АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 22-ц/793/1733/15

по 1 інстанції

: 5

Т. В.

в апеляційній інстанції

В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

В. А.

В. Г. , Василенко Л. І.

секретарі

А. В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Наталія Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із складу спадщини, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Наталія Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із складу спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10 , з яким вона проживала спільно однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу починаючи з травня 2009 року, а саме в травні 2009 року вона та ОСОБА_10 почали мешкати разом у квартирі, кімнату у якій орендувала вона за адресою: АДРЕСА_2, власником якої являється ОСОБА_11 , яка і на даний час там проживає. В даній квартирі вони проживали до червня 2010 року. З червня 2010 року вона разом з ОСОБА_10 проживали та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3.

Починаючи з березня 2011 року до грудня 2013 року вона разом зі своїм цивільним чоловіком проживали спільно у квартирі, яку придбали за спільні кошти за адресою: АДРЕСА_1. В даній квартирі зареєстрували своє місце проживання. Протягом усього часу їхнього спільного проживання, не дивлячись на те, що стосунки між ними не були зареєстровані, поводили себе як сім'я, а саме спільно відпочивали, в сім'ї був чіткий розподіл обов'язків, приймали участь в різних заходах, як чоловік і дружина.

Крім того, з травня 2009 року по грудень 2013 року, ні вона ні ОСОБА_10 не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі.

Разом з тим ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 - 26 грудня 2013 року, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто шлюб з ОСОБА_6 було зареєстровано за кілька днів до смерті.

Отже, вона разом з ОСОБА_10 проживали спільно та вели спільне господарство протягом тривалого періоду, з травня 2009 року по 26 грудня 2013 року.

В період спільного проживання, а саме 22 лютого 2011 року, вона та ОСОБА_10 придбали квартиру загальною площею 37,10 кв. м., що складається з однієї кімнати, жилою площею 19,2 кв. м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Хоча право власності на квартиру оформлено на ОСОБА_10, дану квартиру вони купували за спільні кошти у ОСОБА_12 та ОСОБА_13, так як вона досить тривалий час працювала на керівних посадах в різних структурах та отримувала немалий заробіток, а також взяла в позику кошти, і вони разом з ОСОБА_10 придбали квартиру АДРЕСА_1 за спільні кошти.

Крім того, оригінали-документів, щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме договір купівлі-продажу квартири від 22 лютого 2011 року та технічний паспорт на квартиру, до 22 січня 2014 року перебували у неї, однак були викрадені невідомими особами. Повідомлення про кримінальне правопорушення зареєстровано у журналі під №2234 від 22.01.2014 року.

Позивач вважає, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та її, адже саме це випливає з норм законодавства.

Крім того, вважає, що вона та ОСОБА_10 , за час перебування в цивільному шлюбі придбали квартиру АДРЕСА_1 і мають право на ? частку в спільній сумісній власності. Зокрема, вона має право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Також зазначала, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, дана частка не входить.

А тому, просила суд встановити юридичний факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з травня 2009 року по 25 грудня 2013 року, визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, визнати право власності за ОСОБА_7 на ? частину квартири АДРЕСА_1, виключити ? частину квартири АДРЕСА_1 зі складу спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року позов ОСОБА_7 задоволено та встановлено юридичний факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з травня 2009 року по 25 грудня 2013 року, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, визнано право власності за ОСОБА_7 на ? частину квартири АДРЕСА_1, виключено ? частину квартири АДРЕСА_1 зі складу спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10, стягнуто з ОСОБА_6 (ІДН НОМЕР_1) та ОСОБА_8 (ІДН НОМЕР_2) пропорційно, на користь ОСОБА_7 (ІДН НОМЕР_3) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3654 грн.00 коп. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.)

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, оскільки вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін з наступних підстав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і як наслідок ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, задовольняючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнавши квартиру спільним майном подружжя та визнавши за позивачкою право на 1\2 частину спірної квартири, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в судовому засіданні позивачем та її представником було доведено те, що позивачка та ОСОБА_10 проживали спільно та вели спільне господарство з травня 2009 року по 26 грудня 2013 року, не перебуваючи при цьому в шлюбі між собою, також як і в іншому шлюбі, а відтак вони є такими, що на них поширюється норма ст.74 Сімейного кодексу України.

За змістом ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, що визначає право спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 20 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися відносини, що притаманні подружжю.

Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Тобто, встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу тягне за собою визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте ними за час спільного проживання. У даному випадку інше не встановлено письмовим договором між позивачем та померлою особою.

Зокрема, ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За матеріалами справи колегією суддів установлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 03.01.2014 року Виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради, актовий запис №1 ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7 Т. 1)

З травня 2009 року по грудень 2013 року, ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_10 не перебували в зареєстрованому шлюбі.

Відповідач ОСОБА_6 до 27.08.2010 року перебувала в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується завіреною копією заяви про державну реєстрацію шлюбу, яку 23.12.2013 року подано до виконавчого комітету Шевченківської сільської ради.( а.с.172 Т. 1 ) та завіреною копією актового запису про шлюб №9 від 26 грудня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (а. с. 170 Т. 1 ).

22.02.2011 року в період спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 придбали квартиру загальною площею 37,10 кв.м., що складається з 1 (однієї кімнати), жилою площею 19,2 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,але право власності на квартиру оформлено на ОСОБА_10(т.1 а.с.24-30).

Вищевказану квартиру ОСОБА_7 та ОСОБА_10 придбали за спільні кошти у ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які підтвердили факт, що пошуком квартири та переговорами з ними займалася ОСОБА_7.

При цьому, суд першої інстанції, аналізуючи письмові докази у справі, покази свідків, які були надані як позивачкою, так і відповідачкою, прийшов до обгрунтованого висновку, що спірна квартира придбавалася за спільні сімейні кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_10, оскільки даний висновок підтверджується тим, що досить тривалий час позивач працювала на керівних посадах в різних структурах та отримувала достатньо високу заробітну плату, що підтверджується копією трудової книжки (т.1 а.с. 31-35), а також отримала у ОСОБА_15 позику коштів в сумі 15000 доларів США на придбання квартири 10.02.2011 року у присутності її цивільного чоловіка ОСОБА_10 і які були повернуті їй 15.02.2012 року, під час повернення грошових коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були також разом., що підтверджується показами свідка ОСОБА_15 та розпискою (т.1 а.с. 36).

Оригінали документів щодо права власності на спірну квартиру, а саме договір купівлі-продажу квартири від 22.02.2011 року (ксерокопія т.1 а.с.25-30) та технічний паспорт на квартиру до 22.01.2014 року перебували у власності ОСОБА_7, але були викрадені невідомими особами із даної квартири, що підтверджується довідкою Голосіївського районного управління ГУ МВС України в м.Києві, в якій зазначено, що слідчим відділом розглянуто заяву ОСОБА_7, яка звернулася до СВ Голосіївського РУ та внесено до ЄО черговою частиною Голосіївського РУ №2234 від 22.01.2014 року та до ЄРДР №12014100010000538 від 23.01.2014 року за скоєння злочину передбаченого ст.356 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що 22.01.2014 року приблизно о 19.30 год. за адресою АДРЕСА_1, не встановлені особи під приводом виконавчої служби самовільно зайшли до квартири та забрали ключі, паспорт та документи на квартиру, а саме договір купівлі-продажу, технічний паспорт, витяг з реєстру права власності, видані на ім'я ОСОБА_10 (т.1 а.с.36-а,а.с.89).

Окрім того, відповідач по справі ОСОБА_8, який є сином померлого ОСОБА_10, у своїй письмовій заяві до суду першої інстанції (а.с.245 т.1) та заяві до суду апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги позивачки ОСОБА_7 та підтвердив, що його батько ОСОБА_10 проживав спільно з позивачкою ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу.

А тому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачкою доведено факт перебування її з ОСОБА_10 у період з травня 2009 року до грудня 2013 року у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а також ведення спільного господарства та наявності єдиного сімейного бюджету.

Зокрема, даний факт підтверджується показами свідків, допитаних у судовому засіданні, та матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та приходить до переконання, що надані докази відповідачкою ОСОБА_6 є суперечливими і були правильно оцінені судом першої інстанції.

Окрім того, відповідачкою ОСОБА_6 по справі не надано суду доказів, які б достовірно підтверджували факт не проживання ОСОБА_10 з позивачкою однією сім'єю в спірний період.

А тому, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що набуте позивачкою та ОСОБА_10 за час фактичних шлюбних відносин майно, квартира у АДРЕСА_1, згідно з нормами ст. 60 і ст. 74 СК України, належить їм на праві спільної сумісної власності, незважаючи на те, що була зареєстрована на ім'я ОСОБА_10

Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

А тому, висновки суду першої інстанції про визнання спірної квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_10 є обґрунтованими, і відповідно визнання права власності на 1\2 частину спірної квартири за позивачкою ОСОБА_7 та виключення зі спадкової маси 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 відповідають нормам матеріального права.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є не обґрунтованими і до задоволення не підлягають, а тому, з врахуванням встановлених обставин, матеріалів справи, доводів сторін та апеляційної скарги, положень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність ухваленого рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 307 , 308 , 313 , 314, 315 , 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Наталія Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із складу спадщини - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :