № 147 ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування, а стаття 4 вказаного Закону визначає органи, які мають повноваження приймати рішення про передачу об'єктів права державної власності у комунальну власність в залежності від виду такого майна.

Тобто для виникнення обовязку розгляду питання з прийняттям рішення щодо передачі державного майна у власність (комунальну чи приватну) або рішення про відмову у такій передачі повинна бути наявною ініціатива органу чи самоврядної організації, яким передано в користування державне майно або місцевих органів виконавчої влади чи відповідних органів місцевого самоврядування.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок субєкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Проте, всупереч вимог ч.1 ст.71 КАС України позивачем не надано суду доказів наявності рішення місцевих органів виконавчої влади чи відповідних органів місцевого самоврядування, якими б Завод (як особа, якій передано в користування державне майно) зобовязувався передати палац культури «Металург» до комунальної власності.

Також не надано суду доказів прийняття такого рішення і ФДМУ, як органу управління вказаним обєктом державного майна.

Рішення ж Новомосковської міськради депутатів № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету» (т.1, а. с.35, 36) такою ініціативою органу місцевого самоврядування щодо передачі об'єкту права державної власності до комунальної власності вважатись не може, оскільки цим рішенням лише надано згоду Заводу, як балансоутримувачу держмайна, з огляду на скрутне фінансове становище останнього, на передачу у комунальну власність майна, серед якого і палац культури «Металург».

Виходячи з даного рішення, перший крок з передачі у комунальну власність мав зробити саме Завод, а другий крок вже мали здійснити органи місцевої виконавчої влади. Тобто дії з передачі майна залежали від волі Заводу, а не відповідача-2.

Разом з тим, дане рішення Новомосковської міськради депутатів № 63 від 30.06.99 не визначає який саме орган повинен прийняти у комунальну власність це майно Заводу.

Тим більш, з даного рішення не вбачається, що саме (які саме дії) відповідач-2 та відповідач-3 зобовязувались вчинити стосовно вказаного майна Заводу, що у разі їх не вчинення, свідчило б про наявність бездіяльності цих відповідачів.

Також не вбачається направлення РВ ФДМУ по Дніпропетровській області або до ФДМУ цього рішення, тобто відсутнє свідчення обізнаності органів ФДМУ про існування рішення Новомосковської міськради депутатів № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету», що, в свою чергу, свідчить і про відсутність у цих органів обовязку реагування на таке рішення Новомосковської міськради депутатів.

Отже, позивачем не доведено суду обовязку у відповідача-2 і 3 виконувати рішення Новомосковської міськради депутатів № 63 від 30.06.99 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету».

Також колегія суддів не вбачає обовязку відповідача-3 за даних обставин виконувати ОСОБА_7 КМУ № 311 від 05.11.91 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» та рішення виконкому Дніпропетровської облради № 409 від 27.12.91 «Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць», з огляду на наступне:

05.11.91 Кабінетом ОСОБА_8 України прийнято ОСОБА_7 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної) власністю», якою установлено, що:

- розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих ОСОБА_8 народних депутатів;

- розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських ОСОБА_8 народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських ОСОБА_8 народних депутатів;

- передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою ОСОБА_8 ОСОБА_8 УРСР від 28 квітня 1980 р. № 285 «Про порядок передачі підприємств, обєднань, організацій, установ, будинків і споруд», з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Тобто ОСОБА_7 КМУ № 311 від 05.11.91 визначений порядок (а не обовязок) розмежування (передачі) з однієї форми власності до іншої майна, що передається з однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої, та органи, які цю передачу проводять.

ОСОБА_7 КМУ затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до Розділу І «Власність областей» якого увійшов підрозділ «Культура», з зазначенням, крім іншого, палаців культури.

Як зазначено вище, на виконання вказаної ОСОБА_7 КМУ виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів прийнято рішення від 27.12.91 № 409 «Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць», аналогічний за змістом ОСОБА_7 КМУ № 311 від 05.11.91.

При цьому, вказаним рішенням виконкому Дніпропетровської облради народних депутатів від 27.12.91 № 409 затверджений «Перелік державного майна України, що передається з обласної власності до власності міст і районів обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць» до якого, крім інших, включені палаци культури, але також у загальному (а не індивідуальному) визначенні (т.1, а. с.27-34).

Отже, з положень ОСОБА_7 КМУ № 311 від 05.11.91 не вбачається саме зобовязання ані відповідача-2, як органу місцевого самоврядування, ані відповідача-3 як органу управління держмайном, передавати у комунальну власність держмайно, що знаходиться на балансі підприємств.

