open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 911/5307/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Патлань І.О.

та представників:

від заявника - Василенко Л.Г. (дов. від 12.01.2015 № 7/9/10-13-10-025);

від боржника - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на ухвалу господарського суду Київської області від 15.12.2014

у справі № 911/5307/14 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

до Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Сіверська Венеція"

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2014 у справі № 911/5307/14 відмовлено в прийнятті заяви Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 3162/9/10-13-10-010 від 09.12.2014 (вх. № 5504/14 від 10.12.2014) про порушення справи про банкрутство Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Сіверська Венеція".

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 15.12.2014 у даній справі, справу направити до подальшого розгляду до господарського суду Київської області.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано можливості заявнику надати додаткові обґрунтування щодо наявності чи відсутності постанов органу ДВС про відкриття виконавчого провадження по стягненню сум заборгованості підприємства-боржника, та інших документів, чим порушено право сторони, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 04.02.2015.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представником апелянта було подано клопотання про долучення документів, витребуваних судом апеляційної інстанції за ухвалою від 23.01.2015.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.02.2015 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

В судове засідання 04.02.2015 представник боржника не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Київської області надійшла заява ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про порушення справи про банкрутство Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Сіверська Венеція" в порядку статей 10, 11, 12 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2014 відмовлено у прийнятті цієї заяви про порушення справи про банкрутство.

Вказана ухвала мотивована тим, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього безспірних грошових вимог до боржника.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

В першу чергу питання щодо безспірності оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка цьому надається судом безпосередньо в підготовчому засіданні.

Отже, саме лише судове рішення за відсутності виданого на його підставі виконавчого документа та постанови органу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження не може бути підтвердженням безспірності грошових вимог. При цьому виконавчий напис нотаріуса не може вважатися доказом безспірності грошових вимог (п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Частиною 6 статті 11 Закону передбачено, що заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону до заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів заяви, поданих до суду апеляційної інстанції, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.12.2014 № 3162/9/10-13-10-010 (вх. № 5504/14 від 10.12.2014), на підтвердження безспірності вимог кредиторів заявником надано копію постанови Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі № 2а-6194/12/1070 про стягнення з Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Сіверська Венеція" 310 656, 13 грн. податкового боргу зі сплати орендної плати за землю, копію виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі № 2а-6194/12/1070, копію постанови відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 08.10.2013 про повернення виконавчого документа (виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі № 2а-6194/12/1070) стягувачу та копію постанови Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 у справі № 810/4826/14 про стягнення з Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Сіверська Венеція" 739 114, 39 грн. податкового боргу з орендної плати за землю.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що по виконанню постанови Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі № 2а-6194/12/1070 про стягнення з Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Сіверська Венеція" 310 656, 13 грн. податкового боргу зі сплати орендної плати за землю заявником не надано суду постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню постанови Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 у справі № 810/4826/14 про стягнення з Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Сіверська Венеція" 739 114, 39 грн. податкового боргу з орендної плати за землю заявником не надано виконавчого документа та постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області при подачі заяви від 09.12.2014 № 3162/9/10-13-10-010 не надала відомостей про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, оскільки з тексту поданих до заяви постанов суду, вбачається, що крім податкової заборгованості з орендної плати на користь заявника було стягнуто неустойку.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта вказаного вище не спростувала.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що заявником не надано суду належних доказів, що можуть бути підтвердженням безспірності його грошових вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу, що надана заявником постанова Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 у справі № 810/4826/14 не засвідчена належним чином як того вимагає чинне законодавство України. Належних доказів апелянт не надав і до суду апеляційної інстанції.

Судовою колегією було здійснено пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 у справі № 810/4826/14, та встановлено, що вказана постанова відсутня в цьому реєстрі, що унеможливлює встановити взагалі її наявність (існування).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними.

Враховуючи те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього безспірних грошових вимог до боржника у розумінні вимог Закону, суд першої інстанції вірно відмовив у прийнятті заяви ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.12.2014 № 3162/9/10-13-10-010 (вх. № 5504/14 від 10.12.2014) про порушення справи про банкрутство Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Сіверська Венеція".

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 15.12.2014 у справі № 911/5307/14. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 33, 34, 43, 101-106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 15.12.2014 у справі № 911/5307/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/5307/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 06.02.2015.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко

Джерело: ЄДРСР 42594499
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку