-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Первомайський міськрайонний суд Харківської області
18 м. м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107
Справа № 2-а-210/10
провадження № 2-а-210/10
Категорія
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 р.
<�Первомайський міськрайонний суд Харківської області
Суддя Первомайського міськрайонного суду Харківської області Росоха А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу „дітям війни” за 2008 рік, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2008 року по 31.12.08 рік, зобов’язати управління Пенсійного фонду в Первомайському районі Харківської області нарахувати на користь позивачки недоплачену позивачці як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала наступним:
позивачка є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2008 року не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. В обґрунтування пропуску позовної давності навела той факт, що вона є юридично неграмотною та необізнаною. Крім того, відповідно до п.2.1 Постанови правління Пенсійного Фонду України „Про затвердження Положення про управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах” від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів ПФУ є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій. Допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. 12.01.2010 року позивачкою було надіслано заяву до відповідача про надання фактичної інформації з приводу предмету спору. 14.01.2010 року з листа-відповіді відповідача, позивачці стало відомо про її порушене право на отримання недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”. Про рішення Конституційного суду України стосовно неконституційності положень нормативно-правових актів, що регулюють виплату допомоги дітям війни, дізналася нещодавно, після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Відповідач до суду не направив свого представника, надіслано письмову заяву в якій просить суд розглянути справу без участі їх представника в судовому засіданні. Також надано письмові заперечення на позов, в яких прохання відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, просить застосувати положення ст. ст. 99, 100 КАС України, так як позивачка пропустила строки позовної давності без поважних причин.
Враховуючи що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то суд відповідно до ст. 122 КАС України ухвалив проводити судовий
розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає можливим поновити пропущений строк для звернення до суду, позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
З листа УПФ України в Первомайському районі Харківської області від 14.01.2010 року вбачається, що позивачці дійсно було недоплачено щомісячну державну соціальну допомогу „дітям війни” за 2008 рік. (а.с.6)
Копією паспорту позивачки, доведено, що вона народилася 01 вересня 1940 року (а.с.7).
Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивачки № 113232 з проставленим в ньому штампом «Дитини війни» (а.с.4).
Враховуючи зазначений статус позивачки, суд зазначає, що її соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, відповідач повинен був з 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено розмір підвищення до пенсії дітям війни: з 22 травня – 48, 1 гривні, з 1 липня - 48, 2 гривні, з 1 жовтня – 49, 8 гривні, що складає 10% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Однак, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено розмір підвищення до пенсії дітям війни на рівні 30 % мінімальної пенсії за віком, а не на рівні 10 % прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Отже, виходячи з вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та принципу верховенства закону над підзаконними нормативними актами, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а не здійснювати таку доплату згідно положень п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 та п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який втратив чинність з моменту прийняття Конституційним судом України рішення про неконституційність даного Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлюється не розмір мінімальної пенсії з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач повинен нарахувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а при виплаті такого нарахування врахувати вже виплачену суму та провести виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV покладено на УПФУ в Первомайськькому районі Харківської області, за місцем проживання позивачки.
Крім того, позивачка дізналася про порушення її права тільки 14.01.2010 року з листа УПФ України в Первомайському районі Харківської області, тому суд вважає, що процесуальні строки пропущені з поважних причин та підлягають поновленню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, ст. ст. 2, 3, 6-9, 11, 17, 69-71, 159-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни» за 2008 рік.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за 2008 рік – задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, і/н НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: ? м-н, буд.25, кв.10 м. Первомайський, Харківської області з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2008 року по 21.05.2008 рік відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.
Суддя
скопійовано
-
скопійовано
-
