open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/1024/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Герасимов Д.О., Лєнкова А.І.

від відповідача - Єлтишева С.Л.

розглянувши Приватного акціонерного товариства

апеляційну скаргу "Страхова компанія "Нова"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 22.04.2015 року

у справі № 910/1024/15-г (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Cтрахова компанія "Амальтея"

до Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Нова"

про стягнення 829844,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Амальтея" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", 02660, м. Київ, вул. М.Раскової, буд. 11, оф. 102, код ЄДРПОУ 31241449, на користь:

- Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Амальтея", 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 25017527, 680720 грн. страхове відшкодування, пеню в сумі 61511,86 грн., 3% річних у сумі 8616,82 грн., інфляційні у розмірі 70691,17 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16430,78 грн.

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/1024/15-г прийнято до провадження у складі головуючого судді: Баранця О.М. (доповідач), суддів: Сітайло Л.Г., Пашкіної С.А. та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 25.02.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Амальтея" (Страховик) та Квачадзе Шалва Рауловичем (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування № 000670-НТ, предметом якого є легковий автомобіль "LEXUS LX570", державний реєстраційний номер АН1153НО, 2011 року випуску, страхова сума становить 960000 грн.

01.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Нова", далі Перестраховик, та Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Амальтея", далі Перестрахувальник, було укладено Договір облігаторного перестрахування № 01/13-ОД, далі Договір перестрахування, предметом якого є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним ТЗ і додатковим обладнанням, яке встановлено на наземному ТЗ.

Відповідальність в сумі 816000 грн. позивач передав відповідачу (Перестрахувальнику), відповідно до переліку транспортних засобів переданих в перестрахування за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 від 13.05.2013 (додаток № 4 до Договору), до якого входить і легковий автомобіль "LEXUS LX570", державний реєстраційний номер АН1153НО.

Згідно з п. 4.1.1 Договору перестрахування Перестрахувальник має право самостійно укладати договори страхування ТЗ, визначати умови таких договорів (у т.ч. страхові тарифи та франшизи).

Позивач отримав від Страхувальника повідомлення про настання страхового випадку від 18.02.2014 № 21.

Відповідно до п. 5.2.1 Договору перестрахування при отриманні Перестрахувальником інформації від Страхувальника про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, Перестрахувальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів сповістити про це Перестраховика. Позивач листом від 03.03.2014 № 61 повідомив відповідача про настання страхового випадку, разом з поясненнями та пакетом документів за подією, що має ознаки страхового випадку.

Приватне акціонерне товариство "Cтрахова компанія "Амальтея" здійснило виплату Страхувальнику частини (30%) страхового відшкодування у розмірі 264 960 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2014 № 131.

17.03.2014 року Приватне акціонерне товариство "Cтрахова компанія "Амальтея" здійснило розрахунок частки перестраховика у сумі страхового відшкодування за страховою подією, відповідно до якої частка Перестраховика у сумі страхового відшкодування становить 225216 грн.

Згідно з п. 4.4.4 Договору перестрахування Перестраховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку страхового відшкодування.

25.03.2014 року Приватне акціонерне товариство "Cтрахова компанія "Нова" здійснила часткову виплату у сумі 70000 грн. по першій частині страхового відшкодування. Позивач стверджує, що за відповідачем утворилася заборгованість по першій частині виплати страхового відшкодування у сумі 155216 грн.

Позивач направив відповідачу повідомлення від 09.07.2014 року про те, що ним прийнято рішення щодо виплати основної частини страхового відшкодування (70%) в розмірі 618240 грн. та повідомив про необхідність до 10.07.2014 рроку надати письмове підтвердження участі у даній виплаті. Відповідач листом від 09.07.2014 року повідомив про неготовність у виплаті другої частини страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство "Cтрахова компанія "Амальтея" здійснило виплату Страхувальнику другої частини (70%) страхового відшкодування у розмірі 618240 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2014 року №167. Позивач 17.03.2014 року здійснив розрахунок частки перестраховика у сумі страхового відшкодування за страховою подією, відповідно до якої частка перестраховика у сумі страхового відшкодування становить 525504 грн.