Також такий обовязок не вбачається і з рішення виконкому Дніпропетровської облради народних депутатів від 27.12.91 № 409, оскільки вищевказаний Перелік, затверджений даним рішенням, стосується держмайна, що передається з обласної власності до власності інших адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, міст.

Доказів же того, що палац культури «Металург» відносився до державної власності Дніпропетровської області матеріали справи не містять. Крім того, це питання (передача з обласної власності до власності міста) взагалі не стосується спірних відносин.

Таким чином, колегія суддів не вбачає законних підстав для висновку про бездіяльність відповідача-2 та відповідача-3 щодо незабезпечення виконання вимог рішення виконкому Дніпропетровської облради № 409 від 27.12.91, рішення Новомосковської міськради № 63 від 30.06.99 в частині передачі палацу культури «Металург» у комунальну власність м.Новомосковська, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Крім зазначеного, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції вірно зазначається про наявність певних обставин, які свідчать на користь прав третьої особи, як балансотуримувача спірного майна.

Так, судом першої інстанції встановлено, що право власності на палац культури «Металург» не зареєстровано у встановленому порядку за Державою Україна, що підтверджується листом КП «Номовосковське міське БТІ Дніпропетровської обласної ради» від 14.10.2014 № 276 та інформаційною довідкою з Держреєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкту нерухомого майна станом на 24.11.2014, який надано Реєстраційною службою Новомосковського МРУЮ у Дніпропетровській області.

За приписами ст.2 Закону № 147 не можуть бути обєктами передачі з державної у комунальну власність, зокрема: обєкти, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку.

Отже, за вказаних обставин палац культури «Металург» не може бути об'єктом передачі з державної у комунальну власність згідно Закону Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.98 № 147/98-ВР (дотримання якого вимагає позивач).

Разом з тим, у частині 1 статті 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.92 № 2163-XII визначена класифікація обєктів приватизації, згідно якої група Ж - обєкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.

До обєктів соціально-культурного призначення належать обєкти освіти, охорони здоровя, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші обєкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; обєкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств, перебувають на балансі підприємств, якщо такі обєкти не включено до складу майна, що передається у комунальну власність.

Обєкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є обєктами малої приватизації (ч.2 ст.5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Відповідно до ч.1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» від 06.03.92 № 2171-XII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) приватизація обєктів групи Ж здійснюється з урахуванням таких особливостей: обєкти соціально-культурного призначення приватизуються шляхом їх продажу єдиним майновим комплексом із збереженням профілю діяльності.

За приписами статті 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо обєктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп обєкта передбачено законодавчими актами.

Покупець, який став власником обєкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким обєктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами.

Тобто саме Завод, як баланосутриувач держмайна, має пріоритетне право викупу палацу культури «Металург», який всі останні роки знаходився саме на його утриманні, про що свідчить відповідна довідка (т.1, а. с.65).

Також колегія суддів вважає вірним зауваження суду першої інстанції щодо відсутності визначення позивачем порушеного визначеною ним бездіяльністю відповідачів 2 і 3 прав та охоронюваних інтересів саме ОСОБА_2

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України , дійсно, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, п.8 ч.1 ст.3 КАС України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних правовідносинах, сама по собі заявлена бездіяльність відповідачів не породжує для позивача жодних прав та обов'язків, і зворотного останнім суду не доведено.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що він є членом громади і будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються, носять загальний характер без надання доказів того, що якимось чином невиконання відповідачами рішень виконкому та міськради за 1991 та 1999 роки призвело до порушення будь-якого з перелічених прав ОСОБА_2, як члена громади міста Новомосковська.

З цих же підстав не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що інтереси ОСОБА_2, як члена територіальної громади міста, полягають у забезпеченні можливості користуватись спірним майном. Позивачем не надано доказів того, що йому, як члену територіальної громади міста, створювались перешкоди третьою особою у користуванні спірним майном і що такі обставини мали місце внаслідок невиконання відповідачами 2 і 3 рішень виконкому та міськради за 1991 та 1999 роки.

Тобто позивачем не доведено суду що заявлена ним бездіяльність відповідачів 2 і 3 породила для нього будь-які негативні наслідки, що, за таких обставин, свідчить про відсутність порушеного права та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2 у даних спірних відносинах.

Таким чином, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача-1 не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас згідно положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Новомосковської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 р. у справі № 804/13756/13-а залишити без задоволення.

ОСОБА_7 Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014р. у справі № 804/13756/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Я.В. Семененко