ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2014 року 15:00 № 826/19568/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Іщука І.О.,

судді Погрібніченко І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу і рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Приватний вищий навчальний заклад «Київський університет культури» (далі - позивач, ПВНЗ «КУК») з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, МОН України) про визнання протиправним та скасування пункту 4, включаючи підпункти 4.1., 4.2., 4.3., наказу Міністерства освіти і науки України від 05.12.2014 року №3090л «Про результати ліцензування, акредитації та атестації» щодо анулювання ліцензії ПВНЗ «КУК» (код ЄДРПОУ 31028309) серії АЕ № 458499 від 07.07.2014 року.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій також просить визнати протиправним та скасувати пункт 21 рішення Акредитаційної комісії України від 25.11.2014 року, оформленого протоколом № 113, щодо анулювання ліцензії ПВНЗ «КУК» (код ЄДРПОУ 31028309) серії АЕ № 458499 від 07.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає наказ протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий всупереч приписам ст.24 Закону України «Про вищу освіту» та з порушенням процедури, визначеної законодавством України.

Крім того, з огляду на те, що оскаржуваний наказ виданий на підставі п. 21 рішення Акредитаційної комісії України від 25.11.2014 року, яке, на думку позивача, є незаконним з тих самих підстав, що й наказ, позивач просить визнати вказане рішення в частині п. 21 як таке, що не відповідає приписам чинного законодавства.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та вважають позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, а окремі твердження позивача неправдивими. Заперечення мотивовані тим, що позивачем для отримання ліцензії подано до МОН України недостовірну інформацію, про що зафіксовано в акті. Виявлення такої інформації відповідно до вимог законодавства і є підставою для анулювання ліцензії ПВНЗ «КУК», що свідчить про те, що відповідач при видачі спірного наказу діяв на підставі та у межах, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПВНЗ «КУК» зареєстрований Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 25.07.2000 року за номером 10701200000003244, ідентифікаційний код 31028309 та діє на підставі ліцензії, що видана Міністерством освіти і науки України на право надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра.

ПВНЗ «КУК» за власної ініціативи, на підставі Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 року №978, звернувся до відповідача із заявами про акредитацію напрямів підготовки, спеціальності за відповідними ліцензіями, які надійшли 26.05.2014 р.

Як вбачається з рішення Акредитаційної комісії України від 25.11.2014 року, оформленого протоколом № 113, за результатами обговорення на засіданні Акредитаційної комісії результатів перевірки експертними комісіями ПВНЗ «КУК» встановлено:

подання навчальним закладом до МОН України недостовірної інформації разом із заявою про акредитацію, в інших ліцензійних та акредитаційних справах університету та його відокремлених підрозділів;

невідповідність показників діяльності ПВНЗ «КУК» установленим законодавством вимогам щодо змісту освітньої діяльності, навчально-методичного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів; фактичну відсутність навчального закладу за вказаними в акредитаційних справах адресами;

відсутність коледжів ПВНЗ «КУК» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; невиконання ПВНЗ «КУК» наказів МОН України від 24.10.2014 року № 2931л, від 28.10.2014 року № 2944л, від 28.10.2014 року № 2945л, від 31.10.2014 року № 2947л, від 03.11.2014 року № 2951л, від 07.11.2014 року № 2976л, від 07.11.2014 року № 2977л щодо проведення акредитаційної експертизи та перешкоджання зі сторони навчального закладу здійсненню експертизи.

На підставі п.п. 5, п.п. 8 п. 32 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 року № 1019 «Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг» щодо фактів виявлення недостовірних відомостей та створення перешкод зі сторони навчального закладу для експертизи, пунктом 21 вказаного рішення вирішено анулювати ліцензію ПВНЗ «КУК» серії АЕ № 458499 від 07.07.2014 року на підготовку молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів денної та заочної форм навчання за напрямами підготовки та спеціальностями, в тому числі для відокремлених структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Студентів перевести до інших ВНЗ.

Департаменту вищої освіти (ОСОБА_1.), Управлінню ліцензування, акредитації та нострифікації (ОСОБА_2.) спільно ПВНЗ «КУК» (ОСОБА_3.) вжити заходів щодо продовження навчання студентів ПВНЗ «КУК» в інших вищих навчальних закладах.

Рекомендувати МОН України направити матеріали щодо діяльності ПВНЗ «КУК» до Генеральної прокуратури України.

В подальшому, на підставі рішення Акредитаційної комісії України від 25.11.2014 року, оформленого протоколом № 113, інформації щодо виявленої недостовірної інформації у ліцензійних та акредитаційних справах, МОН України видано наказ від 05.12.2014 року №3090л «Про результати ліцензування, акредитації та атестації» (далі - наказ №3090л), посилаючись при цьому на ст. 24 Закону України «Про вищу освіту», постанов Кабінету Міністрів України від 12.02.1996 р. № 200 «Про ліцензування, атестацію та акредитацію навчальних закладів», від 09.08.2001 р. №978 «Про затвердження Положення про акредитацію вищих начальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах», від 08.08.2007 р. № 1019 «Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг», наказу Міністерства освіти і науки України від 24.12.2003 р. № 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2004 р. за № 71/8670 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.11.2011 р. №1377, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.2011 р. за № 1448/20186), наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.06.2012 р. № 689, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2012 р. за № 1108/2142.

Пунктом 4 наказу №3090л передбачено анулювати з 01.01.2015 року ліцензію ПВНЗ «КУК» серії АЕ № 458499 від 07.07.2014 року на підготовку молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів денної та заочної форм навчання за напрямами підготовки та спеціальностями, в тому числі, для відокремлених структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Згідно з пунктами 4.1.- 4.3. наказу №3090л, Департаменту вищої освіти (ОСОБА_1.), Управлінню ліцензування, акредитації та нострифікації (ОСОБА_2.) спільно з Приватним вищим навчальним закладом «Київський університет культури» (ОСОБА_3.) вжити заходів щодо продовження навчання студентів Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» в інших вищих навчальних закладах, які мають відповідні ліцензії.

В.о.ректора ПВНЗ «КУК» ОСОБА_3 вжити заходів щодо виконання вимог цього наказу, про що письмово поінформувати Міністерство освіти і науки про стан виконання цього рішення до 1 лютого 2015 року.

Інформацію щодо виявленої недостовірної інформації у ліцензійних та акредитаційних справах Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» надіслати до Генеральної прокуратури України.

З вказаними вище рішенням та наказом позивач не згодний, вважає їх незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Указом Президента України від 25.04.2013 р.№ 240/2013 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України, у відповідності до якого Міністерство освіти і науки України (МОН України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Президента України, а також цим Положенням.

Основними завданнями МОН України є: забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності; реалізація державної політики у сфері освіти і науки.

Як встановлено судом, ПВНЗ «КУК» на підставі Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 року №978, звернувся із заявами (вх. №3041, №3043, №3054, №3046, №3045, №3048, №3040, №3052, №3050 від 26.05.2014 року) та акредитаційними справами щодо акредитації напрямів підготовки «Філологія», «Соціологія», «Міжнародні відносини», «Видавнича справа та редагування» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», спеціальності «Журналістика» за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» і «магістр», а також спеціальностей «Діловодство», «Обслуговування програмних систем і комплексів», «Готельне обслуговування» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», а також з іншими акредитаційними справами у відокремлених підрозділах ПВНЗ «КУК».

Як зазначив відповідач, під час роботи акредитаційних експертних комісій у ПВНЗ «КУК» відповідно до наказів МОН України від 28.10.2014 р. № 2944-л і 2945-л було встановлено відсутність ПВНЗ «КУК» за місцем юридичної адреси навчального закладу (м. Київ вул. Чигоріна, 20), а також за адресами вул. Щорса, 36, вул. Щорса, 36-Б та вул. Щорса, 36-В. Натомість, за першими двома адресами знаходиться державний ВНЗ - Київський національний університет культури і мистецтв, а за іншими адресами - два житлові будинки.

Експертним комісіям не вдалося провести повноцінну акредитаційну експертизу через перешкоджання навчальним закладом. Комісії не були допущені до ВНЗ; ні керівництво ВНЗ, ні керівники кафедр і факультетів не вийшли на зв'язок з членами комісій; під час роботи комісії адміністрація та професорсько-викладацький склад ПВНЗ КУК, студенти ПВНЗ «КУК» були відсутні.

З приводу цього суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 р. №978 затверджено Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, дія якого поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форми власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії МОН.

Згідно п.п. 1-5 вказаного Положення, акредитація проводиться з ініціативи навчального закладу.

Акредитація вищого навчального закладу (далі - акредитація закладу) - це державне визнання його статусу (рівня акредитації).

З метою визначення відповідності діяльності навчального закладу щодо підготовки (перепідготовки) фахівців з вищою освітою за спеціальностями, які зазначені в ліцензії, державним вимогам проводиться акредитаційна експертиза.

Акредитаційна експертиза проводиться експертною комісією, яку формує МОН.

Рішення про акредитацію (або відмову в акредитації) приймає Акредитаційна комісія. Зазначене рішення через два тижні з дня прийняття затверджується МОН.

Відповідно до п. 11 зазначеного Положення, після отримання зазначених у пунктах 9 і 10 цього Положення матеріалів МОН протягом 20 днів проводить їх попередню експертизу.

За умови відповідності поданих матеріалів нормативно-правовим актам МОН утворює експертну комісію, яка проводить акредитаційну експертизу, та визначає строк її роботи.

Загальний строк роботи експертної комісії безпосередньо у навчальному закладі не повинен перевищувати трьох днів.

За результатами проведеної акредитаційної експертизи експертна комісія протягом визначеного строку роботи готує мотивований висновок щодо можливості акредитації закладу (спеціальності). Після ознайомлення із зазначеним висновком керівника навчального закладу один його примірник протягом семи робочих днів подається до МОН, другий залишається у навчальному закладі.

Навчальний заклад протягом п'яти робочих днів після ознайомлення з висновком його керівника може подати до МОН заяву про проведення повторної експертизи експертною комісією в іншому складі у зв'язку з недостовірністю такого висновку або порушенням експертною комісією порядку проведення експертизи.

Повторна акредитаційна експертиза проводиться за рішенням МОН у порядку, визначеному абзацами другим - четвертим цього пункту.

МОН передає висновок експертної комісії щодо акредитації спеціальності (у разі повторної акредитаційної експертизи - обидва висновки) разом із заявою та документами, зазначеними у пункті 9 цього Положення, до відповідної експертної ради Акредитаційної комісії.

Висновок про акредитацію закладу разом із документами, зазначеними у пункті 10 цього Положення, передається безпосередньо до Акредитаційної комісії.

З аналізу викладених положень вбачається, що попередня акредитаційна експертиза поданих навчальним закладом документів на акредитацію проводиться протягом 20 днів, за результатами якої експертна комісія протягом визначеного строку роботи готує мотивований висновок щодо можливості акредитації закладу, про який повідомляє керівника навчального закладу. В свою чергу, навчальний заклад, у випадку непогодження з даним висновком, має право подати до МОН заяву про проведення повторної експертизи експертною комісією в іншому складі у зв'язку з недостовірністю такого висновку або порушенням експертною комісією порядку проведення експертизи.

Як підтверджується матеріалами справи, МОН України видані накази про проведення акредитаційної експертизи лише від 24.10.2014 року № 2931л, від 28.10.2014 року № 2944л, від 28.10.2014 року № 2945л, від 31.10.2014 року № 2947л, від 03.11.2014 року № 2951л, від 07.11.2014 року № 2976л, від 07.11.2014 року № 2977л, яким призначено проведення акредитаційної експертизи та визначено склад експертної комісії.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про ознайомлення з даними наказами позивача та повідомлення його про дату проведення акредитаційної експертизи.

В той час, як вбачається з матеріалів справи, з порушенням встановленої процедури та строків, рішенням Акредитаційної комісії України від 25.11.2014 року, оформленого протоколом № 113, відмовлено в акредитації відповідних напрямів підготовки ПВНЗ «КУК» та згідно п.п.5, п.п.8 п. 32 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 року № 1019, у зв'язку з поданням ПВНЗ недостовірної інформації, невідповідністю показників діяльності ПВНЗ, відсутністю ПВНЗ за адресою, відсутністю коледжів, зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі та невиконанням вищезазначених наказів, запропоновано анулювати ліцензію ПВНЗ «КУК» серії АЕ № 458499 від 07.07.2014 року на підготовку молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів денної та заочної форм навчання за напрямами підготовки та спеціальностями, в тому числі для відокремлених структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Більш того, як передбачено законодавством, чинним на момент прийняття наказів про проведення акредитаційної експертизи, зокрема, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про вищу освіту», протягом двох місяців з дня подання заяви Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за результатами акредитаційної експертизи приймає рішення про акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми. Рішення щодо акредитації освітньої програми приймається на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради, який представляє голова цієї експертної ради.

Враховуючи викладене, вбачається, що відповідачем, в даному випадку, порушено порядок розгляду заяв на проведення акредитації напрямів підготовки та проведення акредитаційної експертизи, зокрема, без відома позивача, чим позбавлено його права на участь у проведенні такої акредитаційної експертизи і, в передбачений законодавством строк, а саме протягом п'яти робочих днів після ознайомлення з відповідними висновками, за необхідності подати до МОН заяву про проведення повторної експертизи.

Окрім того, згідно п. 4 Положення, МОН України відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, здійснює в установленому порядку ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, а також ліцензування та атестацію професійно-технічних навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

При цьому, види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначає Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року № 1775-III.

Згідно зі ст. 6 цього Закону, орган ліцензування, зокрема:

забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;

затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, крім випадків, передбачених цим Законом;

видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;

здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;

видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності.

Статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема, відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає діяльність у сфері освіти.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII, який набрав чинності 06.09.2014 року, статтею 24 якого передбачено, що освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться вищими навчальними закладами, науковими установами (для підготовки фахівців ступеня доктора філософії) на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно з цим Законом.

У розумінні Закону України «Про вищу освіту», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ліцензування - процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про вищу освіту», центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, крім іншого, видає ліцензії на освітню діяльність на підставі позитивного експертного висновку Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також переоформляє та анулює їх.

Як вбачається матеріалів справи, ПВНЗ «КУК» отримало спірну ліцензію серії АЕ № 458499 від 07.07.2014 року з надання освітніх послуг, за підписом міністра МОН України Квіта С.М., термін дії якої визначено згідно додатку до ліцензії.

Статтею 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.

За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник видається керівнику юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, який перевірявся, другий - зберігається органом ліцензування.

Орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, у зв'язку з виявленням під час акредитаційної експертизи факту подання до Міністерства недостовірної інформації, фактично проведено позапланові заходи щодо перевірки архівних документів ліцензійних та акредитаційних справ Київського національного університету культури і мистецтв і ПВНЗ «КУК».

Більш того, як пояснив відповідач, протоколом Акредитаційної комісії України № 110 від 08.07.2014 року було прийнято рішення про проведення Державною інспекцією навчальних закладів у 2014-2015 навчальних роках перевірки Київського національного університету культури і мистецтв і ПВНЗ «КУК» та їх відокремлених підрозділів щодо дотримання Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти.

За результатами вжиття позапланових заходів, пов'язаних з перевіркою дотримання позивачем Ліцензійних умов з надання освітніх послуг, як стверджує відповідач, встановлено факт подання недостовірних відомостей у документах, поданих вищим навчальним закладом для отримання ліцензії, а виявлення такої інформації відповідно до Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про вищу освіту», Порядку здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг і є порушенням вказаних вище вимог чинного законодавства.

Однак, при цьому, відповідач, зробивши висновки про допущення, на його думку, порушень навчальним закладом ліцензійних умов з надання освітніх послуг, не склав за результатами проведених позапланових заходів жодного акту.

При цьому, згідно зі ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», підставами для анулювання ліцензії є, зокрема, акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.

В свою чергу, розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Відповідно до пунктів 31, 32 постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 року № 1019 «Про порядок ліцензування діяльності з надання освітніх програм» (далі - Порядок № 1019) вбачається, що за результатами перевірки дотримання ліцензійних умов орган ліцензування має право:

- видавати навчальному закладу, власникам навчальних закладів або фізичній особі - підприємцю розпорядження про усунення фактів порушення ліцензійних умов;

- анулювати ліцензію.

Підставами для анулювання ліцензії є:

1) відповідна заява навчального закладу або фізичної особи - підприємця;

2) порушення ліцензійних умов, які не можуть бути усунені протягом шести місяців;

3) акт про повторне протягом року порушення ліцензійних умов або вимог інших нормативно-правових актів;

4) рішення про припинення діяльності навчального закладу;

5) акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для отримання ліцензії;

6) акт про встановлення факту надання освітніх послуг за ліцензією (її копією), переданою іншій юридичній особі або фізичній особі - підприємцю;

7) акт про невиконання зазначеного у пункті 31 цього Порядку розпорядження щодо усунення фактів порушення ліцензійних умов;

8) акт про створення навчальним закладом або фізичною особою - підприємцем перешкод для проведення його перевірки;

9) рішення органу атестації або акредитації про визнання навчального закладу, окремих напрямів підготовки (спеціальностей) неакредитованим, неатестованими.

Також, згідно з Порядком здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 року №847 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2004 року №76/8675 (далі - Порядок №847), контроль за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг здійснює Міністерство освіти і науки України, органи управління освітою Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Державна інспекція навчальних закладів (далі органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Згідно з п. 6.1 вказаного Порядку № 847 передбачено, що за наслідками перевірки складається акт перевірки додержання навчальним закладом Ліцензійних умов надання освітніх послуг (додаток 1) у двох примірниках. Один примірник акта перевірки видається керівнику (уповноваженому представнику) навчального закладу, який перевірявся, другий - органу, який здійснив перевірку.

Порушення, викладені в акті перевірки, повинні мати посилання на конкретні пункти, розділи, статті нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається (п. 6.4 Порядку). .

Пунктами 6.6-6.8 Порядку № 847 передбачено, що орган контролю не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки дотримання навчальним закладом Ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов (у разі їх встановлення). Навчальний заклад, який одержав розпорядження про усунення ним порушень Ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні термін подати органу, який видав це розпорядження, інформацію про усунення порушень. Якщо навчальний заклад не виконав розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, орган ліцензування складає акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, що є підставою для розгляду на засіданні ДАК (PEP) питання про анулювання ліцензії.

Згідно з п. 7.3 Порядку № 847, орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати виникнення підстав для анулювання ліцензії, про що повідомляється навчальному закладу із зазначенням підстав анулювання не пізніше п'яти робочих днів з дати його прийняття.

В свою чергу, згідно ч. 10 ст. 24 Закону України «Про вищу освіту», на яку посилається відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу, передбачено, що ліцензія на провадження освітньої діяльності вищого навчального закладу може бути анульована лише у разі:

1) подання вищим навчальним закладом заяви про припинення освітньої діяльності;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для ліцензування;

3) невиконання вищим навчальним закладом протягом одного року розпорядження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, про усунення порушення стандарту освітньої діяльності.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач застосовуючи підстави, передбачені п.п.5, п.п.8 п. 32 Порядку № 1019, діяв всупереч положенням Закону України «Про вищу освіту», чинного на момент прийняття оскаржуваного наказу, оскільки стаття 24 Закону України «Про вищу освіту» не містить такої підстави для анулювання ліцензії як наявність акту про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для отримання ліцензії та/або акту про створення навчальним закладом або фізичною особою - підприємцем перешкод для проведення його перевірки.

Що стосується безпосередньо підстави анулювання ліцензії, на яку посилається відповідач, а саме виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для ліцензування, то суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач взагалі звертався до відповідача із відповідною заявою та документами для отримання ліцензії чи перевірки дотримання Ліцензійних умов. Адже, як уже встановлено судом, позивач звертався до відповідача із заявами на акредитацію окремих напрямів підготовки.

Однак, з огляду на вище викладене, відповідачем з власної ініціативи проведено позапланові заходи щодо проведення перевірки дотримання позивачем Ліцензійних умов з надання освітніх послуг, що суперечить, зокрема, положенням постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 408, згідно якої встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, а також встановленому чинним законодавством порядку проведення таких перевірок.

В той же час, відповідач не надав відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України про можливість проведення перевірки позивача.

Статтею 24 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності приймає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Під час розгляду питання про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності заслуховується інформація представника відповідного вищого навчального закладу.

В порушення зазначеної статті, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ за відсутності відповідного представника ПВНЗ «КУК».

Більш того, рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності не може бути прийнято стосовно вищого навчального закладу, який має чинний сертифікат про акредитацію освітньої програми за відповідною спеціальністю.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду акредитаційних справ, які подані позивачем разом із відповідними заяви щодо акредитації напрямів підготовки, Акредитаційною комісією відмовлено в акредитації лише відповідних напрямів підготовки ПВНЗ «КУК», а саме «Філологія», «Соціологія», «Міжнародні відносини», «Видавнича справа та редагування» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», спеціальності «Журналістика» за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» і «магістр», а також спеціальностей «Діловодство», «Обслуговування програмних систем і комплексів», «Готельне обслуговування» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», а також з іншими акредитаційними справами у відокремлених підрозділах ПВНЗ «КУК».

В той час, оскаржуваним наказом № 3090л анульовано ліцензію про надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра за всіма напрямами, які вказані у додатку до ліцензії. При цьому, зазначені напрями (спеціальності) були акредитовані відповідно до наявних в матеріалах справи копій сертифікатів, які були чинними на момент прийняття спірного наказу.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо невідповідності наявних у позивача сертифікатів про акредитацію вимогам законодавства, оскільки Законом України «Про вищу освіту» та постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 р. № 978 (зі змінами) питання щодо переоформлення сертифікатів не врегульовано, тому суд вважає, що дані сертифікати відповідають критеріям, які визначені законодавством та є чинними.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що Акредитаційна комісія, як постійний діючий колегіальний орган при МОН, Міністерство освіти і науки України при винесенні рішення від 25.11.2014 року та видачі наказу від 05.12.2014 року № 3090л діяли не на підставі, поза межами визначених повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч.4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення не виконав.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи викладене, проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4, включаючи підпункти 4.1., 4.2., 4.3., наказу Міністерства освіти і науки України від 05.12.2014 року №3090л «Про результати ліцензування, акредитації та атестації» щодо анулювання ліцензії Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» (код ЄДРПОУ 31028309) серії АЕ № 458499 від 07.07.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати пункт 21 рішення Акредитаційної комісії України від 25.11.2014 року, оформленого протоколом № 113 щодо анулювання ліцензії Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» (код ЄДРПОУ 31028309) серії АЕ № 458499 від 07.07.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П.Шулежко

Суддя І.О.Іщук

Суддя І.М.Погрібніченко