Згідно з п. 5.2.5 Договору перестрахування у разі, якщо остаточний розмір сплаченого Перестрахувальником страхового відшкодування перевищує розмір попередньо заявленого Перестрахувальником касового збитку (50000 грн.), Перестраховик повинен доплатити свою частку страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника відповідних документів. 22.07.2014 позивачем було направлено відповідачу необхідний пакет документів за страховою подією, який було отримано останнім 24.07.2014.

Позивач стверджував, що відповідачем по даній страховій події сплачено лише 70000 грн., останній всупереч умовам Договору перестрахування не виплатив свою частку страхового відшкодування, за таких обставин позивач намагається стягнути з відповідача 680720 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до п. 9.3 Договору перестрахування сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Позивач стверджував, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 69816,98 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказував на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього 3% річних у сумі 8616,82 грн. та інфляційних у розмірі 70691,17 грн. за весь період прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо посилання відповідача на п. 16.16 Договору страхування, яким передбачено що у разі настання страхового випадку за ризиком "Незаконне заволодіння" виплата страхового відшкодування проводиться з вирахуванням зносу транспортного засобу на дату настання страхового випадку. То керуючись Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 при проведенні експертизи транспортного засобу та визначенні його вартості, яка містить вичерпний перелік транспортних засобів, при експлуатації яких, знос враховується. Згідно з п. 7.38 даної Методики значення Е (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років для інших легкових КТЗ. Таким чином, на дату викрадення застрахованого ТЗ було лише 3 роки, та у відповідності до Методики знос при проведенні експертизи не враховується. При страхуванні та визначенні страхової суми заперечень у відповідача щодо вартості транспортного засобу не було.

Оскільки відповідач в супереч умовам Договору перестрахування по зазначеній страховій події сплатив лише 70000 грн., що свідчить про визнання останнім події страховим випадком, жодної відповіді щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, або зазначення термінів погашення заборгованості, або доказів повного виконання зобов'язання не надав, то позовні вимоги позивача про стягнення 680 720 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частина 3 даної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідачем у строки передбачені Договором перестрахування не було повністю здійснено виплату страхового відшкодування, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 9.3 Договору перестрахування, обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, за проведеним судом першої інстанції розрахунком відповідно вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, підлягає стягненню пеня в сумі 61511,86 грн. за період з 25.03.2014 по 24.09.2014 та з 08.08.2014 по 08.12.2014.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором перестрахування, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8616,82 грн. та інфляційні у розмірі 70691,17 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню за період з 25.03.2014 по 08.12.2014 та з 08.08.2014 по 08.12.2014.

В частині стягнення пені в сумі 8305,12 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, подані документи Відповідача (листи, звіт спеціаліста №1504-А/06 від 29.04.2015 р.) надані з порушенням процесуальних норм, що суперечить сг. 101 ГПК України. Оскільки, не було наведено обгрунтування неможливості подачі таких доказів у суді першої інстанції, в тому числі і неможливості складання звіту.

Також, слід звернути увагу на те, то наданий Відповідачем Звіт про оцінку ринкової вартості автомобіля Lexus LХ 570 № 15/04-А706 віл 29 квітня 2015 року встановлює орієнтовну ринкову вартість автомобіля, проте не знос.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про призначення судової експертизи як необґрунтоване.

Колегія суддів вважає, що здійснивши 25.03.2014 року часткову виплату у сумі 70000,00 грн. по першій частині страхового відшкодування відповідачем було вірно вказано призначення платежу. Наступні дії щодо зміни призначення платежу є неправомірним.

Відповідач спирається на припущення щодо недобросовісного виконання Позивачем своїх збов'язань по Договору перестрахування № 01/13-ОД від 01.04.2013 р. не надаючи жодних документальних підтверджень.

Відповідач зазначав, що при сплаті першої частини страховою відшкодування йому було передано неповний пакет документів. Відповідач не зазначив яких саме документів не вистачає. Але отримавши такий пакет документів, він сплатив частину страхового відшкодування (70 тис. гри.), не скориставшись своїм правом надіслати запит до Позивача щодо надання необхідних документів (п. .3.3 Договору перестрахування № 01/13-ОД від 01.04.2013 р.) та прийняти участь у розслідуванні страхового випадку, що передбачено пунктами 4.2.6 та 5.2.2. Договору перестрахування № 01/13-ОД від 01.04.2013 р.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2015 року у справі №910/1024/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/1024/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Чорна

Повний текст постанови складено 25.06.2015 року.

Джерело: ЄДРСР 45906137
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку