Справа № 263/8884/13-ц

Провадження № 2/263/9/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2015 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі :

головуючого судді - Кулика С.В.

при секретарі - Грачовій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, а також зустрічну позовну заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна подружжя. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 03 серпня 2001 року. Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей. За час шлюбу з відповідачем ними за сумісні кошти подружжя було придбано: нежитлове приміщення АДРЕСА_10; нежитлове приміщення АДРЕСА_1; житловий будинок АДРЕСА_11; квартира АДРЕСА_2; нежитлове приміщення АДРЕСА_12; нежитлова будівля за АДРЕСА_13; нежитлове приміщення АДРЕСА_14; нежитлове приміщення по АДРЕСА_7; нежитлове приміщення за АДРЕСА_5, магазин за адресою: АДРЕСА_8; магазин за адресою: АДРЕСА_9, нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4; нежитлове приміщення за АДРЕСА_15; шість земельних ділянок, розташованих у селі Білосарайська Коса, Першотравневого району, Донецької області. Крім того, за час шлюбу було придбано за сумісні кошти подружжя наступні автомобілі: автомобіль SSANG YONG REXTON, державний номер НОМЕР_1; автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2; автомобіль NISSAN X TRAIL державний номер НОМЕР_9; автомобіль IVECO TURBO DAILY державний номер НОМЕР_5; автомобіль ЗАЗ 110557 державний номер НОМЕР_4; автомобільний причеп з моторним човном ПГМФ НОМЕР_27 державний номер НОМЕР_3; автомобіль SSANG YONG KYRON державний номер НОМЕР_16; автомобіль KIA SORENTO KU814D державний номер НОМЕР_11. Вказала, що після того, як у неї погіршились стосунки з відповідачем та в судах стали розглядатись справи про розірвання шлюбу та розподіл майна, відповідачем без її згоди було відчужено частину автомобілів, які були придбані ними із відповідачем за час шлюбу. Так без її згоди після припинення шлюбних відносин, відповідачем було відчужено: автомобіль VW Crafter 50/2/5 TDI 110 НОМЕР_29; автомобіль VW Transporter НОМЕР_6; автомобіль MB 614D Vario T2w НОМЕР_19; автомобіль VW Transporter НОМЕР_17; автомобіль Opel Morano НОМЕР_18; автомобіль Toyota Land Cruiser НОМЕР_20. Крім того за час шлюбу відповідачем було внесено грошові кошти на депозитні рахунки в ряд банківських установ, зокрема ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «ДельтаБанк», ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «ВТБ Банк». Просила розділити вказані кошти на депозитних рахунках у банківських установах. Крім того просила визнати сумісно нажитим майном подружжя частки в уставних фондах наступних підприємств: ТОВ «Наталі», ТОВ «Фатаморгана», ТОВ «Піротех АВМ», ТОВ «Наталі-Плюс», ТОВ «Фірма СЕМ», ТОВ «Преса Донецька» та визнати за нею право на частки у вказаних статутних фондах підприємств.

В подальшому під час розгляду справи позивач неодноразово уточнювала заявлені позовні вимоги. В остаточній редакції просила розділити зазначене вищевказане майно, виключивши із розподілу у якості сумісного майна земельні ділянки розташовані в селі Белосарайська Коса, нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_13, та АДРЕСА_14, частки у статуних фондах ТОВ «Наталі-Плюс» та ТОВ «Преса Донецька», а також земельну ділянку по АДРЕСА_11. Позовні вимоги в частині визнання сумісним майном подружжя часток у статутному фонді «Наталі», ТОВ «Фатаморгана», ТОВ «Пиротех АВМ», ТОВ «Фірма СЕМ» змінила, просила суд провести розподіл грошових коштів, які було вкладено у статутні фонди відповідних підприємств.

При розподілі сумісно нажитого майна просила суд виділити їй у власність: житловий будинок АДРЕСА_11, з земельною ділянкою, нежитлове приміщення АДРЕСА_10, нежитлове приміщення за АДРЕСА_1, нежитлове приміщення АДРЕСА_12, нежитлове приміщення по АДРЕСА_8, нежитлове приміщення по АДРЕСА_9 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4, нежитлове приміщення за АДРЕСА_15, автомобіль KIA SORENTO KU814D державний номер НОМЕР_11.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надала аналогічні за змістом пояснення викладеним у позовній заяві. Наголосила, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено у лютому 2013 року, через подружню зраду відповідача. Після припинення шлюбних стосунків, вона залишилась проживати разом із трьома дітьми у будинку за АДРЕСА_11 в місті Маріуполі. Вказаний будинок знаходиться далеко від міста, дітей треба возити до школи на автомобілі. При цьому, будинок має доволі велику площу, в наслідок чого вона вимушена сплачувати завеликі кошти за комунальні послуги, тому у неї є складнощі стосовно експлуатації будинку. Стосовно іншого майна зазначила, що нежитлове приміщення за АДРЕСА_5 було дійсно придбане відповідачем невдовзі, після реєстрації їх шлюбу, з яких грошових коштів їй не відомо, однак вона не виключає, що це було здійснено за кошти, які вони отримала у подарунок на весілля.

Також просила розділити автомобілі, які було придбано за час перебування у шлюбі, визнати право власності на половину грошових коштів, які було внесено в статутні фонди підприємств відповідачем, а також визнати за позивачем право власності на 1\2 частку грошових коштів у сумі 940000 грн., які перебували на момент припинення шлюбних відносин на депозитних рахунках відповідача у ПАТ «Дельтабанк». Крім того просила збільшити її частку у праві сумісної власності подружжя, зважаючи на інтереси дітей, а також те, що відповідач допустив подружню зраду, витрачав сумісний бюджет на відпочинок, приховував сумісне майно. Також вказала, що у власності відповідача на час укладання шлюбу знаходилась частина об'єкту по АДРЕСА_7, площею 140 кв.м. Однак у 2002 році було зроблено суттєвий ремонт вказаного приміщення, його було добудовано. В наслідок цього вказаний об'єкт значно збільшився за площею. Батько позивача працював на посаді заступника директора по господарської діяльності в ТОВ «Наталі» та фактично займався будівництвом. В його обов'язки входило зокрема перевірка виконаних робіт, контроль за витратою коштів. Зазначила що не може пояснити, за яку приблизно вартість були збудовані вказані об'єкти. Грошові кошти на будівництво вкладалися поступово. Проте впевнена, що будівництво проводилось за їх сумісні кошти з чоловіком, особисто бачила як проводився розрахунок із будівельниками, яким займався її батько. Кошти на будівництво брались з каси, підприємства яку формували за грошових коштів отриманих від їх сумісної з відповідачем підприємницької діяльності. Вказала, що їй особисто нічого не відомо з приводу можливих займів позивача. Однак якби він залучав зайомні кошти то повинен був отримати її згоду на такі дії. Зазначила, що не може вказати, які доходи отримував відповідач оскільки вона особисто займалася іншими питаннями, зокрема розвитком фірми, внутрішнім обліком. Аналогічні за змістом пояснення надала позивач і з приводу будівництва нежитлових приміщень по АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9. Вказала, що декілька разів в касі не було достатньо коштів для оплати будівельних робіт. Відповідач казав про те, що подумає з цього приводу, а потім приносив гроші, вказуючи, що нібито зняв їх з депозиту у банку. З приводу того скільки грошових коштів відповідача перебувало на депозитних рахунках у банку їй не відомо. Грошовими питаннями вона не займалася. Наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_6, позовні вимоги підтримала надала схожі за змістом пояснення, що і позивач. Вказала, на те, що на її думку, суду не надано достатньо доказів, того, що нежитлові приміщення, які зазначені в позовних вимогах позивача були побудовані не за рахунок сумісних коштів подружжя. Так само й кошти, які було внесено відповідачем на депозитні рахунки відповідача, під час шлюбу та які він зняв після фактичного припинення шлюбних стосунків сформовані за рахунок сумісно нажитих коштів між сторонами, а тому повинні бути розділені між сторонами. Просила задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_7, позовні вимоги підтримала та зазначила, що позивач разом із відповідачем здійснювала підприємницьку діяльність. За рахунок зароблених ними грошових коштів, було придбане спірне майно, яке підлягає розподілу. Саме відповідач зрадив позивача, в наслідок чого розпалась родина. Позивач має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей. Проживає у будинку великої площі, який знаходиться на околиці міста, його досить дорого утримувати. Після розірвання стосунків з відповідачем, останній залишив у себе всі документи на об'єкти, які належали позивачу в наслідок чого вона була позбавлена можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та заробляти гроші. Відповідач приховує свій справжній дохід та сплачує досить не значні за розміром аліменти на утримання 3-х неповнолітніх дітей. За час перебування у шлюбі, відповідач багато часу проводив відпочиваючи за кордоном, витрачаючи на це зароблені сімейні кошти. Вважала, що все сумісно нажите майно за період шлюбу повинно бути розділене між сторонами, в тому числі й всі побудовані об'єкти нерухомості та грошові кошти, які перебували на депозитних рахунках відповідача у банку. Підтримала варіант поділу майна вказаний в уточнених позовних вимогах. При цьому просила збільшити при поділі частку майна позивача на 4 % відступивши від рівності часток, враховуючи що на утриманні позивача перебувають троє малолітніх дітей.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про розподіл сумісно нажитого майна подружжя. В обґрунтування вимог зазначив що за час шлюбу із позивачем ОСОБА_1 ними дійсно було було придбане нерухоме майно, перелічене позивачем у позові а також ряд автомобілів зокрема автомобіль SSANG YONG REXTON державний номер НОМЕР_1, автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER державний номер НОМЕР_2, автомобіль NISSAN X TRAIL державний номер НОМЕР_9, автомобіль IVECO TURBO DAILY державний номер НОМЕР_5, автомобіль ЗАЗ 110557 державний номер НОМЕР_4, автомобільний причеп з моторним човном ПГМФ НОМЕР_27 державний номер НОМЕР_3, автомобіль SSANG YONG KYRON державний номер НОМЕР_16, автомобіль KIA SORENTO KU814D державний номер НОМЕР_11. Дійсно після того, як сторони припили шлюбні стосунки, та між ними почались спори з приводу розподілу майна він провів відчуження автомобілей: VW Crafter 50/2/5 TDI 110 FY НОМЕР_21, автомобіль VW Transporter НОМЕР_6, автомобіль MB 614D Vario T2w НОМЕР_19, автомобіль VW Transporter НОМЕР_17, автомобіль Opel Movano НОМЕР_18, автомобіль Toyota Land Cruiser НОМЕР_20. Сумісне майно подружжя просив розподілити між сторонами наступним чином: за ОСОБА_1 визнати право власності на будинок АДРЕСА_11, оскільки будинок знаходиться у фактичному користуванні позивача, він обладнаний спеціально для дітей, ввизнати за нею право власності на земельну ділянку площею - 0,0793 га, кадастровий № 1423982200:01:000:0336, розташований в АДРЕСА_11, оскільки ця земельна ділянка була надана під обслуговування вказаного житлового будинку. Визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, квартиру за АДРЕСА_2, автомобіль SSANG YONG REXTON, державний номер НОМЕР_1, автомобіль SSANG YONG KYRON, державний номер НОМЕР_16, автомобіль NISSAN X TRAIL державний номер НОМЕР_9, автомобіль IVECO TURBO DAILY державний номер НОМЕР_5, автомобіль KIA SORENTO KU814D державний номер НОМЕР_11. Після розподілу майна виділити у власність відповідачу автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2, автомобільний причеп з моторним човном ПГМФ НОМЕР_27, державний номер НОМЕР_3, автомобіль ЗАЗ 110557 державний номер НОМЕР_4, нежитлове приміщення АДРЕСА_10, нежитлове приміщення АДРЕСА_12. Просив визнати такими, що не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя наступні об'єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю АДРЕСА_6 та нежитлове приміщення АДРЕСА_14, оскільки зазначені об'єкти він придбав до реєстрації шлюбу з позивачем. За час шлюбу зазначені об'єкти було реконструйовано, проте вони не були істотно збільшені у вартості. Крім того просив визнати такими, що не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя об'єкти нерухомого майна, які були придбані та збудовані ним як підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, а саме: нежитлова будівля АДРЕСА_7, нежитлове приміщення АДРЕСА_5 у місті Маріуполі, нежитлове приміщення АДРЕСА_13 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 у місті Маріуполі. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є підприємцем з 2000 року. Для здійснення успішної підприємницької діяльності йому були потрібні торгівельні площі, тому він прийняв рішення будувати вказані торгівельні площі. Однак коштів для самостійного будівництва цих об'єктів в нього не було тому він провадив будівництво об"єктів нерухомості з залученням грошових коштів третіх осіб.

Зазначив, що за час шлюбу він відкрив декілька депозитних рахунків на які було внесено грошові кошти у ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму 940000 гривен, однак зазначені грошові кошти йому були передані його партнерами, які займаються разом із ним підприємницькою діяльністю, та орендують торгівельні приміщення, для організації максимально можливої знижки при закупівлі товару. Однак оскільки домовлятись про закупівлю треба раніше ніж купувати товар, він отримані грошові кошти вніс на депозитні рахунки. З урахуванням наведеного, просив суд грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в ПАТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2: 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку 10009001110865, 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку НОМЕР_24, 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку НОМЕР_13, 03 січня 2013 року у сумі 100000 гривен, номер рахунку НОМЕР_14, 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_15, 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_12, 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_25, визнати такими, що не є об'єктом права сумісної власності подружжя. Вказав, що грошові внески до ТОВ «Преса Донецька» є його особистими коштами, які він заробив до того, як став перебувати у шлюбі з ОСОБА_1

В подальшому відповідач уточнив вимоги зустрічного позову та залишивши позовні вимоги в частині визнання сумісно нажитим майном подружжя автомобіля SSANG YONG KYRON, державний номер НОМЕР_16, грошових коштів, внесених до уставного фонду ТОВ «Преса Донецька», позовні вимоги стосовно нежитлового приміщення за АДРЕСА_13 та нежитлового приміщення АДРЕСА_14 без розгляду.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що дійсно знаходився у шлюбі із ОСОБА_1 з 03 серпня 2003 року. Від шлюбу мають трьох дітей, на утримання яких він сплачує аліменти. Підтвердив, що шлюбні стосунки між ними припинено у лютому 2013 року, однак з інших причин ніж зазначено позивачем. Зазначив, що займається підприємницькою діяльністю з 1992 року. З цього часу, він є директором та засновником ТОВ «Наталі». Вказане підприємство займається продажем канцелярських товарів. Крім того, з 2000 року, він також є приватним підприємцем та займається реалізацією непродовольчих товарів. Підтвердив, що позивач також здійснювала підприємницьку діяльність, маючи декілька кіосків. На початку 2000-х років, вирішив розширити свій вид діяльності, та побудувати торгові площі у місті Маріуполі для сдачі їх в оренду. Підтвердив, що за сумісні кошти з позивачем ними були придбані наступні об'єкти: нежитлове приміщення АДРЕСА_10, нежитлове приміщення АДРЕСА_1, житловий будинок за АДРЕСА_11 у місті Маріуполі, квартира АДРЕСА_2, нежитлове приміщення АДРЕСА_12. Не заперечував щодо розподілу вказаного майна між сторонами. При цьому при розподілі просив передати позивачу житловий будинок АДРЕСА_11 разом з земельною ділянкою, оскільки у ньому все обладнано для дітей. Будинок знаходиться в екологічно чистому районі міста. З приводу інших об'єктів нерухомості, зазначив, що нежитлові приміщення за АДРЕСА_6 та АДРЕСА_14 він придбав до шлюбу. За час шлюбу було проведено реконструкцію вказаних об'єктів, проте за її наслідками збільшилась площа об'єктів, проте не було суттєво збільшено у вартості. Стосовно нежилого приміщення АДРЕСА_5 то вказане приміщення було ним придбано через 3 місяці після укладення шлюбу з позивачем за кошти, які було отримано до шлюбу у сумі 19400 грн. Нежитлове приміщення по АДРЕСА_13 було придбано ним як підприємцем за час шлюбу. Кіоск по АДРЕСА_4 був у його власності спочатку як металевий, а потім він його обклав цеглою та зробив фундамент. Використовував кіоск для своєї підприємницької діяльності, суттєвих затрат не поніс, тому не вважає сумісно нажитим майном подружжя.

Для реалізації планів щодо будівництва торгових площ для подальшої здачі їх в оренду, він почав залучати до цього своїх друзів, які також займалися підприємницькою діяльністю, оскільки достатніх коштів для самостійного будівництва він не мав, а кредитуватися у банку остерігався. У 2004 році, він отримав під забудову, кілька великих земельних ділянок у м. Маріуполі. Після цього він взяв у борг у свого приятеля ОСОБА_8 гроші у сумі 320000 доларів США. На вказані гроші він почав будувати торгівельні площі. Нежитлове приміщення за адресою:АДРЕСА_8, було побудовано у 2005 році будівельної фірмою «ОСОБА_29». Вартість вказаного будівництва склала 450000-500000 гривень. Грошові кошти на будівництво зазначеного об'єкту він взяв у ОСОБА_8, борг оформили під розписку, яка знаходиться у ОСОБА_8, так як борг не повернуто. Також ним було отримано в оренду земельну ділянку, за адресою АДРЕСА_9. За вказаною адресою було побудовано нежитлове приміщення у 2006 році. Будівельні роботи провадились тією ж фірмою. Вказаний об'єкт введено в експлуатацію у 2007 році. Вартість будівництва склала 900000 гривень. Грошові кошти на будівництво також надавав ОСОБА_8, борг було оформлено під розписку. Борг не повернуто.

Стосовно нежитлової будівлі за адресою :АДРЕСА_7, зазначив, що 25 серпня 1999 році він викупив 15/100 зазначеної нежитлової будівлі, а саме приміщення площею 140 кв.м. Далі ним було проведено роботи з реконструкції по завершенню яких, він отримав свідоцтво на 29/100 частини. Згодом ним було придбано ще 12/100 частини приміщення за зазначеною адресою. Вказані об'єкти не задовольняли його потреб, томі він вирішив побудувати на їх місці нові. Оскільки власних коштів на це в нього не було він запропонував своєму знайомому ОСОБА_9 вкласти кошти в цей проект, щоб потім отримувати прибуток з експлуатації. ОСОБА_9 погодився на цю пропозицію. В наслідок вказаної домовленості у 2004 році було підписано договір про сумісну діяльність. Відповідно до умов договору ОСОБА_9 надавав кошти для проведення будівельних робіт, а після вводу об'єкта в експлуатацію, вкладені кошти буде повернуто та ОСОБА_9 буде отримувати 30% від доходу отриманого із здачі торгівельних площ в оренду. Вказаний об'єкт було побудовано та введено в експлуатацію у 2012 році. При цьому, відповідач зазначив, що на придбання 59/100 частини вказаного об'єкту він взяв в борг у ОСОБА_9 30000 доларів США. Далі для проведення будівельних робіт він частками отримував у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 580000 доларів США. Вказав, що якби він не знайшов інвесторів то він би не мав можливості побудувати вказані нежитлові об"єкти. Грошові кошти від інвесторів він отримував після того як було підготовлено відповідний кошторис. Інвестори перевіряли, як провадиться будівництво. Після того, як було закінчено відповідну чергу будівництва вони віддавали наступну частку грошей. Нерухомість на той час стрімко зростала у ціні, тому вважає, що інвесторам було вигідно вкладати свої кошти у його проекти. Вказав, що не інформував про свої дії, по залученню інвесторів дружину, оскільки вона не була обізнана про всі фінансово-господарські питання. Окрім цього, він залучав кошти як приватний підприємець виключно для своєї підприємницької діяльності. Також на той час, коли були отримані вищевказані кошти не було законодавчо закріпленого обов"язку отримання згоди дружини на залучення заємних коштів. Визнав, що перелічені у позові автомобілі було дійсно придбано ним за час шлюбу з позивачем. Декілька автомобілів він реалізував за час шлюбу за довіреністю, так як на той час існувала подібна практика. Зазнаив, що позивач знала про його дії. Вказав, що ним було реалізовано SSANG YONG REXTON, NISSAN X TRAIL, MITSUBISHI OUTLANDER. Також за час шлюбу він відкривав депозитні рахунки у банках, у більшості в «Дельта Банк», які конкретно суми були на депозитах вже не пам'ятає. Пояснив, що у тому числі вносив на депозити заємні грошові кошти, які ще не були потрібні на відповідному етапі будівництва. Вчиняв таким чином, оскільки бажав заробити на процентах,оскільки рух грошових коштів був великий. В подальшому надав заяву про розгляд цивільної справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_10 надала у судовому засіданні аналогічні пояснення викладені у зустрічні позовній заяві, просила винести законне рішення з урахуванням норм не тільки Сімейного Кодексу України, але й Господарського Кодексу України та Закону України «Про підприємництво». Вважала докази надані відповідачем належними та допустимими. Крім того зазначила, що грошові кошти, які перебували на рахунках відповідача у ПАТ «Дельтабанк» були надані відповідачу, підприємцями, які разом з відповідачем здійснювали підприємницьку діяльність та орендували в нього торгівельні площі. Кошти були надані для того щоб відповідач організував максимально можливу знижку на закупівлю канцелярських товарів приблизно на 30%. Вказані кошти в сумі 940000 грн., відповідач розмістив на депозитних рахунках на своє ім"я бажаючи заробити на відсотках. Однак потім на вказані кошти було придбано товар який отримала зазначені підприємці. Тому ці кошти не можуть бути визнані сумісним майном подружжя та розділені. Також при розділі майна просила врахувати, що нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, має сумісні комунікації з нежилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_9.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона знайома з відповідачем з 1992 року, працює разом із ним у Торгівельній мережі «Наталі». ОСОБА_2 був директором вказаного підприємства. Підприємство займалось торгівлею канцелярським товаром. З 1999 року ОСОБА_2 викупив частину приміщень за адресою: АДРЕСА_7, а потім поступово добудовував вказаний обєкт. Також в цей час було побудовано декілька великих приміщень, зокрема по АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 у м. Маріуполі. З 2001 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець. Позивач є колишньою дружиною відповідача. З нею вони знайомі з 1999 року, коли остання почала працювати на підприємстві. Після укладання шлюбу між сторонами, свідок була із ними у дружніх стосунках, їй відомо, що у них була гарна родина. Крім того, ОСОБА_2 часто виїздив на відпочинок, оскільки через хронічні хвороби та те, що він постраждав внаслідок чорнобильської катастрофи, за станом здоров'я та екології у місті Маріуполі, йому це необхідно. Також зазначила, що у відповідача були давні та гарні стосунки з великими імпортерами канцелярських товарів. Наприкінці 2012 року, він запропонував декільком підприємцям, які разом із ним займались підприємницькою діяльністю та орендували в нього торгівельні площі, домовитись про велику знижку, близько 30%. Оскільки на той час конкуренція на ринку була доволі великою, підприємці погодились з пропозицією відповідача. Однак останній поставив умову, щоб гроші на купівлі товару на суму більш ніж 900000 грн., вони внесли заздалегідь. Далі на початку 2013 року вказаними підприємцями було внесено кошти на загальну суму 940 тис. грн. Ці кошти вносились в її присутності. Данні про це вона вказувала у відповідному журналі. Вказані кошти, перебували у ОСОБА_2 та останній розпоряджався ними на свій розсуд. У червні 2013 року, було придбано в тому числі за її сприянню відповідна партія канцелярських товарів на вказану суму та всі вказані підприємці отримали назад вкладені кошти. Вказала, що зазначену знижку у розмірі 30% організовував ОСОБА_2 через свої знайомства з імпортерами. Підприємці віддали відповідачу гроші заздалегідь як забезпечення своїх намірів, оскільки він поручався самостійно перед постачальниками.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_13, яка є кумою відповідача. Особисто він знайом із ОСОБА_2 з 1996 року, ОСОБА_1 знає приблизно з 2000 року. На час, коли вони познайомились у 1996 року, ОСОБА_2 вже був успішним підприємцем та у нього було багато торговельних об'єктів, у тому числі по АДРЕСА_7. Зазначив, що з 2003 року, він займався підприємницькою діяльністю з відповідачем. Йому відомо, зі слів відповідача, що він здійснював масштабні забудови, на які займав грошові кошти. Зазначив, що неодноразово бував за місцем мешкання відповідача по АДРЕСА_11. Там великий та гарний будинок. Пам'ятає, що ОСОБА_1 сама приймала участь у будівництві зазначеного будинку, займалася дизайном та була задоволена його місцем розташування. Також вказав, що дійсно у січні 2013 року він за пропозицією відповідача передав йому 132000 грн., своїх власних коштів на закуплю канцелярських товарів, оскільки відповідач обіцяв організувати велику знижку. Вказані кошти перебували у відповідача до червня 2013 року, після чого свідок отримав товар зі знижкою. Вказав при цьому, що не пам'ятає за минуванням часу, який саме товар ним було отримано та де він зберігався. Документів на товар він не зберігав. Підтвердив, що в розписках наданих суду дійсно міститься його підпис про передачу грошей відповідачу та повернення їх в подальшому.

Допитана свідок ОСОБА_14 надала суду схожі за змістом пояснення. Вказала, що з 2000 року ОСОБА_2 став займатися також підприємницькою діяльністю як фізична особа, та вирішив - здавати торгівельні приміщення в оренду, для чого почав будувати приміщення. З 2003 по 2006 року, свідок надавала послуги щодо бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 Як бухгалтеру, їй відомо, що у ОСОБА_2 не мав великого доходу, якого б вистачало для фінансування масштабного будівництва, у зв'язку із чим він залучав кошти третіх осіб. Учасником при передачі грошових коштів вона не була, про це їй відомо зі слів ОСОБА_2. Відповідача неодноразово казав їй що побоюється кредитуватись у банківських установах, а тому залучав кошти третіх осіб.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що з 1991 року, вони разом з відповідачем здійснювали підприємницьку діяльність по продажу книг та канцелярських товарів. На початку 2000-х конкуренція на ринку канцелярських товарів стала досить велика та прибутки стали знижуватись, тому відповідач вирішив зайнятися бізнесом по здачі в оренду комерційних площ. Проте для того щоб їх побудувати потрібні були кошти. Відповідач пропонував свідку вкласти гроші у забудову комерційних об'єктів, однак він відмовився, так як не вважав цей напрямок перспективним. Після цього, ОСОБА_2 звернувся із аналогічною пропозицією до свого знайомого ОСОБА_9 та ще одного підприємця, які виявили бажання вкладати гроші у забудови комерційних площ. Вказав, що у січні 2013 року, він за пропозицією відповідача надав кошти в сумі 85000 грн., для того щоб останній організував закупку канцелярських товарів із значною знижкою. Він знав, що відповідач був знайомий з кількома крупними імпортерами та міг домовитись про знижку майже на 30 %. Свідка це зацікавило, а тому він надав ці кошти відповідачу. У червні 2013 року, він отримав товар зі значною знижкою. Які конкретно канцелярські вироби було придбано не пам'ятає. Документи на отриманий товар можливо знаходяться у м. Донецьку. Підтвердив, що в наданих суду розписках дійсно містяться його підписи про передачу грошових коштів та отримання їх згодом.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 надали аналогічні показання, у судовому засіданні підтвердили, що дійсно у січні 2013 року, вони передавали відповідачу ОСОБА_2, грошові кошти на закупку товара для організації максимальної знижки. Згодом у червні 2013 року їм було повернуті отримані грошові кошти у вигляді товару. Також підтвердили, свої підписи у книзі обліку грошових коштів, які підтверджують факт передачі у січні 2013 року, грошових коштів відповідачу, та отримання цих коштів у червні 2013 року назад. Вказані свідки підтвердили,що вони здійснюють підприємницьку діяльність щодо продажу канцелярського товару або книг, орендуючи у відповідача торгівельні площі. ОСОБА_11 надає їм платні послуги з питань комерційної діяльності, за що вони сплачують їй грошові кошти. При передачі коштів відповідачу була присутня та вела облікові записи щодо цього ОСОБА_11, яка із грошима їздила розплачуватися за товар.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_19 вказав, що відповідач почав займатіся підприємницькою діяльністю за його кошти. Спочатку відповідач займався продажем канцелярських товарів, однак потім почав будувати торгівельні площі для подальшої здачі їх в оренду. Безпосередньо свідок також є приватним підприємцем. В веденні справ йому допомогає ОСОБА_11 У лістопаді 2012 року він за проханням відповідача передав йому особисті кошті в сумі 240000 грн., для того щоб відповідач організував йому та іншим підприємцям, які орендують торгівельні приміщення у відповідача знижку на купівлю канцелярських товарів. Згодом, ці кошті були повернені свідку. Підтвердив свої підписи в кнізі обліку про передачу коштів в сумі 240000 грн. відповідачу.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що він є батьком позивача. Він працював в ТОВ «Наталі» з березня 2004 року на посаді заступника директора з адміністративно-господарської частии. Вказав, що в 1999 році ОСОБА_2 викупив будівлю за адресою АДРЕСА_7, а саме приміщення А-1 площею 140 кв.м., яке було в занедбаному стані. Свідок безпосередньо приймав участь у реконструкції цього приміщення, в наслідок чого площа об'єкту стала 290 кв.м.

Реконструкція вказаного об'єкту була розпочата до шлюбу та закінчилась вже після укладання шлюбу. Зазначив, що вказаний об'єкт частками, протягом тривалого часу було добудовано. Також, відповідач ОСОБА_2 провів реконструкцію квартиру за адресою АДРЕСА_6, а саме добудував до неї прибудову, реконструювавши у одне нежитлове приміщення, яке стало використовуватися під магазин. За своїми обов'язками він контролював всі ремонтно-будівельні роботи за усіма об'єктами будівництв відповідача. Вказані функції він здійснював на всіх об'єктах відповідача, зокрема й по АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9. Усі зазначені об'єкти будувалися на думку свідка за сумісні кошти подружжя, оскільки він ніколи не бачив, щоб ОСОБА_2 у кого-небудь займав гроші. Крім того, усі грошові кошти на забудівлю брались із каси ТОВ «Наталі», до якої поступали грошові кошти від інших підприємців. Зазначив, що він також був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності на прохання ОСОБА_2, який через нього робив свої оборудки. В якості підприємця був зареєстрований й його син. Грошовими коштами від його підприємницької діяльності розпоряджався ОСОБА_2. Також свідок доповнив, що він приймав участь і у будівництві об'єкту по АДРЕСА_14, який за час шлюбу між сторонами було реконструйовано та збільшений у площі. Крім того, сторонами було побудовано будинок за АДРЕСА_11 у 2007 році, у який вони переїхали у 2008 році. Вказаний будинок знаходиться за містом, через що у позивача виникають складнощі із відвезенням дітей до школи, а також із оплатою комунальних платежів.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що відповідач є її колишнім чоловіком. Від шлюбу з відповідачем вони мають двох дітей, 1992 року народження та 1996 року народження. У 1992 року ОСОБА_2 організував бізнес з продажу книг та протягом їх шлюбу успішно його розвинув. Вона як дружина допомогла йому, однак після народження дитини відійшла від справ. Свою діяльність він розпочинав з приміщення по АДРЕСА_7, де заснував ТОВ «Наталі». На час, коли між ними було припинено шлюбні відносини, у нього вже був розвинутий бізнес та він мав у власності багато автомобілів як для особистого користування, так і для праці. Після припинення шлюбних відносин, вони досягли усної домовленості щодо розподілу майна. ОСОБА_2 залишив собі автомобілі та грошові кошти, які зберігались у них дома у сейфі в сумі 40000 доларів США, а їй залишився будинок та земельна ділянка. Вказані кошти були необхідні відповідачу на розвиток. Вона віддала йому грошові кошти, оскільки вони йому були потрібні на розвиток підприємницької діяльності. Також, вони домовились щодо утримання, яке вона отримувала, так як не могла працювати на той час. Відповідач протягом 10 років утримував її, а також їх неповнолітніх дітей, оплачував відпустки та оказував допомогу у випадках хвороби, надавав гроші на харчування та одяг.

Допитаний з вказаного приводу свідок ОСОБА_8, вказав, що знає відповідача з початку 2000-х. З ним у нього склалися дружні стосунки. Наприкінці 2005 року, ОСОБА_2 запропонував йому інвестувати гроші в забудову комерційної нерухомості, яку в подальшому можливо здавати в оренду. У свідка на той час були вільні грошові кошти, тому він вирішив погодитись, з пропозицією відповідача. Вони досягли згоди з відповідачем, про те що, після завершення будівництва, він повинен був отримати свої грошові кошти з перерахунком на площу відповідно до ринковим цін із дисконтом. Спочатку він надав ОСОБА_22 грошові кошти під забудову магазину по АДРЕСА_8, а саме 08 грудня 2005 року в сумі 100 000 доларів США. У 2006 році у липні, він передав відповідачу ще 100 000 доларів США та 120000 доларів США у грудні 2006 року на забудову магазину по вул. АДРЕСА_9. Об'єкти фактично були введені в експлуатацію у 2007 році, однак закінчення їх ремонтних робіт було пізніше. У 2008 році почалася криза, курс долара стрімко зріс, нерухомість різко почала знецінюватися, тому питання щодо передачі торговельних площ у власність свідка, не було вирішено так як він передумав забирати частину об'єкту в рахунок інвестованих коштів. Свідок наполягав, щоб борг був повернутий грошовими коштами, однак ОСОБА_2 просив почекати, та вони вели перемовини з цього питання. Вказав, що відповідач хотів продати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8, однак розпочались суди та майно опинилось під арештом, тому зазначений спір не вирішено. Факт передачі грошових коштів для ОСОБА_2 оформляв тільки розписками, оскільки вважає достатнім документом. Крім того зазначив, що і раніше надавав у борг грошові кошти відповідачу та останній їх завжди повертав. Згоди його дружини ОСОБА_1 свідок не вимагав, оскільки передавав ОСОБА_2 грошові кошти як підприємцю на забудову комерційного об'єкту та не вважав, що це необхідно робити.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 вказав, що з відповідачем знайомий з 1980-років. У 2004 році він разом з відповідачем вирішили зробити сумісний проект, у який ОСОБА_9 інвестував грошові кошти у період з 2004 року по 2011 рік. На його кошти відповідач побудував кілька нежитлових приміщень. Будівництво йшло з 2004 року по 2012 рік. Своїх грошових коштів у відповідача не було. Грошові кошти, свідок надавав відповідачу частинами за необхідністю. За будівництвом свідок контроль не вів, робочих не наймав, усім займався відповідач. Проект його зацікавив оскільки будівництво йшло у центрі міста та був перспективним для можливого прибутку. Свої стосунки з відповідачем вони оформили шляхом укладання договору про сумісну діяльність. Відповідно до умов підписаного договору, ОСОБА_9 повинен був отримати всі інвестовані кошти після закінчення будівництва через три роки та почати отримувати 30% прибутку. Одержувати майно у власність він не збирався, оскільки ціни на нерухоме майно мінливі, тому він хотів повернення коштів та отримання прибутку. На договорі про сумісну діяльність свою печатку ОСОБА_2 не ставив, оскільки працював як підприємець без печатки. Зазначив, що позивач йому відома як дружина відповідача. Грошові кошти ОСОБА_2 він передавав як підприємцю, тому згоду його дружини не запитував. Загалом за розписками передав ОСОБА_2 відповідно до дат зазначених в них 80000 доларів США, 30000 доларів США, 100000 доларів США та двічі по 200000 доларів США. Зазначені документи не оформлювались нотаріально, оскільки це було зайвим. Вказав, що мав необхідні грошові кошти, оскільки замається бізнесом з 1991 року та є засновником декількох великих фірм, у зв'язку із чим мав дохід.

Допитавши сторони, вислухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції, №131313 від 03.08.2001 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 03 серпня 2001 року, актовий запис 506 (том.1 а.с.19).

Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження (том. 1 а.с.20-22).

Згідно рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 06 березня 2013 року, яке було зміненого рішенням Апеляційного суду Донецької області, шлюб між ОСОБА_26 і ОСОБА_1 розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 2/5 частини від усіх видів заробітку.

Фактичні шлюбні відносини між подружжям припинені з лютого 2013 року, що визнано сторонами по справі та не потребує доведенню.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28 лютого 2012 року Маріупольсокю міською радою, нежитлове приміщення АДРЕСА_10, належить відповідачу ОСОБА_2. Право власності зареєстровано у БТІ міста Маріуполя 28 лютого 2012 року, що підтверджується копією відповідного витяга та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.04.2013 року.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданного Іллічівською сільською радою від 12 листопада 2008 року, відповідача є власником житлового будинку за АДРЕСА_11 у місті Маріуполі. Право власності зареєстровано у БТІ міста Маріуполя 12 листопада 2008 року, що підтверджується копією відповідного витяга та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.04.2013 року.

У зв' язку зі змінами територіальних меж міста Маріуполя с.Іллічівське увійшло до складу Примосрького району м. Маріуполя.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 вересня 2003 року, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_27 відповідач є власником квартири АДРЕСА_2. Право власності зареєстровано у БТІ міста Маріуполя 02 жовтня 2003 року, що підтверджується копією відповідного витяга та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.04.2013 року.

Згідно рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 28.11.2008 року, нежитлове приміщення АДРЕСА_16 належить ОСОБА_2. Право власності зареєстровано у БТІ міста Маріуполя 18 січня 2008 року, що підтверджується копією відповідного витяга та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.04.2013 року.

Відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 26 липня 2010 року, позивачу належить нежитлова будівля за АДРЕСА_15 належить на підставі право власності зареєстровано у БТІ міста Маріуполя 03 вересня 2010 року, що підтверджується копією відповідного витяга.

З рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14 травня 2009 року, вбачається що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1. Право власності зареєстровано у БТІ міста Маріуполя 03 вересня 2009 року, що підтверджується копією відповідного витяга.

Факт того, що зазначені вище приміщення є об'єктом права сумісної власності подружжя визнаний сторонами по справі.

Згідно договору купівлі-продажу від 26 березня 2001 року, ОСОБА_2 придбав 2/10 частини жилого будинку АДРЕСА_13, що підтверджується копією та витягом про реєстрацію право власності в БТІ м.Маріуполя.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 01 грудня 2008 року визнано за відповідачем право власності на самочинно збудовані нежитлову прибудову (магазин) літ.А4-1, загальною площею 138,8 кв.м. та ганок літ.а-4, розташовані по АДРЕСА_13. Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 було самовільно збудовано нежитлову прибудову (мазазин) літ.А4-1, загальною площею 138,8 кв.м. та ганок літ.а-4. У позовній заяві позивач зазначав, що у 2008 році зазначену прибудову він побудував до 2/10 частини будинку АДРЕСА_13, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2001 року. Рішення суду зареєстровано в електронному реєстрі прав на нерухоме майно 30 грудня 2008 року, що підтверджується копією відповідного витяга та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.04.2013 року.

З висновку будівельно-технічної експертизи, від 04.09.2014 року, вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_3, яка складала 2/10 частки житлового приміщення, придбаного ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 26 березня 2001 року, на думку експерта на час складення експертизи могла складати 176534 гривен. Ринкова вартість приміщення по АДРЕСА_13 на час складення експертизи складає 537434 гривен.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи ОСОБА_28 від 28 листопада 2014 року, встановлена вартість об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_7 визначена затратним способом на час будівництва, а саме будівель:А\м, А1-1, А2-1, а-1, а-2, Х-3, Х-п, Х1-3, Х2-3, Х2/п, Х, Х1, Х2, ц/п, Ц/п, Ц-3, ц-1, складає 4046113 гривен.

Вартість домоволодіння по АДРЕСА_11, визначена затратним методом оцінювання на час будівництва відповідно висновків судової будівельно-технічної експертизи, складає 1052474 гривен, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 229885 гривен; ринкова вартість домоволодіння за АДРЕСА_11 у місті Маріуполі складає 2194255 гривен; ринкова вартість приміщення АДРЕСА_10 складає 894825 гривен; ринкова вартість нежитлового приміщення АДРЕСА_16 складає 394209 гривен; ринкова вартість нежитлового приміщення (кіоска) по АДРЕСА_4 складає 70587 гривен; ринкова вартість нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 складає 74368 гривен; ринкова вартість нежитлового приміщення по АДРЕСА_15 складає 95052 гривен; ринкова вартість приміщення по АДРЕСА_5, складає 932114 гривен; ринкова вартість приміщення за АДРЕСА_6 складає 537434 гривен. Ринкова вартість нежилого приміщення розташованого за адресою :АДРЕСА_7 з урахуванням нежилого приміщення літ. А-1 площею 140 кв. метри складає 19606432 грн., без врахування вказаного приміщення 18808292 грн. Ринкова вартість нежилого приміщення розташованому за адресою: АДРЕСА_8 складає 1292350 грн., ринкова вартість нежилого приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_9 складає 2363173 грн.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця та витяга з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25 січня 2012 року, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець з 01 березня 2000 року, основний вид діяльності відповідно до відомостей станом на 25 січня 2012 року - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до витяга з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець з 07 травня 2001 року, основний вид діяльності - роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах.

Згідно Рішення Господарського суду Донецької області від 17 січня 2011 року, визнано право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на будівлю кіоска літ. А-1 загальною площею 9,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4. Право власності зареєстровано у БТІ міста Маріуполя 03 березня 2011 року, що підтверджується копією відповідного витяга та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З договору купівлі-продажу майна від 31.10.2001 року, вбачається, що нежитлове приміщення АДРЕСА_5 у м. Маріуполі належить ОСОБА_2 Вказаний договір було укладено між управлінням міського майна та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_27 02 листопада 2001 року, договір зареєстрований в БТІ м.Маріуполя 13 листопада 2001 року. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору, за придбаний об'єкт покупець здійснює розрахунок в сумі 19473 гривен, яка перераховується відповідно до платіжного доручення з рахунку покупця № 26004189725001 у МФ КБ «Приватбанк», МФО 335429, код ЗКПО НОМЕР_8 на рахунок продавця.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року, відповідачу було видано свідоцтво про право власності на комунальне майно від 09 січня 2002 року на нежитлове приміщення за АДРЕСА_5.

Відповідно до довідки, виданої ФОП ОСОБА_2, розрахунок за об'єкт по АДРЕСА_5 було проведено наступним чином: 22.11.2001 року у розмірі 9737 гривен, 18 грудня 2001 року у розмірі 9736 гривен. Розрахунок здійснено з рахунку відповідача.

Згідно рішення Маріупольської міської ради від 26 червня 2001 року за № 1100 «Про затвердження переліку об'єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації у 2-му кварталі 2001 року, відповідно до додатку до якого визначений об'єкт для продажу - нежитлове приміщення АДРЕСА_5, орендатором суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04 жовтня 2004 року, укладеного між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2, останньому було надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_5, площею 0,0134 га під забудову магазину.

Згідно виписки з рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21 червня 2006 року, затверджено акти державної приймальної комісії від 13 червня 2006 року про прийняття та ввід в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів: магазину з роздрібної торгівлі канцелярськими товарами, загальною площею 268 кв.м. по АДРЕСА_8, замовник приватний підприємець ОСОБА_2. Затверджені акти державної приймальної комісії є підставою для оформлення права власності на вищевказані об'єкти.

Зі свідоцтва про право власності від 05 липня 2006 року, вбачається, що ОСОБА_2 є власником нежитлової будівли АДРЕСА_8, загальною площею 267,9 кв.м.

Відповідно до копії розписки від 08 грудня 2005 року, оригінал якої наданий для огляду у судовому засіданні, приватний підприємець ОСОБА_2 позичив у борг у ОСОБА_8 100000 доларів США на будівництво магазина по АДРЕСА_8, яку зобов'язується повернути на вимогу позикодавця після введення магазину в експлуатацію, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на липень та грудень 2005 року, ця сума становить 505000 гривен.

Відповідно до довідки будівельної фірми від ТОВ Будівельно-монтажна фірма «Будмарі», 29 грудня 2014 року, директор ОСОБА_29, зазначено, що згідно кошторисного розрахунку, загальна вартість виконаних всіх будівельно-монтажних робіт та витрат за усіма учасниками будівництва на об'єкті «Будівництво магазину промтоварів на 17-м МКР» по АДРЕСА_8, сплачена ОСОБА_2 у 2005 році склала 504000 гривен.

Як вбачається з висновків експертного дослідження експерта ТОВ «Донецькій інформаційно-консультаційного центру» ОСОБА_30, у 2004 році доход ОСОБА_2 у 2004 році склав «-64081 гривен» у 2005 році склав 81490 гривен. Відповідно до судової експертизи проведеної експертом ОСОБА_30 чистий прибуток ФОП ОСОБА_1 у 2005 року склав «-108819,49» гривен.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 14 жовтня 2005 року, укладеного між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2, останньому було надано в оренду земельну ділянку вул. АДРЕСА_9 в Жовтневому районі міста Маріуполя, площею 0,0156 га під забудову магазину.

Відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15 серпня 2007 року, затверджено акти державної приймальної комісії від 01 серпня 2007 року про прийняття та введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів: магазину непродовольчих товарів, загальною площею 353,3 кв.м. по АДРЕСА_9, замовник приватний підприємець ОСОБА_2. Затверджені акти державної приймальної комісії є підставою для оформлення права власності на вищевказані об'єкти.

Зі свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_2 від 22 лютого 2010 року, вбачається, що він є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_9, загальною площею 353,3 кв.м. Право власності зареєстровано а електронному реєстрі 22 лютого 2010 року, що підтверджується копією витягу БТІ м.Маріуполя.

Відповідно до копії розписки від 16 липня 2006 року, оригінал якої наданий для огляду у судовому засіданні, приватний підприємець ОСОБА_2 позичив у борг у ОСОБА_8 100000 доларів США на будівництво магазина по вул. АДРЕСА_9, яку зобов'язується повернути на вимогу позикодавця після введення магазину в експлуатацію.

З копії розписки від 15 грудня 2006 року, оригінал якої наданий для огляду у судовому засіданні, вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_2 позичив у борг у ОСОБА_8 120000 доларів США на будівництво магазина по вул..АДРЕСА_9, яку зобов'язується повернути на вимогу позикодавця після введення магазину в експлуатацію, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на липень та грудень 2006 року ця сума складає 1111000 гривен.

З копії розписки від 08 грудня 2005 року, оригінал якої наданий для огляду у судовому засіданні, вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_2 позичив у борг у ОСОБА_8 100000 доларів США на будівництво магазина по АДРЕСА_8.

Відповідно до довідки будівельної фірми ТОВ «Емпірей-Буд», директор ОСОБА_31,від 29 грудня 2014 року, відповідно до кошторисного розрахунку, загальна вартість виконаних всіх будівельно-монтажних робіт та витрат за усіма учасниками будівництва на об'єкті «Будівництво магазину промтоварів на 23-м МКР» по АДРЕСА_9, сплачена ОСОБА_2 у 2006 році та склала 1093000 гривен.

Згідно договору купівлі-продажу від 25 серпня 1999 року, укладеного між ПП «РЕС» та ОСОБА_2, останній набув у власність 15/100 частин, а саме основну будівлю літ.А-1, площею 140 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_7. Право власності зареєстровано у БТІ м.Маріуполя 27 серпня 1999 року відповідно до реєстраційного напису на договорі.

Відповідно до свідоцтва про право власності № 268, виданого 22 липня 2002 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, приватному підприємцю ОСОБА_2 на праві власності належить 29/100 нежитлових будинків по АДРЕСА_7. Право власності зареєстровано в БТІ м.Маріуполя 22 липня 2002 року.

29 липня 2003 року, за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 купив ще 12/100 частин нежилого приміщення, загальною площею 132,9 кв.м. по АДРЕСА_7, а саме: прибудову Б-1, приміщення № 15, коридор 1,6, склад 2,3,5, кладова 4, приміщення № 14, коридор 1, склад 2,3, підвал Б/п, вхід у підвал б-1. Право власності зареєстровано в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 10 вересня 2003 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 11 березня 2005 року, приватний підприємець ОСОБА_2 придбав у власність 59/100 частини нежилого приміщення, яке складається із основної будівлі В-1, Е-1, прибудови літ.Г-1, Д-1, И-1, огорожі № 1-4, мостіння-1, загальною площею 727,1 кв.м., що знаходиться у місті Маріуполі по АДРЕСА_7.З вказаного договору вбачається, що нежитлове приміщення продано за 152691 гривен.

З оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи № 31889 по АДРЕСА_7, відповідно технічних планів з якої вбачається що об'єкт - прибудова Б-1, приміщення № 15, коридор 1,6, склад 2,3,5, кладова 4, приміщення № 14, коридор 1, склад 2,3, підвал Б/п, вхід у підвал б-1 було зруйновано та на відповідному місці збудований об'єкт за літ.Х-3, побудований у 2004 році та введений в експлуатацію рішенням Господарського суду Донецької області у 2011 році.

Відповідно до договору про сумісну діяльність від 23 квітня 2004 року, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_9, сторони договору зобов'язались шляхом об'єднання своїх усиль (фінансових та інтелектуальних) у визначених договором частках, сумісно діяти для досягнення загальної мети, а саме: розширення та будівництва об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_7.

Відповідно до п.п.3-4 зазначеного договору, ОСОБА_2 зобов'язується після підписання договору приступити до здійснення будівництва будівлі в строки та в порядку на свій розгляд та ввести будівлю в експлуатацію, оформити та отримати відповідні документи у відповідності із вимогами діючого законодавства. ОСОБА_9 бере на себе зобов'язання здійснювати фінансування будівництва об'єкту нерухомості шляхом передання сум грошових коштів ОСОБА_2 готівковими коштами, що буде підтверджуватися відповідними розписками.

Відповідно до п.5 договору, керівництво сумісною діяльністю за договором, а також ведення сумісних справ, доручається ОСОБА_2 Відповідно до пункту 6, вклади сторін визначаються у наступному порядку: 100% належить стороні-2 (ОСОБА_9). Грошові та майнові вклади сторін, а також майно, створене або набуте сторонами в наслідок сумісної діяльності, є власністю сторони-1 (ФЛП ОСОБА_2.); стороні-2 (ОСОБА_9) належить 100% від всіх грошових та майнових вкладів за даним договором. ФОП ОСОБА_2 зобов"язаний повернути ОСОБА_9 100% вклад усіх грошових та майнових внесків, проведених останнім за даним договором через три роки після повного закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію. З цього ж строку ФОП ОСОБА_2 зобов`язан виплачувати ОСОБА_9 30% від прибутку, отриманого від надання об'єкту в оренду.

Згідно розписки від 23 квітня 2004 року, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_9 грошові кошти за договором від 23 квітня 2004 року в cумі 80 000 доларів США на будівництво приміщення за АДРЕСА_7;

Відповідно до розписки від 07 березня 2005 року, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_9 грошові кошти за договором від 23 квітня 2004 року в сумі 30 000 доларів США на купівлю приміщення за АДРЕСА_7;

Згідно розписки від 07 червня 2006 року, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_9 грошові кошти за договором від 23 квітня 2004 року в сумі 100 000 доларів США на будівництво будівлі по АДРЕСА_7 у місті Маріуполі;

Відповідно до розписки від 14 червня 2004 року, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_9 грошові кошти за договором від 14 червня 2009 року в сумі 200 000 доларів США на будівництво будівлі по АДРЕСА_7;

З розписки від 24 квітня 2004 року, вбачається, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_9 грошові кошти за договором від 14 червня 2009 року в сумі 200 000 доларів США на будівництво будівлі по АДРЕСА_7.

Згідно рішення Господарського суду Донецької області від 26 травня 2011 року визнано право власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на нежилу будівлю (літ.А-1, літ.А/м, літ.А1-1, літ.А2-1, літ.а1, літ.а2, літ.В-1, літ.Г-1, літ.Х-3, літ.Х/п, літ.Х1-3, літ.Х2-3-4, літ.Х2/п, літ.х, літ.х1, замощення 1) розташовану за адресою: АДРЕСА_7.

Відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 11 липня 2012 року визнано право власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на нерухоме майно, яке розташовано по АДРЕСА_7 та складається з основної будівлі літ.Ц-3, підвалу літ.Ц/п, тамбуру літ.ц-1, площадка літ.ц1, загальною площею 1356,8 кв.м. Зазначені рішення суду зареєстровані у БТІ м.Маріуполя 04.09.2012 року, що підтверджується копією витяга.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 1-06/12/2013-ц від 06 грудня 2013 року, проведеного експертом ТОВ «Донецький нформаційно-консультаційний центр» ОСОБА_30, яка має свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення економічних експертиз за спеціальністю - дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності, виданого 26 вересня 2007 року, проведено дослідження чистого прибутку ФЛП ОСОБА_2 за період з 2001 року по 01 січня 2013 року, який у сукупності з 01 січня 2002 року по 01 січня 2013 року склав 786501 гривен.

Відповідно до висновку судової експертизи № 1-02/02/2015-ц від 06 грудня 2013 року, проведеного експертом ТОВ «Донецький інформаційно-консультаційного центру» ОСОБА_30, яка має свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення економічних експертиз за спеціальністю - дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності, виданого 26 вересня 2007 року, проведено дослідження чистого прибутку ФЛП ОСОБА_1 за період з 2001 року по 01 січня 2013 року, який у сукупності з 01 січня 2002 року по 01 січня 2013 року склав 425189,32 гривен.

Відповідно до висновків експертного дослідження та судової експертизи, проведеного експертом ТОВ «Донецькій інформаційно-консультаційного центру» ОСОБА_30, сукупний дохід підприємців подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за весь час їхнього шлюбу та періоду набуття у власність спірного майна склав - 1211690,32 гривен.

Відповідно до довідки відділу РЕР ДАІ з обслуговування Володарського та Першотравневого районів від 20.04.2013 року, підтверджено право власності ОСОБА_2 на автомобілі, які є предметом розподілу у суді, зокрема: автомобіль SSANG YONG REXTON, державний номер НОМЕР_1 знаходиться на обліку з 03 квітня 2009 року, правова підстава - придбання в торговельній організації; автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2, знаходиться на обліку з 25.09.2007 року, правова підстава - придбання в торговельній організації; автомобіль NISSAN X TRAIL, державний номер НОМЕР_9 вартістю 206150 гривен; знаходиться на обліку з 18.11.2005 року, правова підстава - придбання в торговельній організації; автомобіль IVECO TURBO DAILY, державний номер НОМЕР_5 , знаходиться на обліку з 20.05.2004 року, правова підстава - перереєстрація у зв'язку з видачею дубліката номерного знаку; автомобіль ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_4 знаходиться на обліку з 25.01.2007 року, правова підстава - видача тимчасового талону у зв'язку з уточненням реєстраційних даних; автомобільний причеп з моторним човном ПГМФ НОМЕР_27, державний номер НОМЕР_3 знаходиться на обліку з 26.08.2011 року, правова підстава - реєстрація для індивідуального власника нового транспортного засобу, придбаного в Україні.

Також, відповідно до зазначеної вище довідки відділу РЕР ДАІ з обслуговування Володарського та Першотравневого районів від 20.04.2013 року із уточненими відомостями відповідно до довідки ЦНППВАЗ з обслуговування Володарського та Прешотравневого районів при УДАІ ГУМВС України від 01 листопада 2013 року за ОСОБА_2 були зареєстровані автомобілі на час шлюбу із ОСОБА_1, які були відчужені ним після припинення фактичних шлюбних відносин відповідно, а саме : VW CRAFTER НОМЕР_22, знаходився на обліку з 25 лютого 2011 року по 25 червня 2013 рік; MERCEDES-BENZ, 614DКА, державний номер НОМЕР_23, знаходився на обліку з 27 серпня 2010 року по 25 червня 2013 рік; VW Transporter НОМЕР_17, знаходився на обліку з 30 травня 2006 року по 21 червня 2013 рік; Opel Morano НОМЕР_18, знаходився на обліку з 08 вересня 2012 року по 27 червня 2013 рік; Toyota Land Cruiser НОМЕР_20, знаходився на обліку з 03 жовтня 2012 року по 19 червня 2013 рік.

Відповідно до довідки УДАІ ГУМВС України в Донецької області від 07 лютого 2015 року, автомобіль SSANG YONG KYRON державний номер НОМЕР_16 на підставі довідки-рахунку 22 січня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_4

Згідно висновків судового експерту ОСОБА_32 від 27 лютого 2014 року про оцінку транспортного засобу, визначена вартість фактично оглянутих експертом автомобілів, а саме: ринкова вартість на дату оцінки автомобіля НОМЕР_10, становить 193077,82 гривен; ринкова вартість на дату оцінки автомобіля MERCEDES-BENZ, 614DКА, державний номер НОМЕР_23, становить 135100,33 гривен; ринкова вартість на дату оцінки автомобіля VW Transporter НОМЕР_17, становить 149002,50 гривен;ринкова вартість на дату оцінки автомобіля Opel Morano НОМЕР_18, становить 232870,09 гривен;ринкова вартість на дату оцінки автомобіля Toyota Land Cruiser НОМЕР_20, становить 892406,16 гривен.ринкова вартість на дату оцінки автомобіля автомобіль KIA SORENTO KU814D, державний номер НОМЕР_11, становить 348101,30 гривен;ринкова вартість на дату оцінки автомобіля VW Transporter НОМЕР_6, становить 143898,72 гривен;ринкова вартість на дату оцінки автомобільного причепу з моторним човном ПГМФ НОМЕР_27, державний номер НОМЕР_3, становить 7250 гривен.Відповідно до висновків судового експерту ОСОБА_32 про оцінку транспортних засобів, визначена вартість автомобілів без їх фактичного огляду, а саме:ринкова вартість автомобіля SSANG YONG REXTON, державний номер НОМЕР_1, становить 188890 гривен; ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2, становить 261270 гривен;ринкова вартість автомобіля NISSAN X TRAIL, державний номер НОМЕР_9, становить 206150 гривен; ринкова вартість автомобіля IVECO TURBO DAILY, державний номер НОМЕР_5, становить 65190 гривен;ринкова вартість автомобіля ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_4, становить 30080 гривен;

З довідки ПАТ «Дельта Банк» від 12 листопада 2014 року: грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 у сумі 80000 гривен, номер рахунку 10009001110865, початок дії договору 28 листопада 2012 року, закінчення строку дії договору 26.02.2013 року; нараховані проценти по депозитному вкладу склали 5115,36 гривен;грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 у сумі 80000 гривен, номер рахунку НОМЕР_24, початок дії договору 28 листопада 2012 року, закінчення строку дії договору 27.05.2013 року; нараховані проценти по депозитному вкладу склали 10293,44 гривен;грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 у сумі 80000 гривен, номер рахунку НОМЕР_13, початок дії договору 28 листопада 2012 року, закінчення строку дії договору 26.02.2013 року; нараховані проценти по депозитному вкладу склали 5115,36 гривен;грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 у сумі 100000 гривен, номер рахунку НОМЕР_14, початок дії договору 03 січня 2013 року, закінчення строку дії договору 02.07.2013 року; нараховані проценти по депозитному вкладу склали 4,49 гривен;грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2, у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_15, початок дії договору 21 січня 2013 року, закінчення строку дії договору 20.07.2013 року; нараховані проценти по депозитному вкладу склали 8,00 гривен;грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_12 початок дії договору 21 січня 2013 року, закінчення строку дії договору 20.07.2013 року; нараховані проценти по депозитному вкладу склали 8,00 гривен;грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_25, початок дії договору 21 січня 2013 року, закінчення строку дії договору 26.01.2014 року; нараховані проценти по депозитному вкладу склали 7,99 гривен.

Відповідно до записів облікового журналу, який вівся ОСОБА_33 зазначено, що 27 та 28 листопада 2012 року ОСОБА_2 було отримано у користування грошові кошти на загальну суму 240000 гривен від ОСОБА_19; повернуто з зазначених коштів 160 000 гривен ОСОБА_19 27 лютого 20013 року, про що мається підпис останнього; 03 січня 2013 року ОСОБА_2 було отримано на безоплатній основі грошові кошти в сумі 100 000 гривен від ОСОБА_12; повернуті зазначені грошові кошти ОСОБА_12 18 червня 2013 року, про що маються підписи обох сторін;21 січня 2013 року ОСОБА_2 було отримано на безоплатній основі грошові кошти від наступних осіб: 160000 гривен від ОСОБА_34, 55000 гривен від ОСОБА_17, 32000 гривен від ОСОБА_12, 85000 гривен від ОСОБА_15, 146000 гривен від ОСОБА_19, 92000 гривен від ОСОБА_35, 30 000 гривен від ОСОБА_18; повернуті зазначені грошові кошти відповідним особам 18 червня 2013 року, про що маються підписи.

З виписок з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_17, ОСОБА_36, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_35, ОСОБА_18, ОСОБА_16 зареєстровані як фізичні особи-підприємці у державному реєстрі з видом діяльності роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами або книгами, у ОСОБА_13 крім того зареєстрований вид діяльності: консультування з питань комерційної діяльності та управлянні, посередництво в торгівлі широкого асортименту.

Відповідно до договорів, укладених 01 липня 2012 року, між ФОП ОСОБА_33 та ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_35, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_16, останнім надаються послуги ОСОБА_33 щодо консультування з питань комерційної діяльності та управління, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки в обсязі і на умовах, передбачених договором.

Згідно податкових декларацій платника єдиного податку: обсяг виручки від реалізації товарів у 2011 році та загальна сума доходу за звітній період у 2012 році відповідно склала: ОСОБА_18 498015 та 349478 гривен, ОСОБА_16 487206 та 657673 гривен, ОСОБА_17 447602 та 544245 гривен, ОСОБА_12 491623 та 856289 гривен, ОСОБА_19 444439 та 448088 гривен, ОСОБА_35 398704 та 610641 гривен, ОСОБА_15 469066 та 551136 гривен.

Відповідно до довідки ТОВ «Наталі» та виписок з банку про перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1, за півроку ним сплачено аліментів у сумі 25399,53 гривень на утримання дітей.

Згідно виписок по особовим рахункам ОСОБА_2, сформованих в АТ «Дельта Банк» 13 листопада 2014 року, вбачається, що грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку 10009001110865, фактично зняти з рахунку відповідачем 27 травня 2013 року; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку НОМЕР_24, фактично зняти з рахунку відповідачем 26 лютого 2013 року; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку НОМЕР_13, фактично зняти з рахунку відповідачем 27 лютого 2013 року; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 03 січня 2013 року у сумі 100000 гривен, номер рахунку НОМЕР_14, фактично зняти з рахунку відповідачем 17 червня 2013 року; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_15, фактично зняти з рахунку відповідачем 17 червня 2013 року; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_12, фактично зняти з рахунку відповідачем 17 червня 2013 року; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_25, фактично зняти з рахунку відповідачем 17 червня 2013 року.

Згідно ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності і частки їх визначаються рівними.

Згідно ч. 1 ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, а також майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2014 року «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України за 2 півріччя 2013 року», власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Майно фізичної особи-підприємця, яке ним придбане й використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підлягає під регулювання статей 60,61 зазначеного Кодексу. При цьому було встановлено, що фізичною особою-підприємцем було придбане майно для здійснення підприємницької діяльності не за спільні кошти подружжя.

Зі змісту ст.25 КпШС якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилось у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України, право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя», частиною 2,3 встановлено, що при укладені договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч.2 договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасника.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасника або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 3 зазначеного вище закону, підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про підприємництво» підприємництво здійснюється на основі таких принципів, у тому числі: залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Як роз'яснено в п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

При розгляді питання про поділ сумісно нажитого майна, суд враховує правові позиції зазначені в Постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року, прийняту у справі №6-79цс-13 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, за наслідками якого зроблені певні висновки.

Предметом перегляду вказаної справи було зокрема застосування судом ст.ст. 57, 60, 61, 65 СК України при визначені правового режиму майна, набутого під час шлюбу одним із подружжя - фізичною особою-підприємцем. Вказані відносини стосовно майна фізичної особи-підприємця регулюються нормами ЦК України, Господарського кодексу України та Закону України «Про підприємництво»

Відповідно до ст. 320 Господарського Кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності фізичних осіб. Жодних спеціальних умов чи обмежень використання фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, свого майна для здійснення підприємницької діяльності законом не встановлено. Як зазначається у ч.2 ст.52 ЦК України, фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном і частково у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. На підставі цього положення, а також норм ст..ст. 57, 61 СК України слід дійти висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.»

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналізуючи докази по справі в їх сукупності суд приходить до висновку що будинок АДРЕСА_11; нежитлове приміщення за АДРЕСА_10;нежитлове приміщення АДРЕСА_12; нежитлове приміщення по АДРЕСА_15;квартира АДРЕСА_2;автомобіль KIA SORENTO KU814D, державний номер НОМЕР_11;нежитлове приміщення (кіоск) по АДРЕСА_4; нежитлове приміщення по АДРЕСА_1; нежитлове приміщення по АДРЕСА_5, нежитлове приміщення за АДРЕСА_6; автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2; автомобільний причеп з моторним човном ПГМФ НОМЕР_27, державний номер НОМЕР_3; автомобіль ЗАЗ 110557; державний номер НОМЕР_4; автомобіль SSANG YONG REXTON, державний номер НОМЕР_1; автомобіль IVECO TURBO DAILY, державний номер НОМЕР_5; автомобіль VW Transporter державний номер НОМЕР_6, автомобіль NISSAN X TRAIL, державний номер НОМЕР_9, було придбане за сумісні кошті подружжя за час шлюбу та повинне бути розділено на загальних підставах.

Стосовно заперечень відповідача з пріводу того що об'єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_6, був ним прідбаний за кошті набуті до укладання шлюбу з позивачем, суд враховує що спірне приміщення було істотно збільшено, як за площею так і за вартістю в наслідок проведеної реконструкції за час перебування сторін у шлюбі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема висновками експертизи. Тому суд приходить до висновку що вказане нежитлове приміщення є об'єктом сумісно нажитого майна подружжя, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 з приводу розподілу вказаного майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_5, яке на думку відповідача не повинно бути розділено на загальніх підставах, та визнано його особистою власністю, оскільки хоча воно й було придбане за час шлюбу проте на кошти, які були ним зароблені та накопичені на рахунку особи підприємця до укладання шлюбу. Суд вважає, що для визначення того, чи є майно сумісною власністю подружжя, насамперед необхідно встановити дату набуття спірного майна та кошти за яке воно придбане.

З аналізу згаданих вище правових позицій Верховного суду України, викладених за наслідками перегляду справ по виключним обставинам, у їх сукупності, суд приходить до висновку що майно приватної особи підприємця не є сумісно нажитим майном подружжя тільки у випадку, якщо судом буде встановлено, що воно було придбано не за рахунок сумісних коштів або праці подружжя. Якщо майно придбано фізичною-особою підприємцем за сумісні кошти подружжя або внаслідок сумісної праці, об'єкти нерухомого майна підлягають розподілу на загальних підставах.

Суд враховує, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень з приводу нежилого приміщення по АДРЕСА_5, так само, як і нежитлового приміщення АДРЕСА_4, не зазначав, що вказані об'єкти було придбано за рахунок третіх осіб, а посилався тільки на факт того, що зазначене майно набуто ним як фізичною особою підприємцем, при цьому суд враховує, що відповідач дійсно звернувся із заявою до відповідного органу місцевого самоврядування, щодо викупу приміщення та отримав рішення щодо продажу цього об'єкту ще до укладання шлюбу, однак доказів того, що грошові кошти які ним перераховувались з рахунку були накопичені ще до шлюбу із ОСОБА_1 ним не надано суду, тому суд приходить до висновку щодо визнання зазначених нежитлових приміщень об'єктом права сумісної власності подружжя, яке повинно бути розділене на загальних підставах.

Стосовно нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_7, нежитлове приміщення АДРЕСА_8, та нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_9, суд приходить до наступного.

Вказані об'єкти було побудовано за період шлюбних відносин між сторонами. Відповідач заперечує, проти визнання вказаних об'єктів сумісно нажитим майном подружжя, посилаючись на те, що ці об'єкти було побудовано за кошти третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення за адресою:АДРЕСА_9 так само і нежитлове приміщення розташоване по АДРЕСА_8 були побудовані у період з 2004 по 2007 року. Відповідач вказує, що грошові кошти на будівництво вказаних об"єктів він отримав від ОСОБА_8 Цей же факт підтверджує і допитаний свідок ОСОБА_8, який надав суду розписки про передачу грошових коштів відповідачу ОСОБА_2 з зазначенням мети саме для будівництва вказаних об'ктів нерухомості.

Суд враховує, що відповідно до матеріалів цивільної справи після того як відповідач ОСОБА_2 отримав в оренду земельні ділянки під забодову вказаних об'єктів він мав збитки від підприємницької діяльності. Так відповідно до наданих копій податкових декларацій, відповідач мав невеликий дохід від підприємницької діяльності у 2005-2006 році в розмірі 81490 та 62801 гривен відповідно (згідно висновків експертного дослідження експерта ТОВ «Донецькій інформаційно-консультаційного центру» ОСОБА_30.) З податкових декларації позивача вбачається, що її дохід за вказаний період часу був також не значним. Відповідно до висновку проведеної по справі судово-економічної експертизи у 2005 році прибуток позивача склав «-108819,49 гривен» та у 2006 році «-139447,11» гривен. На час розгляду справи позивач не надала суду доказів протилежного. З урахуванням того, що вказані об"єкти нерухомості за адресою :АДРЕСА_8 та вул. АДРЕСА_9 було побудовано, на їх будівництво було витрачено значні кошти більш ніж 1500000 гривен, яких згідно вивчених податкових документів у сторін не було. Відповідно до висновків експертного дослідження та судової експертизи, проведеного експертом ТОВ «Донецькій інформаційно-консультаційного центру» ОСОБА_30, сукупний дохід підприємців подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за весь час їхнього шлюбу та періоду набуття у власність спірного майна склав - 1211690,32 гривен.

З урахуванням того, що позивач ОСОБА_1, не змогла пояснити суду джерело грошових коштів на проведення зазначеного будівництва, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позиції відповідача ОСОБА_2 в частині того, що він будував вказані об'єкти на зайомні кошти. Вказана позиція відповідача позивачем не була спростована.

Стосовно нежитлового приміщення АДРЕСА_7, суд відзначає, що під час розгляду справи частина вказаного об'єкту була придбана відповідачем до шлюбу. Потім придбана частина за час шлюбу була реконструйована в наслідок чого збільшилась у площі, тому зазначені правовідносини виникли до набрання законної сили СК України, тому регулюються нормами Кодексом про шлюб та сім`ю, 1969р.

Позивач у судовому засіданні не надала доказів, що приміщення площею 140 кв.м. по АДРЕСА_7 було суттєво збільшено внаслідок сумісних затрат подружжя.

Відповідач зазначив, що викуплений ним об'єкт площею 140 квадратних метрів було зруйновано та на цьому місці згодом побудований новий об'єкт. Зазначений факт підтверджується матеріалами справи. Для придбання вказаної частини нежитлового приміщення площею 140 квадратних метрів він отримав кошти від ОСОБА_9 у сумі 30000 доларів США у березні 2005 року, оскільки не мав своїх. Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на березень 2005 року у гривневому еквіваленті 30000 доларів США складають 151,500 гривен. Факт передачі за зазначеним договором грошових коштів підтверджується відповідними розписками, які надані суду під час розгляду справи. Під час судового розгляду відповідач та його представник, наголошували , що забудова об'єкту по АДРЕСА_7 проводилась протягом великого часу частинами та різними суб'єктами господарювання, в тому числі фізичними особами. Потім побудовані приміщення вводились в експлуатацію на підставі відповідних рішень судів. З урахуванням наведеного, вказують, що надати документи, які підтверджують витрати грошових коштів, за які було побудовано об'єкт за адресою :АДРЕСА_7 не є можливим. Однак наголошують, що гроші для проведення вказаного будівництва, відповідач отримав від ОСОБА_9 на підставі договору про сумісну діяльність. Згідно наданих суду документів під час розгляду цивільної справи розмір грошових коштів отриманих відповідачем від ОСОБА_9 на забудову об'єкту по АДРЕСА_7 у гривневому еквіваленті на відповідний період становить 4047344 гривен із розрахунку: 80000дол.х5,3293(офіційний курс НБУ на квітень 2004 року)+ 100000х5,05(курс НБУ на червень 2006 року), 200000х7,62(курс НБУ на червень 2009) +200000х7,96(курс НБУ на квітень 2011 року).

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів відповідача, позивач зокрема посилається на те, що на час укладання вказаних позик не було її письмової згоди. При цьому посилається тільки на норму ст. 65 СК України.

Однак, як вбачається з зазначеної норми закону, вона регулює правовідносини, які виникли стосовно сумісного майна подружжя та прав щодо його розпорядження.

Відповідач у судовому засіданні, наголошував, що він має право здійснювати свою підприємницьку діяльність без узгодження із своєю дружиною, та його діяльність у цьому випадку регулюється спеціальними нормами матеріального права. Договірни відносини як між фізичними особами так і між суб'єктами підприємницької діяльності регулюється главою 71 Цивільного Кодексу України.

Аналізуючи наданий відповідачем договір про сумісну діяльність укладений між відповідачем та ОСОБА_9 суд приходить до висновку що за формою та змістом цей договір відповідає вимогам закону. Той факт, що він не був нотаріально посвідчений не призводить до його недійсності.

Суд вважає, що при укладанні договору про сумісну діяльність, при отриманні коштів від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_2 виступав як суб'єкт підприємницької діяльності, а грошові кошти залучав для розширення своєї саме підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог закону, фізична особа-підприємець, в межах здійснення своєї підприємницької діяльності може вчиняти будь-які не заборонені законом правочини, у тому числі укладати договори позики, без узгодження та згоди іншого з подружжя.

Вирішуючи питання, щодо належності вказаних об'єктів нерухомості розташованих за адресою : АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, та АДРЕСА_9, суд враховує, що позивач під час розгляду справи не змогла пояснити скільки грошових коштів витрачено на забудову цих об'єктів. Де відповідач отримував кошти на будівництво їй не відомо. Вважає, що це їх сумісні кошти, оскільки бачила, як неодноразово грошові кошти брались із каси, яку вела касир. У цю касу поступали грошові кошти від підприємницької діяльності обох сторін.

Однак суд враховує, що за час шлюбу сторонами було побудовано домоволодіння по АДРЕСА_11. Під час розгляду справи було визначено вартість затратним методом оцінювання на час будівництва. Вказана вартість відповідно висновків судової будівельно-технічної експертизи, складає 1052474 гривен. Зазначений будинок був збудований за сумісні кошти подружжя у той же період що і спірні об'єкти нерухомого майна, що визнано обома сторонами тому не підлягає доказуванню.

Суд враховує, що сукупна вартість проведених будівельних робіт спірних нежитлових приміщень перевищує сукупний дохід подружжя як підприємців майже на 5000000 гривен. Позивач не змогла вказати джерело отримання зазначених грошових коштів. Її доводи щодо відрахувань грошових коштів на забудову об'єктів з сумісної каси, сформованої за рахунок доходів як підприємців її та ОСОБА_2 спростовуються встановленим по справі чистим прибутком подружжя як підприємців. Іншого джерела грошових коштів, за які був побудовані спірні об'єкти, окрім коштів, які надходили до каси від підприємницької діяльності подружжя, позивач не зазначає. Заперечення позивача щодо проведення будівництва вказаних спірних об"єктів не спростовує стверджень відповідача.

При цьому суду не представлено даних про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 можуть бути зацікавлені будь-яким чином у результатах розгляду вказаної цивільної справи, а тому дають неправдиві свідчення. Даних про те, що у них з ОСОБА_1 існують неприязні стосунки також не надано. Проте свідчення зазначених свідків узгоджуються зі свідченнями допитаних по справі ОСОБА_33, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15,, які пояснили що ОСОБА_2 не скривав у відповідний час наявності позик.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку що позивач не надала суду доказів які б спростовували в передбаченому законом порядку доводи відповідача ОСОБА_2, про те, що він побудував об'єкти по АДРЕСА_7, вул. АДРЕСА_9 та АДРЕСА_8, як підприємець для здійснення підприємницької діяльності не за рахунок сумісних коштів подружжя, а за рахунок інвестованих коштів, тому його позовні вимоги в частині визнання зазначених об'єктів такими, що не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено та не оспорюється сторонами, що певні автомобілі, які було придбано за сумісні кошти, відповідач провів відчуження після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_1 без її згоди.

Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та розподіл сумісного майна подружжя», якщо при розгляді вимог про розподіл сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження або використав його за власним розсудом проти волі другого з подружжя та не в інтересах сім'ї, не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при розподілі.

З підстав наведеного, суд приходить до висновку щодо урахування вартості автомобілів VW CRAFTER державний номер НОМЕР_22, MERCEDES-BENZ 614DКА державний номер НОМЕР_23, VW Transporter AH державний номер НОМЕР_26, Opel Morano державний номер НОМЕР_18, Toyota Land Cruiser державний номер НОМЕР_20 при розподілі майна подружжя.

Суд враховує, що відповідно до позовних вимог позивача остання просить визнати сумісним майном подружжя автомобіль SSANG YONG KYRON державний номер НОМЕР_16, який як зазначає позивач був придбаний на її ім'я за час шлюбу та відчужений відповідачем без її згоди.

З матеріалів справи вбачається, що згідно до довідки УДАІ ГУМВС України в Донецької області від 07 лютого 2015 року, вказаний автомобіль на підставі довідки-рахунку 22 січня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_4.

Доказів того, що зазначений автомобіль набувався за час шлюбу сторонами по справі, а також щодо того, ким і коли він був відчужений суду не наданий.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання сумісно нажитим майном подружжя - автомобіля SSANG YONG KYRON державний номер НОМЕР_16.

Суд при прийнятті процесуального рішення враховує, що за позивачем за час шлюбу з відповідачем було зареєстровано наступні автомобілі: автомобіль KIA SORENTO KU814D, державний номер НОМЕР_11, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 11 квітня 2012 року, право власності зареєстровано на підставі довідки-рахунку від 30 березня 2012 року; VW Transporter НОМЕР_6, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25 лютого 2011 року, право власності зареєстровано на підставі висновку державтотранспрект щодо переобладнання від 14.02.2011 року.

Встановлене судом право сумісної власності подружжя на зазначені вище автомобілі визнано обома сторонами та не оспорюється у судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо розподілу сумісно нажитого майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просила збільшити її частку у сумісному майні подружжя, оскільки у неї на утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей, а аліментів, які їй сплачує відповідач недостатньо для їх утримання, окрім того, відповідач за час їх шлюбу зраджував її та приховував сумісне майно. Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просила збільшити її частку у сумісному майні подружжя, однак у самих вимогах зазначила, що просить визнати за нею право власності на 1/2 частку об'єкту по АДРЕСА_7, відносно іншого майна що просила розділити між подружжям частку не зазначала,. В судовому засіданні представник позивача, вказала, що фактично майно яке вони попросили виділити собі, (окрім по АДРЕСА_7) складає 54% від сумісно нажитого.

Згідно із ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку.

У п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Судом установлено та не заперечувалось сторонами, що з відповідача за рішенням суду стягнуті аліменти у розмірі 2/3 частини від усіх його доходів, які він сплачує. Даних про наявність заборгованості не мається. Позивачем не доведено в передбаченому законом порядку, що аліменти, які вона отримує, є недостатніми для забезпечення фізичного, духовного розвитку або лікування дітей на надала.

З підстав наведеного, суд приходить до висновку щодо визначення долей подружжя у сумісному майні у рівних частках.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сукупна вартість нерухомого майна, нажитого подружжям за час шлюбу, що підлягає розподілу у суді, становить 5422729 гривен (із розрахунку: 229885+2194255+894825+394209+70587+74368+95052+932114+537434). Загальна вартість автомобілів, набутих подружжям за час шлюбу складає 2853286,92 гривен. З зазначеної суми вартість автомобілів, відчужених ОСОБА_2 після припинення фактичних шлюбних відносин із ОСОБА_1 та без її згоди складає 1602456,90 гривен ( відповідно до сукупної вартості наступних автомобілів:VW CRAFTER державний номер НОМЕР_22, MERCEDES-BENZ 614DКА державний номер НОМЕР_23, VW Transporter AH державний номер НОМЕР_26, Opel Morano державний номер НОМЕР_18, Toyota Land Cruiser державний номер НОМЕР_20).

Сукупна вартість майна, а саме автомобілів та нерухомого майна, які визнані судом сумісно нажитим майном подружжя, складає: 2853286,92 +5422729=8276015,92 гривен.

Таким чином, позивачу необхідно виділити у власність майно, пропорційно 1/2 частки від його вартості на суму 4138007,96 гривен.

Відповідачу необхідно виділити майно на суму 2535551,06 гривен (із розрахунку 8276015,92 : 2= 4138007,96 мінус 1602456,90 - вартість майна яке він відчужив без згоди дружини після припинення шлюбних відносин).

Майно між сторонами пропорційно його вартості необхідно розподілити між сторонами в натурі.

При поділі сумісного майна подружжя, ОСОБА_1 повинно бути виділено у власність житловий будинок по вулиці АДРЕСА_11, виходячи з того що з нею мешкають троє малолітніх дітей, що визнано та не заперечується сторонами. Тому з урахуванням положень ст. 71 СК України та інтересів неповнолітніх дітей, необхідним виділити у власність позивачу будинок за АДРЕСА_11.

При цьому суд враховує, що вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею - 0,0793 га, кадастровий № 1423982200:01:000:0336, розташований в АДРЕСА_11. Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, яка регламентує, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

На підставі наведеного, право власності на земельну ділянку площею - 0,0793 га, кадастровий № 1423982200:01:000:0336, розташований в АДРЕСА_11, у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, повинно бути визнано за ОСОБА_1.

Ринкова вартість житлового будинку за АДРЕСА_11 у м.Маріуполь складає 2194255 гривен.

Також, позивачу необхідно виділити у власність наступні об'єкти:

- нежитлове приміщення за АДРЕСА_10, вартістю 894825 гривен;

- нежитлове приміщення АДРЕСА_12, вартістю 394209 гривен;.

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_15, вартістю 95052 гривен;

- квартиру АДРЕСА_2 ринковою вартістю 229885 гривен;

- нежитлове приміщення (кіоск) по АДРЕСА_4 ринковою вартістю 70587 гривен;

- автомобіль KIA SORENTO KU814D, державний номер НОМЕР_11 вартістю 348101,30 гривен., оскільки відповідно до пояснень позивача, вона постійно користується вказаним автомобілем.

Таким чином вартість майна, що підлягає виділенню у власність ОСОБА_1 в рахунок розподілу сумісного майна подружжя складає 4226914,3 гривен, що є більшою від вартості її ідеальної долі на 88906,34 гривен.

Відповідачу необхідно виділити у власність наступні об'єкти:

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ринковою власністю 74368 гривен, оскільки згідно пояснень представника відповідача вказаний об'єкт має спільні комунікації з нежитловим приміщенням розташованим за адресою:АДРЕСА_9.

-нежитлове приміщення по АДРЕСА_5, ринковою вартістю 932114 гривен;

- нежитлове приміщення за АДРЕСА_6 ринковою вартістю 537434 гривен;

-автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 вартістю 261270 гривен;

- автомобільний причеп з моторним човном ПГМФ НОМЕР_27, державний номер НОМЕР_3 вартістю 7250 гривен;

- автомобіль ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_4 вартістю 30080 гривен;

- автомобіль SSANG YONG REXTON, державний номер НОМЕР_1 вартістю 188890 гривен;

- автомобіль IVECO TURBO DAILY, державний номер НОМЕР_5 вартістю 65190 гривен;

- автомобіль VW Transporter державний номер НОМЕР_6, вартістю 143898,72 гривен;

- автомобіль NISSAN X TRAIL, державний номер НОМЕР_9 вартістю 206150 гривен.

Таким чином вартість майна, що підлягає виділенню у власність ОСОБА_2 в рахунок розподілу сумісного майна подружжя складає 2517231,72 гривен, що є меншою від вартості його ідеальної долі на 88906,34 гривен.

Крім того, відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить визнати сумісно нажитим майном за час шлюбу та розділити грошові кошти які знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_2 в ПАТ «Дельта Банк». Вирішуючи питання про те, чи є вказані грошові кошти сумісно нажитим майном, суд враховує, що представник відповідача під час судового розгляду підтвердила, що відповідач вважає вказані грошові кошти такими що не були сформовані за рахунок його або позивача доходів, а були отриманні від інших підприємців, які за видом діяльності здійснюють роздрібну торгівлю канцелярськими товарами. Відповідач був знайомий з багатьма імпортерами, а тому, міг забезпечити максимальну знижку для підприємців, які орендували в нього торгівельні площі. З цією метою, відповідач та ОСОБА_11, яка надавала вказаним підприємцям платні послуги з питань комерційної діяльності та управління домовились про організацію для підприємців вигідних умов та суттєвих знижок. Відповідач отримав від підприємців грошові кошти на суму 940000 грн. Вказані кошти він отримав у листопаді-січні 2013 року, в той час як проведення закупки товару була запланована на червень-липень 2013 року. Отримані грошові кошти відповідач розмістив їх на депозиті для отримання прибутку. Коли товар було імпортовано та необхідно було розрахуватись за ним, відповідач зняв ці кошти з депозитного рахунку та придбав товар, який в подальшому було надано підприємцям які здали кошти.

Зазначені доводи узгоджуються зі свідченнями свідків ОСОБА_38, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_15 ОСОБА_19, які були допитані під час розгляду справи та попереджені про кримінальну відповідальність. Даних про те, що зазначені свідки зацікавлені в результатах розгляду справи суду не надано. Суд враховує, що вказані свідки тривалий час орендують торгівельні площі у відповідача та раніше займались з ним підприємницькою діяльністю по продажу канцелярських товарів, однак це не свідчить однозначно, що ці особи не могли надати відповідачу вказані кошти для закупки товару на умовах вказаних ним. Аналізуючи свідчення свідка ОСОБА_19 суд враховує, що вказаний свідок є батьком відповідача та може бути зацікавлений в результатах розгляду справи. Проте аналізуючи його свідчення разом з іншими доказами по справі у їх сукупності суд приходить до висновку що вони узгоджуються з іншими наданими доказами по справі та не мається об"єктивних данних окрім наявності родинних стосунків між свідком та відповідачем, які б вказували на те, що свідок надав недостовірні свідчення.

