УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року

Справа № 876/1586/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Попка Я.С., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Поляна» Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

В липні 2014 року Дочірнє підприємство (далі - ДП) «Санаторій «Поляна» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис № 0000395 від 20.06.2014 р., виданого державним інспектором сільського господарства в Закарпатській області Браславським В.В. директору ДП «Санаторій «Поляна» Буряк Л.І. про усунення порушень вимог земельного законодавства, шляхом проведення зміни цільового призначення частини земельної ділянки, площею 0,3700 га.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Процесуальні порушення полягають в тому, що суд розглянув справу без участі представника відповідача, в той час, коли ним подавалось клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою. Стосовно порушень норм матеріального права, то апелянт зазначає наступне. Між позивачем та Полянською сільською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, частина якої, а саме: 0,37 га використовується не за цільовим призначенням, зокрема для обслуговування цеху по розливу мінеральної води, в той час, коли основна частина земельної ділянки, яка передана позивачу, надана для будівництва та обслуговування санаторно-курортних закладів (майнового комплексу санаторію). Висновок суду першої інстанції про те, що оскільки договором оренди земельної ділянки не передбачено обмеження чи заборони на розміщення на ній заводу по розливу мін води, то це дозволяє розмістити завод без зміни цільового призначення, не відповідає вимогам ст.ст.19, 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Крім того, суд першої інстанції не зазначив жодного правового підтвердження тотожності земель оздоровчого призначення та курортів, а тому судом зроблені невірні висновки про те, що на території земель оздоровчого призначення можуть бути розташовані промислові об'єкти на ділянках без зміни їх цільового призначення тільки на підставі того, що ця земельна ділянка входить до складу курорту. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В письмовому запереченні на апеляційну скаргу ДП «Санаторій «Поляна» просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 20.06.2014 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства України Браславським В.В. було складено Акт обстеження земельної ділянки № 01 від 20.06.2014 р. та видано Припис № 0000395 від 20.06.2014 р. директору ДП «Санаторій « Поляна».

Актом обстеження земельної ділянки № 01 від 20.06.2014 р. було встановлено, що ДП «Санаторій «Поляна» використовує земельну ділянку на підставі Договору оренди між Полянською сільською радою та ДП «Санаторій «Поляна» від 08.08.2008 р., загальною площею 5,6401 га, який зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 16.02.2009 р. за № 2124084401-07409070700003, 18.02.2013 р. складено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, згідно якої термін дії договору оренди земельної ділянки від 08.08.2008 р. продовжено на 2 роки на підставі Рішення 27 сесії 6 скликання Полянської сільської ради № 160 від 04.01.2013 р. Із загальної території площею 5,6401 га, котра перебуває в користуванні ДП «Санаторій «Поляна» для обслуговування санаторію на землях оздоровчого призначення, за цільовим призначенням» для будівництва та обслуговування санаторно - курортних закладів (майнового комплексу санаторію)» ТОВ «Аква-Поляна» використовує земельну ділянки площею 0,3700 га для обслуговування цеху по розливу мінеральної води. Фактичне використання частини земельної ділянки площею 0,3700 га включає в себе використання земельної ділянки суб'єктом перевірки під будівлями заводу по розливу мінеральної води, а також проїзду (заїзду, виїзду).

