КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 367/961/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Чернов Д.Є. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Дешку В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01.04.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бучанської міської ради Київської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії Бучанської міської ради щодо відмови у задоволенні її клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів; визнати протиправним та скасувати рішення Бучанської міської ради від 27.11.2014 № 1987/6-61-VI 61 сесії 6 скликання «Про розгляд заяви ОСОБА_2»; зобов'язати Бучанську міську раду винести на засідання найближчої сесії та розглянути її клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів у порядку та строки, передбачені ст. 118 Закону України та надати мотивоване та законне рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 01.04.2015 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернулася до Бучанської міської ради Київської області з клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами, про отримання безоплатно у власність земельної ділянки. У своєму клопотанні позивач просила визначити та виділити їй земельну ділянку без її погодження, орієнтовною площею до 0,01 га в межах м. Буча Київської області з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею до 0,01 га в межах м. Буча Київської області для передачі його безоплатно у власність для будівництва індивідуальних гаражів (а.с. 6-7).

27.11.2014 рішенням 61 сесії 6 скликання Бучанської міської ради Київської області № 1987/6-61-VI ОСОБА_2 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаража м. Буча з підстав відсутності затвердженого генерального плану м. Буча (а.с.5).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що рішення Бучанської міської ради Київської області від 27.11.2014 було прийнято правомірно, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, з відповідним посиланням на норми чинного законодавства, у зв'язку з відсутністю затвердженого генерального плану м. Буча, а отже вимога позивача щодо скасування даного рішення не підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що при зверненні до міської ради з клопотанням вона вказала всі необхідні дані, у відповідності до вимог чинного законодавства України, для реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки без її погодження в адміністративних межах м. Буча Київської області.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта та вважає правомірною оскаржувану постанову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинної на момент прийняття спірних рішень) міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення позивача з клопотанням про надання земельної ділянки) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем було подано до відповідача клопотання про отримання безоплатно у власність земельної ділянки, в якому зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також до клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в адміністративних межах м. Буча Київської області.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що ні Земельний кодекс України, ні інші акти законодавства не покладають на органи місцевого самоврядування або інших суб'єктів владних повноважень обов'язок підбирати вільні земельні ділянки за клопотаннями про надання земельних ділянок зацікавлених осіб, оскільки ні такого обов'язку, ні процедури здійснення такого підбору законодавством не передбачено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що саме відображення карти населеного пункту (як в даному випадку м. Буча) не є графічним матеріалом, який дає можливість встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати безоплатно у власність для будівництва індивідуальних гаражів та, відповідно, не є графічним матеріалом в розумінні ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014 у справі № К/800/48011/13.

Стосовно того, що в письмовій відмові відповідача вказано на відсутність генерального плану м. Буча колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

З 01.01.2013 вступили в дію зміни до ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в якій зазначено, що в разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб та зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території або детальному плану території забороняється.

План зонування території та її детальний план розробляється на основі генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Тобто, за відсутності генерального плану населеного пункту неможливо надати земельні ділянки у власність чи користування фізичній та юридичній особі для містобудівних потреб із земель державної та комунальної власності.

Враховуючи, що будівництво індивідуальних гаражів є складовою містобудування, яке можливо здійснювати виключно з урахуванням детального плану території на основі генерального плану, колегія суддів вважає вірним висновок Бучанської міської ради Київської області щодо відсутності правових підстав для виділення позивачу земельної ділянки у власність та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 0,01 га в межах м. Буча Київської області для будівництва індивідуальних гаражів за відсутності генерального плану м. Буча.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 у справі № К/800/929/14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий : Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.,

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Степанюк А.Г.