П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Терлецького О.О.,

суддів:

Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо неправильного обчислення пенсії за віком, зобов'язати зарахувати до страхового стажу у пільговому обчисленні час проходження військової служби у Камчатській області (7 років 8 місяців 7 днів) і провести перерахунок пенсії за віком з 8 лютого 2010 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_9 зазначив, що до 8 лютого 2010 року він отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Після переходу на пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV), управління ПФУ не зарахувало йому період військової служби до страхового стажу у пільговому обчисленні - один місяць служби за два - проходження військової служби з 10 листопада 1981 року по 17 липня 1989 року у Камчатській області, а зарахувало лише в календарному обчисленні вислугу років, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова № 393) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Управління ПФУ зазначило, що пенсія за віком призначена та виплачується ОСОБА_9 відповідно до Закону № 1058-ІV.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 3 лютого 2011 року позов задовольнив: визнав протиправною відмову управління ПФУ в зарахуванні ОСОБА_9 до загального трудового стажу при призначені пенсії за віком на загальних підставах стаж проходження військової служби у Камчатській області з 10 листопада 1981 року по 17 липня 1989 року (7 років 8 місяців 7 днів) у кратному пільговому обчислені - один рік за півтора роки, зобов'язав зарахувати та перерахувати призначену пенсію з урахування пільгового (кратного) обчислення періоду служби з 8 лютого 2010 року.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року, скасував рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з яким погодився і суд касаційної інстанції, зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки при призначенні пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV не передбачено зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби у Камчатській області в пільговому (кратному) розмірі. Таке зарахування ОСОБА_9 було враховано раніше при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_9, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2012 року (К/9991/89747/11), в якій визнано неправомірними дії органу ПФУ щодо відмови зарахувати в пільговому обчисленні стаж надстрокової військової служби в районах Крайньої Півночі з розрахунку один місяць служби за два місяці при перерахуванні раніше призначеної пенсії.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 4 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

За змістом пункту «в» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Частиною першою статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (далі − постанова № 590), указами Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Крім того, пунктом 6 постанови № 590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі − Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.

При цьому згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою № 393, прийнятою відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії <...>, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац дев'ятий пункту 1 постанови № 393).

Окрім того, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону № 2262-ХІІ, перегляду не підлягає (пункт 5 постанови № 393).

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

З огляду на те, що ОСОБА_9 була призначена пенсія за вислугу років, а з часом він висловив бажання перейти на пенсію за віком, суд касаційної інстанції мав би проаналізувати законодавство, яке діяло до 1 січня 1991 року та на момент виникнення спірних відносин, для того, аби з'ясувати, чи мав позивач право на призначення пенсії за віком з урахуванням пільгового (кратного) обчислення періоду служби.

Ураховуючи наведене, а також те, що управління ПФУ не обґрунтувало правомірність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачу зазначеного періоду військової служби у кратному розмірі, рішення касаційного суду не можна визнати таким, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Тому заява ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року - скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков

М.І. Гриців

О.А. Коротких

О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін