2/219/777/2015

У Х В А Л А

16.01.2015 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Воробйова І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.

Дана позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, а саме: з матеріалів, що надані суду, вина відповідача у ДТП не встановлена, оскільки не надано постанову у справі про адміністративне правопорушення, а тому наявність вини підлягає доказуванню у відповідності до зазначених норм ЦПК України. Позивачем не зазначено чи застрахований пошкоджений автомобіль. У разі якщо автомобіль застрахований, страхова компанія має бути залучена до участі у розгляді справи. Відповідно до чинного законодавства відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП можливе виключно за умови, якщо потерпіла особа зверталася до страхової організації та страхова організація не відшкодувала спричинену шкоду, або; розмір шкоди не покривається розміром страховки. Не пред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до заподіювача шкоди у відповідному розмірі. Страхова компанія залучається в якості співвідповідача. Відповідно до чинного законодавства особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Чинне трудове законодавство передбачає обмежену матеріальну відповідальність (у межах середнього місячного заробітку) та повну матеріальну відповідальність (відповідно до ст. 132 та ст. 134 КЗпП). Так, згідно зі ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, установі, організації, у певних випадках.1.між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна й інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2.шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 3.шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 4.відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 5. шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків. Враховуючи викладене необхідно визначитись з розміром заподіяної шкоди. Отже, до матеріальної шкоди, яка завдана роботодавцю працівником внаслідок ДТП, що сталося з вини останнього, та яка має бути відшкодована ним роботодавцю згідно з чинним трудовим і цивільним законодавством України. Як вбачається зі змісту позовної заяви відповідач працював таксистом за трудовим договором та був допущений до управління автомобілем. Під час виконання своїх обов’язків водія він в результаті ДТП пошкодив автомобіль позивача , в результаті чого останньому заподіяна матеріальна шкода. До позову не доданий трудовий договір, який було укладено між роботодавцем та ОСОБА_2 Враховуючи викладене необхідно визначитись з розміром заподіяної шкоди. Отже, до матеріальної шкоди, яка завдана роботодавцю працівником внаслідок ДТП, що сталося з вини останнього, та яка має бути відшкодована ним роботодавцю згідно з чинним трудовим і цивільним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дана позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачеві наданий строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля залишити без руху надавши строк позивачеві для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали, та роз’яснити, що в разі не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В.Воробйова