Справа №2а-5928/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2009 року липня 21 дня місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Іщук Л.П.,

при секретарі - Шафранюк І.Ф.,

з участю представника позивача - Ульчака Б.І.,

представника відповідача - Хитрика С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ішів» до Волинської обласної ради про часткове скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ішів» ( далі - ТзОВ «Ішів» ) звернулось з позовом до Волинської обласної ради про часткове скасування рішення Волинської обласної ради.

Свій позов мотивує тим, що рішенням Волинської обласної ради від 28.11.2008 року № 24/12 «Про надання мисливських угідь у користування» ТзОВ «Ішів» було надано у користування мисливські угіддя терміном на 15 років. 30.01.2009 року Волинською обласною радою рішення №24/12 скасовано на підставі протесту прокурора.

Вважає рішення Волинської обласної ради від 30.01.2009 року № 26/22 протиправним, так як ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а оскільки у товариства виникли права та відповідні обов'язки пов'язані з наданням у користування мисливських угідь і згоди про їх припинення товариство не надавало, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для скасування такого рішення. Крім того, рішення є немотивованим, оскільки як вбачається із оскаржуваного рішення єдиною підставою його прийняття є протест прокурора області від 23.12.2008 року.

Просить скасувати рішення Волинської обласної ради від 30.01.2009 року № 26/22 в частині скасування рішення Волинської обласної ради від 28.11.2008 року № 24/12 «Про надання мисливських угідь у користування» щодо надання у користування ТзОВ «Ішів» мисливських угідь площею 9037 га терміном на 15 років.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у ньому. Суду пояснив, що Волинська обласна рада не мала права скасовувати своє попереднє рішення про надання мисливських угідь у користування, оскільки на його підставі вже виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією позивачем своїх суб'єктивних прав.

Представник відповідача в судовому засіданні суду пояснив, що підставою для скасування оскаржуваного рішення є протест прокурора Волинської області від 23.12.2008 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування України» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

З пояснень сторін, матеріалів справи судом встановлено, що 28 листопада 2008 року Волинська обласна рада прийняла рішення № 24/12 «Про надання мисливських угідь у користування», згідно якого вирішено надати ТзОВ «Ішів» у користування мисливські угіддя терміном на 15 років площею 9037 га ( Ішівське (5312 га), Стенжаричівське (5389 га), Устилузьке (3959 га) лісництва ).

Як вбачається з рішення воно винесене на підставі подання Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства - місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання та на підставі клопотання ТзОВ «Ішів» і з врахуванням погодження органів місцевого самоврядування, користувачів або власників земельних ділянок, погодження меж користувачами мисливських угідь.

Таким чином, рішення №24/12 прийняте в межах повноважень Волинської обласної ради і відповідає вимогам закону.

Пунктом 3 даного рішення зобов'язано Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства в термін до 01.12.2008 року внести зміни до договорів про умови ведення мисливського господарства з користувачами мисливських угідь згідно з переліком користувачів, що додається до рішення, а пунктом 4 рішення користувачів мисливських угідь зобов'язано до 01.12.2008 року провести зміни у встановлення меж та формування території мисливських господарств і нанести на планово-картографічні матеріали всі об'єкти природно-заповідного фонду.

Тобто, Волинська обласна рада рішенням №24/12 встановила обов'язки і терміни для реалізації суб'єктивних прав особами, яких це рішення стосується.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено з пояснень представника позивача 10 грудня 2008 року ТзОВ «Ішів» звернулось до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства з клопотанням про укладення на підставі рішення Волинської обласної ради договору оренди мисливських угідь і дане клопотання зареєстровано в управлінні 12.12.2008 року.

Таким чином, на підставі рішення Волинської обласної ради №24/12 від 28.11.2008 року виникли відносини, пов'язані із реалізацією суб'єктивних прав ТзОВ «Ішів».

Судом встановлено, що рішенням Волинської обласної ради від 30 січня 2009 року № 26/12 «Про протест прокурора Волинської області від 23 грудня 2008 року за № 07/4-91 на рішення Волинської обласної ради від 28 листопада 2008 року № 24/12 «Про надання мисливських угідь у користування» рішення Волиснької обласної ради від 28 листопада 2008 року № 24/12 «Про надання мисливських угідь у користування» скасовано.

Як вбачається із рішення Волинської обласної ради від 30 січня 2009 року № 26/12 у зв'язку з його прийняттям порушено права позивача - ТзОВ «Ішів» на користування мисливськими угіддями згідно рішення ради №24/12 від 28.11.2008 року.

Судом не встановлено підстав для винесення оскаржуваного рішення, жодних мотивів скасування рішення у ньому не наведено і представником відповідача в судовому засіданні не доведено правомірності його винесення.

Згідно із ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та ( або ) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи.

У рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст.144 КУ; ст.25, ч.14 ст. 46, ч.ч.1,10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначає, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») та мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Цим рішенням Конституційного суду України надано офіційне тлумачення положення частини другої ст. 19 Конституції України, ст.144 Конституції України, статті 25, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни і роз'яснено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Виходячи з того, що у позивача - ТзОВ «Ішів» на підставі раніше прийнятого рішення Волинської обласної ради №24/12 від 28.11.2008 року виникли права та відповідні обов'язки пов'язані з наданням у користування мисливських угіль (вбачається право позивача на укладення договору оренди та отримання в користування мисливських угідь та обов'язок Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства до 01.12.2008 року внести зміни до договорів про умови ведення мисливського господарства з користувачами мисливських угідь ), а згоди про їх припинення позивач не надавав і заперечує проти їх припинення, то у відповідача були відсутні підстави для скасування такого рішення.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» право користування мисливськими угіддями припиняється у разі: закінчення строку користування; добровільної відмови від користування; припинення діяльності юридичних осіб, яким надано у користування мисливські угіддя; систематичного невиконання обов'язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов'язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або місцевим органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі ведення мисливського господарства та полювання; погіршення якості мисливських угідь з вини їх користувача; в інших випадках, передбачених законодавством.

З пояснень представника позивача і дана обставина не заперечується представником відповідача судом встановлено, що позивач згоди на добровільну відмову від користування мисливськими угіддями не надавав. Інших обставин, через які припиняється користування угіддями не встановлено, а тому оспорюване рішення Волинської обласної ради суперечить закону.

Крім того, як вбачається з рішення Волинської обласної ради від 30.01.2009 року № 26/22 підставою його прийняття є протест прокурора Волинської області від 23.12.2008 року за № 07/4-91.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вичерпний перелік конституційних функцій прокуратури як єдиної системи органів держави наведено в ст. 121 Конституції України, а організація і порядок її діяльності згідно зі ст. 123 Конституції України визначаються як законом, так і іншими законодавчими актами.

Як офіційно розтлумачено рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному.

Отже, оскільки протест прокурора Волинської області від 23.12.2008 року за № 07/4-91 на рішення Волинської обласної ради від 28.11.2008 року № 24/12 «Про надання мисливських угідь у користування» обмежує права позивача у правовідносинах, які виникли з прийняттям рішення від 28.11.2008 року № 24/12, а відповідачем - суб'єктом владних повноважень Волинською обласною радою не доведено правомірності скасування рішення, то слід захистити права позивача шляхом скасування рішення Волинської обласної ради від 30.01.2009 року № 26/22 в частині скасування рішення Волинської обласної ради від 28.11.2008 року № 24/12 «Про надання мисливських угідь у користування» щодо надання у користування ТзОВ «Ішів» мисливських угідь площею 9037 га терміном 15 років.

Окрім того у відповідності ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин,що мають значення для прийняття рішення. Як вбачається з оскаржуваного рішення воно не є мотивованим, не містить обґрунтування прийняття рішення. Жодних доказів, які б підтверджували законність оскаржуваного рішення, письмових заперечень відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення Волинської обласної ради є необґрунтованим, винесене без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням прав позивача, без його участі, і відповідачем - Волинською обласною радою не доведено протилежного, то оскаржуване рішення слід визнати нечинним.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст.144 КУ; ст.25, ч.14 ст. 46, ч.ч.1,10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) , суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним і скасувати рішення Волинської обласної ради № 26/22 від 30.01.2009 року «Про протест прокурора Волинської області від 23 грудня 2008 року за № 07/4-91 на рішення Волинської обласної ради від 28.11.2008 року № 24/12 «Про надання мисливських угідь у користування» в частині скасування рішення Волинської обласної ради № 24/12 від 28.11.2008 року «Про надання мисливських угідь у користування» щодо надання у користування ТзОВ «Ішів» мисливських угідь площею 9037 га терміном на 15 років.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя