open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________

Провадження : № 22-ц-/790/4502/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: №645/9412/14-ц Шарко О.П.

Категорія: сімейні Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про оспорювання материнства, виключення відомостей з актового запису, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_6, в особі свого вповноваженого представника ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в подальшому уточненим, у якому вказував на те, що відповідно до Свідоцтва про народження дитини ОСОБА_7, виданого Відділом ДРАЦС по м. Харкову ХМУЮ 08.09.2011 року, матір'ю цієї дитини записана відповідачка ОСОБА_4, батьком - громадянин Французької Республіки ОСОБА_6. Проте, ОСОБА_4 не є генетичною матір'ю народженого нею ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7, оскільки є лише його сурогатною матір'ю, а відтак вона виносила та народила біологічно чужу їй дитину. Так, 17.09.2010 року між ОСОБА_6, як замовником, та ПП «Ла Віта Феліче» (Центром сурогатного материнства), як виконавцем, був укладений Договір про надання інформаційних послуг, відповідно до умов якого підприємство здійснило підбір осіб, які відповідно до законодавства України, виразили свою згоду надати на прохання третіх осіб послугу сурогатної матері. Згідно цього договору ПП «Ла Віта Феліче» в якості сурогатної матері надала кандидатуру ОСОБА_4 Крім того, за відповідним договором від 17.09.2010 року ПП «Ла Віта Феліче» зобов'язалось здійснити й підбір донорів яйцеклітини та надавати медичні висновки щодо учасниці програми (донора ооцитів) згідно норм МОЗ України, а також зобов'язалося здійснювати контроль за учасниками програми, відбором генетичного матеріалу, організувати супровід учасниці в клініку ЕКЗ та провести повний цикл ЕКЗ із використанням донорської яйцеклітини.

По досягненню згоди по всіх істотних умовах договору з ПП «Ла Віта Феліче», 07 грудня 2010 року між позивачем ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір про виношування дитини, предметом якого було надання останньою, як Сурогатною матір'ю, за плату послуг, пов'язаних із застосуванням штучного запліднення та імплантації ембріона в порядку та на умовах, передбачених нормами сімейного законодавства та Основ законодавства України про охорону здоров'я.

За вказаним договором ОСОБА_4, як сурогатна матір, взяла на себе зобов'язання з виношування вагітності, яка наступила в результаті переносу їй у порожнину матки ембріонів, отриманих шляхом Екстракорпорального запліднення з використанням яйцеклітини та сперми, що належать генетичним батькам.

Контроль за виношуванням відповідачкою вагітності на народженням дитини відбувався в клініці репродуктивних технологій ТОВ «Сана-Мед» у м. Харкові.

Таким чином, у відповідності до Рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я, прийнятої у 2001 році, відповідачка ОСОБА_4 є лише гестаційним кур'єром, тобто жінкою, у якої вагітність настала в результаті запліднення ооцитів, що належать третій стороні, сперматозоїдами, що також належать третій стороні, а відтак вона не є генетичною матір'ю народженого нею ОСОБА_7, а запис у Свідоцтві про народження цієї дитини, в якому вона зазначена його матір'ю, порушує права як позивача - батька дитини, так і самої дитини, матір'ю якої фактично є анонімний донор яйцеклітини.

Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_6 в особі свого вповноваженого представника просив суд визнати, що відповідачка ОСОБА_4 не є матір'ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис 3384 в Книзі реєстрації народжень Відділу ДРАЦС РС ХМУЮ від 08.09.2011 року) та виключити з цього актового запису про народження, складеного на ім'я ОСОБА_7, всі відомості про матір ОСОБА_4

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_4 заявлені до неї позовні вимоги визнала повністю та проти внесення змін до актового запису про народження дитини - ОСОБА_7 шляхом виключення всіх відомостей стосовно неї як матері останнього не заперечувала.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_6 ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції як незаконного та ухвалення по справі нового рішення про задоволення заявлених ОСОБА_6 вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заявлених позивачем вимог, послався на недоведеність відсутності кровного споріднення між дитиною ОСОБА_7 та відповідачкою ОСОБА_4, яка у свідоцтві про народження записана її матір'ю, зокрема відсутність укладеного між сторонами договору на виношування дитини, однак це не відповідає дійсності, оскільки до суду було надано такий договір від 07.12.2010 року.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_3 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 також підтримала подану представником позивача апеляційну скаргу та просила її задовольнити, посилаючись на те, що вона є лише сурогатною, а не генетичною матір'ю дитини - ОСОБА_7, якого виносила та народила на підставі укладеного з позивачем ОСОБА_6 платного договору про виношення дитини від 07.12.2010 року в результаті штучного запліднення та імплантації ембріона в порожнину її матки.

Крім того, відповідачка ОСОБА_4 вказувала й на те, що запис про її материнство у свідоцтві про народження ОСОБА_7 фактично породжує між ними взаємні права та обов'язки, хоча ця, народжена нею дитина не є її генетичним нащадком.

