і м е н е м у к р а ї н и

26 лютого 2015 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю, обґрунтовуючи вимоги тим, що 13 грудня 1977 року між нею та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб. За час шлюбу, виконавчим комітетом Ради народних депутатів м. Стрия Львівської області на її ім'я видано ордер № 1574 серії Г від 23 листопада 1988 року на право зайняття квартири АДРЕСА_1. Дану квартиру було приватизовано згідно свідоцтва про право власності від 17 травня 1996 року, виданого ВАТ «Стрийський завод КПО», відповідно до якого зазначена квартира належить їй та члену її сім'ї ОСОБА_7 на правах спільної часткової власності у рівних частках. 13 березня 2000 року шлюб між ними було розірвано. За час шлюбу дітей у них не було. Після розірвання шлюбу відносини між ними припинились. ОСОБА_7 змінив місце проживання, але не був знятий з реєстрації за вказаною адресою. Комунальні послуги вона оплачувала самостійно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Проте, 06.12.2012 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, згідно якого заповів своєму племіннику ОСОБА_5 - відповідачу по справі 1/2 частини вказаної квартири.

Враховуючи вказане та на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за набувальною давністю.

У травні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 06.12.2012 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, згідно якого заповів йому - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Проте, звернувшись до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини він отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у свідоцтві про право власності на Ѕ частини спірної квартири спадкодавець зазначений, як ОСОБА_7, а в свідоцтві про смерть спадкодавець зазначений, як ОСОБА_7.

Також вказуючи, що оскільки ОСОБА_4 оскаржує його право власності на частину квартири, позивач просив встановити юридичний факт про те, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру належить ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за ним - ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини зазначеної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Встановлено юридичний факт про те, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності в рівних долях ОСОБА_4 та ОСОБА_7, видане ВАТ «Стрийський завод КПО» на підставі розпорядження № 88 від 17.05.1996 року, зареєстроване в Стрийському МБТІ за № 6195 від 20.05.1996 року на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_7, дійсно належить ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні судами дотримані норми процесуального та матеріального права.

Суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли вірного висновку щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та безпідставності позовних вимог ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суди вірно виходили з того, що в розумінні ст. 344 ЦК України у ОСОБА_4 не виникло право власності на частину спірної квартири, яка належала ОСОБА_7, за набувальною давністю.

Задовольняючи зустрічний позов, суди дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_5 був позбавлений можливості для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на 1/2 частини зазначеної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, в зв'язку з чим наявні підстави для визнання за ним права власності на 1/2 частини вищевказаної квартири в порядку спадкування за заповітом.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

В.М. Коротун М.В. Дем'яносов І.К. Парінова