-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2015 р. Справа№ Б8/180-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Гарник Л.Л.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Патлань І.О.
та представників:
від апелянта: не з'явились;
ліквідатор: ОСОБА_2 (посв. від 02.04.2013 № 606);
від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" ОСОБА_3: ОСОБА_4 (довіреність від 21.01.2015);
від інших кредиторів: не з'явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_5
на ухвалу господарського суду Київської області від 08.12.2014
у справі №Б8/180-11 (суддя Скутельник П.Ф.)
за заявою державної податкової інспекції у місті Славутичі
до товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Відродження Полісся"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014 у справі № Б8/180-11 припинено провадження у справі № Б8/180-12 в частині вимог ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Відродження Полісся" у вигляді боргу по заробітній платі у сумі 181 476,21 грн., заявлених у заяві від 28.07.2014 б/н.; у задоволенні вимоги ОСОБА_5, викладеної у п. 1.2 прохальної частини заяви від 28.07.2014 року б/н, відмовлено.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою у відповідній частині, ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5, Кредитор 26) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 08.12.2014 в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 про дослідження нових доказів у справі, що з'явилися у справі внаслідок виконання ліквідатором ОСОБА_2 виконавчого листа у цивільній справі №1053/1572/12 за позовом ПЛЄ до арбітражного керуючого та товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Відродження Полісся"; вказують на істотні недоліки у ліквідаційній процедурі та помилки господарського суду Київської області; вказують на потребу вжиття заходів для усунення існуючих процесуальних перешкод у забезпеченні суду достовірними (повними та точними) даними ліквідаційного балансу банкрута з метою правильного вирішення справи № Б8/180-11 вцілому;
визнати частину ухвали від 05.08.2014 з відмовою суду у задоволенні частини кредиторських вимог ОСОБА_5 за період з 01.10.2009 до 06.04.2012 такою, що була прийнята судом поспішно, без врахування усіх наявних у справі доказів обставин справи та без їх оцінки у сукупності.
22.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява, яка за своєю суттю являється уточненням прохальної частини апеляційної скарги, в якій апелянт просить: скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 08.12.2014 у справі №Б8/180-11 в частині припинення провадження у справі в частині вимог ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю - ФІРМА «ВІДРОДЖЕННЯ ПОЛІССЯ » у вигляді боргу по зарплаті у сумі 181476,21 грн. (п.2 ухвали суду); в частині відмови суду у задоволенні вимоги ОСОБА_5 з визнання раніше невідомого суду розміру грошового зобов'язання банкрута зі сплати єдиного внеску (страхових коштів ) на користь апелянта - застрахованої особи ( п. 4 ухвали суду ) та прийняти нове рішення по суті позовних вимог, а саме: - визнати повну суму заявлених кредиторських вимог ОСОБА_5 щодо заробітної плати ( оплати часу простою не з вини працівника, інших компенсацій та вихідної допомоги встановлених законом ) на загальну суму - 181476,21 грн., що визнана банкрутом; - визнати судовим рішенням фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання банкрута (страхувальника застрахованої особи ) перед кредитором ОСОБА_5Є (застрахованою особою) зі сплати страхових коштів (єдиною соціального внеску) на загальну суму 100157,24 грн, що обчислений з заробітку вказаної особи за період з 01.08.2007 до 06.04.2012 трудових правовідносин та визнаний банкрутом.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_5 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2015.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у зв'язку з відпусткою головуючого судді (судді-доповідача) Гарник Л.Л. призначено повторний автоматичний розподіл справи № Б8/180-11, за результатами якого апеляційну скаргу ОСОБА_5 передано на розгляд судді Разіній Т.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_5 прийнято до провадження суддею Разіною Т.І.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Разіної Т.І. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл справи № Б8/180-11, за результатами якого апеляційну скаргу ОСОБА_5 передано на розгляд судді Доманській М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_5 прийнято до провадження суддею Доманською М.Л.
15.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд задовольнити апеляційну скаргу.
Представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги не заперечував. Ліквідатор проти апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу в частині, що оскаржується, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 04.02.2015 інші кредитори не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Учасники судового процесу повідомлялись про час і місце судового розгляду, що підтверджується відмітками канцелярії про відправку на зворотньому боці ухвали суду апеляційної інстанції від 26.01.2015 у даній справі та копією загального реєстру на відправлення кореспонденції від 27.01.2014, що є доказами належного повідомлення учасників судового процесу.
За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та третіх осіб, що не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами, оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.
В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).
Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 21.11.2011 порушено провадження у даній справі про банкрутство.
Постановою господарського суду Київської області від 06.12.2011 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю - ФІРМА "ВІДРОДЖЕННЯ ПОЛІССЯ"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_7; вирішено інші процедурні питання у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2012 усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_7 від виконання ним обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство № Б8/180-11 та припинено його повноваження ліквідатора у справі № Б8/180-11; призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_8
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 ухвалу господарського суду Київської області від 20.12.2012 у справі № Б8/180-11 скасовано.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2013 усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_7 від виконання ним обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство № Б8/180-11 та припинено його повноваження ліквідатора у справі № Б8/180-11; призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2; вирішено низку питань у справі.
28.07.2014 через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора 26 ОСОБА_5 надійшла заява від 28.07.2014 щодо уточнення кредиторських вимог.
У вказаній заяві Кредитор 26 (апелянт) просив прийняти до уваги наявні обставини справи, що мають істотне значення для справи і для додаткового визнання судом кредиторських вимог заявника, про наявність доказів обґрунтованості кредиторських вимог Кредитора 26, відомості про які, з вини банкрута та ліквідаторів банкрута суд раніше не мав у справі №Б8/180-11, а тому вказані докази на підтвердження цих обставин судом раніше не досліджувалися, а тому є підставним додатково уточнити кредиторські вимоги у такій редакції: визнати повну суму заявлених кредиторських вимог щодо заробітної плати (оплати часу простою не з вини працівника, інших компенсацій та вихідної допомоги встановлених законом) в розмірі - 181 476,21 грн., яка раніше за ухвалою суду від 05.08.2013 була частково задоволена; визнати судовим рішенням фактичний розмір грошового зобов'язання банкрута (страхувальника застрахованої особи) перед Кредитором 26 (застрахованою особою) зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) - на загальну суму 100 157,24 грн., - невиконаних банкрутом грошових зобов'язань за період з 01.08.2007 до 06.04.2012.
Свою заяву Кредитор 26 обґрунтовує тим, що ліквідатором Банкрута було видано Кредитору 26 довідки про доходи (заробіток) від 20.06.2014, про середньомісячну заробітну плату та вихідну допомогу від 20.06.2014, які містять персоніфіковані відомості про працівника Банкрута - ОСОБА_5 з використанням даних бухгалтерського обліку банкрута за весь час трудових правовідносин між заявником та банкрутом (з 23.03.2007 по 06.04.2012). За таких обставин ухвалою від 05.08.2013 у справі №Б8/180-11 господарський суд визнав лише частину заявленої суми кредиторських вимог та вказав на відсутність у справі доказів для прийняття рішення стосовно стягнення з банкрута решти суми боргу, що виник та накопичився з вини банкрута та з вини ліквідаторів банкрута за наступні 3,5 роки (з 01.10.2009 до 06.04.2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 21.11.2011; постановою господарського суду Київської області від 06.12.2011 боржника визнано банкрутом, та відповідно до п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що набрала чинності з 19.01.2013), під час розгляду справи, підлягають застосовуванню положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, окрім положень що регулюють продаж майна, де підлягають застосуванню положення Закону про банкрутство в редакції, що набула чинності з 19.01.2013.
Розглядаючи законність та обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції ухвали від 08.12.2014 в частині, що стосується кредиторських вимог апелянта, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 №05-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Частиною 1 статті 14 Закону визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 у справі №Б8/180-11 визнано вимоги Кредитора 26 (апелянта) до банкрута в сумі 58 796,80 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто шість грн. 80 коп.), в задоволенні іншої частини вимог Кредитора 26, відмовлено. З вказаної ухвали вбачається, що Кредитором 26 було заявлено грошові вимоги до Банкрута: визнати його кредитором банкрута на повну суму заявлених вимог щодо заробітної плати найманого працівника - 192160,03 грн., в тому числі: 58 796,80 грн. - сума боргу боржника за період з 01.08.08 до 30.09.09 з оплати праці кредитора, що виникла до відкриття ліквідаційної процедури та не заперечується ліквідатором; 104 619,83 грн. - вимога суми боргу боржника за період з 01.10.09 до 06.12.11 з оплати праці кредитора, що виникла до відкриття ліквідаційної процедури та заперечується ліквідатором; 28 743,40 грн. - сума боргу банкрута, що виникла з законних підстав протягом ліквідаційної процедури у період з 07.12.11 до 16.07.12 та заперечена ліквідатором внаслідок порушення порядку звільнення працівника банкрута.
Таким чином, вимоги Кредитора 26 до Банкрута у вигляді заборгованості по виплаті заробітної плати за період з 01.08.2008 по 06.04.2012 вже були предметом судового розгляду, за результатами розгляду яких судом визнано вимоги Кредитора 26 до банкрута в сумі 58 796,80 грн., в задоволенні іншої частини вимог Кредитора 26, відмовлено за відсутністю належних доказів на підтвердження цих кредиторських вимог.
Суд першої інстанції зазначив, що рішенням Славутицького міського суду Київської області від 31.01.2011 у справі № 2-22/2011 №2-798/2010, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 11.07.2011 у справі № 22ц-3559/2011, встановлено факт, що господарська діяльність ТОВ "Відродження Полісся" повністю припинена з січня 2010 року, відсутні керівник підприємства та інші уповноважені на управління підприємством службові особи; останній табель обліку робочого часу працівників, які не звільнені з роботи, затверджений генеральним директором за грудень 2009 року; підприємство знеструмлено у грудні 2009 року, будь-яка виробнича та управлінська діяльність не ведеться. Майно підприємства взято під охорону приватним підприємством "Форум охорона", діяльністю якого керує АКБ "Форум"; наказ генерального директора ТОВ Відродження Полісся" від листопада 2009 року № 33 "Про затвердження акту простою", яким установлено період простою з 19.11.2009, до моменту прийняття наказу генерального директора підприємства про відновлення виробничої діяльності фірми, залишився не виконаним внаслідок звільнення керівника підприємства та інших службових осіб, які здійснювали управління діяльністю підприємства та повного припинення діяльності підприємства; на підставі фактичних обставин справи встановлено факт, що підприємство ТОВ "Відродження Полісся" не можна вважати підприємством, що перебуває в режимі простою у розумінні ч. 1 ст. 34 КЗпП України, за час якого оплата праці проводиться за правилами ч. 1 ст. 113 цього Кодексу. Також вказаним судовим рішенням встановлено факти, згідно яких надані позивачем табелі обліку робочого часу та розрахунки оплати праці після припинення діяльності підприємства, які складені особисто позивачем та іншими не уповноваженими особами підприємства, не можуть вважатися законними підставами для виникнення зобов'язань підприємства і не мають юридичного значення. Крім того, зазначеним судовим рішенням відмовлено в задоволенні вимог про визнання фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить зміна майнових прав позивача - фізичної особи, застрахованої у системі загальнообов'язкового державного страхування, з підстав передбаченого чинним законодавством іншого порядку для встановлення таких фактів.
Обґрунтовуючи свої вимоги до Банкрута, заявлені у заяві від 28.07.2014, Кредитор 26 посилається на видану ліквідатором Банкрута довідку про доходи (заробіток) від 20.06.2014.
Відповідно до довідки про доходи (заробіток) від 20.06.2014, виданої ліквідатором Банкрута ОСОБА_5, загальна сума заборгованості Банкрута перед Кредитором 26 по заробітній платі, що була накопичена підприємством з 01.08.2008 по 06.04.2012 становить 181 476,21 грн. У листі від 22.07.2014 №01-17/650 ліквідатор Банкрута зазначає, що загальна сума заявлених кредиторських вимог щодо заробітної плати у розмірі 181 476,21 грн. на користь Кредитора 26 визнається ліквідатором Банкрута у повному обсязі.
Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора чи їх невизнання, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Разом з тим, як вказує ліквідатор Банкрута у звіті ліквідатора про хід ліквідаційної процедури по справі про банкрутство №Б8/180-11 за вересень - листопад 2014 року від 02.12.2014 №Б8/180-11, протягом звітного періоду господарський суд Київської області розглядав заяву колишнього працівника ОСОБА_5 за нововиявленими обставинами та з додатковими вимогами до Банкрута. У судовому засіданні апеляційної інстанції, так як і при розгляді заяви за нововиявленими обставинами, ліквідатор заявив, що видав довідку про нараховану заробітну плату помилково.
