ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 914/1677/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Костів Т.С., Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача-1 - Давид О.В.

від відповідача-2 (скаржника) - Попович Н.Є.

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Львівської крайової організації Народного руху України, б/н від 20.08.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року (підписане 25.07.2014 року), суддя Кидисюк Р.А.

у справі № 914/1677/14

за позовом Української народної партії, м. Київ

до відповідача-1 Львівської обласної організації Української народної партії, м. Львів

до відповідача-2 Львівської крайової організації Народного руху України, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шапіро Ірина В'ячеславівна, м. Львів

про визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 року

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1677/14 позов Української народної партії задоволено. Суд визнав недійсним, укладений між Львівською обласною організацією Української народної партії та Львівською крайовою організацією Народного руху України, договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 року щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначені №№57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв. м, що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., зареєстрований в реєстрі за №56.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оспорюваний договір дарування укладено без достатньої правової підстави, всупереч волі власника майна, не уповноваженою особою на вчинення юридичних дій від імені Львівської обласної організації Української народної партії, відтак, суд дійшов висновку, що даний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.13, 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, положень ст.ст.14, 16 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська крайова організація Народного руху України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1677/14 та прийняти нове рішення про відмову в позові. На думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку про підписання оспорюваного договору дарування з боку Львівської обласної організації Української народної партії неуповноваженою на те особою, оскільки, наведене спростовується відомостями, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент укладення договору - 15.01.2014 року. Разом з тим, не погоджується з висновком суду, що надані на момент підписання оскаржуваного договору, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо легітимності керівника Львівської обласної організації Української народної партії в особі Баляса М.С., є недостовірними та такими, що були відомі Львівській крайовій організації Народного руху України на момент підписання договору дарування, оскільки, легітимність і правдивість даних, внесених до реєстру презюмується.

Представник відповідача-2 (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1677/14 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Разом з тим, подав суду доповнення до апеляційної скарги (б/н від 15.01.2015 року).

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вказуючи на правомірність рішення місцевого господарського суду та безпідставність доводів апелянта. Зокрема, наголошував, що Баляс С.М. не був уповноважений на підписання з боку Львівської обласної організації Української народної партії оспорюваного договору, оскільки, на момент укладення такого договору не був членом вказаної партії в силу ст.6 ЗУ «Про політичні партії в Україні». При цьому, як доказ наведеного, представник відповідача-1 посилається на рішення Правління УНП про припинення членства в УНП Баляса С.М., ухвалу Центрального проводу УНП про створення оргкомітету з питань підготовки виборчої конференції та доручення оргкомітету на чолі з Давид О.В. поточного керівництва організацією та наказ Реєстраційної служби ГУЮ у Львівській області №100 від 19.12.2013 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте, надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Разом з тим, у запереченнях на апеляційну скаргу (б/н від 12.09.2014 року) та у попередніх судових засіданнях представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вказуючи на правомірність рішення місцевого господарського суду та безпідставність доводів апелянта. Доводи позивача є аналогічними доводам відповідача-1.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, проте, надіслала до суду пояснення по суті спору (вих.№172/01-16 від 19.09.2014 року), в якому просила розглядати справу без її участі. Поряд з тим, повідомила, що відповідно до наданих документів на момент підписання договору дарування, Баляс Михайло Степанович мав право діяти від імені юридичної особи.

Враховуючи клопотання позивача та третьої особи про розгляд справи за відсутності їх представників, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності..

Суд , заслухавши пояснення представників відповідачів, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2014 року між Львівською обласною організацією Української народної партії в особі голови - Баляса Михайла Степановича, що діє на підставі статуту, протоколу конференції ЛОО УНП №01 від 10.02.2013 року та протоколу засідання ради ЛОО УНП №4 від 08.10.2013 року (в тексті договору - дарувальник) та Львівською крайовою організацією Народного руху України в особі голови - Корната Андрія Володимировича, (в тексті договору - обдаровувана) укладено договір дарування нежитлових приміщень, відповідно до п.1 якого, відповідач-1 подарував, а відповідач-2 прийняв у власність нежитлові приміщення першого поверху, позначені №№57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17, загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться в будинку №40 по вулиці Володимира Великого у місті Львові.

Згідно п.2 договору дарування нежитлові приміщення, які є предметом оспорюваного договору належали дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу №1735 від 02.02.2007 року.

Відповідно до п.10 договору сторони свідчать, що вони не визнані судом недієздатними чи обмежено дієздатними та не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню суті договору, однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки для кожної із сторін, зміст договору точно відповідає їх дійсним намірам та у них відсутні обставини, які примусили б їх укласти цей договір на невигідних умовах; волевиявлення сторін є вільним та усвідомленим.

Укладений між відповідачами договір дарування підписано обома сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро Іриною Вячеславівною та зареєстровано в реєстрі за №56.

Українська народна партія звернулась до суду з позовом до відповідачів: Львівської обласної організації Української народної партії та Львівської крайової організації Народного руху України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шапіро Ірина В'ячеславівна про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 року, посилаючись на ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання недійсним оспорюваного договору позивач вказує відсутність у Баляса Михайла Степановича відповідних повноважень на підписання договору дарування від Львівської крайової організації Народного руху України, посилаючись при цьому на: ухвалу правління УНП №12/3 від 26.12.2013 року «Про припинення членства в Українській народній партії деяких осіб»; утворення 16.11.2013 року Центральним проводом УНП оргкомітету з підготовки та проведення виборчої конференції ЛОО УНП; протокол засідання оргкомітету від 09.12.2013 року; акт від 26.12.2013 року, який складений оргкомітетом з питань організації виборчої конференції ЛОО УНП; наказ реєстраційної служби ГУЮ у Львівській області №100-Р від 19.12.2013 року.

Суд першої інстанції, враховуючи наведене, вказуючи про відсутність у Баляса М.С. повноважень на підписання оспорюваного договору, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №56.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи нижченаведене:

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою наведеної статті Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких і визнання правочину недійсним (п.2).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з положеннями даної статті: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до п.3.3 наведеної вище постанови письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону, адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Підписуючи оспорюваний договір дарування, Баляс М.С. діяв в інтересах Львівської обласної організації Української народної партії на підставі статуту, протоколу конференції ЛОО УНП №01 від 10.02.2013 року та протоколу засідання ради ЛОО УНП №4 від 08.10.2013 року.

Разом з тим, згідно з даними, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.01.2014 року на запит за №17942580, керівником Львівської обласної організації Української народної партії є Баляс Михайло Степанович, 10.02.2013 р. (обмеження щодо представництва від імені юридичної особи - відсутні).

Слід зазначити, що позивачем та відповідачем-1 не подано суду належних та допустимих доказів того, що викладені у Витягу відомості в частині керівника є невірними або зміненими чи скасованими у передбаченому законом порядку саме на момент укладення оспорюваного договору - 15.01.2014 року, відтак, правдивість даних, внесених до Єдиного державного реєстру презюмується.

Щодо посилань позивача та відповідача-1 на ухвалу Правління УНП №12/3 від 26.12.2013 року про припинення членства в УНП Баляса С.М., колегія суддів зазначає наступне:

Згідно пункту 3.5.3 Статуту УНП голова обласної організації обирається конференцією обласної організації шляхом таємного голосування. Правління або Центральний Провід УНП можуть лише вносити свої кандидатури на посаду голови обласної організації УНП.

З аналізу наведеного положення статуту вбачається, що Правління або Центральний Провід УНП не наділений правом звільняти чи призначити нове керівництво обласної ланки УНП. Це є виключна прерогатива колегіального органу в особі делегованих членів.

Слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів того, що в період з 01.11.2013 року по 15.01.2014 року (момент вчинення оспорюваного правочину) була проведена обласна звітно - виборча конференція УНП по Львівській області щодо зміни керівництва ЛОО УНП, а долучені до матеріалів справи ухвала ЦП УНП від 16.11.2013 року, протокол №1 засідання оргкомітету від 09.12.2013 pоку, ухвала правління УНП за №12/3 від 26.12.2013 року «Про припинення членства в Українській народній партії деяких осіб» не можуть братися до уваги, оскільки, такі не створюють відповідно до вимог Статуту Української народної партії жодних юридичних наслідків по зміні керівника Львівської обласної органіхзації УНП, а лише свідчать про підготовчі дії до проведення обласної конференції УНП.

З аналізу п.3.6.8 Статуту УНП вбачається, що у випадках грубих порушень Програми, Статуту чи ухвал керівних органів УНП, дій, які перешкодили здійсненню виборчої політики УНП або завдали значної шкоди авторитетові УНП, Центральний провід УНП має право своєю ухвалою скликати позачергову звітно-виборчу конференцію обласної організації. Для її підготовки і проведення Центральний Провід УНП цією ж ухвалою формує організаційний комітет, який може здійснювати поточне керівництво, однак, не підміняти собою усі керівні органи обласної ланки, в тому числі і керівника, який обирається і звільняється з посади за рішенням виключно обласної конференції. Про наведене свідчить також і факт проведення реєстраційних дій по зміні керівника Львівської обласної організації УНП лише у квітні 2014 року, тобто після проведення відповідної конференції.

Щодо долучених до матеріалів справи ухвали Центрального Проводу Народного руху України від 19.05.2013 року «Про вступ та відновлення членства в Народному Русі України» та Додатку №1 «Список осіб, прийнятих в Народний рух України», згідно яких Баляс Михайло під №5 у Списку, прийнятий у Народний Рух України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2013 року ухвалою XIV З'їзду Української Народної Партії схвалено об'єднання Української Народної партії з Народним Рухом України в єдину партію на рівноправних засадах. Пунктом 2 рішення З'їзду підтримано назву об'єднаної партії - Народний Рух України (Українська Народна партія «РУХ»). Юридичне об'єднання вирішило провести на основі статуту Народного Руху України. Одночасно, пунктом 7 даної ухвали вирішено, після з'їзду провести перереєстрацію усіх членів УНП та НРУ на рівноправній основі відповідно до «Порядку проведення перереєстрації членів НРУ та УНП», затвердженим на спільному засіданні центральних проводів обох партій. Таким чином, на виконання п.7 ухвали 3'їзду УНП прийнято рішення про так званий перехід членів УНП у новостворений об'єднаний Народний Рух України (п.2 рішення З'їзду УНП). У звязку з наведеним, після проведення з'їздів обох партій, як УНП так і НРУ, було проведено засідання Центрального Проводу Народного Руху України, на якому і прийнято ухвалу №113-14ЦП-19.05.2013 року про прийняття до Народного Руху України як об'єднаної партії вказаних осіб, в тому числі і Баляса М.С. Однак, у зв'язку з тим, що чинним законодавством України не регламентувався порядок об'єднання політичних партій шляхом їх злиття чи поглинання, така процедура була відхилена Міністерством юстиції України, а відтак, усі прийняті на з'їздах та Центральних Проводах обох партій рішення залишились невиконаними, юридичних наслідків такі не створили.

Як на підставу визнання недійсним договору дарування, Українська народна партія також посилалась на відсутність у керівника обласної організації УНП повноважень щодо розпорядження коштами та майном партії. Щодо наведеного колегія суддів зазначає таке:

Відповідно до п.п. 3.5.1, 3.5.3 статуту УНП обласні організації утворюються за рішенням Центрального Проводу УНП та підлягають облікові в Секретаріаті УНП. Вони набувають статусу юридичної особи, для чого повинні зареєструватись відповідно до чинного законодавства. Керівними органами обласної організації є конференція, рада та провід обласної організації. Обласна конференція УНП затверджує зміни в структурі керівних органів обласної організації. Голова обласної організації, серед іншого, має право підпису документів від імені обласної організації; у межах, визначених радою та проводом обласної організації, розпоряджається коштами та майном обласної організації.

Разом з тим, розпорядниками коштів та майна обласних та районних організацій УНП є відповідно голови обласних та районних організацій УНП (п.5.5 статуту УНП).

Обласні організації УНП діють на правах юридичної особи, мають баланс, рахунки в банку, печатки, зразки яких затверджуються Центральним проводом УНП (п.6.3 статуту УНП).

Згідно п.6.4 статуту Українська народна партія не несе відповідальності за майновими зобов'язаннями структурних ланок УНП, які є юридичними особами, а останні не є відповідальними за майновими зобов'язаннями УНП.

Джерелами коштів і майна обласної організації УНП є: членські внески членів партії, відрахування районних організацій УНП, добровільні пожертви громадян, підприємств, організацій у встановленому законами України порядку, з врахуванням обмежень, визначених ст.15 Закону України «Про політичні партії в Україні». До 50 відсотків загальної суми внесків обласна організація перераховує до Секретаріату УНП (п.3.5.9 статуту УНП).