Проаналізувавши свідчення свідків та інші письмові матеріали справи суд враховує, що факт передачі відповідачу грошових коштів підтверджується також письмовими доказами по провадженню, зокрема наданим журналом обліку. Кожен з допитаних підприємців визнав, що у зазначеному журналі міститься його підпис та він дійсно спочатку передав грошові кошти відповідачу, а потім отримав їх назад у вигляді товару. Згідно вказаного журналу грошові кошти були передані ОСОБА_2 наступними підприємцями ОСОБА_12 100000 гривень та 32000 гривень, ОСОБА_16 в сумі 160000 гривен, ОСОБА_17 в сумі 55000 гривен, ОСОБА_15 в сумі 85000 гривен, ОСОБА_19 146000 гривен, ОСОБА_35 92 000 гривен, ОСОБА_18 30000 гривен. Вказані кошти передавались зазначеними особами ОСОБА_2 у дати визначені у записах в присутності свідка ОСОБА_13 18.06.2013 року вказані особи отримали товар.

Зіставивши свідчення свідків, даних журналу обліку з виписками отриманими з ПАТ «Дельта банк» по особовим рахункам відповідача вбачаються наступне збіжності:

- грошові кошти, внесені на депозитні рахунки в ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 28 листопада 2012 року у загальній сумі 240000 гривен, номер рахунку 10009001110865, НОМЕР_24, НОМЕР_13 фактично зняти з рахунку відповідачем 27 травня 2013 року; від ОСОБА_19 отримані грошові кошти 27 листопада 2012 року та 28 листопада 2012 року на загальну суму 240000 гривен у сукупності;

- грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 03 січня 2013 року у сумі 100000 гривен, номер рахунку НОМЕР_14, фактично зняти з рахунку відповідачем 17 червня 2013 року; від ОСОБА_12 отримані грошові кошти 03 січня 2013 року та повернуті йому 18 червня 2013 року;

- грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в ПАТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 21 січня 2013 року у загальній сумі 400000 гривен, номер рахунку НОМЕР_15, НОМЕР_12, фактично зняти з рахунку відповідачем 17 червня 2013 року; 21 січня 2012 року отримані грошові кошти підприємців.

При цьому суд враховує тотожність сум переданих відповідачу підприємцями які збігаються за датами та сумами із грошовими коштами внесених ним на депозитний рахунок та відповідно знятих з депозитного рахунку. Не прямим підтвердженням, позиції відповідача, є той факт, що відповідач маючи значну суму коштів не розміщав ці кошти на депозитних рахунках на тривалий час, щоб отримати більш значні відсотки, а розміщав їх короткостроково, що також може слугувати підтвердженням зайомного характеру вказаних коштів.

Приймаючи до уваги, той факт, що у матеріалах справи існують відомості з податкових органів про отриманий подружжям дохід від підприємницької діяльності за час шлюбу, суд враховує, що їх дохід за весь час шлюбу не був значним та відповідно до висновків експертного дослідження склав 1211690,32 грн. При цьому за рахунок сумісно нажитих грошових коштів сторонами, провадилось будівництво будинку за адресою:АДРЕСА_11, купувались автомобілі, здійснювалась реконструкція нежитлових приміщень. Все це було здійснено до січня 2013 року. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що кошти які перебували на депозитних рахунках відповідача у 2013 році на суму 740000 грн., не могли сформуватись за рахунок доходу отриманого подружжям від сумісної підприємницької діяльності. При цьому, суд враховує, що позивач під час судового розгляду не змогла одностайно вказати на можливе джерело отримання вказаних коштів. З урахуванням того, що даних про те, що вказані кошти на депозитних рахунках відповідача могли бути отримані з іншого джерела ніж вказує відповідач, суд приходить до висновку щодо доведеності позиції ОСОБА_2 щодо джерела грошових коштів, які розміщувались їм на спірних рахунках у ПАТ «Дельта Банк», окрім коштів на рахунку НОМЕР_25, внесених на депозитний рахунок в ПАТ «Дельта Банк» відповідачем 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, та фактично знятих з рахунку відповідачем 17 червня 2013 року.

Стосовно вказаних грошових коштів, на рахунку суд враховує, НОМЕР_25, внесених на депозитний рахунок в ПАТ «Дельта Банк» відповідачем 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, суд враховує, що умови вказаного договору протирічать позиції відповідача, про те, що він отримав вказані грошові кошти від інших підприємців для організації великої знижки при оптової закупівлі товару. Суд враховує, що при зайомному походженні вказаних коштів відповідач повинен був би віддати ці кошти перед здійсненням закупівлі у червні-липні 2013 року, в той час як він відразу при розміщенні коштів на депозитному рахунку у січні 2013 року розмістив їх аж до січня 2014 року тобто на строк майже рік. Тому не зрозуміло яким би чином він виконував свої зобов'язання по поверненню коштів підприємців для закупівлі. Однак при цьому суд враховує, що кошти на суму 200000 грн. могли бути акумульовані відповідачем, як фізичною особою, оскільки згідно проаналізованих судом документів він неодноразово розміщував за час шлюбу грошові кошти на депозитних рахунках та отриманий прибуток у вигляді відсотках по депозиту міг дорівнювати сумі вказаного вкладу. Проте отриманих за весь час шлюбу грошових коштів недостатньо для здійснення іншої інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Враховуючи, що у судовому засідані встановлено, що грошові кошти розміщені ОСОБА_2 на депозиті АТ «Дельта Банк» у загальній сумі 740000 гривен не відносяться до обєктів визначених ст.61 СК України, тобто не є доходами подружжя, суд приходить до висновку, що зазначені грошові кошти не можуть бути визнані обєктом права сумісної власності подружжя.

З підстав наведеного, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в зазначеній вище частині та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання грошових коштів, що знаходились на спірних депозитних рахунках в ПАТ «Дельта Банк» такими, що не є обєктом права сумісної власності подружжя. Проте грошові кошти які перебували на депозитному рахунку НОМЕР_25, внесені відповідачем до ПАТ «Дельта Банк» 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, та фактично знятих з рахунку відповідачем 17 червня 2013 року, суд вважає такими, що могли бути отримані за рахунок сумісно нажитих коштів між сторонами, а тому ці кошти підлягають розподілу навпіл по 100000 гривень кожному із сторін.

Крім того з урахуванням норм матеріального права, до обєкту права спільної сумісної власності подружжя відносяться проценти отримані відповідачем, та які були нараховані на спірні грошові вклади, оскільки є його доходами.

Так, відповідно до зазначеної вище довідки АТ «Дельта Банк» від 12 листопада 2014 року, ОСОБА_2 отримав проценти за спірними депозитними вкладами на загальну суму 20552,64 (із розрахунку 4,49+8,00+5,115,36+5115,36+10293,44+8,00+7,99).

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 1/2 частка від процентів отриманих по грошовим вкладам, у сумі 10276,32 гривен.

Однак, з урахуванням того, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти в рахунок розподіленого майна подружжя в натурі в сумі 88906,34 гривен, а з ОСОБА_2 на її користь 110276,32 гривен в рахунок розподілу процентів по депозитним вкладам, та одного депозитного внеску, суд зараховує зазначені суми, у зв'язку із чим в наслідок розподілу сумісно нажитого майна подружжя, з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_39 грошові кошти в сумі 21369,98 гривен.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 заявлених до початку розгляду справи по суті вона просила визнати сумісним майном подружжя долі в уставних фондах ТОВ «Наталі», ТОВ «Фатаморгана», ТОВ «Піротех АВМ», ТОВ «Наталі-Плюс», ТОВ «Фірма СЕМ», ТОВ «Пресса Донецька», суд приходить до наступного. В судовому засідані позивач надала пояснення, що змінила свою позицію щодо часток у статуних фондах ТОВ «Наталі-Плюс», яка була набута ОСОБА_2 до шлюбу, та ТОВ «Пресса Донецька», оскільки зазначені частки були набуті відповідачем після припинення шлюбних відносин із позивачем.

Наприкінці розгляду вказаної цивільної справи позивач уточнила свої позовні вимоги у вказаній частині, відповідно до яких просила визнати сумісним майном подружжя не частки у статутному фонді підприємств, а грошові внески до уставних фондів ТОВ «Наталі», ТОВ «Фатаморгана», ТОВ «Пиротех АВМ», ТОВ «Фірма СЕМ», фактично виключивши із розподілу долі в уставному фонді ТОВ «Наталі-Плюс» та ТОВ «Пресса Донецька».

У судовому засіданні представник відповідача просила залишити зазначені позовні вимоги в частині визнання права власності на грошові внески до статутних фондів ТОВ «Наталі», ТОВ «Фатаморгана», ТОВ «Пиротех АВМ», ТОВ «Фірма СЕМ» без розгляду, оскільки в цій частині позивачем фактично змінено предмет позову, після початку розгляду справи по суті, що порушує процесуальне право її довірителя стосовно надання своїх доказів та щодо принципу змагальності судового процесу.

Суд вивчивши матеріали цивільної справи, враховує, що в уточнених позовних вимогах, які було надано після початку розгляду справи по суті, позивач просила визнати сумісним майном подружжя не частку у статутному фонді, як це було у первинному позові, а грошові внески зроблені до уставних фондів відповідних підприємств та просила зарахувати ці грошові кошти у вартість набутого майна подружжя за час шлюбу при розподілі майна подружжя в натурі. Тому суд вважає, що позивачем в зазначеній вище частині був фактично змінений предмет спору, що вона зробила із порушенням ст. 31 ЦПК України, а тому позовні вимоги в зазначеній вище частині підлягають залишенню без розгляду з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України, має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, але тільки до початку розгляду судом справи по суті.

Відповідно до ст.67 ЦПК України, процесуальні строки, це строки в межах яких здійснюються процесуальні дії.

Відповідно до ст.68 ЦПК України строки встановлені законом визначаються, у тому числі, вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Тобто зазначеними нормами процесуального права встановлено процесуальний строк, в межах якого позивач має право здійснити процесуальну дію - змінити предмет або підстав позову, який спливає із вказівкою на подію - початок розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Таким чином, оскільки позивач подала суду заяву із зміненням підстав позову після початку розгляду справи по суті, то її позовні вимоги в частині визнання сумісним майном подружжя грошових внесків до уставних фондів ТОВ «Наталі», ТОВ «Фатаморгана», ТОВ «Пиротех АВМ», ТОВ «Фірма СЕМ» підлягають залишенню без розгляду.

Позовні ж вимоги у первиній редакції щодо визнання права сумісної власності подружжя на долі в уставних фондах зазначених вище товариств не підтримувались позивачкою у судовому засіданні, у зв'язку із чим суд не розглядає їх по суті.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 25 КпШС України, ст. ст. 57,60, 65,69,70 СК України, ч.1 ст.ст.1046,1047,1130,1131 ЦК України, ст. 1,3, 5 Закону України «Про підприємництво», ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.. 320 Господарського кодексу України, , ст.ст.15, 30, 88, 174, 197 ч.2, 209, 212-215, 294, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя - задовольнити частково.

В рахунок розподілу майна подружжя, набутого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу, визнати за ОСОБА_1 право власності на наступні обєкти:

-будинок АДРЕСА_11;

-нежитлове приміщення за АДРЕСА_10;

-нежитлове приміщення АДРЕСА_12;

-нежитлове приміщення по АДРЕСА_15;

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_4;

- квартиру АДРЕСА_2;

- автомобіль KIA SORENTO KU814D, державний номер НОМЕР_11;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею - 0,0793 га, кадастровий № 1423982200:01:000:0336, розташований в АДРЕСА_11.

В рахунок розподілу майна подружжя, набутого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу, визнати за ОСОБА_2 право власності на наступні обєкти:

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_1;

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_5;

- нежитлове приміщення за АДРЕСА_6;

- автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2;

- автомобільний причеп з моторним човном ПГМФ НОМЕР_27, державний номер НОМЕР_3;

- автомобіль ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_4;

- автомобіль SSANG YONG REXTON, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль IVECO TURBO DAILY, державний номер НОМЕР_5;

- автомобіль VW Transporter державний номер НОМЕР_6.

- автомобіль NISSAN X TRAIL, державний номер НОМЕР_9.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21369,98 гривен.

Визнати такими, що не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1:

- нежитлова будівля АДРЕСА_7;

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8;

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9.

Визнати такими, що не є об'єктом права сумісної власності подружжя наступні грошові кошти: грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку 10009001110865; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку НОМЕР_24; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 28 листопада 2012 року у сумі 80000 гривен, номер рахунку НОМЕР_13; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 03 січня 2013 року у сумі 100000 гривен, номер рахунку НОМЕР_14; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_15; грошові кошти, внесені на депозитний рахунок в АТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_2 21 січня 2013 року у сумі 200000 гривен, номер рахунку НОМЕР_12;

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання сумісним майном подружжя грошових внесків до уставних фондів ТОВ «Наталі», ТОВ «Фатаморгана», ТОВ «Пиротех АВМ», ТОВ «Фірма СЕМ» - залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення було виготовлено 23.02.2015 року.

Суддя С.В. Кулик