В суді апеляційної інстанції на запит суду ліквідатор ОСОБА_2 підтвердив, що довідки від 20.06.2014 видані апелянту помилково, без врахування всіх документів з цього приводу; що відповідні нарахування апелянту підприємством банкрута у даній справі не здійснювались за відсутністю законних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
У зв'язку з тим, що вимоги Кредитора 26 до Банкрута у вигляді заборгованості по виплаті заробітної плати, заявлені останнім у заяві від 28.07.2014, вже були предметом судового розгляду. За результатами їх розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 у справі №Б8/180-11 визнано вимоги Кредитора 26 до банкрута в сумі 58 796,80 грн., в задоволенні іншої частини вимог Кредитора 26 було відмовлено. Суд відхилив ці кредиторські вимоги за недоведеністю, оскільки належних доказів на їх підтвердження до суду надано не було. В даному випадку суд не може здійснювати переоцінку відповідних доказів у справі. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що провадження у справі в частині вимог Кредитора 26 до Банкрута у вигляді боргу по заробітній платі у сумі 181 476,21 грн., заявлених у заяві від 28.07.2014, підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції досліджено ухвалу господарського суду Київської області від 22.09.2014 у справі №Б8/180-11 (суддя Лопатін А.В.), якою у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд ухвали господарського суду Київської області від 05.08.2013 за нововиявленими обставинами було відмовлено; ухвалу господарського суду Київської області від 05.08.2013 у справі №Б8/180-11 залишено без змін. У вказаній ухвалі суд зазначив: що лист ліквідатора ТОВ фірми "Відродження Полісся" від 22.07.2014 №01-17/650, яким останній повідомив заявника про визнання його грошових вимог на суму 181476,21грн., не є істотною обставиною, наявність якої б стало наслідком прийняття іншої судової ухвали, ніж та яка була прийнята, оскільки судом приймається рішення про визнання кредиторських вимог не за результатом розгляду відповідних кредиторських вимог арбітражним керуючим, а після дослідження у судовому засіданні доказів (первинної документації тощо), які б підтверджували факт наявності відповідної заборгованості; відповідно, визнання чи невизнання ліквідатором банкрута грошових вимог кредитора за своєю юридичною суттю не є фактичними даними, що можуть спростувати факти, які були покладені в основу судової ухвали від 05.08.2013, а отже зазначенні у заяві від 22.04.2014 про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України. Крім того, присутній у судовому засіданні ліквідатор ТОВ фірми "Відродження Полісся" заявив, що лист від 22.07.2014 №01-17/650 гр. ОСОБА_5 було надіслано помилково.
Разом з тим, Кредитор 26 у заяві від 28.07.2014 просив визнати судовим рішенням фактичний розмір грошового зобов'язання банкрута (страхувальника застрахованої особи) перед Кредитором 26 (застрахованою особою) зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) - на загальну суму 100 157,24 грн., - невиконаних банкрутом грошових зобов'язань за період з 01.08.2007 до 06.04.2012.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз.абз. 1, 2 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Абзацом 7 статті 1 Закону визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
За своєю правовою природою зобов'язання має визначеного боржника та кредитора, а право вимоги до боржника має виключно кредитор, підтвердженням чого є відповідні документи, на підставі яких у кредитора виникло і існує таке право на момент звернення з вимогою.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, зазначивши, що правом на звернення до господарського суду з заявою з вимогами до Банкрута по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за заявлений період (з 01.08.2007 до 06.04.2012) Кредитор 26 не наділений. До суду не надано відповідних документів, на підставі яких у Кредитора 26 могло б виникнуть (чи існує) таке право на момент звернення до суду.
Таким чином, вимоги Кредитора 26 щодо визнання судовим рішенням фактичного розміру грошового зобов'язання банкрута (страхувальника застрахованої особи) перед Кредитором 26 (застрахованою особою) зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) - на загальну суму 100 157,24 грн., - невиконаних банкрутом грошових зобов'язань за період з 01.08.2007 року до 06.04.2012 року, не підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Статтею 33 ГПК України на сторони покладено обов'язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Таким чином, в результаті системного аналізу норм чинного законодавства, а також обставин та доказів у справі, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду в тій частині, що оскаржується апелянтом.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5, зміни чи скасування у відповідній частині ухвали суду першої інстанції від 08.12.2014 у справі № Б8/180-11. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали суду першої інстанції у даній справі в тій частині, що оскаржується, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 08.12.2014 у справі № Б8/180-11 у частині, що стосується вимог ОСОБА_5, - без змін.
2. Матеріали справи № Б8/180-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.
Повний текст постанови підписаний 06.02.2015.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Л.Л. Гарник
ОСОБА_1
скопійовано
-
скопійовано
-