З аналізу наведених вище положень статуту вбачається, що формування матеріально-технічної бази Української народної партії в частині коштів та майна відбувається за принципом структурності партії. Дані положення регламентують порядок надходження коштів та їх освоєння, де основними суб'єктами набуття коштів і майна виступають структурні ланки, а не Українська народна партія в особі центрального апарату, відтак, посилання позивача на належність майна усіх партійних ланок виключно Українській народній партії в цілому є помилковим.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію ухвали Правління Української народної партії від 26.12.2013 року «Про скасування деяких рішень керівних органів Львівської ОО УНП» та Витяг з протоколу засідання Правління Української народної партії від 26.12.2013 року, якими скасовано усі рішення керівних органів Львівської обласної організації УНП, а саме: рішення Конференції ЛОО УНП, Ради ЛОО УНП, Проводу ЛОО УНП, накази голови ЛОО УНП, підписані Балясом С.М., що стосуються розпорядження рухомим і нерухомим майном УНП, в тому числі майном ЛОО УНП, які були прийняті цими органами у період з 05 жовтня 2013 року по 26 грудня 2013 року включно. З приводу наведеного слід зазначити наступне:

Статутом Української народної партії чітко регламентовано і повноваження кожного з центральних та керівних органів Української народної партії. Так, згідно п.3.6.1 статуту УНП центральними керівними органами УНП є З'їзд УНП, Центральний Провід УНП, Правління УНП, Рада УНП.

Виключні повноваження З'їзду УНП передбачено пунктом 3.6.5 статуту УНП, серед яких, затвердження Програми та Статуту партії, визначення політики партії, затвердження партійних списків тощо. Водночас, згідно п.3.6.6 статуту, саме з'їзд УНП має право взяти до розгляду та розв'язати будь-яке питання діяльності партії, скасовувати рішення будь-яких органів УНП. Власне скасування рішень будь-яких органів УНП є виключною прерогативою та повноваженням саме З'їзду Української народної партії як вищестоящого органу партії. Подібним повноваженням наділений і Центральний Провід УНП, який згідно п.3.6.8 статуту вправі скасовувати лише ухвали Правління УНП. Інші ж керівні та центральні органи Української народної партії, в тому числі і Правління УНП (п.3.6.10 статуту), не наділені повноваженнями скасовувати чи змінюваті будь-які акти чи рішення нижчестоящих органів, в тому числі і обласних організацій.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що голова обласної організації УНП вправі розпоряджатись коштами та майном обласної організації у межах кошторису, однак, згідно п.3.5.3 статуту УНП вбачається, що голова обласної організації розпоряджаться коштами та майном обласної організації у межах, визначених радою та проводом обласної організації. Разом з тим, положення статуту УНП не містять терміну «кошторис», а відтак і не передбачають серед повноважень Ради чи Проводу обласної організації УНП затверджувати такий і діяти лише в його межах. Крім того, серед повноважень Ради i Проводу обласної організації УНП взагалі відсутні повноваження щодо встановлення обмежень в частині розпорядчих функцій голови обласної організації УНП.

Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що міститься у матеріалах справи, власником нежитлових приміщень, що виступили предметом оспорюваного договору дарування є саме Львівська обласна організація Української народної партії (арк. справи 41 том І).

Підставою виникнення у Львівської обласної організації УНП права власності на вказані нежитлові приміщення є договір купівлі-продажу №1735 від 02.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. та зареєстрований в реєстрі за №75, а також акт приймання-передачі №1735 від 23.02.2007 року (арк.арк. 34-35, 40 том І).

З огляду на наведене, вказівки позивача на необхідність погодження такого правочину з центральними органами партії спростовується вищенаведеним, а також тим, що на придбання вказаного майна саме обласною організацію УНП така погоджень від центральних органів УНП не отримувала, окремі рішення щодо придбання приміщення на центральному рівні не виносились, хоча мало місце розпорядження коштами Львівської обласної організації УНП.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між віповідачами договору дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 року.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на те, що апелянтом доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, а місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, колегія суддів прийшла до висновку що рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1677/14 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та скасуванням рішення місцевого господарського суду, з урахуванням ст.ст. 44, 49 ГПК України, з позивача на користь скаржника (відповідача-2) слід стягнути 609 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської крайової організації Народного руху України задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі №914/1677/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Української народної партії відмовити.

Стягнути з Української народної партії (01004, м. Київ, вул. Пушкінська,28-А, код ЄДРПОУ 21710533) на користь Львівської крайової організації Народного руху України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 11, код ЄДРПОУ 20806283) - 609 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/1677/14 повернути до господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 23.01.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Костів Т.С.

Марко Р.І.