Приписом № 0000395 від 20.06.2014 р. висунуто вимогу в 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом проведення зміни цільового призначення частини земельної ділянки площею 0,3700 га.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Договором оренди земельної ділянки між Полянською сільською радою та ДП «Санаторій «Поляна» з додатковою угодою до Договору оренди від 18.02.2013 р. не передбачено обмеження та заборона на розміщення на орендованій земельній ділянці заводу по розливу мінеральної води (ТзОВ «Аква-Поляна»), який не видобуває мінеральну воду, а тільки проводить її розлив. Крім того, з метою діяльності у сфері проведення реконструкції та модернізації спальних корпусів санаторію, виробництва, розливу і реалізації мінеральної води, задоволення попиту споживачів на якісну мінеральну воду з лікувальними властивостями та одержання прибутку у відповідності до установчих документів, ДП «Санаторій «Поляна» та ДП «Аква Поляна» ТОВ «Сумаф», за погодженням з головою Правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» 26.07.2002 р., було створено спільну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та без зобов'язань передати в суборенду земельну ділянку відповідно до Договору № 2108080/2002-2 «Про спільну діяльність», шляхом об'єднання майна та зусиль для реконструкції та модернізації спальних корпусів санаторію, виробництва, розливу і реалізації мінеральної води, задоволення попиту споживачів на якісну мінеральну воду з лікувальними властивостями та одержання прибутку. Тому вважав, що ДП «Санаторій «Поляна» використовує земельну ділянку за цільовим призначенням та у відповідності до дозвільних та правовстановлюючих документів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Земельним Кодексом України, Законом України «Про курорти», частинами 7 та 8 статті 7, статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абзацом другим пункту 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459, підпунктом 6.1 пункту 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року № 770, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за № 34/20347.

Згідно ст. 47 ЗК України, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Основною правовою передумовою для віднесення тих чи інших територій до земель оздоровчого призначення є виявлення на них відповідних природних лікувальних ресурсів в установленому законом порядку. Як встановлено у ст. 16 Закону України «Про курорти», виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідницьких робіт.

В ч. 2 ст. 48 ЗК України зазначено, що на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Отже, з наведеної норми випливає, що до складу земель оздоровчого призначення входять лікувально-оздоровчі місцевості та курорти. По суті такий же поділ земель оздоровчого призначення на складові частини закріплений і Законом України «Про курорти».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про курорти», лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. А курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На землях курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, що використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, тоді як на лікувально-оздоровчих місцевостях такі об'єкти відсутні. Законодавство про землі оздоровчого призначення складається з нормативно-правових актів земельного законодавства та нормативно-правових актів законодавства про діяльність курортів.

Основними земельно-правовими актами, які регулюють відносини щодо охорони та використання цієї категорії земель є Земельний кодекс України та постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» Проте значна частина норм, які регулюють зазначені відносини, міститься в спеціальних нормативно-правових актах з питань діяльності курортів. До них належать Закон України від 05.10.2000 р. «Про курорти», Постанова Ради Міністрів УРСР «Про затвердження положення про курорти Поляна, Сойми, Любінь Великий, Миргород, Ворзель» N490 від 12.10.1882 р.

Основне цільове призначення цієї категорії земель полягає в їх використанні в інтересах курортної справи. Разом з тим, види діяльності, які охоплюються поняттям «курортна справа», не зводяться лише до лікувально-оздоровчого процесу. Як зазначається в Концепції розвитку санаторно-курортної галузі, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. № 231-р, розвиток інфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань.

Отже, на землях оздоровчого призначення дозволяється здійснення і таких видів діяльності, які характерні для цільового призначення інших категорій земель. Разом з тим, поряд з основним цільовим призначенням категорії земель оздоровчого призначення слід виділяти цільове призначення окремих земельних ділянок у межах курортів. Так, у межах курортів можуть перебувати не тільки земельні ділянки, надані у власність чи користування лікувальним та санаторно-курортним закладам, установам та їх об'єднанням, а й земельні ділянки, надані громадянам та юридичним особам для житлового будівництва, будівництва та обслуговування об'єктів комерційного призначення (магазинів, ресторанів, барів), будівництва промислових, транспортних, сільськогосподарських підприємств, підприємств енергетики, зв'язку тощо.

