КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/12021/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Зубець Л.П.

секретар Сотнікова І.О.

за участю представників:

від позивача - Андрієвська О.В. (представник за довіреністю)

від відповідача - Макусь Н.П. (представник за довіреністю)

від третьої особи - Науменко С.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.01.2015 р.

у справі №910/12021/13 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 664 743,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р. в розмірі 664743,90 грн., з яких сума основного боргу 583644,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 744,17 грн., 3% річних у розмірі 6045,67 грн., пеня в розмірі 15945,06 грн., штраф - 58364,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором №00063/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 08.02.2002 р. щодо здійснення оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. у справі №910/12021/13 в задоволенні позову ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі №910/12021/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 р. у справі №910/12021/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційної інстанції вказав:

"Відмовляючи у позові у повному обсязі, господарські суди першої і апеляційної інстанцій, не досліджували підстав, з яких виник спірний борг та його складових; не дослідили та не перевірили наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум. Господарські суди не надали оцінки доводам позивача щодо наявності у відповідача заборгованості, зокрема, за надані послуги з холодного водопостачання і водовідведення у спірний період, а відтак і не з'ясували обставин, пов'язаних з наявністю або відсутністю такої заборгованості, та, відповідно, не встановлювали періоду прострочення заборгованості у разі наявності такої. Позивач упродовж розгляду спору посилався на те, що за кодами 1-1313, 1-1817, 1-1818, 2-441, 2-1311, 2-1312, 4-612, 4-1664, 4-1778, 4-1779, 6-1350, 6-1542, 6-1707, 7-366, 7-1588, 8-140, 8-1404, 8-1405, 9-1146, 9-1746, 9-1747, 10-1208, 10-1580, 20-953 обліковується питна вода, котра використовується відповідачем для надання послуг з холодного водопостачання і водовідведення і розмір заборгованості відповідача за такі послуги становить 104721,91 грн.; що за кодами 2-50441, 4-40612, 4-50612, 4-51664, 6-51350, 7-50366, 8-50140, 9-51146, 10-51208, 1-51313 обліковується вода, яка йде на підігрів і стоки гарячої води, та борг відповідача за ці послуги складає 478922,64 грн.; що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води. Проте, як вже зазначалося, наведені доводи у повному обсязі судами не оцінювалися, що свідчить про не з'ясування судами питань, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті та не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи."

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/12021/13 у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки договором не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, а інших договорів не надано.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/12021/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 583644,55 грн. основного боргу, 744,17 грн. інфляційних втрат, 6045,67 грн. трьох процентів річних, 15945,06 грн. пені та 58364,46 грн. штрафу задовольнити повністю. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що Договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинним ДСанПІН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до договору, та обліковується лічильниками, зареєстрованими у позивача; на підтвердження виконання ПАТ "АК "Київводоканал" зобов'язань за Договором та надання відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, були надані акти про зняття показників водолічильників, погоджені та підписані відповідачем, які є первинними документами та підтверджують факт надання послуг та їх об'єми, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування, та вартість наданих послуг, дебетово-інформаційні повідомлення, що підтверджують виставлення рахунків до установи банку відповідача, банківські виписки та зведені відомості розщеплення сплат КП "ГІОЦ", які підтверджують визнання відповідачем факту надання йому послуг з водопостачання та водовідведення та їх часткову оплату. Також скаржник зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що предметом спору є лише стягнення з відповідача заборгованості за питну воду, яка використовується відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання, тоді як предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання питної води для потреб холодного водопостачання та її стоків у розмірі 104721,91 грн., заборгованості за надані послуги з приймання стоків питної води, яка використовується відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання у розмірі 191395,47 грн. та заборгованості за надані послуги з постачання питної води, яка використовується відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання у розмірі 287527,17 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2015р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Зубець Л.П., Тищенко О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження; розгляд справи призначено на 01.04.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження; розгляд справи призначено на 01.04.2015 року.

В судовому засіданні від 01.04.2015 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 29.04.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Зубець Л.П.) від 29.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/12021/13 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.15 р.

13.05.2015 р. справа №910/12021/13 не розглядалась, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 20.05.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/12021/13 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Зубець Л.П.) від 24.06.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/12021/13 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.2015 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/12021/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 583644,55 грн. основного боргу, 744,17 грн. інфляційних втрат, 6045,67 грн. трьох процентів річних, 15945,06 грн. пені та 58364,46 грн. штрафу задовольнити повністю. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/12021/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У письмових поясненнях та в судовому засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи повідомив, що йому не відома суть господарських стосунків між позивачем та відповідачем, водночас КП ГІОЦ володіє інформацією стосовно суми коштів, яка за спірний період часу була сплачена мешканцями будинків, що перебувають на обслуговуванні відповідача, на розподільчий рахунок КП ГІОЦ та за вказівкою відповідача були перераховані із розподільчого рахунку КП ГІОЦ на рахунок позивача в якості оплати мешканцями будинків вартості спожитих послуг.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.02.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"), як постачальником, та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс", як абонентом, укладено Договір №00063/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, а абонент, в свою чергу, зобов'язався оплачувати надані послуги згідно з умовами Договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65 (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Виходячи зі змісту п.п. 3.5.-3.6. Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно даного договору, оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: у спірний період з 01.07.2012 року по 30.03.2013 року відповідачеві надано послуги з водопостачання та водовідведення на суму 5030287,40 грн., тоді як відповідач порушив вищезазначені положення договору в частині своєчасної та належної оплати вартості отриманих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 583644,55 грн.

На підтвердження факту виконання договору за вказаний період позивачем було надано акти про зняття показників з приладів обліку за спірний період, розшифровки рахунків абонента, дебетово-інформаційні повідомлення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за спірний період, заборгованість за надані послуги з постачання питної води для потреб холодного водопостачання та її стоків (коди 1-1313, 1-1817, 1-1818, 2-441, 2-1311, 2-1312, 4-612, 4-1664, 4-1778, 4-1779, 6-1350, 6-1542, 6-1707, 7-366, 7-1588, 8-140, 8-1404, 8-1405, 9-1146, 9-1746, 9-1747, 10-1208, 10-1580, 20-953) становить 104721,91 грн., заборгованість за надані послуги з постачання питної води, яка використовується відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання (коди 2-50441, 4-40612, 4-50612, 4-51664, 6-51350, 7-50366, 8-50140, 9-51146, 10-51208, 1-51313) становить 287527,17 грн., заборгованість за надані послуги з приймання стоків питної води, яка використовується відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання становить 191395,47 грн.

Отже складовою частиною позовних вимог про стягнення боргу і оплати послуг водопостачання є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання.

Відповідно до положень ст.ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З часу укладення сторонами спірного договору порядок правового регулювання відносин у сфері водопостачання і водовідведення змінився. Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Держитлокомунгоспу № 65 від 1 липня 1994 р., чим керувалися сторони під час укладення договору між собою, п.п. б п. 12.3 яким було встановлено обов'язок житлово-експлуатаційних організацій оплачувати на користь водоканалу холодну воду, що йде на гаряче водопостачання, втратили чинність з 10 жовтня 2008 р. на підставі наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України".

За п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Пунктом 3.13 Правил користування №190 передбачено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

З наявних в матеріалах справи документів та пояснень відповідача вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу не перебувають у обслуговуванні та на балансі відповідача, отже відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів.

Таким чином, обов'язок відповідача оплачувати обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання за спірний період відсутній, включення позивачем до суми заборгованості оплати послуг з постачання питної води, яка використовується відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання в сумі 287527,17 грн. не ґрунтується на договорі №00063/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 08.02.2002 р.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем на підігрів для виготовлення гарячої води.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського сулу України від 20.01.2015 р. у справі №910/25590/13, від 19.02.2015 р. у справі №910/11980/13.

Матеріалами справи, а саме: актами про зняття показників водолічильників, розшифровками рахунків абонента, реєстрами дебетових повідомлень, розрахунком заборгованості підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р. за послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків холодної води в розмірі 104721,91 грн. та за послуги прийняття стоків гарячої води на суму 191395,47 грн.

Як було встановлено вище, згідно умов укладеного сторонами договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом на користь постачальника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського сулу України від 22.08.2013 р. у справі №5011-22/10286-2012.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вказаної заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за Договором, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків холодної води в розмірі 104721,91 грн. та за послуги прийняття стоків гарячої води на суму 191395,47 грн.

Розрахунок відповідача, за яким рахується переплата в розмірі 264033,97 грн. за надані за Договором послуги, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки за даним розрахунком відповідачем самовільно зменшено розмір заборгованості за питну воду, яка використовується ним для надання послуг з холодного водопостачання, шляхом зарахування коштів, сплачених населенням за питну воду, що використовується для приготування гарячої, в рахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення, тобто змінено призначення платежу коштів, що суперечить нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Інструкції "Про безготівкові розрахунки України в національній валюті".

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 744,17 грн., 3% річних у розмірі 6045,67 грн., пеню в розмірі 15945,06 грн., штраф - 58364,46 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Пунктом п.4.2. Договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Колегія суддів вважає, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 58364,46 грн. є недоведеною та безпідставною, оскільки штраф повинен нараховуватися на несплачену суму, яку відповідач безпідставно відмовився сплатити та не повинен нараховуватися на всю суму заборгованості в цілому або на залишок частково сплачених рахунків від яких відповідач не відмовлявся.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені, враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання за послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків холодної води на суму 104721,91 грн. та за послуги прийняття стоків гарячого водопостачання на суму 191395,47 грн., колегія суддів вважає, що у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення вказаного грошового зобов'язання пені, 3% річних, інфляційних втрат, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4076,30 грн., інфляційні втрати в розмірі 429,47 грн., пені в розмірі 7926,42 грн. за порушення строків оплати послуг з постачання холодної води та приймання стоків холодної води та стоків гарячої води є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи в частині відмови позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків холодної води на суму 104721,91 грн. та за послуги прийняття стоків гарячого водопостачання на суму 191395,47 грн. за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р. та нараховані на неї 3% річних в сумі 4076,30 грн., інфляційні втрати в розмірі 429,47 грн., пені в розмірі 7926,42 грн., а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог основного боргу в сумі 296117,38 грн. (104721,91 грн. за надані послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків холодної води + 191395,47 грн. за послуги прийняття стоків гарячої води), 429,47 грн. - суми інфляційних втрат, 7926,42 грн. - пені, 4076,30 - 3% річних, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги розподіляються між сторонами у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/12021/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог суми основного боргу в розмірі 296117,38 грн. грн., 429,47 грн. - суми інфляційних втрат, 7926,42 грн. - пені, 4076,30 - 3% річних, винести в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити. Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-б, код ЄДРПОУ 31025659) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 296117 (двісті дев'яносто шість тисяч сто сімнадцять) грн. 38 коп. - сума основного боргу, 7926 (сім тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 42 коп. - пеня, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 47 коп. - інфляційні втрати, 4076 (чотири тисячі сімдесят шість) грн. 30 коп. - 3 % річних, 3085 (три тисячі вісімдесят п'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині в позові відмовити.»

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-б, код ЄДРПОУ 31025659) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 1542 (одну тисячу п'ятсот сорок дві) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/12021/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

Л.П. Зубець