open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року

Справа № 808/6564/14 ДО/808/343/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СІНІАТ»

до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

06.10.2014 Товариство з додатковою відповідальністю "Сініат" звернулось до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.06.2014 № 0000722202.

03.11.2014 сторони в судове засідання не з'явились, в матеріалах справи містяться заяви, про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідач раніше надіслав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що згідно з актом перевірки позивача вбачається відсутність реального характеру здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Євротехмаш», ТОВ «Мет-Ком», ТОВ «Транслем» та ТОВ «Ікон Преміум». Вважає безпідставними позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Сініат", та вказує на правомірність винесення відносно позивача оскаржуваного рішення, а отже, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Євротехмаш» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, ТОВ «Мет-Ком», ТОВ «Транслем» за період 01.01.2014 по 31.01.2014 та ТОВ «Ікон Преміум» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 року відповідачем було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Євротехмаш» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, ТОВ «Мет-Ком», ТОВ «Транслем» за період 01.01.2014 по 31.01.2014 та ТОВ «Ікон Преміум» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 року № 266/15/00290601 (далі - Акт перевірки).

На підставі даного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2014 року №0000722202 про сплату 33453,13 грн. податку на додану вартість та 16726,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення ст. 198 п. 198.3, ст. 200 п.200.1 Податкового кодексу України.

Суд вважає оскаржуване позивачем повідомлення-рішення відповідача від 04 червня 2014 року №0000722202 безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як випливає з Акту перевірки відповідача, підприємством позивача було порушено: п.198.3 ст.198; п.200.1 ст. 200 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 33453,13 грн., у тому числі по податкових деклараціях: лютий 2014 - 33453,13 грн.

Свої висновки відповідач обґрунтовує тим, що господарські операції між ТДВ «СІНІАТ» та його постачальниками товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження підприємств, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Судом встановлено, що Згідно договору зберігання 01/11 від 22 листопада 2013 року та додаткової угоди до договору про надання послуг з зберігання №01/11 від 22.11.2013 б/н від 22.11.2013 ТОВ «МЕТ-КОМ» приймає на зберігання майно поклажодавця, тобто ТДВ «СІНІАТ». Згідно договору про надання послуг від 01 листопада 2013 року №01/11 та додаткової угоди від 31 березня 2014 №1 до договору про надання послуг від 01.11.2013 №01/11 ТОВ «МЕТ-КОМ» надає послуги з перевезення вантажу і кріплення вантажу в вагони та оплати зборів за простій вагону під розмитнення.

До матеріалів справи додані наступні документи: акти про виконання робіт по договору про надання послуг; акти про виконання робіт по договору зберігання; складські квитанції; відомості плати за користування вагонами; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; виписки банку; договори.

Згідно договору на виконання платних робіт від 14 січня 2014 року №14/01 про виконання робіт (послуг) ТОВ «ТРАНСЛЕМ» надало послуги з організації робіт з підготовки до атестації робочих місць лабораторії.

До матеріалів справи додані наступні документи: акт здачі-приймання виконаної роботи (послуги); податкова накладна; виписки банку; договір.

Згідно договору поставки від 02 січня 2014 року № 02/01 ТОВ «Ікон Преміум» поставляло товар, а саме брус 70*70*1200 мм з пазом.

До матеріалів справи додані наступні документи: накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; виписки банку; договір.

Відповідно до п. 5 ст. 203 ЦК України, де вказано загальний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, "Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним". Отже реальність господарської операції має встановлюватися фактом перевезення вантажу, що має підтверджуватися відповідними накладними, підписаними за участю третіх осіб та оплатами за поставлений товар на рахунок позивача.

Отже, договір зберігання 01/11 від 22 листопада 2013 року та додаткова угода до договору про надання послуг з зберігання №01/11 від 22.11.2013 б/н від 22.11.2013 ТОВ «МЕТ-КОМ», договір про надання послуг від 01 листопада 2013 року №01/11 та додаткова угода від 31 березня 2014 №1 до договору про надання послуг від 01.11.2013 №01/11, договір на виконання платних робіт від 14 січня 2014 року №14/01 про виконання робіт (послуг) ТОВ «ТРАНСЛЕМ», договір поставки від 02 січня 2014 року № 02/01 ТОВ «Ікон Преміум» створювали для сторін правові наслідки, що передбачено такими договорами і не мають нічого спільного з фіктивними правочинами, які вчиняються без наміру створення правових наслідків.

Так, безпідставно визначивши правовідносини між Позивачем та його контрагентами як такі, що "не спричиняють настання правових наслідків", податкова фактично виконала функції суду, формально визнав вищевказані договори між сторонами недійсними. Крім того, відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладеного в частині 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року суд зазначає, що: "... Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним за рішенням суду... Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину... Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства зідно до вимог статті 15 ЦПК".

Варто зазначити, що посилання у Акті перевірки на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мет-Ком» на той факт, що господарські операції ТОВ «Мет-Ком» з контрагентами-покупцями не спрямовані на настання реальних подій, оскільки відсутній факт отримання товару від контрагентів-продавців, операції ТОВ «Мет-Ком» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших прчин (ділової мети), нереальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Мет-Ком» та такими суб'єктамив господарювання як : ТОВ «Альфа Стіл», ТОВ «Новатор СХ», ТОВ «ТОР-2013».

Крім того, Артемівською ОДПІ отримано Акт № 195/05-64-22/02/38844515 від 28.03.2014 ДПІ в Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транслем» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року».

Також Артемівською ОДПІ отримано Акт № 298/05-63-22-08/38969510 від 27.03.2014 ДПІ в Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ікон Преміум» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за лютий 2014 року».

Відповідно до п.3 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996 "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Положення ст. 44.1. Податкового кодексу України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, не встановлює вимог до форми та виду документів, які підтверджують понесення підприємством витрат при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ) або не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ПКУ. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви із скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПКУ. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпцію правомірності рішень платника податку.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 зазначено, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Але, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів документів, що передбачені чинним законодавством України.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтер облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає, що надані позивачем суду документи підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Мет-Ком», ТОВ «Транслем» за період 01.01.2014 по 31.01.2014 та ТОВ «Ікон Преміум» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 року, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Артемівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, № 0000722202 від 04.06.2014.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СІНІАТ» ЄДРПОУ 00290601) суму судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака

Джерело: ЄДРСР 43470892
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку