open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Цибульник С.І.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

4 серпня 2009 року Справа № 2а-87/09/1225

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,

при секретареві Чуріковій Я.О.,

розглянула апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі № 2а-87/09 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, і

В С Т А Н О В И Л А :

23 березня 2009 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області, в якому просив визнати дії посадових осіб відповідача щодо нарахування та виплати йому пенсії незаконними; зобов'язати відповідача донарахувати та виплачувати йому пенсію, згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 вищезазначеного закону, перерахунок здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний рік.

Постановою Сватівського районного суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. позов задоволений в повному обсязі: визнані дії посадових осіб відповідача щодо нарахування пенсії позивачеві незаконними та зобов'язано відповідача донарахувати та виплачувати пенсію позивачеві в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. Зокрема обґрунтував доводи апеляційної скарги тим, що ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не застосовується при призначенні і розрахунку розміру пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Сторони в судове засідання не прибули, про час. дату та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і інвалідом 3 групи, що підтверджено копією посвідчення (а.с.5) і довідкою МСЕК (а.с.6).

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5), є інвалідом 3 групи, причина інвалідності пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не оспорюється відповідачем та підтверджується довідкою МСЕК (а.с.6).

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 26.02.09р. про перерахунок пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.7), відповідач листом від 05.03.2009 року відмовив позивачеві у перерахунку пенсії за відсутністю правових підстав (а.с.8).

Предметом спору у даній справі є розмір нарахування та виплати пенсії позивачеві.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тобто судом першої інстанції правильно застосовані норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України.

Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІI групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин колегія суддів вважає вірним та таким, що відповідає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, встановленому ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином, колегія суддів не може взяти до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.

Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на застосування у межах спірних відносин постанов Кабінету Міністрів України, спростовується також приписами пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини першої статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом (Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

При апеляційному розгляді справи і постановленні судового рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо змісту постанови суду. а саме,, у резолютивній частині постанови відсутня її складова частина, передбачена підпунктом 1 пункту 4 ст. 163 КАС України - висновок суду про задоволення адміністративного позову, тому резолютивну частину постанови необхідно доповнити.

Колегію суддів встановлено, що суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення порушив норми процесуального права, які не привели до невірного вирішення справи за суттю, а саме не вказав з якої дати треба визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати здійснити перерахунок позивачеві пенсії. Позивач у позові просив задовольнити вимоги з 01.01.2009р., тому постанова суду підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в іншій редакції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування норм спеціального закону у межах спірних відносин обґрунтованими, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, але постанова суду підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 2, ст. 201 ч. 1 п.2, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Савітівському районі Луганської області задовольнити частково.

Постанову Сватівського районного суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії змінити.

Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції:

«Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2009р.

Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії з 01.01.2009р. на підставі ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 даного Закону та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2009р. згідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% мінімальних пенсій за віком з врахуванням вимог ч. 3 ст. 67 вищевказаного Закону. Перерахунок здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.

Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі 4 серпня 2009 року і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Суддя Р.Ф. Ханова

Суддя М.І. Старосуд

Джерело: ЄДРСР 4493916
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку