Справа № 550/96/15-ц

Провадження № 2/550/74/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі : головуючого - судді Ланни Я.О.,

за участю секретаря - Байрачної Н.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу за позовом ОСОБА_5 до Чутівського районного будинку дитячої та юнацької творчості в особі директора, ОСОБА_3, Чутівської районної ради, третя особа: Чутівська районна державна адміністрація про скасування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 звернулась до суду із зазначеним позовом до Чутівського районного будинку дитячої та юнацької творчості в особі директора, ОСОБА_3, Чутівської районної ради про скасування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом №26-к(тм) від 21.10.2014 року директора Чутівського РБДЮТ ОСОБА_3 їй була оголошена догана за відсутність на робочому місці, порушення термінів подання документів для затвердження та перевірки директором РБДЮТ, несвоєчасне проведення записів в журналах планування та обліку роботи гуртка та не передання журналів на зберігання в кабінет директора. Позивач з доганою не погоджується, та вказує, що директором ОСОБА_3 було штучно створено умови з метою уявних порушень трудової дисципліни з її боку та вважає, що саме, директор ОСОБА_3 повинна нести відповідальність за відсутність контролю, оскільки вона більше місяця не здійснювала контроль за графіком занять. Крім того, вважає, що порушенням трудових прав та приниженням честі і гідності, підривом ділової репутації їй завдано директором моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Відповідач директор районного Будинку дитячої та юнацької творчості ОСОБА_3 та її представник позов ОСОБА_5 не визнали та просили відмовити в його задоволенні, вважають, що дисциплінарне стягнення у виді догани накладено директором на керівника гуртка ОСОБА_5 правомірно у відповідності до процедури, визначеної трудовим законодавством , крім того вважають, що позивач пропустила строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.

Представник відповідача Чутівської районної ради та представник Чутівської районної державної адміністрації позов ОСОБА_5 не визнали, посилаючись на правомірність накладення дисциплінарного стягнення на позивача.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та вивчивши матеріали справи, суд встановив, що згідно наказу № 26-к (тм) від 21.10.2014 р. директором Чутівського РБДЮТ ОСОБА_3 було видано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника гуртків ОСОБА_5 та оголошено догану за порушення пунктів 3.6, 3.7 та 6.2 посадової інструкції: відсутність на робочому місці 27.09.2014 р. в робочий час в період з 15.30 до 17.30 ; порушення термінів подання документів для затвердження та перевірки директором, своєчасне не проведення записів в журналах планування та обліку роботи гуртка та не передання цих журналів на зберігання в кабінет директора (а.с.16) . Даний наказ було оголошено ОСОБА_5 21.10.2014 р., яка ставити підпис про ознайомлення з наказом відмовилась, що підтверджується відповідним актом (а.с.49) та поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з положенням ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді таких спорів судам необхідно з'ясувати, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п.3.6 Посадової інструкції керівника гуртка ОСОБА_5 в редакції, яка діяла на час накладення дисциплінарного стягнення (а.с.12-13), керівник гуртка працює за затвердженою навчальною програмою, навчально-виховним планом, власним поурочним планом та розкладом занять. Забезпечує їх виконання.

Пунктом 3.7. вищевказаної Інструкції передбачено, що керівник гуртка бере участь у розробці та реалізації освітніх програм, веде встановлену документацію та звітність. Своєчасно проводить записи в журналах про проведену роботу та після закінчення занять здає їх на зберігання керівнику, призначеному наказом.

Згідно п.6.2. зазначеної Інструкції керівник гуртка самостійно планує свою роботу на кожний навчальний рік і семестр. План роботи затверджує директор закладу.

Стосовно факту відсутності позивача на робочому місці 27.09.2014 р. в період з 15.30 до 17.30 суд встановив наступне. Відповідно до Наказу № 33 від 02.09.2014 р. керівники гуртків працюють згідно графіка роботи, затвердженого директором РБДЮТ за погодженням профспілкового комітету(а.с.74-75). Відповідно до протоколу засідання педагогічної ради РБДЮТ № 1 від 29.08.2014 р. був затверджений графік розкладу занять гуртків, в тому числі і гуртка, керівником якого являється ОСОБА_5 (а.с.76-77). За даними протоколу на даній педагогічній раді ОСОБА_5 була присутня. Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету відділу освіти № 42 від 05.09.2014 р. цей графік було погоджено (а.с.78). За затвердженим графіком розкладу занять гуртків, заняття гуртка зразкового художнього колективу студії спортивно бального танцю «Гран-прі», під керівництвом ОСОБА_5, 27.09.2014 р. мали проводитись в період з 15.30 до 17.30 год. (а.с.83-84). Відповідно до розпорядку, затвердженого на засіданні педагогічної ради роботи працівників Чутівського РБДЮТ , в суботу ( а одже і 27.09.2014 р.) ОСОБА_5 мала працювати із 10.00 до14.00 та з 15.30 до 17.30 год. (а.с.86-87). Як встановлено судом, 27.09.2014 р. в період з 15.30 до 17.30 год. ОСОБА_5 дійсно була відсутня на робочому місці, що підтверджується актом від 27.09.2014 р. та поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8 Надати пояснення по цьому факту ОСОБА_5 відмовилась, що підтверджується відповідним актом від 29.09.2014 р. (а.с.56) та поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Проте беззаперечних доказів відсутності позивачки на робочому місці без поважних причин суду не надано. Так із пояснень ОСОБА_5 вбачається, що вона працювала в цей день згідно наступного графіку :а саме з 10.00 год. до 14.00 год., а всього чотири години, який вважала діючим. Як вбачається із журналів планування та обліку роботи гуртка (а.с. 100-139) в суботу заняття у позивачки проводились з 10.00 до 12.00 год. та з 12.00 до 14.00 год. Відповідно до табелів обліку робочого часу за вересень - грудень 2014 р. та з урахуванням уточнених табелів за цей період (а.с. 113-120), ОСОБА_5 працювала по суботах в тому числі 27.09.2014 р. без порушення трудової дисципліни 4 години (а.с. 124). Таким чином суд вважає, що відповідачем не доведено факту відсутності на робочому місці позивача без поважних причин.

Стосовно фактів порушення ведення робочої документації суд встановив наступне. Відповідно до акту перевірки ведення робочої документації керівника гуртка ОСОБА_5 від 07.10.2014 р. (а.с.50) було виявлено ряд недоліків : порушення термінів подання документів для затвердження та перевірки директором, несвоєчасність проведення записів в журналах планування та обліку роботи гуртка та не передання журналів на зберігання в кабінет директора. Ці факти, підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_13 Надати пояснення по цьому факту ОСОБА_5 відмовилась, що підтверджується відповідним актом від 07.10.2014 р. (а.с.51) та поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_13

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про позашкільну освіту» позашкільний навчальний заклад є юридичною особою і діє на підставі статуту. Саттею 23 цього Закону визначено, що трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Контракту та додаткової угоди до нього (а.с.106-112) ОСОБА_3, як керівник має право накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства.

Але розділом 1V Статуту комунальної установи освіти Чутівського районного Будинку дитячої та юнацької творчості (а.с.21- 34) в редакції, чинній на час винесення догани, процедура накладення дисциплінарних стягнень прописана іншим чином: директор подає начальнику відділу освіти райдержадміністрації пропозиції щодо застосування дисциплінарних стягнень до працівників Будинку.

За наявності таких різночитань щодо процедури накладення адміністративних стягнень, суд не може вважати що при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача дотримано процедуру, передбачену статутом, а тому вимоги позивача про визнання незаконним наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При прийнятті рішення по даній справі суд враховує попередню роботу керівника гуртка ОСОБА_5, яка за час роботи з 1993 року до 21.10.2014 р. не одержала жодного стягнення та має високий фаховий рівень, що не оспорюється відповідачем та підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Разом із тим, суд прийшов до висновку, що стороною позивача вибрано невірний спосіб захисту, а тому позовні вимоги в частині скасування наказу не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства. Чинним законодавством України, яким регулюються трудові правовідносини, дійсно визначено, що видача та скасування наказів відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до повноважень суду належить перевірка законності наказу. Тобто законодавством наділено працівника правом звернення до суду з позовом про визнання недійсним (незаконним) наказу, а не про його скасування.

Згідно ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Судом встановлено, що наказ про притягнення ОСОБА_5 був оголошений їй 21.10.2014 р., а одже з цього часу вона дізналась про порушення свого права. Але, оскільки позивач, перебувала на лікуванні з 14.01.2015 р. по 28.02.2015 р., що підтверджується листками непрацездатності, то причини пропуску нею тримісячного строку звернення до суду про поновлення суд визнає поважними та поновлює їй строк звернення до суду, у зв'язку з чим вимога відповідача ОСОБА_3, про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду задоволенню не підлягає. Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що вона намагалась вирішити дане питання шляхом звернення до Чутівського райкому профспілки працівників освіти і науки, голова якого 11.11.2014 р. надав відповідь ОСОБА_5 та дійшов висновку про незаконність накладення дисциплінарного стягнення і, що в тому числі і з цих причин нею пропущено строк звернення до суду. Допитаний в судовому засіданні свідок, на той час голова профкому, ОСОБА_22 підтвердив, що ОСОБА_5 дійсно зверталась до райкому профспілки по питанню накладення на неї дисциплінарного стягнення, райком профспілки вважає винесену догану необґрунтованою і незаконною і звернувся до відділу освіти про зняття догани з ОСОБА_5

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд встановив, що в даній справі спір про відшкодування працівнику моральної шкоди, є трудовим спором. У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Таким чином законодавством передбачено право на відшкодування моральної шкоди за ст. 237-1 КЗпП України від власника або уповноваженого ним органа. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченому ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди із директора ОСОБА_3 відповідно до норм ст. 237-1 КЗпП України.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1167 ЦК України (як посилається на ці норми позивач в позовній заяві) необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим саме він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

В суді не встановлено фактів, які б свідчили про те, що при накладенні дисциплінарного стягнення ОСОБА_3 принизила честь і гідність позивача ОСОБА_5, а також ділову репутацію, а тому суд не може взяти до уваги посилання позивача на цю підставу відповідно до ст. 23 ЦК України.

За правилами статті 1174 ЦК України відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування шкода, завдана посадовою або службовою собою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому суд не може взяти до уваги посилання позивача на цю норму права, як на підставу відшкодування моральної шкоди із директора ОСОБА_3 в зв*язку із накладенням дисциплінарного стягнення.

Таким чином, суд вважає, що в ході розгляду вказаної цивільної справи позивачем не було надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, а тому вважає, що ОСОБА_5 не доведено відповідно до ст. 3 ЦПК України порушення своїх прав з боку відповідача. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів Чутівського районного Будинку дитячої та юнацької творчості в особі директора ОСОБА_3 та Чутівської районної ради на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі по 121 грн. 80 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167,1174 ЦК України, ст.ст. 147-1, 148, 149,233, 234, 237-1 КЗпП України суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ від 21 жовтня 2014 року за № 26-к(тм) директора Чутівського районного будинку дитячої та юнацької творчості ОСОБА_3 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_5.

Стягнути з Чутівського районного Будинку дитячої та юнацької творчості в особі директора ОСОБА_3 та Чутівської районної ради по 121 грн. 80 коп. з кожного - судового збору.

В решті, в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання копії цього рішення .

Повний текст рішення суду виготовлений 03 квітня 2015 року.

Суддя Я. О. Ланна