В зв'язку з цим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» встановлено, що у проектах землеустрою з встановлення меж територій оздоровчого призначення повинні визначатися й межі земельних ділянок всіх їх власників та користувачів. З метою інтеграції правового регулювання охорони та використання всіх земель у межах територій курортів на їх територіях встановлюються округи санітарної охорони, а в межах курортів, в яких лікувально-оздоровчий процес базується на використанні лікувальних корисних копалин та підземних вод, встановлюються округи гірничо-санітарної охорони.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДП «Санаторій «Поляна» використовує земельну ділянку на підставі Договору оренди між Полянською сільською радою та ДП «Санаторій «Поляна» з додатковою угодою до Договору оренди від 18.02.2013 р., якою продовжено термін дії Договору оренди на 2 роки.

Відповідно до даного Договору оренди Полянська сільська рада передала в оренду ДП «Санаторій «Поляна» земельну ділянку, загальною площею 5,6401 га.

З Договору оренди земельної ділянки не вбачається обмеження та заборона на розміщення на орендованій земельній ділянці заводу по розливу мінеральної води ТзОВ «Аква-Поляна».

Відповідно до Ліцензії (спеціальний дозвіл) на користування надрами, реєстраційний № 1983 від 10.09.1999 р. власнику ліцензії ДП «Санаторій «Поляна» відповідно до мети ліцензії (робіт) надано право на видобування мінеральних лікувально-столових вод, придатних для внутрішнього і зовнішнього лікування та для промислового розливу.

Відповідно до Статуту дочірнього підприємства «Санаторій «Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», затвердженого загальним зборами акціонерів «Укрпрофоздоровниця» (протокол № 36-13/6.4 та зареєстрований 15.02.2007 р.) підприємство є санаторно-курортним закладом, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів та застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури, інших методів санаторно-курортного лікування. Підприємство здійснює виробничу, науково-досліду, торгівельну та іншу господарську діяльність з метою отримання прибутку.

Також відповідно до Статуту предметом діяльності підприємства є виробництво, розлив мінеральних вод і пікетування лікувальних грязей, ропи, екстрактів, віджимів та інших не фармакопейних препаратів, реалізація їх через торгову мережу.

З метою діяльності у сфері проведення реконструкції та модернізації спальних корпусів санаторію, виробництва, розливу і реалізації мінеральної води, задоволення попиту споживачів на якісну мінеральну воду з лікувальними властивостями та одержання прибутку у відповідності до установчих документів, ДП «Санаторій «Поляна» та ДП «Аква Поляна» ТОВ «Сумаф» за погодженням з головою Правління ЗАТ « Укрпрофоздоровниця» 26.07.2002 р, було створено спільну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та без зобов'язань передати в суборенду земельну ділянку відповідно до Договору № 2108080/2002-2 «Про спільну діяльність» шляхом об'єднання майна та зусиль для реконструкції та модернізації спальних корпусів санаторію, виробництва, розливу і реалізації мінеральної води, задоволення попиту споживачів на якісну мінеральну воду з лікувальними властивостями та одержання прибутку.

Відповідно до Статуту ДП «Санаторій «Поляна» засновником та власником Підприємства є ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Майно підприємства складається із основних фондів (засобів), обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства. Підприємство володіє й користується майном на праві господарського відання, відповідно до мети діяльності з обмеженням дій Підприємства щодо відчуження, міни, застави, позики, оренди, укладання Договорів про спільну діяльність, що здійснюються органами управління Товариства відповідно до Статуту Товариства та Статуту Підприємства.

Крім того, відповідно до рішення Закарпатської ОДА № 6169/06-09 від 01.04.2013 р. у відповідності до вимог частини другої ст. 93 Водного кодексу України, Закарпатська ОДА погодила межі зон санаторної охорони водозабірної ділянки свердловин № 2-р та № 3-р Полянського родовища мінеральних вод і не заперечує щодо встановлення меж зон санітарної охорони свердловин № 2-р та № 3-р.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин вбачається, що Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області не було доведено правомірності прийнятого припису №0000395 від 20.06.2014 р. про усунення порушень вимог земельного законодавства, а ДП «Санаторій «Поляна»належним та допустимими доказами спростовано підстави його прийняття.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року по справі №807/2170/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : Я.С. Попко

С.П. Нос