Третя особа по справі - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції проти виключення з актового запису про народження ОСОБА_7 відомостей про його матір ОСОБА_4 не заперечувала.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 2, 3, 4 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За приписами ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначаються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI (далі: Закон № 2398-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2398-VI цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням.

За приписами ст. 3 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

За змістом ст. 13 Закону № 2398-VI державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Згідно п.п. 1.1, 2.13.1, 2.16.7 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.

Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема, є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Відповідно до ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За приписами ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Згідно ст. 123 СК України у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.

У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

Цивільні правовідносини складають основну частину всіх правовідносин, що підлягають регулюванню з боку права. В диспозиціях цивільних норм закріплені абстрактно-можливі права і обов'язки невизначеного кола суб'єктів. Це стосується і послуг з сурогатного материнства, що мають основою договірну цивільно-правову природу. Сурогатне материнство є видом репродуктивних технологій, коли окремі або всі етапи зачаття і раннього розвитку ембріонів здійснюються поза організмом генетичної матері.

За загальним визначенням сурогатне материнство - це процес штучного запліднення, виношування й народження дитини жінкою (сурогатною матір'ю) з метою передачі дитини названим батькам згідно з договором за винагороду або без неї.

Сурогатна мати - це жінка, яка добровільно згодилася завагітніти з метою виносити та народити генетично чужу їй дитину, що буде віддана на виховання іншим особам - біологічним батькам.

Зустрічаються і визначення сурогатного материнства як «допоміжної репродуктивної технології, при застосуванні якої жінка добровільно погоджується завагітніти з метою виносити й народити біологічно сторонню їй дитину, що буде згодом віддана на виховання іншим особам - генетичним батькам».

Між тим, найбільш точним формулюванням слід визнати формулювання, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров'я у 2001 році, яка оперує не терміном «сурогатна матір», а терміном «гестаційний кур'єр», розуміючи під ним «жінку, у якої вагітність настала в результаті запліднення ооцитів, що належать третій стороні, сперматозоїдами , що належать третій стороні. Вона виношує вагітність з тією умовою або договором, що батьками народженої дитини будуть один або обидва людини, чиї гамети використовувалися для запліднення.

За визначенням Європейського товариства репродукції людини (ESHE), сурогатне материнство - це комплекс методів, а сурогатна матір - це жінка, яка погоджується виносити і народити дитину для певної пари.

Таким чином, з медичної точки зору, сурогатне материнство - це запліднення яйцеклітини штучним методом з наступним поміщенням ембріона, отриманого від генетичних батьків, в порожнину матки іншої жінки - сурогатної матері. З юридичної точки зору - це послуга з виношування і народження дитини з наступною реєстрацією немовляти як дитини замовника послуги.

У нормативному плані сурогатне материнство має визначене регулювання і є законною легітимною послугою, що виражена в договірній формі. Засади цивільного законодавства передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України, в якій зазначено про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу. Право на батьківство безперечно належить до особистих немайнових прав. Принцип невтручання у сферу батьківства дозволяє особам на власний розсуд визначати момент, коли ставати батьками і, враховуючи можливі проблеми із репродуктивним здоров'ям і технологічним прогресом в галузі медицини, - яким чином ставати батьками. Принцип свободи договору дозволяє особам укладати правочини для реалізації власних прав і інтересів. Якщо такий договір не передбачений актами цивільного законодавства, він має відповідати загальним засадам цивільного законодавства.

Принцип свободи підприємницької діяльності надає можливості спеціалізованим медичним установам надавати послуги із сурогатного материнства з метою отримання прибутку. Принцип судового захисту цивільного права та інтересу є гарантією їх реалізації й охорони вищезазначених

свободи договору, підприємницької діяльності, неприпустимості свавільного втручання в сферу особистого життя людини.

Ч. 7 ст. 281 ЦК України встановлює норму, згідно з якою повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством. А ч. 1 ст. 290 ЦК України дозволяє повнолітній дієздатній фізичній особі бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.

Основи законодавства України про охорону здоров'я в ст. 48 містять регламентацію штучного запліднення та імплантації ембріона. За даною нормою застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Тобто в даній статті встановлюються загальні умови сурогатного материнства - сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка, має бути письмова згода подружжя, необхідно забезпечити анонімність донора і збереження медичної таємниці.

Наказ МОЗ України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій» від 23.12.2008 № 771, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлював певні медичні стандарти щодо проведення штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) методами інсемінації жінок спермою чоловіка (донора) та екстракорпорального запліднення і перенесення ембріона (ембріонів) у порожнину матки. Даний наказ передбачав вимоги до медичного закладу, суб'єктів, які беруть участь у даній медичній послузі, медичним показанням, організації процесу із запліднення тощо.

Для цивільних правовідносин з сурогатного материнства характерним є традиційний трьохланковий склад: суб'єкти - учасники репродуктивної послуги з сурогатного материнства, об'єкт - репродуктивна послуга, зміст даних відносин, що складають репродуктивні суб'єктивні права і репродуктивні цивільні обов'язки.

Суб'єктами цивільних правовідносин з сурогатного материнства є: 1) замовник - сімейна пара, або неодружені чоловік чи жінка, оскільки імперативних обмежень закон не містить, а судова практика пішла шляхом визнання права на батьківство неодружених людей; 2) сурогатна матір - жінка, яка бере на себе обов'язок пройти процедуру екстракорпорального запліднення; 3) медичний заклад, акредитований МОЗ для проведення таких процедур.

Репродуктивна послуга як об'єкт цивільних правовідносин з сурогатного материнства передбачає встановлений договором процес зачаття, виношування і народження дитини з подальшою її передачею біологічним батькам.

Таким чином, послуги з сурогатного материнства - це врегульований цивільним законодавством процес зачаття, виношування і народження дитини з наступною_реєстрацією немовляти як дитини замовника послуги.

Як встановлено по справі, 17.09.2010 року між громадянином Французької Республіки ОСОБА_6, як Замовником, та ПП «Ла Віта Феліче» (Центром сурогатного материнства), як Виконавцем, був укладений Договір про надання інформаційних послуг, відповідно до умов якого підприємство здійснило підбір осіб, які відповідно до законодавства України, виразили свою згоду надати на прохання третіх осіб послугу з сурогатного материнства. Згідно цього договору ПП «Ла Віта Феліче» в якості сурогатної матері надала кандидатуру ОСОБА_4 (а.с. 6-11).

Крім того, за відповідним договором від 17.09.2010 року ПП «Ла Віта Феліче» зобов'язалось здійснити й підбір донорів яйцеклітини, виходячи з критеріїв, установлених Замовником та надавати медичні висновки щодо учасниці програми (донора ооцитів) згідно норм МОЗ України, а також зобов'язалося здійснювати контроль за відбором генетичного матеріалу, донором ооцитів на всіх етапах тестування і наступних медичних процедур, а також організувати супровід учасниці програми (донора ооцитів) в клініку ЕКЗ та провести повний цикл ЕКЗ із використанням донорської яйцеклітини (а.с. 12-15).

07 грудня 2010 року між позивачем ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір про виношування дитини, предметом якого було надання останньою, як Сурогатною матір'ю, оплатних послуг, пов'язаних із застосуванням штучного запліднення та імплантації ембріона в порядку та на умовах, передбачених нормами сімейного законодавства та Основ законодавства України про охорону здоров'я (а.с. 69-83).

За вказаним договором ОСОБА_4, як сурогатна матір, взяла на себе зобов'язання з виношування вагітності, яка настала в результаті переносу їй у порожнину матки ембріонів, отриманих шляхом Екстракорпорального запліднення з використанням яйцеклітини та сперми, що належать генетичним батькам.

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_7, про що в Книзі реєстрації народжень 08 вересня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 3384. При цьому батьками цієї народженої дитини зазначені: батьком - громадянин Французької Республіки ОСОБА_6, матір'ю - відповідачка ОСОБА_4, яка під час складання актового запису про народження не повідомила орган державної реєстрації актів цивільного стану про своє сурогатне материнство, а відтак помилково була записана матір'ю дитини, що не є її генетичним нащадком, позаяк виносивши та народивши ОСОБА_7, вона лише виконала функцію специфічного інкубатора щодо останнього, який генетично не походить від неї.

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.ст. 2, 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991року, держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на зазначені положення законодавства та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_6 вимог, пославшись на те, що останній не перебуває у шлюбі та відсутність укладеного між ним та відповідачкою ОСОБА_4, як сурогатною матір'ю, договору про виношування дитини, хоча такий договір в дійсності наявний у матеріалах справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2015 року, ухвалене по справі, не може бути визнане законним, обгрунтованим, а тим паче - справедливим, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем ОСОБА_6 вимоги, визнавши, що відповідачка ОСОБА_4 не є матір'ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 3384 в Книзі реєстрації народжень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції від 2011 року вересня місяця 8 числа), та виключивши з зазначеного актового запису про народження всі відомості про матір - ОСОБА_4

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст.ст. 7, 121, 123 СК України, ст.ст. 3, 281, 290 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 8, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2015 року - скасувати.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про оспорювання материнства, виключення відомостей з актового запису - задовольнити.

Визнати, що ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не є матір'ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 3384 в Книзі реєстрації народжень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції від 2011 року вересня місяця 8 числа).

Виключити з актового запису про народження № 3384 від 08 вересня 2011 року, складеного на ім'я ОСОБА_7, всі відомості про матір - ОСОБА_4.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді:

Джерело: ЄДРСР 45897523
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку